про відмову в забезпеченні позову
04 лютого 2026 року м. Київ № 320/61922/25
Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., ознайомившись із заявою і доданими до нього матеріалами про забезпечення позову у справі за адміністративним позовом громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся громадянин Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 з позовом до Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби, Державної міграційної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 25.09.2025 №46011300025988;
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної міграційної служби України «Про розгляд скарги» від 24.11.2025 №Т-10870-25/8.1/6893-25;
- зобов'язати Західне міжрегіональне управління Державної міграційної служби видати нове рішення про оформлення ОСОБА_1 посвідки на тимчасове проживання на підставі раніше поданих документів.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відділом документообігу (канцелярією) Київського окружного адміністративного суду 03.02.2026 зареєстровано та передано до розгляду судді заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов шляхом заборони Державній міграційній службі України, Західному міжрегіональному управління Державної міграційної служби та іншим територіальним органам Державної міграційної служби України приймати та/або виконувати рішення про примусове повернення до країни походження відносно громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 (паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки типу НОМЕР_1 ), рішення про примусове видворення з України Громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 (паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки типу Р, №А80661104) та рішення щодо заборони Громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 (паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки типу НОМЕР_1 ) подальшого в'їзду в Україну.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову представником позивача зазначено про необхідність вжиття таких заходів з огляду на те, що у зв'язку з відмовою у наданні посвідки на тимчасове проживання на підставі помилкового висновку відповідача про наявність у позивача громадянства України за народженням, його правовий статус на території України є невизначеним. Представником позивача зауважено, що в разі вимушеного виїзду позивача з території України до вирішення справи по суті, існує реальний ризик застосування до нього негативних правових наслідків під час проходження митного контролю, з огляду на відсутність у нього на даний час визначеного правового статусу перебування в Україні, як іноземця.
Представником позивача наголошено на тому, що зважаючи невизначений правовий статус позивача, як іноземця, що був спричинений саме оскаржуваними діями (рішенням) відповідачів, існує реальна загроза прийняття щодо нього рішення про примусове повернення або видворення з території України ще до вирішення справи по суті. Відтак, вважає, що Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до настання невідворотних негативних наслідків для позивача.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведених положень КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно частини другої статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
За правилами частин першої статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Тобто, вжиття заходів забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 151 КАС України можливі лише за наявності обставин, що визначені частиною другою статті 150 КАС України.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №580/2403/19.
У частині другій статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із системного аналізу вимог наведених норм слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення. При цьому, заявник обов'язково повинен обґрунтувати свою заяву і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі.
Інститут забезпечення позову за своєю сутністю та з урахуванням європейського досвіду є інститутом попереднього судового захисту порушеного права.
На цій стадії процесу суд не констатує факт порушення права, однак забезпечує можливість виконання рішення суду, яке може бути прийнято на користь позивача.
За своєю суттю інститут забезпечення в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.
Суд зазначає, що позивач, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, просить заборонити Державній міграційній службі України, Західному міжрегіональному управління Державної міграційної служби та іншим територіальним органам Державної міграційної служби України приймати та/або виконувати рішення про примусове повернення до країни походження відносно громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 (паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки типу Р, №А80661104), рішення про примусове видворення з України Громадянина Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 (паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки типу Р, №А80661104) та рішення щодо заборони Громадянину Сполучених Штатів Америки ОСОБА_1 (паспорт громадянина Сполучених Штатів Америки типу НОМЕР_1 ) подальшого в'їзду в Україну.
При цьому, предметом спору є рішення Західного міжрегіонального управління Державної міграційної служби від 25.09.2025 №46011300025988 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на тимчасове проживання та рішення Державної міграційної служби України «Про розгляд скарги» від 24.11.2025 №Т-10870-25/8.1/6893-25.
Пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Тобто, рішення про примусове повернення до країни походження, рішення про примусове видворення з України та рішення щодо заборони подальшого в'їзду в Україну, які представник позивача, просить, серед іншого, заборонити виконувати, не є предметом оскарження у цій справі, а тому забезпечення позову у встановлений заявником спосіб не допускається в силу положень пункту 5 частини третьої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України.
Разом з тим, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.07.2025 у справі №480/816/25.
Твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечувальних заходів, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Таким чином, наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача може бути виявлена судом тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості та достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв'язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності під час розгляду адміністративної справи по суті.
При цьому, суд звертає увагу, що заява про забезпечення позову не містить посилання на беззаперечні мотиви та докази, що захист прав, свобод та інтересів заявника буде неможливим без вжиття відповідних заходів і для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Сам факт прийняття суб'єктом владних повноважень (відповідачем) рішення чи вчинення дій, які на думку заявника порушують його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення чи дії є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання майбутнього рішення суду, адже факт порушення прав та інтересів особи (позивача) підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить заявник, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову, що є неприпустимим.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заяву про забезпечення позову є необґрунтованим, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову (вх. від 03.02.2026 №4243) - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями). Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Перепелиця А.М.