03 лютого 2026 року м. Київ справа №320/27970/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368; 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ 22933548; 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка, буд. 10), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головною Управління Пенсійного фонду України у м. Київ щодо відмови у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до 4 п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 , пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на п'ять років, відповідно до п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як особі постраждалій внаслідок Чорнобильської катастрофи, 4 категорії, з часу виникнення права про призначення пенсії (з 17.03.2024 при досягненні 55 років).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач вчинив протиправну бездіяльність в частині не призначення пенсії за віком, із зниженням пенсійного віку, згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Наголосив, що ним подано всі необхідні документи для призначення вказаної пенсії. Зазначає, що така відмова є протиправною, та незаконною, що і стало підставою для звернення до суду. З огляду на наведене, позивач просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року відкрите провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Відповідачі проти позову заперечували та пояснили, що неможливо для призначення пенсії застосувати довідку від 29.03.2024, що видана за підписом Голови комітету самоорганізації населення міськрайону Завокзалля та акт того ж комітету Завокзалля від 29.03.2024, про період проживання позивача без реєстрації з 1973 року в м. Фастові (віднесений до 4 зони посиленого радіологічного контролю, згідно постанови КМУ № 106 від 23.07.1991), оскільки відповідні документи по-перше не надавалися до пенсійного органу, по-друге містять суперечливу інформацію, що не відповідає обов'язковій умові для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796, а саме постійно проживати чи постійно працювати у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали в зоні не менше 4 років. 3гідно з Витягом з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання позивач зареєстрований з 02.02.1990. На момент звернення до Управління для призначення пенсії заявник додаткових документів, які б підтверджували постійне фактичне місце проживання або факт роботи у зоні посиленого радіологічного контролю, як вимагає законодавство не надав. Отже не підтверджено постійне проживання особи не менше 4 років у зоні посиленого радіологічного контролю станом 01.01.1993, що є однією із обов'язкових умов для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в м. Фастів Київській області, є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Позивач стверджує що після Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) по даний час, постійно проживає в місті Фастів Київської області, в тому числі з 26.04.1986 по 01.01.1993, тому відповідно до ст. 11 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відносилась до потерпілих від Чорнобильської катастрофи 4 категорії.
Позивач набув статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи 4 категорії безстроково, що підтверджується посвідченням громадянина (громадянки), який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (Категорія 4) серії НОМЕР_2 , виданого 23.08.1996 Київською обласною державною адміністрацією.
18.03.2024 позивач звернувся за місцем свого проживання до Головного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою та доданими документами про призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням №103950005436 від 25.03.2024 Головного управління Пенсійного фонду України в м. Киві позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з не підтвердженням факту проживання станом на 01.01.1993 в зоні посиленого радіологічного контролю 4 роки.
Отже, єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку є не підтвердження на думку відповідачів факту постійного проживання позивача на території зони посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років станом на 01.01.1993.
На підставі вищевикладеного позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до закону № 796.
Позивач вважає, що йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку на 5 років, тому звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-ХІІ).
Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'я, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Приписами статті 55 вказаного Закону передбачені умови призначення пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.
Згідно з абзацом 6 пункту 2 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років.
При цьому початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Частиною 3 статті 55 Закону № 796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.
Згідно з пунктом 13 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-IV у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.
Системний аналіз вказаних правових норм свідчить про те, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали в зоні посиленого радіологічного контролю, здійснюється згідно з нормами Закону № 1058-IV і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом № 796-XII.
Отже, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.
Таким чином, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка постійно проживала або постійно працювала в зоні посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01 січня 1993 року протягом не менше 4-х років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку.
При цьому постійне проживання такої особи або постійна робота у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні три повні роки проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років.
Відповідно до частини 2 статті 55 Закону № 796-ХІІ пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.
Період збільшення віку виходу на пенсію передбачений статтею 26 Закону № 1058-IV, згідно з якою особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Відповідно до частини 2 статті 56 Закону № 796-XII право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону № 1058-ІV.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні про відмову у призначенні пенсії, згідно з наданими документами не підтверджено право позивача на зниження пенсійного віку, оскільки період його проживання в зоні посиленого радіологічного контролю до 01.01.1993 становить 2 роки 11 місяців.
Надаючи оцінку вказаним висновкам пенсійного органу, суд зазначає таке.
Право на пенсію зі зниженням пенсійного віку мають потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного віку на 2 роки та додатково на 1 рік за 3 роки проживання або роботи, але не більше 5 років (абзац 6 частини 1 статті 55 Закону № 796-XII).
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 22-1, при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Тобто, з метою підтвердження права на призначення пенсії на умовах статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особа має подати одночасно з заявою про призначення пенсії, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідку про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видану органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).
Частиною 1 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обумовлено, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Підпунктом 5 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").
Відповідно до статті 11 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років.
Статтею 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: особи, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.
Згідно з частинами третьою-четвертою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.
Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.
Відповідно до пункту 6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 № 501 (далі - Порядок № 501), який був чинний на момент видачі позивачу посвідчення категорії 4, громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.
Згідно з пунктом 10 Порядку № 501 видача посвідчень провадиться: народним депутатам України, керівним і відповідальним працівникам Секретаріату Верховної Ради України, Адміністрації Президента України, Верховного Суду України, Генеральної Прокуратури, Вищого Арбітражного Суду, Кабінету Міністрів, а також керівникам центральних органів державної виконавчої влади, представникам Президента України в областях і містах Києві та Севастополі, працівникам підприємств і організацій, розташованих в зоні відчуження - Міністерством у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; іншим потерпілим і учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС - Радою Міністрів Республіки Крим, обласним, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій за місцем проживання.
Посвідчення видається громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток № 7).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю 4 категорії та надає право користування пільгами, встановленими Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є відповідне посвідчення.
Отже, Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Порядком № 501 чітко визначено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.
В той же час, відповідно до приписів підпункту 7 пункту 2.1 розділу II Порядку N 22-1 наявність самого посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи недостатньо для призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки таке посвідчення не дозволяє встановити фактичні періоди проживання/роботи особи на території радіоактивного забруднення, щоб визначити можливість застосування початкової величини зниження пенсійного віку чи обчислити кількість років зниження віку у загальному порядку.
При цьому згідно з пунктом 2.22 розділу II Порядку N 22-1 для підтвердження інформації про місце проживання особа може надавати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України "Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні".
На виконання відповідних законодавчих вимог позивачем надані довідки органів місцевого самоврядування.
Позивачем до суду надана довідка №1916 від 29.03.2024 та акт №1914 від 29.03.2024, де відображено, що з 1973 року по 1999 рік позивач фактично проживав в АДРЕСА_2 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи №22-13/96 позивач з 02.02.1990 по даний час зареєстрований в м. Фастів Київської області, зокрема в період з 02.02.1990 по 19.02.1999 по АДРЕСА_2 .
Обставини щодо проживання позивача станом на 01.01.1993 не менше чотирьох років на території зони посиленого радіоекологічного контролю, а саме в місті Фастів Київської області, зокрема з 26.04.1986 по 01.01.1993, на думку останнього, доводяться також актом №1914 від 29.03.2024, складеним та підписаним ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідно до яких він проживав в місті Фастів Київської області, зокрема в період з 1973 року по 1999 року по АДРЕСА_2 .
Факт постійного проживання в місті Фастів Київської області з 1973 року по 1999 року можуть підтвердити свідки вказані в даних актах, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .
Проте, суд критично сприймає відповідні доводи позивача з огляду на таке.
По-перше, довідка №1916 від 29.03.2024 та акт №1914 від 29.03.2024 не існували на момент прийняття оскаржуваного рішення від 25.03.2024 та відповідачам не надавалися для врахування їх під час прийняття рішення, тому доводи позивача про неврахування їх змісту відповідачами є недоречними.
По-друге, відповідні докази містять суперечності, на які не надані відповіді та пояснення.
Так, згідно з відомостями з трудової книжки серії НОМЕР_3 позивача та диплому серії НОМЕР_4 , у період з 01.09.1984 року по 10.07.1987 року позивач навчався в м. Києві.
Відразу після закінчення навчання позивач почав працювати в Будівельному управлінні №22 тресту «Київміськбуд 5» в якості каменяра 4-го розряду.
В грудні 1987 року позивач був звільнений з Будівельного управління №22 тресту «Київміськбуд 5» у зв'язку з прийняттям на службу в радянську армію, де проходив службу до 29.11.1989 року.
При цьому, згідно з даними військового квитка серії НОМЕР_5 позивач був призваний на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не Фастова, вбачається, за місцем фактичного проживання.
З наданих суду матеріалів убачається, що довідка №1916 від 29.03.2024 та акт №1914 від 29.03.2024 комітету «Завокзалля» містять відомості про фактичне проживання позивача у місті Фастів у період з 01.09.1984 по 29.11.1989.
Разом із тим інші докази, долучені до матеріалів справи та на які посилається сам позивач, свідчать про його навчання та роботу у місті Києві у 1984- 1987 роках, а також про проходження строкової військової служби у 1987- 1989 роках.
Таким чином, наявні у справі докази містять взаємовиключні відомості щодо місця фактичного проживання позивача у спірний період.
Позивач не надав суду жодних пояснень або додаткових доказів, які б усували зазначені суперечності, зокрема щодо можливості фактичного проживання у місті Фастів за одночасної наявності навчання, роботи та проходження військової служби в інших населених пунктах.
Суд також бере до уваги, що місто Київ не належить до населених пунктів, віднесених згідно з постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 23 липня 1991 року №106 до зон радіоактивного забруднення.
Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач проходив строкову військову службу у місті Фастів або на іншій території, віднесеній до зони радіоактивного забруднення, що має істотне значення для правильного вирішення спору.
За таких обставин суд доходить висновку, що подані позивачем докази у їх сукупності не підтверджують факту його безперервного фактичного проживання у спірний період на території, віднесеній законодавством до зони радіоактивного забруднення, а наявні між доказами суперечності залишилися неусунутими, що унеможливлює покладення їх в основу судового рішення.
Суд звертає увагу, що сам по собі факт подання додаткових довідок чи актів, складених значно пізніше спірного періоду, не може автоматично усунути встановлені у справі суперечності, якщо такі документи не ґрунтуються на первинних, об'єктивних та перевірюваних даних, які безпосередньо підтверджують місце фактичного проживання особи у відповідний період.
При вирішенні спорів цієї категорії значення має не формальна наявність документів, а їх зміст, джерело походження, час складання, а також узгодженість із іншими доказами, зокрема відомостями щодо місця навчання, роботи та проходження військової служби.
Отже, усунення виявлених у справі суперечностей можливе лише шляхом подання таких доказів, які б об'єктивно та безсумнівно підтверджували фактичне проживання позивача на відповідній території саме у спірні періоди та які не вступали б у протиріччя з іншими встановленими обставинами справи.
Надання ж повторних або додаткових довідок декларативного характеру, складених на підставі пояснень заінтересованих осіб або без посилання на первинні джерела обліку, саме по собі не може вважатися достатнім для підтвердження відповідних фактів у розумінні вимог адміністративного судочинства.
У постановах від 19 вересня 2019 року у справі №556/1172/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 Верховний Суд сформував висновок, згідно з яким виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує із фактом фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв'язку із постійним проживанням або у зв'язку із роботою в такій місцевості. Зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання в ній особи.
Верховний Суд у постановах від 29 січня 2020 року у справі №572/245/17 та від 17 червня 2020 року у справі №572/456/17 сформував висновок, що підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні посиленого радіологічного контролю.
Верховний Суд у постановах від 11 березня 2024 у справі №500/2422/23, від 19 вересня 2024 року у справі №460/23707/22 у такій категорії справ дотримується підходу, згідно з яким якщо станом на 01 січня 1993 року позивач постійно не проживав та не працював у зоні гарантованого добровільного відселення протягом визначеної кількості років, то він не має права на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону N796-XII, що є релевантним і до даних правовідносин.
Ураховуючи зазначене, суд не виявив підстав для визнання протиправними рішень пенсійних органів, оскільки були прийняті в межах повноважень на підставі поданих на розгляд документів.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд приходить до переконання, що правові підстави для задоволення позову відсутні.
Таким чином, у задоволенні позову належить відмовити.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2026.
Суддя Панченко Н.Д.