29 січня 2026 року м. Київ № 320/36025/25
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання Любенко Д.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - Ліщенко Т.М.,
від відповідача - Федоренко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду в адміністративній справі
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємць ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 8050524024 від 18.12.2023 та № 8050624024 від 18.12.2025.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження. Також у цій ухвалі судом було вирішено питання про поновлення строку звернення до суду та поновлено позивачу строк звернення до суду.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду. В обгрунтування зазначеного клопотання відповідач вказав, що за загальним правилом строк для судового оскарження рішень, дій, бездіяльності податкового органу становить 6 місяців з дня, коли платник дізнався або повинен був дізнатись про предмет оскарження. Представник відповідача зазначає, що як вбачається зі змісту позовної заяви, про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та про наявність податкових повідомлень-рішень позивач дізнався в зв'язку зі зверненням ГУ ДПС у м. Києві з позовом до Київського окружного адміністративного суду про стягнення податкового боргу.
Відповідач вказує, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення від 05.09.2023 №190/26-15-24-02-04 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та згідно корінця рекомендованого повідомлення про вручення лист повернуто поштою «за закінченням встановленого терміну зберігання» - 10.10.2023. Також з метою отримання документів, необхідних для проведення перевірки платнику податків ОСОБА_1 було направлено повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 05.09.2023 № 190/26-15-24-02-04, в якому зазначено, що відповідно до вимог п. 85.2 ст. 85 розділу ІІ ПКУ, платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки.
Представник позивача подав до суду заперечення щодо клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду та зазначив, що жодне із наданих повідомлень про вручення, зокрема поштового відправлення за № 0101141116658, яким відповідач стверджує, що направляв спірні податкові повідомлення-рішення - не містить відмітки про причини не вручення поштовою службою, а також не містить підпису працівника АТ “УКРПОШТА».
За вказаних обставин, позивач просить суд у задоволені заяви відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав порушення шестимісячного терміну на оскарження податкових повідомлень-рішень відмовити, оскільки викладені у ній доводи не спростовують доводів позивача про необізнаність останнього до 02 липня 2025 року, як щодо наявності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, так і про проведення перевірки, а долучені копії поштових конвертів та повідомлень про вручення - не є належними доказами вручення рішень податкового органу в порядку передбаченому п. 42.5 ст. 42 ПК України.
У судове засідання, призначене у справі на 29.01.2026 з'явилися уповноважені представники сторін.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи клопотання та просив його задовольнити. Позивач заперечував проти задоволення клопотання про залишення позову без розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подане відповідачем клопотання суд зазначає про таке.
Згідно норм ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до змісту ч. ч. 1, 2 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач зазначає, що 26.06.2025 до мобільного застосунку "Дія" йому надійшла ухвала Київського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі № 320/30789/25 про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі. У вказаній ухвалі було зазначено, що Головне управління ДПС у м. Києві звернулось з позовом про стягнення з фоп ОСОБА_1 податкового боргу у розмрі 1 389 963,30 грн.
Разом з тим, як зазначає позивач про наявність податкового боргу він дізнався лише 26.06.2025, після отримання ухвали Київського окружного адміністративного суду. Також позивач вказує, що до цього податкові повідомлення-рішення він не отримував.
Судом встановлено, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмове повідомлення від 05.09.2023 №190/26-15-24-02-04 надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення та згідно корінця рекомендованого повідомлення про вручення лист повернуто поштою «за закінченням встановленого терміну зберігання» - 10.10.2023.
За результатами перевірки складено Акт від 31.10.2023 №69865/Ж5/26-15-24-02-04/3298704696, який направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (копія поштового відправлення №0101141008430 наявна в матеріалах справи).
На підставі Акту прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення 18.12.2023 № 8050524024, № 8050624024, які також направлено платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення (поштове відправлення №0101141116658).
При цьому, судом встановлено, що жодне із наданих повідомлень про вручення, зокрема поштового відправлення 0101141116658, яким відповідач стверджує, що направляв спірні податкові повідомлення-рішення - не містить відмітки про причини не вручення поштовою службою, а також не містить підпису працівника АТ “УКРПОШТА». Крім того, на долучених відповідачем копій поштових конвертів та повідомлень про вручення - не зазначена дата подання таких відправлень.
Долучені до заяви відповідача повідомлення про вручення - не містять жодних дат і причин невручення.
Крім того, судом встановлено, що з метою з'ясування порядку пересилання листів 01011 41116658; 01011 41008430 та 0600043518990, а також яким чином здійснювалося інформування адресата - позивача ОСОБА_1 про надходження вказаних відправлень, адвокатом Ліщенко Т.М. було скеровано до АТ “УКРПОШТА» відповідний адвокатський запит № 1 від 16 грудня 2025 року із проханням надати наступну інформацію: “Чи здійснювалося інформування адресата про надходження рекомендованих поштових відправлень 01011 41116658; 01011 41008430 та 0600043518990 шляхом вкладення до абонентської поштової скриньки бланка повідомлення про надходження поштового відправлення або в інший спосіб, встановлений оператором поштового зв'язку?»
У відповідь на адвокатський запит АТ “УКРПОШТА» повідомило, що "...інформація щодо пересилання поштових відправлень 0101141116658, 0101141008430, 0600043518990 відсутня, надати вам інформацію немає можливості".
Верховний Суд у постанові від 19 травня 2025 року № 400/7411/24 зазначив, що "...Отже, висновки суду апеляційної інстанції щодо належного вручення поштового відправлення стороні, з посиланням на дату, указану поштовою службою в повідомленні про причини невручення, як дату початку перебігу строку, з посиланням на його пропуск, є безпідставними, оскільки подібна відмітка не дає суду обґрунтованих процесуальних підстав для визначення факту належного повідомлення сторони у справі, з огляду на те, що поштове відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» не визначає чи адресат відмовився від отримання судового повідомлення, чи адресат відсутній, чи особа, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання.
За таких обставин, твердження судів про те, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав ще з листопада 2021 року, з посиланням на поштові відправлення з відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання» не знайшли підтвердження під час перевірки матеріалів справи, а отже повернення його позовної заяви з підстав пропуску строку є передчасним...».
Постановою Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 передбачено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства є неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з положеннями статті 9 Кодексу адміністративного судочинства одним з основних принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
Так, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, аналіз вказаних норм чинного законодавства України, а також міжнародних стандартів у сфері права свідчить про необхідність забезпечення адміністративними судами належних умов для реалізації права кожної особи на захист порушених прав, свобод та інтересів з боку суб'єктів владних повноважень з урахуванням основних принципів адміністративного судочинства.
Отже, розглянувши доводи клопотання та надані позивачем документи, враховуючи викладені висновки Верхвоного суду, дотримуючись основних принципів адміністративного судочинства, у тому числі принципу доступу до правосуддя, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання підповідача про залишення позову без розгляду.
Керуючись статтями 122, 240, 241-245, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у м. Києві про залишення адміністративного позову у справі № 320/36025/25 без розгляду - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (вручити) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Панова Г. В.
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 03.02.2026.