ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"05" лютого 2026 р. справа № 300/8242/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представниця Мищишин Іванна Ярославівна, до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (позивачка), в інтересах якої діє представниця Мищишин Іванна Ярославівна (представниця позивачки), звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у припиненні виплати надбавки до пенсії за особливі заслуги;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 та поновити виплату пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". На підставі документів виданих Національною (Регіональною) комісією з реабілітації ОСОБА_1 була встановлена пенсія за особливі заслуги перед Україною відповідно до пункту 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною». Листом від 29.08.2025 відповідач повідомив позивачку про те, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та в матеріалах електронної пенсійної справи такі документи відсутні, відповідно відсутні підстави для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною". Представниця позивачки вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки орган пенсійного фонду не уповноважений змінювати статус реабілітованої особи, або приймати рішення стосовно такого статусу. Стверджує, що оскільки саме регіональною комісією з реабілітації, яка уповноважена визнавати осіб реабілітованими видала довідку та визнала позивачку такою, що відноситься до числа реабілітованих осіб і має право на пенсію відповідно до п.7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2025 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.12.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому представниця заперечила щодо задоволення позовних вимог. Зазначено, що потерпілими від репресій є діти репресованої особи, у тому числі діти, які були переселені разом із батьками, діти, які народилися під час перебування репресованої особи на засланні і проживали з репресованою особою однією сім'єю. Позивачка є потерпілою від репресій, оскільки є дитиною (на момент виселення мала 7 років) репресованих осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Разом з тим, матеріали електронної пенсійної справи не містить доказів, які б свідчили, що позивач була позбавлена волі (ув'язнення) чи примусово безпідставно поміщена до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу. Відтак, в Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відсутні підстави для обчислення пенсії позивачки з врахуванням п.7 ст. 1 Закону №1767-ІІІ.
Суд, розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з довідкою Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 за №46-Д, ОСОБА_1 є борцем за незалежність України у ХХ столітті та відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" є реабілітованою особою, із числа осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу (а.с.11).
На підставі наведеної довідки, відповідачем з 06.03.2025 встановлено ОСОБА_1 пенсію за особливі заслуги перед Україною як особі, яку відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у ХХ столітті" (а.с127).
Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області листом від 29.08.2025 повідомив позивачку про те, що з 01.09.2025 проведено перерахунок її пенсії без урахування пенсії за особливі заслуги перед Україною, з тих підстав, що ОСОБА_1 не відноситься до осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу та в матеріалах електронної пенсійної справи такі документи відсутні, відповідно відсутні підстави для встановлення пенсії за особливі заслуги перед Україною згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" (а.с.14).
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка, в інтересах якої діє представниця, звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Законом України "Про внесення змін до законів України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" та "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною" стосовно борців за незалежність України у XX столітті та деяких інших осіб" №3113 від 29.05.2023 внесено зміни до ст.1 Закону України від 01.06.2000 № 1767 "Про пенсії за особливі заслуги перед Україною", згідно яких пенсія за особливі заслуги перед Україною (далі - пенсія за особливі заслуги) встановлюється таким громадянам України:
1) Героям України, особам, нагородженим орденом Героїв Небесної Сотні, чотирма і більше орденами України після проголошення незалежності України, особам, відзначеним почесним званням України «народний» після проголошення незалежності України;
2) ветеранам війни, які після проголошення незалежності України нагороджені орденом за особисту мужність (особистий внесок), виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України;
3) видатним спортсменам - переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи;
4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків;
5) особам, відзначеним почесним званням України «заслужений», державною премією України, нагородженим одним із орденів України;
6) матерям, які народили п'ять і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. Якщо у разі смерті матері або позбавлення її батьківських прав виховання дітей до зазначеного віку здійснювалося батьком, право на пенсію за особливі заслуги надається батьку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку;
7) особам, яких відповідно до Закону України "Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті" визнано борцями за незалежність України у XX столітті та відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" реабілітовано, із числа тих, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу.
Як зазначалось судом вище, згідно довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 за №46-Д, ОСОБА_1 є борцем за незалежність України у ХХ столітті та відповідно до Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років" є реабілітованою особою, із числа осіб, яких за політичними або релігійними мотивами було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу (а.с.11).
Відтак, саме зазначена довідка підтверджує право позивачки на отримання пенсії за особливі заслуги перед Україною.
Водночас, суд зазначає, що за умови чинної та не скасованої довідки, відповідач не вправі надавати оцінку зазначеним у ній відомостям, а також здійснювати переоцінку підстав для її видачі, позаяк не є суб'єктом наділеним такими повноваженнями.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Доказів наявності обставини з нечинності довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 № 46-Д відповідач суду не надав.
При цьому, відповідач жодними доказами не довів вчинення ним приписів частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV з вимоги відповідних документів у Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації для перевірки обґрунтованості видачі довідки від 06.03.2025 № 46-Д та достовірності відомостей вказаної довідки.
З огляду на вищенаведене, оскільки відповідач не довів нечинність довідки Регіональної комісії з реабілітації при Івано-Франківській обласній державній адміністрації від 06.03.2025 № 46-Д та не довів вчинення ним приписів частини 3 статті 44 Закону № 1058-IV з вимоги відповідних документів для перевірки обґрунтованості видачі вказаної довідки та достовірності її відомостей, відповідачем необґрунтовано за результатами перегляду матеріалів електронної пенсійної справи позивачці з 01.09.2025 було проведено перерахунок пенсії без врахування пенсії за особливі заслуги перед Україною.
За таких обставин, слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у припиненні виплати надбавки до пенсії за особливі заслуги та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.09.2025 та поновити виплату пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у припиненні виплати надбавки до пенсії за особливі заслуги.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 01.09.2025 та поновити виплату пенсії за особливі заслуги перед Україною відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про пенсії за особливі заслуги перед Україною».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Гомельчук С.В.