04 лютого 2026 рокуСправа № 280/829/26
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши у м. Запоріжжі матеріали адміністративного
позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29, код ЄДРПОУ 40108688)
Запорізької обласної прокуратури (69063, м. Запоріжжя, вул. Дмитра Апухтіна, буд. 29А, код ЄДРПОУ 02909973)
Держави України в особі Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код ЄДРПОУ 37567646)
про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач 2), Держави України в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач 3), в якій просить суд:
визнати протиправною бездіяльність ГУНП в Запорізькій області у період з 2015 по 2023 роки;
визнати протиправною бездіяльність Запорізької обласної прокуратури;
стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України на користь позивача 5 000 000,00 грн. моральної шкоди;
зобов'язати відповідачів вжити належних заходів у межах їх компетенції для усунення наслідків своєї бездіяльності, яка призвела до порушення прав позивача.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Згідно з ч. 2 ст. 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Аналогічні вимоги містяться також у ч. 6 ст. 21 КАС України.
Так, завданням адміністративного судочинства, згідно ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Згідно з п.п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
При цьому, п. 7 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведеного вбачається, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте, сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не обов'язково є підставою ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом із тим приватно-правові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач визначає зміст протиправної бездіяльності відповідачів як: невнесення відомостей до ЄРДР у встановлений законом строк, не проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, не витребування та незабезпечення збереження банківських доказів, відсутність належного процесуального контролю з боку прокуратури, ігнорування судового рішення від 01.09.2021. У зв'язку із чим просить суд зобов'язати відповідачів вжити належних заходів у межах їх компетенції для усунення наслідків своєї бездіяльності, яка призвела до порушення прав позивача.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що в даному випадку, вказані правовідносини мають вирішуватися відповідно до норм кримінального судочинства, яке регулює порядок звернення осіб до суду з вищевказаними вимогами, зокрема, порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора під час досудового розслідування (Глава 26, ст.303-308 КПК України).
Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу кримінального судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів..». З огляду на це не вважається «судом, не встановленим законом» є орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З урахуванням вищезазначеного, суддя дійшов висновку, що позовні вимоги про порушення відповідачами положень КПК України щодо невнесення відомостей до ЄРДР у встановлений законом строк, не проведення першочергових слідчих (розшукових) дій, не витребування та незабезпечення збереження банківських доказів, відсутність належного процесуального контролю з боку прокуратури, ігнорування судового рішення, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а позивачу, з метою належного захисту, слід звернутися до суду в порядку кримінального судочинства.
Оскільки цей позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, то і вимоги позивача про відшкодування шкоди не можуть бути розглянуті адміністративним судом.
Вищенаведені висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 24.07.2024 у справі № 520/2579/24, які в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковими для врахування при розгляді даної справи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на викладене, суддя вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження та на підставі ч.6 ст. 170 КАС України роз'яснити позивачу, що спір віднесено до юрисдикції загального місцевого суду за правилами кримінального судочинства.
Керуючись статями 19, 170, 243, 248, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури, Держави України в особі Державної казначейської служби України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даного спору належить здійснювати за правилами кримінального судочинства.
Позовну заяву разом із усіма доданими до неї документами повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 294 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова