02 лютого 2026 року Справа № 280/10427/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 113 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачем була отримана відповідь відповідача від 30.10.2025 №2/1/3/8588 відповідно до якої додаткова грошова винагорода не враховується при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки. Відповідно до довідки про грошове забезпечення, позивач отримував додаткову грошову винагороду під час проходження військової служби. Позивач вважає, що наявна бездіяльність відповідача щодо не врахування додаткової грошової винагороди при розрахунку грошової компенсації за всі невикористані дні відпустки є протиправною. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою судді від 01.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, є тимчасовою та, відповідно, не включається до місячного грошового забезпечення. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24, від 27.03.2025 у справі №240/2921/23. Зазначає, що до цього ж, пункту 2 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 №260 прямо передбачає, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення (абз. 17). Додаток 15 до Постанови № 704 теж не включає винагороди до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення. Відповідач наголошує, про відсутність правових підстав для включення до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована компенсація за невикористані дні відпустки, додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач просить залишити позовну заяву без розгляду. Вказане обґрунтовує тим, що тримісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 233 КЗпП України був пропущений позивачем, а позов заявлений поза його межами без поважних причин.
Стосовно доводів відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зауважує, що питання строку звернення до суду вже розглянуте судом та в ухвалі про відкриття провадження у справі від 01.12.2025 визнано поважною причину пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено позивачу пропущений строк звернення до суду у цій справі. Інших обставин, яким не надано оцінку суду відповідачем не наведено.
Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі.
На підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 №180 позивача виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Позивачу при звільненні нараховано та виплачено компенсацію за невикористані відпустки за 55 днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022, 2024, 2025 роки та за 14 днів невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки. Розмір грошової компенсації склав 59 920,41 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність щодо невключення до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Згідно зі статтею 9 Закону України №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначено Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Пунктом 1 розділу XXIII Порядку №260 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги (пункт 6 розділу XXIII Порядку №260).
За приписами пункту 1 розділу XXIV Порядку №260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення. До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до частини першої статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового та матеріального забезпечення і наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. За змістом абзацу третього пункту 14 статті 10-1 цього Закону у рік звільнення військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані за час проходження військової служби дні щорічної основної та додаткової відпусток.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває наразі. На виконання відповідних указів Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 28.02.2022 №168, яка набрала чинності 28.02.2022 та застосовується з 24.02.2022.
Відповідно до пункту 1 постанови №168 (у редакції від 28.02.2022) на період дії воєнного стану визначеним категоріям осіб виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Відповідач звертає увагу суду, що у постанові Верховного Суду від 27.03.2025 у справі №240/2921/23 зроблено висновок про тимчасовий (непостійний) характер додаткової винагороди за постановою №168, її змінність та залежність від фактичних умов виконання завдань і наказового порядку встановлення. Аналогічні підходи наведені у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24 та від 27.03.2025 у справі №240/2921/23. Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим Верховний Суд у постанові від 23.09.2024 у справі №240/32125/23 звернув увагу на те, що для окремих виплат (зокрема, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки) норма, яка визначає складові для обчислення, не містить прямої заборони врахування винагород, і за умови отримання військовослужбовцем додаткової винагороди за постановою №168 перед звільненням така винагорода може підлягати врахуванню як складова розрахункової величини для обчислення компенсації.
Водночас наведений висновок не означає автоматичного та безумовного включення додаткової винагороди за постановою №168 до розрахункової бази у кожній справі та без встановлення фактичних підстав і розміру такої виплати у відповідному розрахунковому періоді. Зі змісту пункту 2 розділу I Порядку №260 прямо випливає, що до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення віднесено підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, окремі винагороди для визначених категорій та премію. Водночас Порядок №260 окремо визначає одноразові додаткові види грошового забезпечення, до яких віднесено також додаткову винагороду та одноразову винагороду на період дії воєнного стану.
Отже, сам Порядок №260 визначає додаткову винагороду за постановою №168 як виплату, що належить до категорії одноразових додаткових видів грошового забезпечення, а не до щомісячних додаткових видів.
У позовній заяві позивач підтверджує, що за витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 №180 йому нараховано грошову компенсацію за невикористані дні відпусток: щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки тривалістю 85 днів дні та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024-2025 роки тривалістю 28 днів, усього 113 день.
Проте судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2025 №180 тривалість невикористаних днів щорічної основної відпустки за 2022-2025 роки складає - 55 днів, а отже загальний розмір невикористаних днів відпусток складає - 83 дні.
Отже, відповідач виконав передбачений абзацом третім пункту 14 статті 10-1 Закону №2011-XII обов'язок щодо нарахування грошової компенсації за невикористані дні відпусток у рік звільнення.
Відповідно до статей 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Посилання позивача на картки особового рахунку як на загальне підтвердження факту отримання додаткової винагороди під час проходження служби саме по собі не доводить необхідності її включення до розрахункової величини для обчислення компенсації за відпустку без встановлення конкретного періоду та розміру виплати, що підлягає врахуванню у розрахунку.
Як вбачається з довідки про доходи та карток особового рахунку позивача, виплата додаткової винагороди, передбаченої постановою №168, не мала безперервного характеру, не здійснювалася у кожному місяці та залежала від наявності визначених постановою №168 умов і відповідних наказів командирів (начальників) про її призначення, що підтверджує змінність і непостійність такої виплати та виключає її ототожнення зі щомісячними додатковими видами грошового забезпечення за посадою.
З огляду на наведене, суд дійшов переконання, що правові підстави для задоволення вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок грошової компенсації за 113 днів із включенням до розрахункової величини додаткової винагороди за постановою №168 - відсутні.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає, що наявні правові підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями ст. ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139,241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Стрельнікова