Справа № 736/217/26 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/4823/58/26
Категорія - Доповідач ОСОБА_2
05 лютого 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
з участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника-адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2026 року,
Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СВ Корюківського районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_9 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 62024100130002856 від 30.09.2024 щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України.
Застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням в Державній установі «Чернігівський слідчий ізолятор», строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 31 березня 2026 року включно
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбаченого ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України та наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, також, буде недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні ніж тримання під вартою.
Не погоджуючись з даною ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу про обрання запобіжного заходу відносно його підзахисного у вигляді взяття під варту скасувати та обрати його підзахисному більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Зазначає, що слідчим суддею не взято до уваги те, що докази, які підтверджують описані в клопотанні старшого слідчого ризики не було надано, неповністю були враховані дані про особу його підзахисного, а саме те, що останній має постійне місце проживання, щиро кається у скоєному, має захворювання, яке стало підставою для вчинення кримінальних правопорушень. Звертає увагу, що після затримання підозрюваний був поміщений на стаціонарне лікування, бо за станом здоров'я він не може утримуватись в ІТТ та СІЗО, та зараз перебуває у Менській лікарні, про що додаються відповідні довідки.
Заслухавши доповідача, захисника-адвоката ОСОБА_7 , який підтримав подану апеляційну скаргу, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів справи, у провадженні СВ Корюківського РВП ГУНП в Чернігівській області перебувають матеріали кримінального провадження № 62024100130002856 від 30.09.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 263 КК України.
30.01.2026 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та у придбанні, носінні та зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя відповідно до вимог ст. 178 КПК України, перевіряє вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей та інші обставини, які забезпечать належну процесуальну поведінку особи під час досудового розслідування та судового розгляду.
Поняття «обґрунтованість підозри» включає існування фактів чи інформації, які надають підстави суду вважати, що підозрювана особа ймовірно вчинила правопорушення, та оголошення підозри у вчиненні кримінального правопорушення. На початковій стадії досудового розслідування кримінально-процесуальний закон не вимагає від сторони обвинувачення доведення усіх елементів кримінального правопорушення. Факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для засудження особи та ухвалення обвинувального вироку.
Слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого доводи та долучені копії матеріалів свідчать про обґрунтованість пред'явленої підозри та підтверджуються доказами, достатніми, на етапі досудового розслідування, для застосування запобіжного заходу.
Ризик - це ймовірність того, що підозрюваний може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає в тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку підозрюваного, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що підозрюваний зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
З матеріалів кримінального проваджень вбачається, що ОСОБА_8 підозрюється у вчиненні тяжких кримінальних правопорушень, за одне з яких передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від до 10 років, отже, обґрунтованим є ризик того, що відчуваючи страх та невідворотність можливого покарання, підозрюваний може змінити місце проживання з метою ухилення від органу досудового слідства, тим більше, що будучи військовослужбовцем та маючи відкритий доступ до зброї зможе шляхом погроз, підкупу, психологічного впливу, так і в інший спосіб вплинути на свідків.
При застосуванні більш м'якого запобіжного заходу підозрюваний зможе іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема, створити штучні докази чи підбурити осіб, як цивільних, так і осіб з числа військовослужбовців, які не були свідками кримінального правопорушення, до надання завідомо неправдивих показань.
Крім того, підозрюваний може продовжити вчиняти кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки його злочинна діяльність мала триваючий характер та була припинена лише шляхом затримання.
На думку колегії суддів, з огляду на те, що підозрюваний, будучи військовослужбовцем, залишив розташування місця несення служби, усвідомлюючи, що діє в умовах воєнного стану, розумів наслідки своїх дій, тому рішення про його звільнення з-під варти буде передчасним, а запропонований стороною захисту вид запобіжного заходу, не пов'язаний із позбавленням волі не зможе запобігти встановленим та доведеним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Саме проходження військової служби, розуміння настання негативних наслідків для держави та її громадян в разі окупації ворожими військами та усвідомлення нестачі військовослужбовців, мало б спонукати підозрюваного не залишати місце несення служби, а навпаки агітувати осіб чоловічої статі приходити до лав Збройних Сил України та ставати на захист своєї держави.
Усі наведені захисником обставини були враховані слідчим суддею, але вони не спростовують тих встановлених обставин та даних про особу підозрюваного, які ставлять під сумнів виконання ОСОБА_8 всіх покладених на нього процесуальних обов'язків при обранні більш м'якого запобіжного заходу.
Таким чином, на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що встановлені обставини дійсно викликають підозру в тому, що ОСОБА_8 дотримуватиметься належної процесуальної поведінки та утворюють реальні ризики, про які вказали як слідчий у своєму клопотанні, так і прокурор у судовому засіданні, з чим погодився слідчий суддя та погоджується колегія суддів.
Що стосується посилання сторони захисту на погіршення стану здоров'я підозрюваного та перебування останнього в Менській міській лікарні, і необхідності в подальшому отримання ним медичної допомоги, як на підставу для зміни запобіжного заходу, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року № 239/5/104, з наступними змінами, затверджено Порядок взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, згідно п. 2.3 якого медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров'я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО.
Відповідно до п.п. 2.6, 2.7, 2.8 Порядку особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що оскільки особи, які перебувають під вартою, та є хворими, отримують медичну допомогу в амбулаторних умовах в медичних частинах та в спеціально визначених закладах охорони здоров'я, то відсутні перешкоди для лікування ОСОБА_8 під час перебування його під вартою.
Щодо наявності у підозрюваного місця постійного проживання, відсутність судимостей, на існування яких посилається апелянт, то вони є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, їх наявність не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стали підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено, а тому, вказане судове рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 30 січня 2026 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4