Номер провадження: 22-ц/813/229/26
Справа № 523/2691/23
Головуючий у першій інстанції Луняченко В.О
Доповідач Назарова М. В.
27.01.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Кострицького В.В., Карташова О.Ю.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «УкрСиббанк», відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі свого представника Безушко Вікторії Валеріївни
на рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року, ухвалене Київським районним судом м. Одеси у складі: судді Луняченка В.О. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки,
13.02.2023 позивач АТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із вказаним позовом, який обґрунтований тим, що відповідач як спадкоємець ОСОБА_2 , яка в забезпечення взятих на себе зобов'язань по кредитному договору № 11267690000 від 12.12.2007 року передала в іпотеку банку належну їй квартиру та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , несе відповідальність за боргові зобов'язання спадкодавиці, незважаючи на факт не оформлення квартири на своє ім'я.
Тому із посиланням як на правове обґрунтування своїх вимог на ст. 1216, 1261, 1268, 1270, 1296, 1297, 1282 ЦК України, ст. 17, 23, 33, ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку» просив звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості у сумі 53 433,57 доларів США, по кредитному договору № 11267690000 від 12.12.2007 року, - квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року відмовлено Акціонерному товариству «УкрСиббанк» у задоволенні позову до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок погашення заборгованості, у сумі 53 433,57 доларів США, по кредитному договору № 11267690000 від 12.12.2007 року, - квартиру АДРЕСА_1 .
В апеляційній скарзі позивач АТ «УкрСиббанк» в особі свого представника Безушко Вікторії Валеріївни просить рішення Київського районного суду м. Одеси від 12.09.2023 скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Доводами апеляційної скарги є те, що суд не врахував направлене банком повідомлення про наявність кредиторської заборгованості від 21.02.2012 до Одеської державної нотаріальної контори № 3, а вважав, що вимоги до спадкоємця заявлені банком лише 13.02.2023 у вигляді позовної заяви, однак направлене банком повідомлення містить посилання на положення статей 1281, 1282 ЦК України, пряму вказівку на заявлення кредиторських вимог до спадкоємців, які приймуть спадщину після смерті позичальника ОСОБА_2 , прохання до нотаріальної контори повідомити ім'я та місцезнаходження можливих спадкоємців з метою повідомлення про наявність заборгованості, прохання повідомити про видачу свідоцтв про право на спадщину та дані спадкоємців. Тобто, як зазначає скаржник, вказане повідомлення є вимогою у розумінні статті 1281 ЦК України.
При цьому, вказане повідомлення до нотаріальної контори було надіслано банком в межах шести місяців з дня, коли банку стало відомо про смерть позичальниці, тобто у строки, визначені ст. 1281 ЦК України.
Суд також не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19.10.2022 у справі № 712/19272/12, від 14.12.2022 у справі № 489/4970/19 та від 13.10.2021 у справі № 725/1820/16-ц.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
В судове засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не з'явилися, зокрема позивач АТ «УкрСиббанк» та його представник Безушко В.В., Хижняк М.Г., представник позивача ОСОБА_3 повідомлені про дату, час та місце розгляду справи і в установленому законом порядку, повістку отримали 18.12.2025 в особистому кабінеті підсистеми (модуля) ЄСІТС Електронний суд, що підтверджується довідками (а.с. 12, 12зв, 13, 13зв. т. 2), відповідач ОСОБА_1 повідомлений у відповідності до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, оскільки за відомостями Єдиного державного демографічного реєстру його місце реєстрації не значиться, а все листування суду, спрямоване за його адресою, вказаною у заяві про прийняття спадщини: АДРЕСА_2 поверталися до суду із позначкою Укрпошти про відсутність адресата за вказаною адресою (а.с. 1 т. 2).
Вказане відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 546, 553, 572 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, порукою, заставою.
Відповідно до статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон) іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону).
У статті 33 Закону передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.
Отже, іпотека як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх.
Забезпечувальне зобов'язання (взаємні права та обов'язки) виникає між іпотекодержателем (кредитором за основним зобов'язанням) та іпотекодавцем (боржником за основним зобов'язанням).
Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого боржником в іпотеку майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від переходу права власності на це майно від іпотекодавця до іншої особи (в тому числі й у випадку недоведення до цієї особи інформації про обтяження майна).
Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону України «Про іпотеку») є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41, 42, 47 Закону України «Про іпотеку»); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі покупцеві (стаття 38 Закону України «Про іпотеку) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19).
Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону в разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця та має всі його права й несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі та на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
Статтями 1216, 1218 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За частиною першою статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Отже, відповідно до приписів чинного цивільного законодавства хоча право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (частина третя статті 1223 ЦК України), проте спадщина належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від часу прийняття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України), а відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
У постановах Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №903/565/16, від 16.01.2019 у справі №920/566/16, від 19.05.2023 у справі №915/1031/21 (ЄДРСРУ № 111035935) наведена правова позиція, згідно із якою законодавство не обмежує право спадкоємців на оформлення свідоцтва певними строками. Спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право звернутися із заявою про одержання свідоцтва у будь-який час після прийняття спадщини. Оформлення свідоцтва є правом, а не обов'язком спадкоємців.
Згідно із положеннями статті 1281 ЦК України, у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.
Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.
Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Відповідно до положень статті 1282 ЦК України, у редакції, яка діяла на час відкриття спадщини, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Звідси обов'язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
Оскільки зі смертю позичальника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, строки пред'явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України. Стаття 1281 ЦК України, яка визначає преклюзивні строки пред'явлення таких вимог, застосовується і до кредитних зобов'язань, забезпечених іпотекою. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права) за основним і додатковим зобов'язаннями, а також припинення таких зобов'язань.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц, від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17, від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17).
Тлумачення статті 1281 ЦК України свідчить про те, що вказана норма не встановлює певного порядку пред'явлення вимог кредиторів. Пред'явлення вимог може відбутися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса (постанова Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 758/8549/15).
У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11).
Поняття «строк пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред'явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15 від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у справі № 761/382/21 від 25 червня 2025 року зробила висновок про те, що якщо майновий поручитель, який передав в іпотеку майно, помер, звернення стягнення на таке майно із спадкоємців не обмежується строками та умовами передбаченими статтями 1281, 1282 ЦК України.
У постанові Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц зазначено, що при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; - при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.
До обов'язку позивача як кредитора спадкодавця належить доказування обставин щодо розміру заборгованості боржника на день відкриття спадщини, наявність спадкоємців боржника, дотримання кредитором строку, визначеного статтею 1282 ЦК України, звернення з вимогою до спадкоємців боржника, а до обов'язку спадкоємця позичальника, у разі заперечення проти заявлених вимог, належить обов'язок доведення розміру та вартості успадкованого ним майна. Таким чином, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов'язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна (постанови Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 26 жовтня 2022 року у справі № 336/437/21, від 20 березня 2024 року у справі № 128/839/19).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою, п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 12.12.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11267690000, відповідно до умов якого позичальниця отримала кредитні кошти у розмірі 45600,00 доларів США та зобов'язалась повернути отримані кошти та узгоджені сторонами проценти за користування грошима у строк не пізніше 12 грудня 2014 року (а.с. 11 т. 1).
У забезпечення виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_2 передала банку в іпотеку належну їй на праві власності, квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором іпотеки від 12.12.2007 року (а.с. 21 т. 1).
Передане в іпотеку майно за домовленістю сторін оцінено у 65289,00 дол САШ (п. 1.2 Іпотечного договору).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 11267690000 від 12 грудня 2007 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 06.02.2023 становить 53433,57 доларів США, що за курсом НБУ (36,5686 грн за 1 долар США) становить 1953990,85 грн, з яких: 44934,71 дол США - основний борг за кредитом, 8498,86 доларів США - борг за процентами (а.с. 38 т. 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції на підставі складеного ним 03 серпня 2009 року актового запису про смерть № 4230 (а.с. 179 т. 1).
На підставі заяви ОСОБА_1 як чоловіка померлої від 15 вересня 2009 року, поданої до третьої Одеської державної нотаріальної контори, 15 вересня 2009 року заведено спадкову справу № 1543/2009 щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , що вбачається з матеріалів копії спадкової справи, в якій також міститься Витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справи) (а.с. 180, 143 т. 1).
Зі змісту вказаної заяви, ОСОБА_1 заявив про прийняття спадщини у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а.с. 180 т. 1) .
У 2012 році до Київського районного суду м. Одеси звернувся ПАТ «УкрСиббанк» (правонаступник АКІБ « УкрСиббанк») з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 11267690000 від 12.12.2007 року у розмірі 69 354, 41 доларів США, та у зв'язку із заявленим клопотанням представника позивача судом 17.05.2012 року було витребувано копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 , після чого ухвалою від 23.07.2014 року позов у цивільної справі № 2-5175/11 було залишено без розгляду на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України у зв'язку із повторною неявкою представника позивача (а.с. 116 т. 1).
21.02.2012 року до Одеської державної нотаріальної контори № 3 надійшло повідомлення від УкрСиббанк про наявність кредиторської заборгованості ОСОБА_2 перед банком у розмірі 73 898,07 грн. (а.с 153 т. 1)
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилався на те, що відповідач як спадкоємець, який прийняв спадщину, померлого іпотекодавця та боржника за кредитним договором, який помер, має відповідати за теперішнім позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки зобов'язання померлою перед банком не виконане, заборгованість не погашена.
Вирішуючи справу, суд виходив з того, що позивачу достеменно стало відомо у 2012 році про смерть боржника та наявність спадкової справи, відкритої на підставі єдиного спадкоємця - чоловіка покійної - ОСОБА_1 , про що свідчать факт заяви представником Банку клопотання про витребування спадкової справи у цивільній справі № 2-5175/11 та подання заяви про наявність кредиторської заборгованості до нотаріальної контори 28.02.2012 року. Суд вважав що позов, який надійшов до суду 13.02.2023 року із вимогами до спадкоємця, поданий із порушенням строків, визначених ст. 1281 ЦК України, що за правовим висновком Верховного Суду є підставою для припинення іпотеки на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК (преклюзивні строки пред'явлення вимог).
Враховуючи вищевикладене, суд вважав, що позовні вимоги до спадкоємця ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка є припиненою, не підлягають задоволенню.
Переглядаючи вказане судове рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.
Судом, крім іншого, встановлено, що за матеріалами спадкової справи єдиним спадкоємцем після смерті боржника та іпотекодавця ОСОБА_2 є її чоловік - відповідач по справі ОСОБА_1 , який протягом строку, визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України, звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті дружини до нотаріальної контори.
Крім того, за матеріалами справи, позивач дізнався про смерть боржника та іпотекодавця ОСОБА_2 06.09.2011 року, про що він зазначає у своєму повідомленні нотаріусу про наявність кредиторської заборгованості за кредитним договором № 11267690000 від 12.12.2007 року у розмірі 73898,07 (а.с. 104 т. 1).
З матеріалів спадкової справи № 1543/2009 також вбачається, що під час розгляду цивільної справи за позовом Банку до ОСОБА_2 та ОСОБА_4 про стягнення у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором № 11267690000 від 12.12.2007 року у розмірі 69 354, 41 доларів США ухвалою суду від 17.05.2012 року було витребувано копію спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_2 (а.с. 113 т. 1), копія якої була надіслана державним нотаріусом Третьої Одеської ДНК Сальніковою З.В. 12 червня 2012 року на адресу суду (а.с. 111 т. 1).
Отже, в будь-якому випадку відсутні докази, які б підтверджували, що позивач раніше ніж вказана ним дата - 06.09.2011 року - дізнався про відкриття спадщини, а напевно про таке міг дізнатися із матеріалів спадкової справи, що надійшла на виконання ухвали суду лише 12.06.2012.
Отже, звернувшись до нотаріальної контори із заявою 21.02.2012, позивач не пропустив визначений ч. 2 ст. 1281 ЦК України строк для пред'явлення ним як кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців.
Відповідно до пункту 6.9. іпотечного договору від 12.12.2007 ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення іпотекодержателем боргу за договором та/або договорами, що обумовлюють основне зобов'язання, на іншу особу або змінюється власник предмету іпотеки з інших підстав.
Отже, відповідач набув статусу іпотекодавця за іпотечним договором від 12.12.2007, укладеним між АК Іноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , на підставі п. 6.9. Іпотечного договору та ст. 23 Закону України «Про іпотеку» (а.с. 21 т. 1).
Колегія суддів погоджує довід апеляційної скарги про помилковість висновків суду щодо пропуску позивачем преклюзивного строку, передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України, оскільки він звернувся до нотаріальної контори протягом шести місяців від дня, коли дізнався або міг дізнатися про смерть спадкодавця-боржника.
Пов'язаність судом вказаного строку із датою звернення позивача до суду із теперішнім позовом лише у лютому 2023 року не впливає на реалізацію іпотекодержателем свого права заявити вимоги до спадкоємців боржника, а є помилковим застосуванням вказаних вимог норм матеріального права до строку звернення позивача до суду за захистом своїх прав як іпотекодержателя та звернення стягнення на предмет іпотеки.
У постанові від 18 серпня 2021 року у справі № 201/15310/16 Верховний Суд вказав, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо).
Останній платіж боржником ОСОБА_2 здійснено 12.02.2008 (а.с. 36 т. 1), строк кредитного договору сплив у грудні 2014 року.
Верховний Суд сформував та стало притримується правового висновку про те, що визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін (постанова ВП ВСвід 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц) .
Згідно з частинами третьою та четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, і лише у разі обґрунтованості позову.
Натомість, по справі відсутня заява відповідача про застосування такої до правовідносин сторін щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
За таких обставин висновок суду про необґрунтованість позовних вимог через пропуск позивачем визначеного ст. 1281 ЦК України строку не ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону, а наведене судом трактування норм матеріального права свідчить про неправильне застосування таких.
Що стосується способу захисту своїх порушених прав, обраних позивачем, то вони цілком відповідають вимогам закону та умовах іпотечного договору, обраний в межах передбачених законів способу, а відповідач ОСОБА_1 є власником спірного нерухомо майна, хоча і не отримав свідоцтва про право на спадщину за законом до цього часу, та зважаючи на те, що чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Щодо розміру заборгованості, то колегія суддів зазначає про те, що згідно наданого Банком розрахунку, такий слід рахувати виключно станом на час смерті позичальника та іпотекодавця ОСОБА_2 , а саме станом на 01.08.2009: 44934,71 дол США - основний борг за кредитом, 8181,23 доларів США - борг за процентами, а загалом 53115,94 доларів США, оскільки Банком помилково проценти нараховані після смерті позичальника.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги Банку та скасування рішення з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог Банку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 72541,90 грн, сплачений останнім за подання позову та апеляційної скарги.
Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» в особі свого представника Безушко Вікторії Валеріївни задовольнити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.
В рахунок погашення заборгованості померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 перед Акціонерним товариством «УкрСиббанк» (МФО 351005, код 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) за кредитним договором № 11267690000 від 12 грудня 2007 року у розмірі 53115,94 доларів США, що складається з: 44934,71 дол США - основний борг за кредитом, 8181,23 доларів США - борг за процентами, звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,2 кв.м, реєстраційний номер майна: 21223395, встановивши спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною на рівні не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» (МФО 351005, код 09807750, адреса: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12) судовий збір у розмірі 72541,90 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.В. Кострицький
О.Ю. Карташов