Справа № 299/5959/25
Закарпатський апеляційний суд
02.02.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд в складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
з участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження у кримінальному провадженні №11-сс/4806/894/25, за апеляційною скаргою прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2025 року,
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2025 року, відмовлено у задоволені клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем його постійного проживання - АДРЕСА_1 , строком на 60 днів, починаючи з 01.12.2025 року по 29.01.2026 року (включно).
Дата закінчення дії ухвали - 30.01.2026 року.
На підозрюваного ОСОБА_6 покладено такі обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою; не відлучатися із місця фактичного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
З матеріалів судового провадження слідує, що слідчий СВ відділення №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , за погодженням з прокурором Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 , звернувся до слідчого судді Виноградівського районного суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_6 .
Подане клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_6 достовірно знаючи, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року за № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (із змінами якими, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб тобто до 03 лютого 2026 року), у зв'язку з чим в Україні діють обмеження на виїзд за кордон чоловіків віком від 18 до 60 років, вчинив сприяння незаконному переправленню осіб через державний кордон України, шляхом надання вказівок, засобів, усунення перешкод, щодо кількох осіб, за попередньо змовою групою осіб з невстановленими досудовим розслідування особами, з корисливих мотивів за наступних обставинах.
ОСОБА_6 проживаючи на території с. Гетиня Берегівського району, Закарпатської області, що в безпосередній близькості до державного кордону України, та будучи обізнаним про місце розташування державного кордону України, знаючи про існування явища нелегальної міграції в умовах воєнного стану, чітко усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та передбачаючи наслідки, які можуть настати після їх вчинення, діючи умисно, з корисливих мотивів, досяг у невстановлений досудовим розслідуванням час злочинної домовленості з невстановленими досудовим розслідуванням особами, щодо сприяння за грошову винагороду в невстановленому на даний час досудовим розслідуванням розмірі, у незаконному переправленні громадянам України через державний кордон поза пунктами пропуску, а саме - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцю АДРЕСА_2 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , які достовірно знаючи про Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 про введення воєнного стану в Україні та про загальну мобілізацію, а також про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, окрім виключень вказаних у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мали намір незаконно потрапити через кордон України до країн Європейського Союзу, зокрема до Угорщини.
Відповідно до заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану до обов'язків ОСОБА_6 входило забезпечення транспорту, прихована доставка вищевказаних громадянин через прикордонні пости та безпечний їх супровід з села Підвиноградів Берегівського району до околиці села Пийтерфолво Берегівського району Закарпатської області, що знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, з метою вичікування слушного моменту для здійснення сприяння їм, шляхом надання вказівок останнім у незаконному перетині державного кордону України.
28 листопада 2025 року близько 21 години 00 хвилин (більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_6 з метою виконання заздалегідь розробленого невстановленою досудовим розслідуванням особою плану, за кермом вантажного тентового автомобіля марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 , прибув до околиці с. Підвиноградів Берегівського району, куди невстановленою досудовим розслідуванням особою на автомобілі марки «Mazda», реєстраційний номер НОМЕР_2 , було доставлено громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Після чого ОСОБА_6 відповідно на виконання раніше розробленого плану у якому йому була відведена конкретна роль, віддав вказівку ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розміститися в тентовому кузові вантажного автомобіля чорного кольору марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де сховатися за коробками ближче до кабіни водія. Крім того, ОСОБА_6 надав чіткі інструкції вищевказаним громадянам, що під час зупинки керованого ним автомобіля, вони повинні поводити себе тихо та не рухатися, оскільки вони проїжджатимуть контрольні прикордонні пости та можуть бути виявлені працівниками прикордонної служби. Після розміщення вказаних осіб у кузові автомобіля, ОСОБА_6 для приховування своїх злочинних намірів та виконання заздалегідь розробленого невідомою особою плану, здійснив опломбування тентового кузову вказаного вище автомобіля.
Надалі, на виконання вказівки невстановленої досудовим розслідуванням особи, після успішного проїзду через місце несення служби прикордонного наряду «Контрольний пост» ВІПС «Вилок» на околиці с-ща.Вилок Берегівського району, ОСОБА_6 доставив вищевказаних громадян до с.Пийтерфолво Берегівського району, де передав їх для завершення виконання заздалегідь розробленого плану іншій невстановленій досудовим розслідуванням особі.
В свою чергу ОСОБА_6 виконавши всі дії, які йому були відведені для успішного завершення даного злочинного задуму, щодо сприяння в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, на автомобілі марки «Mercedes», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вирушив у невідомому напрямку.
В свою чергу, 29.11.2025 о 10 годині 00 хвилин невстановлена досудовим розслідуванням особа здійснила супровід громадян ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , до лінії державного кордону України з метою сприяння їм у незаконному перетині кордону України поза пунктом пропуску. Однак, у напрямку 68 прикордонного знаку на відстані 50 метрів до лінії державного кордону України, вказані громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були виявлені військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , та затримані за спробу його незаконного перетину поза пунктом пропуску.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України наданням засобів, вказівками та усуненням перешкод, вчинене щодо кількох осіб, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів.
29 листопада 2025 року о 18:40 год. гр. ОСОБА_6 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
30 листопада 2025 року слідчим СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, капітаном поліції ОСОБА_7 , повідомлено про підозру за ч. 3 ст. 332 КК України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з вищою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше не судимого.
Причетність ОСОБА_6 до даного злочину підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколом огляду місця події, протоколами допитів свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом допиту підозрюваного та іншими зібраними в ході досудового розслідування доказами.
Стаття 176 КПК України визначає, що до підозрюваних осіб можна застосувати один з таких видів запобіжних заходів з метою сприяння не ухиленню підозрюваного від слідства та суду, та невчиненням ним інших кримінальних правопорушень, а саме: особисте зобов'язання; особиста порука; застава; домашній арешт; тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам незаконно впливати на свідка, або іншим чином перешкоджати досудовому розслідуванню.
Відповідно до ст. 177 КПК України з метою застосування підозрюваному ОСОБА_6 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також наявність ризиків щодо запобігання спробам:
1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дев'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину може переховуватись від органів досудового розслідування і суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Підозрюваний ОСОБА_6 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та понятими, схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
3. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Знаходячись на волі підозрюваний ОСОБА_6 , зможе використовуючи свої зв'язки координувати дії засобами, які мають можливість впливати на викривлення зазначених даних для кримінального провадження шляхом погрози та тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджанням досудового розслідування.
Крім того, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 173 КК України запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого погодженого з прокурором.
Підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи вищевикладене, сторона обвинувачення опираючись на зібрані в ході проведення досудового розслідування докази, вважала за необхідне враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та наявні обставини, обрати підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді констатовано, що прокурор довів наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Вказаний висновок підтверджується копією повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яка йому вручена з дотриманням ст. 276 КПК України. Приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків того, що підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, внаслідок відсутності міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, вчинити інше правопорушення, враховуючи те, що підозрюваний посередньо характеризується. Разом з цим, слідчий суддя зазначив, що доводи клопотання про ухилення підозрюваного від слідства, суду, можливого не з'явлення на виклики є передчасними та необґрунтованими. Також не підтверджено твердження слідчого про те, що підозрюваний може впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином жодним чином. З огляду на викладене слідчий суддя прийшов до висновку про відмову у застосуванні тримання під вартою та застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, у виді цілодобового домашнього арешту.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, у якій вказує на незаконність та необґрунтованість рішення. В обґрунтування доводів прокурор зазначає, що підставою застосування підозрюваному ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Існування зазначених ризиків обґрунтовується встановленими фактичними обставинами кримінальних правопорушень, зокрема матеріалами досудового розслідування. На думку прокурора, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.
Апеляційна скарга розглядається за відсутності учасників судового провадження, неявка яких, з огляду на положення ст. 405, 422 КПК України, не перешкоджає її розгляду. Приймаючи рішення про розгляд провадження за відсутності всіх учасників провадження, апеляційний суд бере до уваги, що: останні належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, а також те, що прокурор ОСОБА_10 подав лист у якому просить розгляд апеляційної скарги проводити за його відсутності. При цьому, прокурор повідомив, що обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні скеровано до Виноградівського районного суду для розгляду по суті. Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 клопотань про відкладення розгляду не подавали.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена та перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає приписам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
При цьому, колегія суддів бере до уваги те, що у провадженні СВ відділення поліції № 1 Берегівського районного ВП Головного управління Національної поліції в Закарпатській області знаходиться кримінальне провадження № 12025071080000686, внесене до ЄРДР 29 листопада 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Із журналу судового засідання слідує, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_6 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_11 , що свідчить про дотримання права підозрюваного на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України. Вказаний висновок підтверджується копією повідомлення ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, яка йому вручена з дотриманням ст. 276 КПК України. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів приходить до висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_6 до скоєного кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг учинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень.
Таким, що ґрунтується на доданих до клопотання матеріалах, колегія суддів вважає і висновок слідчого судді про те, що стороною обвинувачення не доведено існування ризиків того, що підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим, внаслідок відсутності міцних соціальних зв'язків за місцем проживання, вчинити інше правопорушення, враховуючи те, що підозрюваний посередньо характеризується. Такий ризик не підтверджений і під час розгляду апеляційної скарги.
При цьому, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання щодо підозрюваного ОСОБА_6 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_6 з моменту обрання йому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не виконував покладені на нього процесуальні обов'язки.
Приймаючи судове рішення беруться до уваги положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Тому, доводи апеляційної скарги про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту.
За цих обставин, при розгляді клопотання слідчий суддя, взявши до уваги вищенаведені обставини, вимоги кримінального процесуального закону та дані про особу підозрюваного, прийшов до належних висновків про відмову у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та про можливість і необхідність застосування щодо нього запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем постійного проживання, які ґрунтуються на вимогах закону й доданих до клопотання матеріалах, у зв'язку із чим, визнаються апеляційним судом обґрунтованими й належним чином вмотивованими. При цьому, колегія суддів вважає, що запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 у кримінальному провадженні.
Інші наведені прокурором доводи не спростовують правильність висновків слідчого судді про можливість зміни підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який.
Строк дії запобіжного заходу встановлено відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України, а також обґрунтовано, відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, покладено на підозрюваного такі процесуальні обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора за першою вимогою; не відлучатися із місця фактичного проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання слідчому свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Враховуючи ці обставини, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і на такі стороною обвинувачення не вказується; що строк дії оскаржуваної ухвали сплив і така втратила чинність у часі.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Виноградівського відділу Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_5 відхилити.
Ухвалу слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 01.12.2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: