Справа № 148/2090/25
Провадження № 33/801/85/2026
Категорія: 156
Головуючий у суді 1-ї інстанції Дамчук О. О.
Доповідач: Береговий О. Ю.
05 лютого 2026 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Берегового О. Ю.,
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 419237 від 11 серпня 2025 року, цього ж дня о 02:40 год, по вул. Романа Шевчука, в м. Тульчин, Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Santa FE», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у Ладижинській міській лікарні під час безперервної відеофіксації на портативні відеореєстратори, а саме «MOTOROLA» № 797260 та № 796176. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн судового збору.
Не погоджуючись із такою постановою суду першої інстанції ОСОБА_1 оскаржує її в апеляційному порядку. Вважаючи, що оскаржувана постанову винесена з неврахування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати, а провадження у справі - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Обґрунтовуючи доводи скарги, апелянт вказує на недоведеність матеріалами справи факту його алкогольного сп'яніння, оскільки на його думку сама лише відмова від проходження огляду жодним чином не підтверджує стану сп'яніння. Крім того, скаржник вказує, що його було зупинено у м. Тульчин, однак протокол про адміністративне правопорушення було складено у м. Ладижин, Гайсинського району, а не за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Статтею 245 КУпАП визначені завдання провадження у справах про адміністративні правопорушення. Це своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган ( посадова особа ) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо підчас розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. Згідно з п. 2 ч. 8 цієї статті за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП вина особи у вчиненні адміністративного правопорушення доводиться доказами. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
Як слідує із матеріалів справи, зокрема, протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 419237 від 11 серпня 2025 року, цього ж дня о 02:40 год, по вул. Романа Шевчука, в м. Тульчин, Вінницької області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Hyundai Santa FE», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у Ладижинській міській лікарні під час безперервної відеофіксації на портативні відеореєстратори, а саме «MOTOROLA» № 797260 та № 796176. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
До протоколу доданий відеозапис з портативних відеореєстраторів поліцейських, якими зафіксовано хронологію подій 11 серпня 2025 року за участі ОСОБА_1 .
Крім того, до протоколу доданий акт огляду у зв'язку з виявленими ознаками сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнин рота, нечітка мова, хитка хода. У графі «результати огляду на стан сп'яніння» зазначено «не проводився».
Відповідно до п.7 Інструкції встановлено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Отже, у випадку відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду водію надано право пройти медичний огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Як убачається із відеоматеріалів доданих до протоколу, вказаним правом ОСОБА_1 скористався відмовившись проходити огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, заявивши що буде проходити огляд у лікарні.
Працівниками поліції спочатку було доставлено його до КНП «Тульчинська ЦРЛ», проте відповідальний працівник закладу охорони здоров'я зазначила, що у них відсутня технічна можливість проводити огляд на стан сп'яніння, після чого його було доставлено для огляду в інший найближчий заклад охорони здоров'я КП «Ладижинська міська лікарня», де ОСОБА_1 категорично відмовився від проходження огляду про що зазначено у долученому до протоколу висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 11.08.2025 №47 та підтверджено наявним у матеріалах справи відеозаписом з бодікамери поліцейського №796176.
Апеляційний суд зазначає, що категорична відмова від проходження огляду відбулась саме у приміщенні КП «Ладижинська міська лікарня» м. Ладижин, а отже складання протоколу відбулось за місцем вчинення адміністративного правопорушення.
Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Статтею 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, встановлений чіткий алгоритм дій щодо проведення огляду водія на стан алкогольного (іншого) сп'яніння і оформлення його результатів.
Відповідно до п. 2, 4 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Вказані ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 визначені у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1№ 419237 від 11 серпня 2025 року.
Відповідно до п. 6, 7 Розділу І цієї Інструкції, огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП.
Відповідно до п. 8 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ураховуючи склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 130 КУпАП, об'єктивна сторона цього правопорушення полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також у передачі керування транспортними засобами особі, яка перебуває у стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Вирішуючи питання про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку, що його вина цілком доведена матеріалами справи. Факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому порядку огляду на стан сп'яніння зафіксований відповідними, належними достовірними та достатніми доказами, які узгоджуються між собою із іншими доказами у справі та є підтвердженням наявності у діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке виразилося у його відмові як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
За викладених фактичних та об'єктивних обставин справи з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові суду першої інстанції від 10 грудня 2025 року, слід погодитися, оскільки вони є правильними, виваженими, належно умотивованими в установленому порядку.
Щодо покликання в апеляційній скарзі на порушення поліцейськими процедури складення протоколу та оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, апеляційний суд зазначає, що скаржник не вказує в чому ці порушення виразилися, адже водій не був обмежений у своїх правах, йому був забезпечений огляд в закладі охорони здоров'я, від якого він відмовився, після чого був складений протокол про адміністративне правопорушення, водію роз'яснені його права та обов'язки, вказано про долучення до матеріалів відеозапису з нагрудної камери поліцейського, надана можливість написати власноручні пояснення чим останній не скористався, підписувати та отримувати протокол відмовився.
Жодних інших аргументів апеляційна скарга не містить.
Україна як Висока Договірна Сторона Конвенції Ради Європи про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, право на справедливий суд, закріплене у статті 6 цієї Конвенції, згідно з пунктом першим якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» національні суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду як джерело права.
Вимога пункту першого статті 6 Конвенції щодо обґрунтування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожний довід заявника. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною у залежності від характеру рішення ( Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58, Європейський суд з прав людини, від 10 лютого 2010 року; Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, від 18 липня 2006 року ). Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання у першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності у ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови у прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи в цілому не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального чи процесуального права, не спростовують правильні висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній постанові, оскільки вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена матеріалами справи. З урахуванням наведеного вимогу апеляційної скарги про скасування оскаржуваної постанови суду першої інстанції апеляційний суд визнає необґрунтованою та не знаходить підстав для її задоволення.
У пункті 52 рішення Європейського суду з прав людини від 05 лютого 2008 року у справі «Романаускас проти Литви» констатований обов'язок національного суду переконатися, що провадження у цілому, зокрема, спосіб отримання доказів, були справедливими. У справі «Бакланов проти Росії» ( рішення Європейського суду з прав людини від 09 червня 2005 року ), у справі «Фрізен проти Росії» ( рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.
Таким чином питання, чи виконав суд свій обов'язок стосовно подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566/00, § 23, Європейський суд з прав людини, рішення від 18 липня 2006 року ).
З огляду на викладене апеляційний суд не знаходить законних, ґрунтовних та об'єктивних підстав для скасування правильної, належно умотивованої та справедливої постанови Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Тульчинського районного суду Вінницької області від 10 грудня 2025 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду О. Ю. Береговий