Справа № 152/1191/25
Провадження №11-кп/801/203/2026
Категорія: 227
Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
04 лютого 2026 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
із секретарем ОСОБА_5
з участю:
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці кримінальне провадження № 12024020150000239 від 12 вересня 2024 року, за апеляційною скаргою з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 на вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 25.11.2025 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Ярове Тульчинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та засуджено до покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного судом за цим вироком покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового злочину.
На підставі пунктів 1, 2 ч. 1, ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_7 протягом встановленого судом іспитового строку в два роки обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Скасовано арешт накладений на транспортний засіб «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 та транспортний засіб «ЗАЗ 110387- 40», державний номерний знак НОМЕР_2 .
Вирішено питання з речовими доказами.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати пов'язані з залученням експертів в сумі 18262 гривні 13 копійок.
Як встановив суд, ОСОБА_7 12 вересня 2024 року близько 07-30 год. він, керуючи технічно-справним автомобілем марки «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі М-21, сполученням «Бар-Шаргород-Нові Хоменки», у напрямку з м. Шаргород до с. Нові Хоменки Жмеринського району Вінницької області, в с. Дерев'янки Жмеринського району Вінницької області по вул. Центральна поблизу будинку № 4а, проїхавши підйом із заокругленою ділянкою дороги, не врахував дорожньої обстановки, виїхав на смугу зустрічного руху, де допустив зіткнення із зустрічним транспортним засобом, а саме автомобілем марки «ЗАЗ 110387- 40», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_9 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля марки «ЗАЗ 110387-40», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_9 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 7 від 10 лютого 2025 року отримав наступні тілесні ушкодження: політравма - закрита травма грудної клітки; закритий багатоуламковий перелом с/з лівої стегневої кістки зі зміщенням уламків; закритий багатоуламковий внутрішньосуглобовий перелом виростків правої стегнової кістки; закритий внутрішньосуглобовий перелом проксимального епіметафіза правої великогомілкової кістки, медіального виростка лівої великогомілкової кістки без зміщення, крайовий перелом медіальної кісточки лівої в/г кісточки лівого гомілковостопного суглобу без зміщення; закритий перелом латеральних відділів тіла лівої таранної кісточки без зміщення; закритий перелом 1-2 плюсневих кісток правої стопи, переломи 2,3,4 плюсневих кісток лівої стопи без зміщення; рвана рана м'яких тканин підборіддя; рвана рана м'яких тканин долонної поверхні лівої кисті; множинні садна лівого та правого колінних суглобів, яка ускладнилась тромбозом глибоких вен з оклюзією камбаловидного синуса, тромбозом поверхневих вен лівої нижньої кінцівки, травматичним шоком 2-го ступеня, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, так як спричиняють за собою тривалий розлад здоров'я терміном понад три тижні і не являються небезпечними для життя під час заподіяння.
Також,внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля марки «ЗАЗ 110387-40», державний номерний знак НОМЕР_2 - ОСОБА_10 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 8 від 03 лютого 2025 року отримала тілесні ушкодження у виді: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку; закрита тупа травма грудної клітки: розрив м'язів грудної стінки в 6-ому міжребір'ї зліва, розрив лівого купола діафрагми з високою дислокацією органів черевної порожнини в ліву плевральну порожнину, повним колабуванням лівої легені, зміщенням органів середостіння вправо, забій верхньої частки правої легені, розрив перикарду, забій серця, які ускладнились дихальною недостатністю 2-го ступеня, посттравматичним перикардитом та правостороннім гемопневмоториксом; відкритий уламковий перелом ліктьового відростка лівої ліктьової кістки зі зміщенням уламків; закритий перелом лівої ліктьової кістки в середній третині зі зміщенням уламків; закритий перелом правої променевої кістки в нижній третині зі зміщенням уламків; забиті рани лобної ділянки голови, правого колінного суглобу, лівого ліктьового суглобу; множинні садна тулоба та кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя під час заподіяння.
Відповідно до висновку судової інженерно-транспортної експертизи № СЕ 19/102-25/15493-ІТ від 14 липня 2025 року «У досліджуваній дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних в діях водія автомобіля марки «OPEL ASTRA», державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_7 вбачається невідповідність вимогам п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору перебувають в причинному зв'язку із виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди».
Таким чином, водій ОСОБА_7 порушив вимоги п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
п. 11.3 «На дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об'їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу».
Порушення вимог п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_7 знаходиться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
В апеляційній скарзі з доповненнями прокурор просить вирок суду скасувати з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді 4-х років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з встановлення іспитового строку 2 роки. На підставі п.п.1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти виконання обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Виключити з мотивувальної частини вироку вказівку на наявність пом'якшуючої обставини, як добровільне відшкодування завданого збитку.
В решті вирок залишити без змін.
Вказує, що суд необґрунтовано не застосував додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Крім цього, зазначає, що судом не враховано, що внаслідок грубого порушення ОСОБА_7 ПДР потерпілі отримали середньої тяжкості тілесні ушкодження та тяжкі тілесні ушкодження.
Також вказує, що відшкодування матеріальних збитків жодним чином не знижує суспільної небезпеки вчиненого та його тяжкості, а тільки характеризують особу, а такому не є обставиною, яка пом'якшує покарання.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, заперечення обвинуваченого, перевіривши матеріали провадження відповідно до вимог ст. 404 КПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження та доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованими і законними та апелянтом не оспорюються.
Не оспорюється в апеляційній скарзі також правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України.
Що стосується призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, то воно, на думку колегії суддів, є явно несправедливим через його м'якість.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Згідно з ч.1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Частиною 1 ст.414 КПК України визначено,що невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п.п. 20, 21постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 23.12.2005, при призначенні покарання за відповідною частиною. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а і характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, а також обставини, які пом'якшують, обтяжують покарання, та особу винного. У кожному випадку при призначенні покарання за частинами 1 та 2 ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
На переконання колегії суддів, наведених вимог закону при постановленні вироку суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.
Так, суд першої інстанції призначив покарання обвинуваченому ОСОБА_7 за ч.2 ст.286 КК України, із застосуванням положень ст.75 КК України,встановивши іспитовий строк та без позбавлення права керувати транспортними засобами, однак, на переконання колегії суддів, враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, таке покарання є явно несправедливим внаслідок його м'якості.
Суд при призначенні покарання ОСОБА_7 зосередився на позитивних даних, які характеризують обвинуваченого та врахував те, що останній по місцю проживання характеризується позитивно, на спеціалізованих обліках не перебуває, до кримінальної відповідальності не притягувався, позицію потерпілих, той факт, що під опікою ОСОБА_7 знаходиться недієздатна особа.
Однак, суд першої інстанції, в даному випадку, недостатньо врахував та не надав належної оцінки обставинам вчинення кримінального правопорушення, ступеню його тяжкості, наслідкам та характеру порушень правил безпеки дорожнього руху. Судом належно не враховано, що обвинувачений в світлу пору доби грубо порушив вимоги пунктів п. п. 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху України, а також проявив неуважність до дорожньої обстановки, а саме виїхав на смугу зустрічного руху.
Незаконні дії ОСОБА_7 хоча і носять характер необережних, все ж таки полягають саме в грубому порушенні ПДР, котрі несуть значну небезпеку та призвели до серйозних наслідків, які він як водій повинен неухильно виконувати, оскільки право на керування транспортним засобом накладає обов'язок користуватися вказаним правом без завдання шкоди правам інших осіб. У даному випадку порушення обвинуваченим, котрий проявив крайню неуважність, здійснивши виїзд на зустрічну смугу руху, навіть і з необережності, обов'язку дотримуватися ПДР, призвело до порушень невід'ємних прав двох осіб, які отримали ушкодження середнього ступеню тяжкості та тяжкі тілесні ушкодження.
Наслідком такого порушення, повинно бути тимчасове позбавлення обвинуваченого права на керування транспортними засобами. Покарання без призначення такого додаткового покарання не сприятиме досягненню мети покарання та свідчить про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Окрім того , ОСОБА_7 згідно ухвали Шаргородського районного суду Вінницької області від 13.03.2020 є опікуном над недієздатною ОСОБА_11 (арк. пров. №№87-90)
Разом з тим, ця обставина не знижує суспільної небезпечності вчиненого злочину, не є достатнім мотивом для обґрунтованого висновку про можливість не призначення додаткового покарання. Вчинений злочин призвів до тяжких наслідків у виді тілесних ушкоджень у потерпілих. При призначенні покарання вказана обставина залишена без належної оцінки місцевим судом, що потягнуло за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
За вказаних обставин, на переконання апеляційного суду, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами колегія суддів визнає обов'язковим.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання за ч. 2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі - 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки та звільнити ОСОБА_7 на підставі ст.ст.75,76 КК України від відбування основного покарання з покладенням на нього відповідних обов'язків строком на 2 (два) роки.
На думку суду апеляційної інстанції, саме такий вид та розмір покарання буде необхідним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як обвинуваченим, так і іншими особами.
Щодо вимог прокурора про виключення з мотивувальної частини вироку вказівки про наявність пом'якшуючої обставини, як добровільне відшкодування завданого збитку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ч.1 ст.66 КК України, при призначенні покарання обставинами, які його пом'якшують, визнаються в тому числі щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку.
Як вбачається з оскаржуваного вироку, до обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , місцевим судом віднесено щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, з чим погоджується і апеляційний суд.
Так, згідно письмових заяв потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_9 , які вони надали суду під час судового розгляду, їм відшкодована шкода, претензій матеріального та морального характеру до ОСОБА_7 потерплі не мають, просили суворо не карати.
Таким чином, доводи прокурора про те, що судом безпідставно віднесено до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого добровільне відшкодування завданої шкоди, є необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам кримінального провадження.
Відповідно до положень ч.2 ст.66 КК України, при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом'якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Тобто, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально диференціюючи та індивідуалізуючи покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга з доповненнями прокурора підлягає частковому задоволенню, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання скасуванню, з ухваленням нового вироку.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, суд,-
Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , - задовольнити частково .
Вирок Шаргородського районного суду Вінницької області від 25.11.2025 року відносно ОСОБА_7 , в частині призначеного покарання скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України - 4 (чотирьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
На підставі ст.ст.75,76 КК України ОСОБА_7 звільнити від відбування основного покарання з встановленням іспитового строку 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, навчання.
В решті вирок залишити без змін.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до Касаційного Кримінального суду в складі Верховного Суду протягом 3 -х (трьох) місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4