Справа № 127/33198/25
Провадження № 22-ц/801/434/2026
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ан О. В.
Доповідач:Матківська М. В.
04 лютого 2026 рокуСправа № 127/33198/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення заборгованості суми недоотриманої пенсії,
Рішення ухвалила суддя Ан О. В.
Рішення ухвалено без повідомлення сторін в м. Вінниця
Повне судове рішення складено 01 грудня 2025 року,
встановив:
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про стягнення заборгованої суми недоотриманої пенсії в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що вона перебуває на обліку в Головному управлінні ПФ України у Вінницькій області та отримує пенсію у разі втрати годувальника - чоловіка ОСОБА_2 у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Пенсія призначена їй виходячи із 30 % розміру грошового забезпечення померлого годувальника.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу, виданого 16 червня 1984 року Вінницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали шлюб; прізвище дружини після укладення шлюбу - ОСОБА_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 05 вересня 2023 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вона є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до інформації, наявної у спадковій справі, інших спадкоємців, передбачених законом, у нього немає.
За запит адвоката, який представляє її інтереси, Управління ПФУ у Вінницькій області надало відповідь № 0200-0304-8/116501 від 08 жовтня 2025 року про те, що ОСОБА_2 було проведено перерахунок пенсії відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 120/4745/23 з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 лютого 2023 року та була нарахована сума заборгованості за цим рішенням, що становить 161 405,17 грн.
Таким чином, ОСОБА_2 за життя не отримав присуджених йому коштів в сумі 161 405,17 грн., що не заперечується учасниками справи.
Матеріали пенсійної справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 звернулася за виплатою нарахованої, але невиплаченої пенсії ОСОБА_2 упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а тому вказана сума недоотриманої ним пенсії перейшла у спадщину, яку можуть отримати його спадкоємці.
З урахуванням таких обставин вона просила визнати за нею право власності в порядку спадкування недоотриманої суми пенсії її померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 120/4745/23 та стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму пенсії в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 в розмірі 161 405,17 грн. та судовий збір у розмірі 1968,94 грн.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь держави судовий збір у розмірі 1614,00 грн.
В апеляційній скарзі відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначив, що на його думку рішення суду підлягає скасуванню, як таке, що ухвалене із порушенням матеріальних та процесуальних норм права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, яким суд не надав належної оцінки характеру обставин, що мають вирішальне значення для розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду № 120/4745/25, нараховано ОСОБА_2 кошти в сумі 161 405,17 грн.
Відповідач вважає, що дана справа мала би розглядатися по нормах КАС України окружним адміністративним судом.
Головним управлінням надано надано роз'яснення щодо процедури виконання рішення суду після смерті позивача. Кошти, які нараховані на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду в сумі 161 405,17 грн. включено до реєстру судових рішень, який ведеться органами Пенсійного фонду України. Заборгованість мала бути виплачена після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету України, оскільки нормами статті 8 Закону № 2262 встановлено, що виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Виплата коштів на виконання рішень судів проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат
Головним управлінням сформовано потребу у бюджетних коштах, оскільки бюджетні зобов'язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення (ч. 1, 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України) шляхом обліку вказаної заборгованості в реєстрі судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою.
Отже, Головним управлінням вжито всіх можливих заходів у відповідності до чинного законодавства щодо виконання судового рішення на користь позивача, тобто, судове рішення виконується безпосередньо і для цього не вимагається ухвалення будь-яких інших додаткових судових рішень.
За таких обставин, обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об'єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.
При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки завершальною стадією судового провадження є виконавче провадження.
Неотримання донарахованих коштів позивачу відбулося не з вини відповідача, а через брак коштів на виконання рішень суду, що проводиться в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат
Відповідач вважає, що рішення суду відображає виключно позицію позивача, що свідчить про його однобічність та упередженість, тому є таким, що підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказала, що суд першої інстанції правильно визначив юрисдикцію спору, що повністю відповідає статті 19 ЦПК України; належним чином дослідив усі матеріали справи та надав належну правову оцінку доказам і ухвалив законне й обґрунтоване рішення по суті спору, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, тому просить залишити його без змін, а доводи апеляційної скарги, які не спростовують висновків суду першої інстанції, просить залишити без задоволення.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Суркова І. О. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін. Пояснила, що позивач не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вона фактично прийняла спадщину, проживаючи разом із спадкодавцем до дня його смерті. Інші його спадкоємці - діти, не виявили бажання на прийняття спадщини. Спадкова справа на майно померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , не заводилася.
Представник відповідача Головного управління ПФУ у Вінницькій області - Діхтяр Я. І. у судове засідання не з'явився, надіслав заяву, якою просить розглянути справу за його відсутності і рішення у справі прийняти відповідно до вимог чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 уклали шлюб 16 червня 1984 року (актовий запис № 1067), про що 16 червня 1984 року міськвідділом РАЦС м. Вінниці видано свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 . Після укладення шлюбу присвоєно дружині прізвище ОСОБА_4 (а. с. 9).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (актовий запис №2698), про що 05 вересня 2023 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а. с. 10).
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 120/4745/23, яке набрало законної сили 03 липня 2023 року, за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії головного Управління ПФУ у Вінницькій області щодо відмови здійснити ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 лютого 2023 року № ХЛ62689; зобов'язано ГУ ПФУ у Вінницькій області здійснити ОСОБА_2 перерахунок пенсії, починаючи з 01 квітня 2019 року, з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 лютого 2023 року № ХЛ62689, а також здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням раніше виплачених сум (а. с. 11-12).
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на запит адвоката надало відповідь № 0200-0304-8/116501 від 08 жовтня 2025 року, у якій повідомило про те, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 120/4745/23, яке набуло законної сили 04 липня 2023 року, управлінням з 01 квітня 2019 року ОСОБА_2 проведено перерахунок пенсії з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21 лютого 2023 року № ХЛ62689 з урахуванням раніше виплачених сум. Заборгованість, що була нарахована ОСОБА_2 за рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі №120/4745/23 в розмірі 161 405,17 грн. обліковується управлінням в Реєстрі судових рішень, виконання якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням черговості, що визначається датою набрання законної сили рішенням суду. За виплатою недоодержаної пенсії померлого пенсіонера члени сім'ї не зверталися (а. с. 13).
Згідно здійсненого автоматизованою системою Пенсійного фонду України, розрахунку на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № ХЛ 62689 пенсіонера ОСОБА_2 сума виплати склала 161 405,17 грн. (а. с. 14).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 за життя оскаржив дії (бездіяльність) ГУ ПФУ у Вінницькій області, та відповідно на його користь було ухвалено рішення суду, що набрало законної сили, він набув право на отримання ним 161 405,17 грн. пенсійних виплат, які залишилися ним не отриманими, тому його спадкоємець - дружина ОСОБА_1 успадкувала належну йому суму пенсії, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, у зв'язку з чим підлягають до задоволення позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь недоотриманої суми пенсії, яка набута в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 в сумі 161 405,17 грн.
Такий висновок суду відповідає встановленим по справі обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.
Статтею 41 Конституції України і статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майно, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 15 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1). Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини 2).
За правилами статей 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).
За змістом статтей 1216, 1217, 1218, 1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина 3 статті 46 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
Статтею 1219 ЦК України визначено, що складу спадщини не входять права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства у об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини (стаття 1227 ЦК України).
Відповідно до статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Порядок виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера врегульований статтею 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до частин 1-3 цієї статті суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Відповідно до частини 1 статті 91 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, цими законами визначений спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежуючи право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Положеннями цих законів визначено подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера.
Так, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо вони у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості, вона переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Таке узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19 та від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
У постанові Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 243/13575/19 (провадження № 61-11268сво20) зазначено про те, що «тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що:
- цією правовою нормою встановлено сингулярне правонаступництво членів сім'ї спадкодавця на отримання належних йому та не отриманих ним за життя грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат. Указані суми включаються до складу спадщини лише у разі відсутності у спадкодавця членів сім'ї чи їх відмови від права на отримання вказаних сум. Специфіка правонаступництва прав на отримання сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат обґрунтовується необхідністю: а) створення умов для охорони майнових інтересів членів сім'ї спадкодавця в разі, коли вони не є його спадкоємцями; б) забезпечення можливості реалізації права на одержання членами сім'ї спадкодавця належних йому грошових коштів без дотримання передбаченої ЦК України процедури оформлення спадщини;
- право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту - смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї - спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом;
- право на перерахунок певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов'язана з його суб'єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім'ї спадкодавця або ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати. Тому потрібно відмежовувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім'ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат, та випадки, за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати».
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю.
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За змістом частини третьої статті 12 і частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
За правилами статті 77 ЦПК України належними є докази, які місять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами 1-2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінені на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв'язку, встановивши, що рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2023 року у справі № 120/4745/23, яке ухвалено за життя спадкодавця ОСОБА_2 , та набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 в розмірі 161 405,17 грн., що належали чоловікові позивача, залишилися недоодержаними ним у зв'язку з його смертю, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції в тому, що ОСОБА_1 успадкувала належну спадкодавцю - її чоловікові ОСОБА_2 , суму пенсії, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена нею вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у зв'язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця за законом, на отримання належного їй спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою ним за життя.
Доводи апеляційної скарги в тому, що дана справа мала би розглядатися по нормах КАС України окружним адміністративним судом, спростовуються тим, що спір між сторонами у справі виник з приводу захисту позивачем ОСОБА_1 свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії, яка належала спадкодавцю за життя, тому цей спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, що узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 22 лютого 2024 року в справі № 461/5878/22 (провадження № 61-10302св23).
Безпідставними є доводи апеляційної скарги в тому, що рішення суду відображає виключно позицію позивача, що свідчить про його однобічність та упередженість, тому є таким, що підлягає скасуванню, оскільки така позиція позивача узгоджується із вимогами норм матеріального права, а міркування відповідача щодо однобічності й упередженості рішення суду, є надуманими, не підтверджені належними доказами та не відповідають встановленим судом обставинам справами і вимогам матеріального й процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги є також безпідставними та спростовуються викладеним у цій постанові суду. Також у спростування доводів апеляційної скарги слід зазначити, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії, не позбавляє його спадкоємця можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії, оскільки у розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю, у зв'язку з тим, що його спадкоємець не звернулася за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, тому ця сума переходить у спадщину, яку спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
З урахуванням встановлених обставин справи, правовідносин, які випливають із встановлених обставин та правових норм, застосованих до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість і законність рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За наведених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного і керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:М. В. Матківська
Судді:Ю. Б. Войтко
І. М. Стадник
Повний текст судового рішення складено 04 лютого 2026 року