м. Вінниця
04 лютого 2026 р. Справа № 120/18107/25
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни, розглянувши матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, архівного відділу ЗАГС про зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, архівного відділу ЗАГС про зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 202.01.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом:
- зазначення відомостей в позовній заяві, згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України;
- уточнення складу відповідачів за даним позовом чи/або зміст заявлених позовних вимог;
- приведення у відповідність змісту прохальної частини позову відповідно до статті 5 КАС України;
- надання доказів сплати судового збору;
- засвідчення копій документів наданих до позовної заяви;
- надання копії позовної заяви та доданих до неї документів (в примірниках для відповідачів).
06.08.2025 позивачем було подано заяву про усунення недоліків.
Крім того у поданій заяві позивач вказала, що отримала копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, однак така не містить "живого" підпису судді.
Позивач зазначила, що будь-який документ без належного власноручного підпису посадової особи, або підписаний за допомогою факсиміле чи інших засобів копіювання розцінюється нею, як анонімний лист, який не має юридичної сили та не покладає на неї жодних зобов'язань.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.
Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві, з поміж іншого, в обов'язковому порядку зазначається: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Проте всупереч вказаним вимогам у заяві про усунення недоліків не зазначено всіх необхідних відомостей щодо позивача та відповідачів.
Також у поданій заяві позивач зазначила відповідача 1 Вінницький відділ ДРАЦС у м. Вінниця, вул. 50 річчя Перемоги, 26 а, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 25497415.
Разом із тим відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним кодом ЄДРПОУ зареєстрована юридична особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України місцезнаходження, вул. Замостянська, буд. 26А, м. Вінниця.
Щодо відповідача 2 вказала Відділ ЗАГС, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 34983505.
Разом із тим відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за вказаним кодом ЄДРПОУ зареєстрована юридична особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вінницькій області управління державної реєстрації Хмельницького міжрегіонального управління міністерства юстиції України.
Отже, в порядку усунення даного недоліку позивачу необхідно вказати відомості в позовній заяві згідно вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України та уточнити склад відповідачів за даним позовом.
Крім того, відповідно до п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України, в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Також, варто зауважити, що зміст позову складають два елемента - підстава та предмет позову. Підставою адміністративного позову є юридичні факти, на яких позивач обґрунтовує свої позовні вимоги до відповідача, тобто юридичні факти, з наявністю або відсутністю яких закон пов'язує виникнення, зміну або припинення правовідносин. Зазначення підстави позову сприяє встановленню спірних правовідносин та можливості прийняття справи до провадження суду. Предметом позову є та конкретна матеріально-правова вимога до відповідача, яка випливає із спірного матеріального публічно-правового відношення та з приводу якої адміністративний суд має прийняти рішення.
Тобто, під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту порушеного права, свободи чи інтересу згідно вищезазначеної ч. 1 ст. 5 КАС України, який має бути сформульований максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильно сформованого змісту позовних вимог залежить і ефективність судового захисту, позаяк суд розглядає адміністративні справи лише в межах позовних вимог.
При цьому слід зазначити, що при зверненні до суду позивачу необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних відносин (предмет та підстави позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
У свою чергу, відповідач має право на подання відзиву на позовну заяву, а отже має бути обізнаним відносно чого він має надавати таку заяву по суті справи.
Способи захисту порушених прав фізичної та юридичної особи у сфері публічно-правових відносин визначаються статтею 5 КАС України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
- визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
- встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
- прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з пп. 2-4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема про:
- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право звернутися до адміністративного суду з вимогою захистити її права, свободи чи законні інтереси, які були порушені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас у цьому випадку заявлені вимоги не підпадають під визначені ст. 5 КАС України способи захисту порушених прав.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відтак, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в статті 160 КАС України. Цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
Окрім того, суд звертає увагу, що відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, з метою усунення даного недоліку позовної заяви позивачу слід привести зміст позовних вимог у відповідності до положень ст. 5 та п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України та належним чином обґрунтувати з посиланнями на норми законодавства в чому полягає його порушене право з боку відповідачів у сфері публічно-правових відносин щодо кожної із заявлених позовних вимог, на підтвердження вказаних обставин надати відповідні докази
Отже, аналіз наведених норм вказує, що КАС України покладає на позивача обов'язок додати до позовної заяви всі докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
В той же час вимоги до оформлення документів, які додаються до позовної заяви, установлені статтею 94 КАС України.
Так, частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із частинами четвертою, п'ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Таким чином, у разі надання суду копії документа, такий документ повинен бути засвідчений учасником справи, наприклад у спосіб написання слів "Згідно з оригіналом", та проставлення особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.
Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого суду у копії.
Разом з тим, в порушення наведених нормативних приписів, додані до позовної заяви документи не засвідчені із урахуванням вищезазначених правил.
Крім того до заяви про усунення недоліків позивач долучила завірену копію 10-11 сторінки паспорту. Однак вказаний документ не може братись до уваги, оскільки відсутня можливість виявити належність вказаного документу.
Отже, в порядку усунення цього недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати суду належним чином завірені копії документів, що додані до позову в належній якості (в трьох примірниках).
Також, відповідно до пункту 11 частини 5 статті 160 КАС України, в позовній заяві зазначається власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
В порушення даної норми, у поданих матеріалах відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Також суд акцентує увагу позивача, що відповідно до п. є ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціального (нациського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" виготовлення, поширення, а також публічне використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, символіки націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарного режиму, у тому числі у вигляді сувенірної продукції, публічне виконання гімнів СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік або їх фрагментів на всій території України заборонено.
Суд наголошує, що в Україні діє законодавство, яке забороняє використання символіки комуністичного тоталітарного режиму, включаючи зазначення в позовній заяві назви СРСР, УРСР (УСРР). Використання вказаних назв у позовній заяві є порушенням цього законодавства.
Щодо тверджень позивача, що стосуються вимоги наявності у відповідях, ухвалах та рішеннях "живого" власноручного підпису судді зазначаю наступне.
Наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 року № 814 затверджено Інструкцію з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (далі - Інструкція № 814).
Розділом ХІ Інструкції № 814 врегульовано особливості засвідчення та видавання копій судових рішень і документів.
Відповідно до пункту 1 розділу ХІ Інструкції № 814 копії судових рішень видаються особам, які відповідно до чинного законодавства мають право на їх одержання.
Згідно з пунктом 2 розділу ХІ Інструкції № 814 учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення у паперовій формі, засвідчена відповідно до вимог Інструкції, надсилається у порядку, визначеному законом.
Копія судового рішення, виготовлена апаратом суду у паперовій формі, засвідчується відповідальною особою апарату суду та відповідною печаткою суду із зазначенням дати (пункт 3 розділу ХІ Інструкції № 814).
Як унормовано пунктом 6 розділу ХІ Інструкції № 814, копія судового рішення повинна відповідати оригіналу та може бути виготовлена у паперовій формі шляхом виготовлення ксерокопії з оригіналу судового рішення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Отже, видача копії судового рішення можлива лише за наявності в матеріалах справи оригіналу такого рішення. При цьому підписання копії судового рішення належить до повноважень відповідальної особи апарату суду, яка проставляє на такій копії відповідні реквізити, передбачені Інструкцією.
Із наведеного вище слідує, що наведені позивачем доводи щодо неналежного засвідчення чи підписання надісланої копії ухвали слід визнати необґрунтованими, оскільки копія ухвали, що надсилалася, засвідчена відповідальною особою апарату суду.
Також, частинами 3, 5 статті 161 КАС України регламентовано, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, а у разі необхідності до позовної заяви додається клопотання, заява про звільнення від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою судовий збір сплачується в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено в розмірі 3328 гривні.
Таким чином, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру становить 1331,20 грн.
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Отже, позивачем заявлено позовну вимогу немайнового характеру, відтак сума судового збору за звернення до суду з даним позовом становить 1331,20 грн.
Разом із тим, до заяви про усунення недоліків позивачем не додано жодних доказів сплати судового збору.
Втім, у поданій заяві позивачем зазначено, що сума судового збору 1331,20 грн. для позивача є надзвичайно великою сумою готівкових коштів, якою вона не володіє.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Частиною другою статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, звільнити від сплати судового збору за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
За приписами зазначених норм відстрочення або розстрочення сплати судового збору чи звільнення від сплати судового збору є правом суду, а відповідна заява сторони розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору.
Так, положеннями абз. "г" п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умови, якщо позивачами є члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Суд звертає увагу позивача, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні статей 73, 74 КАС України, доказами.
При цьому, положення Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Разом з тим, доказами на підтвердження неможливості сплати судового збору можуть бути:
- довідка, що підтверджує заборгованість з виплати заробітної плати;
- довідка за формою 1-ДФ про доходи;
- документи про нарахування субсидій;
- документи про надання соціальної допомоги малозабезпеченим;
- довідка про розмір пенсії, стипендії та ін.;
- витяг з трудової книжки на підтвердження відсутності працевлаштування;
- довідка про доходи членів сім'ї, тощо.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати належні та допустимі докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Таким чином, за відсутності довідки за формою 1-ДФ про доходи за 1-4 квартал 2025 року чи/або будь-якого іншого доказу на підтвердження майнового стану багатодітної родини, суд позбавлений можливості встановити обставини, які є підставою для звільнення позивача від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги відсутність в матеріалах позову будь-яких доказів на підтвердження скрутного матеріального становища, приходжу до висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.
Що стосується вимоги позивача щодо надання рахунку-фактури для здійснення безготівкового розрахунку та списання коштів для сплати судового збору безпосередньо з казначейського рахунку позивача зазначаю наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Керуючись ст. 6 Закону України "Про судовий збір" судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу.
Суд критично оцінює твердження позивача щодо надання рахунку-фактури чи інфойсу для безготівкового списання коштів з казначейського рахунку позивача, оскільки рахунок-фактура - це бухгалтерський документ, який продавець надає покупцеві. У ньому перераховуються послуги, які були надані або товари, які були поставлені, і загальна вартість, що підлягає оплаті. Основне значення рахунку-фактури (інвойсу) полягає в тому, щоб повідомити покупця про те, що йому потрібно оплатити надані послуги.
В даному випадку судовий збір сплачується за реквізитами рахунку.
З огляду на викладене позивачу слід надати докази на підтвердження скрутного матеріального становища чи/або докази сплати судового збору в сумі 1331,20 грн. за наступними реквізитами: одержувач: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, код ЄДРПОУ: 37979858, банк: Казначейство України (ЕАП), рахунок: UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.
Наведені вище обставини свідчать про виконання позивачем вимог ухвали від 02.01.2025 про залишення позовної без руху не в повному обсязі, що згідно положень п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.
Разом із тим, слід враховувати, що частина 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Згідно ч. 2 ст. 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вище викладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, вважаю за необхідне продовжити строк на 5 днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в мотивувальній частині ухвали суду.
Керуючись ст.ст. 121, 161, 256 КАС України суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану, архівного відділу ЗАГС про зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна