Справа № 461/855/26
Провадження № 1-кп/461/336/26
підготовчого судового засідання
05.02.2026 року місто Львів
Галицький районний суд міста Львова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025140120001015 від 22.08.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
встановив:
у провадженні Галицького районного суду м. Львова знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №62025140120001015 від 22.08.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У межах даного кримінального провадження ухвалою Львівського апеляційного суду від 23.12.2025 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21.02.2026 включно, з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» та визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
Прокурор подав до суду клопотання про продовження дії раніше обраного щодо обвинуваченого запобіжного заходу.
В судовому засідання прокурор вказав, що підстави, які стали причиною обрання запобіжного заходу, та ризики враховані при його застосуванні щодо обвинуваченого не відпали і продовжують мати місце станом на момент розгляду даного клопотання. Зокрема, прокурор зауважив, що беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, розуміючи наслідки у разі визнання його судом винним та те, що злочин ним вчинено в період іспитового строку, йому може бути призначено реальне позбавлення волі на тривалий час, з метою його уникнення, може переховуватись від суду, може незаконно впливати на свідків, показання яких мають важливе значення для доведення винуватості обвинуваченого під час судового розгляду, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інші кримінальні правопорушення, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавленні волі на строк від п'яти до десяти років, а тому продовжують мати місце обставини на підтвердження того, що застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_4 такого виду запобіжного заходу, як тримання під вартою забезпечить його належну процесуальну поведінку та дозволить виконати завдання і досягти мети кримінального провадження, що унеможливлює запобігання вищевказаним ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Обвинувачений проти задоволення клопотання заперечив.
Захисник просив відмовити у задоволенні клопотання, посилаючись на те, що вважає його необґрунтованим. Зокрема, вказав, що обвинувачений самостійно припинив самовільне залишення військової частини, а тому просив обрати до нього більш м'який запобіжний захід.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Судом встановлено, що у межах даного кримінального провадження ухвалою Львівського апеляційного суду від 23.12.2025 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 21.02.2026 включно, з утриманням в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№19)» та визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 грн.
Розглядаючи заявлене прокурором клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу щодо обвинуваченого, суд враховує положення ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, а також частини 2 ст. 29 Конституції України.
Згідно ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом ( ч. 2 ст. 29 Конституції України).
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п.3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Під час вирішення питання продовження строку дії застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати. Також суд, бере до уваги те, що дані про особу обвинуваченого, тяжкість покарання, яке йому загрожує, у разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження, зокрема категорії злочину, який інкриміновано ОСОБА_4 свідчать про те, що продовжує мати місце достатньо висока вірогідність того, що обвинувачений може: переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Суд звертає увагу учасників процесу на те, що на даному етапі провадження він не оцінює докази на предмет доведення чи спростування винуватості ОСОБА_4 , але не залишає поза увагою доводи сторони обвинувачення щодо тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується останній - вчинення особою злочину проти встановленого порядку несення військової служби під час дії воєнного стану, що має негативний суспільний резонанс та підриває загальноприйняті норми та правила поведінки в суспільстві, а також те, що менш суворі запобіжні заходи, у тому числі домашній арешт, не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Оцінюючи ризик незаконного впливу на учасників даного провадження, суд враховує положення ст. 23, 94 КПК України, згідно яких суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а жоден доказ не має наперед встановленої сили. Отже, виходячи зі стадії даного кримінального провадження, має місце реальний ризик, впливу на свідків та інших учасників провадження, які станом на момент розгляду даного клопотання не допитані судом.
У свою чергу, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов'язково (поза будь-яким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
При вирішенні питання застосування запобіжного заходу судом беруться до уваги обставини визначені у ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він звинувачений; вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у нього постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого та його майновий стан; відомості про притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Водночас, у ході розгляду клопотання обставин, які перешкоджають застосуванню запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого не встановлено.
Судом беруться до уваги відомості щодо стану здоров'я обвинуваченого та його характеризуючи дані. Натомість, зазначені обставини враховуються у сукупності зі всіма встановленими в ході розгляду клопотання.
Також, в ході розгляду клопотання встановлено, що застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Наведені обставини є істотними та такими, що виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини повинно забезпечити високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, з дотриманням справедливого балансу між цими стандартами і правами та інтересами обвинуваченого.
Ухвалюючи рішення за клопотанням, суд враховує те, що тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте воно у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
Запобіжний захід тримання під вартою, з урахуванням його тривалості, не виходить за межі розумного строку, відповідає не лише особі обвинуваченого, а й характеру та тяжкості інкримінованого злочину, виключає можливість перешкоджання інтересам правосуддя, зокрема, і ухиленню обвинуваченого від суду та вчиненню інших дій спрямованих на перешкоджання проведенню об'єктивного судового розгляду.
Таким чином, виходячи з наведеного вище, суд приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню.
На підставі ч.3 ст.183, ч. 5 ст. 182 КПК України, з врахуванням особи обвинуваченого, інших обставин встановлених під час розгляду клопотання, в тому числі обставин визначених ст. 178 КПК України, матеріального та сімейного становища обвинуваченого, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 обвинувачується у злочині, який відноситься до категорії тяжких, вважаю за необхідне визначити обвинуваченому розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у сумі, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, тобто попередньо визначену слідчим суддею.
В цьому контексті суд зазначає, що застава вноситься в грошовому еквівалентні у визначеному судом розмірі, підстав для задоволення клопотання прокурора в частині збільшення застави до 266240 грн суд не вбачає, адже ухвалою Львівського апеляційного суду від 23.12.2025 стосовно ОСОБА_4 визначено заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів (станом на грудень 2025 року), для працездатних осіб, що становить 242240 грн., а відтак збільшення розміру застави може вважатись зміною запобіжного заходу, а не його продовженням, що очевидно погіршує становище обвинуваченого.
На підставі викладеного, керуючись ст. 315 КПК України,
постановив:
Клопотання задовольнити частково.
Продовжити щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) днів.
На підставі ч.3 ст.183 КПК України, визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обов'язків обвинуваченим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на грудень 2025 року), що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень.
Обвинувачений ОСОБА_4 , інші особи, як заставодавці, мають право внести заставу у вказаному розмірі у будь-який момент протягом строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов'язки:
- прибувати до суду за першим викликом;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора, суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому його обов'язки та наслідки їх невиконання.
У задоволенні решти вимог клопотання відмовити.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 .
Строк дії ухвали до 04 квітня 2026 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1