ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/7461/24
провадження № 1-р/753/2/26
"04" лютого 2026 р. суддя слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву захисника підозрюваного ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про роз'яснення ухвали слідчого судді, -
Адвокат ОСОБА_4 в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді про роз'яснення ухвали слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва 15.07.2025 про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100020001325. Захисник посилався на незрозумілість рішення в частині встановлення заборони користування автомобілем, вказуючи на те, що за відсутності прямої заборони в резолютивній частині ухвали арешт не може вважатись таким, що забороняє користування транспортним засобом.
Учасники судового провадження в судове засідання не з'явились без повідомлення причин неявки, проте їх неприбуття не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали судової справи, вважаю необхідним роз'яснити ухвалу слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.1 ст.380 КПК України, якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою учасника судового провадження чи органу виконання судового рішення роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його зміст. Отже, предметом роз'яснення є судове рішення, прийняте судом.
Із системного аналізу даної процесуальної норми вбачається, що роз'яснення судового рішення, яке на думку певних осіб є незрозумілим, виступає ще одним (крім передбаченого ст.379 КПК) способом усунення його недоліків.
Щодо передбачених ст.380 КПК України роз'яснень змісту судового рішення та інших його аспектів, то вони не обумовлені потребою усунення його формальних чи змістових недоліків.
Суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, так само як і вирішувати питання, що не були предметом судового розгляду. Він може лише, змінивши форму викладення, більш повно, чітко і зрозуміло навести ті частини рішення, що породжують певні труднощі для однозначного його сприйняття.
Суд може задовольнити заяву і внести відповідні роз'яснення в судове рішення.
Так, судом встановлено, що за результатами розгляду клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні №12024100020001325 ухвалою слідчого судді від 15.07.2025 накладено арешт на транспортний засіб, марки BENTLEY CONTINENTAL, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , який підозрюється у у підробленні та збуті офіційного документа, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права та звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем та іншою особою; у використанні завідомо підробленого документу; в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництві такими діями та сприянні їх вчиненню шляхом усунення перешкод, вчинених повторно, з корисливих мотивів, у складі організованої групи, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України. Арешт накладений з метою забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, передбаченого п.3 ч.2 ст.170 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду, права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно положень ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, а згідно положень ч.1 ст. 319 цього Кодексу, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності - це закріплена за власником можливість у межах, що допускають законом, володіти, користуватися й розпоряджатися майном за своїм розсудом й у своєму інтересі.
Власність - це економічна категорія, що є одним із проявів суспільних відносин з приводу привласнення матеріальних благ.
Право власності - це сукупність правових норм, які регулюють і закріплюють суспільні відносини, що виникають з присвоєнням матеріальних благ громадянами, юридичними особами та державою, які надають названим суб'єктам рівні права та обов'язки з володіння, користування і розпорядження майном.
Право власності розглядають як в об'єктивному, так і в суб'єктивному аспектах.
В об'єктивному аспекті право власності - це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини з володіння, користування і розпорядження майном.
У суб'єктивному аспекті право власності являє собою сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.
Володіння - це фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним (наприклад, наявність в особи речі за правом власності) та незаконним (скажімо, володіння майном, добутим злочинними діями, привласнення знахідки). Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).
Користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості (наприклад, обробляти землю та отримувати врожай, вживати продукти харчування, носити одяг і взуття), в тому числі і використовувати транспортний засіб на власний розсуд.
Розпорядження - це право визначати юридичну або фактичну долю майна (відчужувати наприклад, продавати, дарувати, обмінювати, переробляти, заповідати тощо).
У цьому випадку арешт на автомобіль було накладено з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання. Якби ухвала передбачала відсутність заборони користування майном, не було би досягнуто мети накладення такого арешту саме з метою ефективності виконання покарання у виді конфіскації майна, яка сама по собі передбачає обмеження доступу до автомобіля. Тому, основною метою накладення такого арешту є обмеження доступу інших осіб, в тому числі підозрюваного, до автомобіля. Незастосуванння заборони права користування, може привести до його пошкодження, псування, знищення, перетворення, а незастосування заборони відчуження та розпорядження - до його приховування та відчуження.
На підставі викладеного, керуючись статтею 380 КПК України, слідчий суддя
Заяву задовольнити.
Роз'яснити ухвалу слідчого судді Дарницького районного суду м.Києва від 15.07.2025 (справа № 753/7461/24, провадження № 1-кс/753/2015/25) таким чином, що арешт автомобіля марки BENTLEY CONTINENTAL, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN: НОМЕР_2 , який належить на праві власності ОСОБА_3 , полягає у позбавленні права на відчуження, розпорядження та користування майном.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1