ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/23167/25
провадження № 1-кс/753/287/26
"23" січня 2026 р. Дарницький районний суд м. Києва:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4 ,
захисники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши заяву захисника про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України,
встановив:
Історія судового провадження
У провадженні судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України.
23 січня 2026 року захисником ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_5 заявлено відвід судді ОСОБА_7 у зазначеному кримінальному провадженні.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 січня 2026 року у провадження судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_1 передано заяву захисника про відвід судді Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_7 .
Щодо можливості розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_7 .
Після заявлення захисником відводів прокурору та секретарю судового засідання, у задоволенні яких судом було відмовлено окремими ухвалами від 23 січня 2026 року, сторона захисту звернулася з клопотанням про оголошення перерви у розгляді заяви про відвід судді ОСОБА_7 , посилаючись на такі обставини: закінчення робочого часу суду; необхідність доповнення заяви про відвід судді, оскільки така була заявлена усно та потребує належного письмового оформлення і мотивування; наявність сумнівів у повноваженнях прокурора у цьому кримінальному провадженні у зв'язку з питаннями щодо походження групи прокурорів; сумніви щодо законності автоматизованого розподілу заяви про відвід з огляду на те, що між фактичним заявленням відводу та здійсненням автоматизованого розподілу минуло лише 2 хвилин.
Зазначене клопотання сторони захисту судом було розглянуто та протокольною ухвалою, без виходу до нарадчої кімнати, відмовлено у його задоволенні.
Надаючи оцінку доводам сторони захисту, суд насамперед зазначає, що в силу специфіки своїх повноважень суддя здійснює професійну діяльність в умовах ненормованого робочого часу, самостійно організовує свою роботу та розподіляє робочий час з метою належного виконання покладених на нього законом обов'язків, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 вересня 2021 року (провадження № 11-98сап21).
Таким чином, закінчення робочого часу суду не може бути підставою для обов'язкового відкладення розгляду заяви про відвід.
Щодо доводів про необхідність додаткового часу для підготовки та письмового оформлення заяви про відвід судді, суд зазначає, що основні мотиви відводу були викладені захисником безпосередньо під час його заявлення, зафіксовані у журналі судового засідання та були зрозумілими за своїм змістом.
При цьому судом враховано, що після заявлення відводу та до початку його розгляду по суті сторона захисту мала понад одну годину часу, що суд визнав достатнім для уточнення та формулювання власної позиції.
З огляду на це, підстав для відкладення розгляду заяви про відвід з наведених мотивів суд не вбачав.
Доводи сторони захисту щодо сумнівів у повноваженнях прокурора у цьому кримінальному провадженні вже були предметом розгляду та отримали правову оцінку в окремій ухвалі суду про відмову у задоволенні заяви про відвід прокурора.
Відтак, суд не вбачав підстав для повторного викладення та оцінки тотожних доводів.
Крім того, суд не може погодитися з твердженнями сторони захисту про незаконність автоматизованого розподілу заяви про відвід судді з підстав того, що такий розподіл було здійснено через декілька хвилин після заявлення відводу.
Суд зазначає, що автоматизований розподіл заяв про відвід здійснюється першочергово, та був проведений у приміщенні суду за адресою вул. Севастопольська, 7/13, де безпосередньо відбувалося судове засідання та було заявлено відвід.
Отже, незначний проміжок часу між заявленням відводу та його розподілом не вказує на порушення.
Після оголошення судом протокольної ухвали про відмову у задоволенні клопотання сторони захисту про відкладення розгляду заяви про відвід із наведенням мотивів такого рішення, захисником було заявлено відвід головуючому судді ОСОБА_1 від розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_7 , з посиланням на обставини, які на переконання захисту, вказують про наявність підстав для такого відводу.
Водночас суд звертає увагу, що норми Кримінального процесуального кодексу України не передбачають подання заяви про відвід судді, який розглядає заяву про відвід.
Інститут відводу пов'язаний з безпосередньою участю судді у кримінальному провадженні і забезпечує неупередженість такої участі (ст. 75, 76 КПК України).
Це є абсолютно логічним, оскільки суддя, який розглядає заяву про відвід не досліджує матеріали провадження.
Повноваження судді обмежуються виключно перевіркою доводів учасника, який заявив відвід, на предмет обґрунтованості його сумнівів у неупередженості судді. Єдиною метою відводу судді є усунення реальної або потенційної упередженості у відповідному кримінальному провадженні, яка безпосередньо або опосередковано може вплинути на його хід і результати.
Процесуальна можливість заявляти відвід судді, який розглядає заяву про відвід іншому судді, може перетворити будь-яке кримінальне провадження на безперервну низку судових засідань для розгляду численних заяв про відвід.
Аналогічної позиції також дотримується і Вища рада правосуддя у своїх рішеннях.
Незважаючи на голослівні твердження захисника ОСОБА_6 щодо необов'язковості правових позицій, викладених у рішеннях Верховного Суду та Вищої ради правосуддя, суд не може погодитися з такими доводами.
Суд зазначає, що правові висновки Верховного Суду підлягають урахуванню судами нижчих інстанцій при застосуванні норм права, а рішення Вищої ради правосуддя також мають значення для формування стандартів суддівської діяльності.
Отже, суд обґрунтовано враховує зазначені правові позиції та висновки, у тому числі під час розгляду вказаної заяви про відвід судді.
З огляду на викладене, відповідно до ч. 4 ст. 81 КПК України, заяву захисника про відвід судді ОСОБА_1 визнано такою, що має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування розгляду заяви про відвід судді ОСОБА_7 та залишено без розгляду, з приводу чого судом постановлено ухвалу без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання.
Розгляд заяви про відвід судді ОСОБА_7 по суті
Захисник ОСОБА_5 , посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, просив задовольнити відвід судді ОСОБА_7 , стверджуючи, що прокурором у межах цього кримінального провадження 19 січня поточного року було подано клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно його підзахисного ОСОБА_4 .
Водночас станом на 23 січня вказане клопотання не було вручено ОСОБА_4 , про що було повідомлено судді ОСОБА_7 на початку судового засідання, однак зазначені обставини були проігноровані головуючим суддею.
Також захисник зазначив, що головуючий суддя ОСОБА_7 не з'ясував у ОСОБА_4 , чи було йому взагалі вручено вказане клопотання, хоча, на переконання захисника, був зобов'язаний це зробити.
Як вважав захисник, наведені обставини свідчать про порушення права на захист його клієнта ОСОБА_4 , у зв'язку з чим заявлено відвід судді ОСОБА_7 з підстав наявності сумнівів у його неупередженості.
У судовому засіданні під час розгляду заяви про відвід захисник ОСОБА_5 подану заяву підтримав та просив її задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи, викладені його колегою.
Обвинувачений ОСОБА_4 погодився із доводами, які були висловлені його захисниками.
Прокурор ОСОБА_3 , який входить до групи прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво в цьому кримінальному провадженні, заперечив проти задоволення заяви про відвід, вважаючи, що немає підстав для сумнівів щодо неупередженості судді ОСОБА_7 .
Водночас на запитання головуючого судді щодо вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому прокурор не зміг надати чіткої відповіді.
Особа, якій заявлено відвід - суддя ОСОБА_7 , був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, проте не скористався своїм правом на надання пояснень з приводу заявленого йому відводу.
Правове регулювання
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Правовий інститут відводу є механізмом, який забезпечує гарантію розгляду та вирішення справи незалежним і неупередженим судом, яка передбачена ч. 1 ст. 21 КПК України.
З метою дотримання цієї гарантії учасники судового провадження наділені правом заявити судді (головуючому судді) відвід з підстав, передбачених ст. 75, 76 КПК України, які передбачають перелік обставин, що виключають участь судді (головуючому судді) в кримінальному провадженні.
Відвід може бути ініційований особою, яка бере участь у кримінальному провадженні, та повинен бути вмотивованим (ч. 2, 5 ст. 80 КПК України).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (п. 50 рішення у справі «Білуха проти України»).
При цьому при вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (п. 58 рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії»).
Мотиви суду
На переконання суду, заява про відвід захисника ОСОБА_5 фактично зводиться до незгоди із прийнятими процесуальними рішеннями судді ОСОБА_7 у межах розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Однак, вказане не може бути підставою для відводу судді від участі у розгляді провадження, оскільки відсутні будь-які докази, що здійснюючи організацію судового засідання, суддя ОСОБА_7 будь-яким чином виявляв прихильність чи навпаки упередженість до обвинуваченого ОСОБА_4 або будь-кого із учасників.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що кримінальне процесуальне законодавство не наділяє його повноваженнями здійснювати перевірку рішень та процесуальних дій, які приймалися суддею, якому заявлено відвід, а інші обставини, які б викликали сумнів в упередженості судді ОСОБА_7 , захисником не наведені.
Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відводу судді ОСОБА_7 , визначених п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України, оскільки заява про відвід ґрунтується на припущеннях та не містить даних, які б викликали сумнів у неупередженості судді ОСОБА_7 , під час участі у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 .
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, суд
постановив:
У задоволенні заяви захисника про відвід судді Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_7 у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 307 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_8