ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/21207/25
провадження № 2/753/626/26
04 лютого 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі
головуючої судді Шаповалової К.В.
за участю секретаря судових засідань Москаленко А.П.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О.Кошиця, 5а в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,
03 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.
Позовна заява обгрунтована тим, що позивач є наймачем квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За даною адресою значаться зареєстрованими, зокрема, і відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , однак вони з 1996 року не проживають у зазначеній квартирі, не з'являються за місцем реєстрації, не утримують помешкання, у квартирі відсутні їхні особисті речі, а тому позивач, просить суд визнати відповідачів такими, що втратили право на користування вказаним житловим приміщенням.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 жовтня 2025 року цивільну справу передано судді Шаповаловій К.В.
Згідно даних Єдиного державного демографічного реєстру, відповідач ОСОБА_5 значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
20 жовтня 2025 року до суду надійшла відповідь з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА, з якої вбачається, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дійсно зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22 жовтня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у судове засідання на 12 листопада 2025 року на 12:00 год.
Судове засідання призначене на 12 листопада 2025 року було відкладено на 15 грудня 2025 року на 14:30 год за клопотанням представника позивача.
15 грудня 2025 року до суду від позивача надійшло клопотання про долучення доказів, які вказують на те, що батьку позивача ОСОБА_6 було видано ордер на вселення у квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (наразі: АДРЕСА_1 ). Окрім того, до клопотання долучені докази, які вказують на підтвердження родинних зв'язків позивачки та ОСОБА_6 , документ на підтвердження смерті ОСОБА_6 ; відомості, що вказують на факт реєстрації позивачки у згаданому помешканні з жовтня 1984 року.
У судовому засіданні 15 грудня 2025 року було задоволено клопотання представника позивача про виклик та допит свідків у судовому засіданні. Судове засідання було відкладено на 23 січня 2026 року на 11:00 год.
У судове засідання 23 січня 2026 року з'явилися позивач та представник позивача, які підтримали позовні вимоги, а також просили суд долучити до матеріалів справи копію відповіді Дарницької у м. Києві РДА, до якої долучена копія ордеру №322 на житлове приміщення від 30 серпня 1984 року, виданого ОСОБА_6 .. Також у судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Відповідачі до суду не з'явилися. Повістки адресовані відповідачам на адресу їх місця реєстрації повернулися до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".
Оголошення про виклик відповідачів до суду було розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідачі не скористалися своїм процесуальним правом та не направили суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, заслухавши пояснення позивача та представника позивача, допитавши свідків, доходить такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження Бориспільської районної ради народних депутатів від 27 серпня 1984 року №222, громадянину ОСОБА_6 було видано ордер № 322 від 30 серпня 1984 року на право зайняття двокімнатної квартири АДРЕСА_2 на сім'ю із чотирьох чоловік. Склад сім'ї: ОСОБА_6 - власник особового рахунку, ОСОБА_9 - дружина, ОСОБА_3 - син, ОСОБА_1 - донька.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_1 , батьками якої зазначені ОСОБА_6 та ОСОБА_9 .
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , 06 лютого 1988 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 було укладено шлюб. Прізвище дружини після укладення шлюбу змінено з « ОСОБА_1 » та « ОСОБА_1 ».
Із зазначеного вбачається, що позивач ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_6 , якому було видано ордер на користування житловим приміщенням.
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 .
Відповідно до карточки реєстрації Форми 16 ОСОБА_14 ( ОСОБА_14 ) зареєстрована у помешканні за адресою: АДРЕСА_3 з 11 вересня 1984 року.
Відповідно до довідки про нарахування по особовому рахунку № 02/02/1/М-218 від 07 серпня 2025 року, виданої КЦ «Центр комунального сервісу» Департаменту житлово-комунальної інфраструктури ВО КМР «КМДА», вбачається, що згідно даних облікової бази нарахувань за послугу з управління багатоквартирним будинком, квартиронаймачем за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 .
Разом з тим у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , що підтверджується даними з електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА» та відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру.
Позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_3 є її рідним братом, ОСОБА_4 - дружиною брата, а ОСОБА_5 - їхнім сином, тобто племінником позивачки. Вказані у особи у квартирі зареєстровані, однак довгий час не проживають з 1996 року. З братом та його сім'єю позивачка не спілкується, їхні речі у квартирі відсутні. Наразі у помешканні проживає позивач та її чоловік. Кошти за отримані житлово-комунальні послуги сплачує позивач, відповідачі не мають відношення до утримання квартири та сплати послуг, які надаються.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вони з позивачем проживають на одному сходовому майданчику. У гостях у ОСОБА_1 свідок буває часто, оскільки вони є кумами. Зазначила, що ОСОБА_1 у квартирі проживає разом із чоловіком, раніше із ними проживала їхня донька, однак вона виїхала, коли вийшла заміж. Інших людей там не проживає, чужих речей у квартирі немає. У своїй квартирі свідок проживає з 1995 року, брата позивачки - ОСОБА_3 бачила лише один раз, дуже давно, він приїзджав до сестри, але в той час нікого не було вдома. Свідок зазначила, що ніяких скандалів позивачки із родичами стосовно житло не чула і не бачила, позивачка не створювала брату перешкод у користуванні квартирою, не виганяла його із сім'єю з квартири.
Свідок ОСОБА_8 зазначила, що проживає із позивачем у одному під'їзді. Вказала, що позивачка проживає у квартирі із чоловіком, у гостях буває, ніяких чужих речей там не бачила. ОСОБА_3 - брата позивачки, знає, оскільки сама проживає у будинку з 1989 року. Вказала, що колись давно бачила і його дружину. Однак востаннє бачила їх не менше ніж 20 років тому. Стосовно того, що позивач перешкоджала їм у користуванні квартирою, то свідок такого ніколи не чула.
Відповідно до копії акта про не проживання особи за місцем реєстрації № 11/25 від 11 серпня 2025 року, виданого ГО «Київ-Європейська столиця», вбачається, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 фактично не проживають за місцем реєстрації з 1996 року, власних речей у квартирі не мають.
Конституція України у статті 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
Відповідно до частини четвертої статті 9 ЖК Української РСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.
Відповідно до вимог статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
З матеріалів справи вбачається, що право найму позивачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується копією ордеру №322 від 30 серпня 1984 року.
3гідно із статтею 64 Житлового кодексу УРСР, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуватись нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.
Відповідно до статті 65 Житлового кодексу УРСР, наймач вправі у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб.
Згідно із статтею 71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до статті 72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
За даними матеріалів справи, відповідачі на спірній житловій площі не проживають без поважних на те причин, не утримують її та не проявляють будь-якого інтересу з 1996 року, протилежного суду доведено відповідачами не було.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у добровільному порядку залишили житлове приміщення та не проживають за місцем реєстрації без поважних причин, що значно перевищує шестимісячний строк, встановлений статтею 71 ЖК України та протягом якого за тимчасово відсутньою особою зберігається право на жиле приміщення.
За наведених обставин у суду достатньо доказів та підстав для висновку, щоб визнати відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, оскільки вони добровільно не проживають за адресою місця своєї реєстрації: АДРЕСА_1 понад шестимісячний строк, та відсутні на спірній житловій площі без поважних на те причин.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого і визнання права власності.
За умовами частини третьої статті 12, частини першої статті 13 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони у справі.
Згідно з вимогами статтей 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами судового розгляду, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, отже позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,
позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 таким, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач 1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач 2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач 3: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя К.В. Шаповалова