Справа № 752/21017/25
Провадження № 2/752/2475/26
Іменем України
04 лютого 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого - судді Машкевич К.В., за участю секретаря - Касаткіної А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення режиму окремого проживання, суд
Позивач звернувся до суду з позовом і просить встановити режим окремого проживання його та відповідачки, як подружжя, з 25 серпня 2025 року.
Посилається на те, що декілька років вони з відповідачкою проживають окремо в зв'язку з постійними сварками та конфліктами, ігнорування відповідачкою його потреб, одноосібне прийняття нею рішень щодо побуту та сімейних фінансів.
Він тривалий час винаймає окреме житло, де і проживає.
Від шлюбу з відповідачкою вони мають доньку, 2008 року народження, та планують укласти угоду про її утримання.
Питання про розірвання шлюбу на даний час не ставиться.
З урахуванням цього, просить задовольнити позов.
Позов був зареєстрований судом 28 серпня 2025 року та відповідно до статті 33 ЦПК України визначено склад суду.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2025 року після усунення позивачем недоліків позовної заяви було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачці копію позовної заяви з додатками.
Відповідно до статті 178 ЦПК України відповідачці був наданий строк для подання відзиву.
Конверт з документами, які направлялися на адресу зареєстрованого місця проживання відповідачки, повернувся до суду без вручення адресату.
Відповідно до статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно з частиною 9 статті 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).
Велика Палата Верховного Суду в п.п.78 -82 постанови від 08 червня 2022 року в справі № 2-591/11 (провадження № 14-31цс21) зазначила, зокрема, що необхідність інституту аналогії (аналогії закону та аналогії права).
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права.
За таких підстав суд вважає за необхідне в порядку аналогії закону застосувати норму статей 128,130, 131 ЦПК України, які регулюють порядок вручення судових повісток.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Виходячи з цього, суд вважає відповідачку обізнаною про наявність спору в провадженні суду та його предмет.
Станом на день ухвалення рішення відповідачка своїм правом не скористалася, відзив на позов не подала.
З урахуванням цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.
Інститут встановлення режиму окремого проживання подружжя врегульовано статтями 119, 120 СК України.
Відповідно до статті 119 СК України подружжя або один з них вправі звернутися до суду із заявою про встановлення режиму окремого проживання.
За заявою подружжя або позовом одного з них суд може постановити рішення про встановлення для подружжя режиму окремого проживання у разі неможливості чи небажання когось із них проживати спільно.
Режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
Судом встановлено, що сторони з 11 серпня 1990 року перебувають у шлюбі, зареєстрованому відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1199.
Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 120 СК України передбачено, що встановлення режиму окремого проживання не припиняє прав та обов'язків подружжя, які встановлені цим Кодексом, і які дружина та чоловік мали до встановлення цього режиму, а також прав та обов'язків, які встановлені шлюбним договором.
У разі встановлення режиму окремого проживання :
1) майно, набуте в майбутньому дружиною та чоловіком, не вважатиметься набутим у шлюбі;
2) дитина, народжена дружиною після спливу десяти місяців, не вважатиметься такою, що походить від її чоловіка.
В пункті 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні положень статей 119, 120 Сімейного кодексу України судам необхідно враховувати, що інститути окремого проживання та розірвання шлюбу мають самостійний характер.
Рішення про розірвання шлюбу суд приймає, якщо його подальше збереження є неможливим, суперечить інтересам одного з подружжя чи їхніх дітей, у той час як підставою для встановлення режиму окремого проживання подружжя є неможливість чи небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно.
За відсутності взаємної згоди подружжя на встановлення сепарації волевиявлення одного з них має бути обґрунтованим.
Режим окремого проживання може встановлюватися судом не тільки за позовом одного з подружжя, а й за заявою подружжя, яке досягло спільної згоди.
Вирішуючи заяву в порядку статті 119 СК України, суд повинен встановити фактичні взаємини сторін і переконатися в доцільності сепарації для того, щоб узаконений спосіб окремого проживання не був формальним засобом вирішення спірних майнових питань.
За змістом статті 119 СК України для встановлення подружжю режиму окремого проживання необхідна наявність двох умов:
1) неможливість або небажання дружини і (або) чоловіка проживати спільно;
2) припинення сімейних відносин між подружжям.
Встановлення режиму окремого проживання не суперечить Конституції України, чинному сімейному законодавству, не порушує права подружжя.
Звертаючись до суду позивач зазначив, що фактично такий режим проживання з відповідачкою триває з 2023 року, оскільки спільне проживання не є можливим у зв'язку з постійними конфліктами, приниженнями з боку відповідачки та неврахування його думки при вирішення сімейних питань.
З цього часу він винаймає житло та проживає за іншою адресою.
Вказана обставина підтверджується договором найму (оренди) нерухомого майна від 03 серпня 2023 року, з якого вбачається, що позивач орендує квартиру АДРЕСА_1 .
Виходячи з викладеного, беручи до уваги те, що з часу фактичного припинення спільного проживання сторін і на час розгляду справи судом сторони не поновили спільного проживання, проживають за різними адресами і сімейні відносини подружжя фактично припинені, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Що стосується терміну, з якого позивач просить встановити режим окремого проживання для подружжя, Сімейний кодекс України не обмежує час, протягом якого може тривати режим окремого проживання, а тому цей термін не підлягає визначенню за рішенням суду.
За умов виправлення стану сімейних стосунків, вказаний режим проживання також може бути припинений.
Відповідно до частини 2 статті 119 СК України режим окремого проживання припиняється у разі поновлення сімейних відносин або за рішенням суду на підставі заяви одного з подружжя.
З урахуванням цього, термін режиму окремого проживання подружжя не підлягає встановленню на підставі рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, з відповідачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при зверненні до суду.
Керуючись статтями 56, 119, 120 СК України, статтями 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити режим окремого проживання подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які перебувають у шлюбі, зареєстрованому 11 серпня 1990 року відділом реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1199.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОЕРР: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Машкевич