Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/2426/25
Провадження № 1-кп/332/168/26
05 лютого 2026 р.м. Запоріжжя
Заводський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання: ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора: ОСОБА_3 ,
захисників: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого: ОСОБА_6 ,
потерпілої: ОСОБА_7 ,
представника потерпілої: ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має середню технічну освіту, є вдівцем, має на утриманні малолітню дитину, працює крановим машиністом ПАТ «Запоріжсталь», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
08.06.2024, приблизно о 18-20 годині, водій ОСОБА_6 , керуючи автомобілем «ВАЗ 2107», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по проїзній частині вул. Демократичної від вул. Гончара до вул. Молодіжної в м. Запоріжжі.
В цей же час, в районі перехрестя вул. Демократичної та вул. Лізи Чайкіної, пішохід ОСОБА_7 здійснювала перетин проїзної частини вул. Демократичної, рухаючись зліва - направо, відносно напрямку руху транспортного засобу під керуванням водія ОСОБА_6 , по позначеному дорожньою розміткою 1.14 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та дорожніми знаками 5.38.1-2 Правил дорожнього руху, нерегульованому пішохідному переході.
Наближаючись до вищевказаного нерегульованого пішохідного переходу, водій ОСОБА_6 , діючи зі злочинною недбалістю, маючи об'єктивну можливість виявити зазначений нерегульований пішохідний перехід та пішохода ОСОБА_7 , порушуючи вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, відповідно до яких:
- п. 18.1: «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»,
маючи технічну можливість уникнути наїзду на останню, шляхом своєчасного застосування мір гальмування, керованого ним автомобіля, відповідних заходів для зниження швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу не вжив, не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, в результаті чого допустив наїзд передньою частиною кузова керованого ним транспортного засобу на пішохода ОСОБА_7 .
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритої черепно-мозкової травми (ВЧМТ)-гематоми м'яких тканин лівих тім'яної і лобової ділянок, забою правої тім'яної ділянки голови, перелому кісток своду і основи черепа, вогнищ забоїв головного мозку середнього ступеня, субарахноїдального крововиливу, пневмоцефалії, кваліфікується як тяжкі тілесні ушкодження; забоїв та саден тулуба і кінцівок, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
Порушення водієм ОСОБА_6 вимоги п. 18.1 Правил дорожнього руху, з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою провину визнав повністю, розкаявся в скоєному, своїми показами підтвердив обставини, викладені в обвинувальному акті. Пояснив, що 08.06.2024, приблизно о 18-20 годині, він на автомобілі ВАЗ 2107, д.р.н. НОМЕР_2 , їхав на роботу по вул. Демократичній в м. Запоріжжі. Йшла сильна злива, через що не побачив пішохода ОСОБА_7 на пішохідному переході, внаслідок чого здійснив на неї наїзд. На місце ДТП були викликані працівники поліції та медичної допомоги. На даний час він відшкодував потерпілій завдану шкоду, просив вибачення за свої необережні дії у потерпілої.
Потерпіла ОСОБА_7 в судовому засіданні підтвердила обставини, викладені у обвинувальному акті, з якими погодився обвинувачений щодо подій ДТП, яке мало місце 08.06.2024, внаслідок яких вона отримала тяжкі тілесні ушкодження. З урахуванням відшкодування обвинуваченим на її користь спричиненої шкоди, претензій до нього не має, просила призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду.
Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349, ст. 351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого та потерпілої.
Суд вважає пред'явлене ОСОБА_6 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяли тяжке тілесне ушкодження.
При призначенні покарання суд відповідно до ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого злочину, що законодавцем віднесений до категорії тяжких, вчинений з необережності;
- особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, є вдівцем, самостійно виховує малолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліках у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває;
- обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування спричиненої шкоди потерпілій;
- обставин, що обтяжує покарання, судом не встановлено.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за ст. 286 КК України суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
З урахуванням наведених конкретних обставин скоєння злочину, необережних дій обвинуваченого, наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень потерпілої, даних про особу обвинуваченого, його ставлення до скоєного, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.
Враховуючи особу обвинуваченого, обставини справи, позицію потерпілої, відшкодування спричиненої шкоди, суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_6 можливе без ізоляції від суспільства та приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою і за доцільне вважає застосувати положення ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з покладанням обов'язків, визначених ст. 76 КК України.
З огляду на соціальне становище обвинуваченого (вдівець, самостійно виховує малолітнього сина), специфіку його посади (крановий машиніст ПАТ «Запоріжсталь»), що є єдиним джерелом його існування, позицію учасників кримінального провадження, суд вважає можливим не застосовувати додатковий вид покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами.
Враховуючи принцип індивідуалізації покарання, саме таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.
У підготовчому судовому засіданні потерпілою ОСОБА_7 , від імені якої діє адвокат ОСОБА_8 , заявлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушення.
03.02.2026 від представника потерпілої ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки відпада потреба у розгляді вимог позовної заяви. В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_7 підтримала вказану заяву, зазначивши, що обвинувачений ОСОБА_6 в добровільному порядку відшкодував їй спричинену шкоду.
Вирішуючи питання про відшкодування процесуальних витрат, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Відповідно до вимог ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Документально підтверджені процесуальні витрати у справі на залучення експерта, згідно з довідкою про витрати на проведення експертизи № СЕ-19/108-25/5515-ІТ від 25.03.2025, пов'язані з проведенням судової експертизи, складають 4 775,40 грн та довідкою про витрати на проведення експертизи № СЕ-19/108-24/12602-ІТ від 21.08.2024, пов'язані з проведенням судової експертизи, складають 4 543,68 грн.
Отже, в порядку ст. 124 КПК України, підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта в розмірі 9 319,08 грн.
Доля речових доказів вирішується відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 349, 369, 373, 374, 376 КПК України,
ОСОБА_6 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, призначивши йому покарання у виді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік.
Відповідно до ст. 76 КК України, зобов'язати ОСОБА_6 : повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду, з урахуванням відповідної заяви представника потерпілої - адвоката ОСОБА_8 , від 03.02.2026.
Стягнути із ОСОБА_6 на користь держави 9 319,08 грн процесуальних витрат (рахунок № 31112115008009, одержувач: УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя, МФО:899998, ЄДРПОУ:38025367).
Речовий доказ: автомобіль «ВАЗ2107» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається на території майданчика тимчасового тримання транспортних засобів ГУНП в Запорізькій області (квитанція № 45) - повернути власнику ОСОБА_11 , скасувавши накладений на нього арешт на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 11.06.2024.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Заводський районний суд міста Запоріжжя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1