Справа № 331/952/26
Провадження № 1-кс/331/235/2026
05 лютого 2026 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши матеріали клопотання слідчого СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_3 за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082020000096 від 30.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 України, про арешт майна,
Слідчий СВ відділу поліції №2 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням, погодженим із прокурором Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026082020000096 від 30.01.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 України, про арешт майна.
У вказаному клопотанні слідчий просить накласти арешт на майно, яке було вилучене 30 січня 2026 року під час проведення огляду місця події - кімнати видачі посилок ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок, 36, а саме: на полотенце кухонне світло зеленого кольору, просочене невідомою речовиною, упаковане до паперового конверту з пояснювальним написом; шкарпетки у кількості 2 шт., просочені невідомою речовиною, упаковані до паперового конверту з пояснювальним написом.
Клопотання вмотивоване тим, що у провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №12026082020000096 від 30 січня 2026 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 30.01.2026 до ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області надійшло повідомлення із ДУ «Запорізький слідчий ізолятор», розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша Ливарна, 36, про те, що в передачі для ув'язненого ОСОБА_5 виявлено та вилучено шкарпетки та кухонний рушник, просочені невідомою речовиною зі специфічним запахом, схожою на наркотичну (ЄО-1467 від 30.01.2026).
30.01.2026 у період часу з 12:40 годин до 13:00 годин слідчим СВ відділу поліції №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області в ході огляду місця події, а саме: кімнати видачі посилок ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок, 36, було виявлено та вилучено полотенце кухонне світло зеленого кольору, просочене невідомою речовиною, упаковане до паперового конверту з пояснювальним написом; шкарпетки у кількості 2 шт., просочені невідомою речовиною, упаковані до паперового конверту з пояснювальним написом.
На даний час вилучені речі знаходяться у СВ відділу поліції № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та їх визнано речовими доказами.
При цьому, у органу досудового розслідування наявні обґрунтовані підстави вважати, що в разі повернення даного майна, в осіб, які причетні до кримінального правопорушення, будуть усі можливості для його пошкодження та знищення з метою приховування слідів злочину, оскільки інформація, яка може мати значення для доказування факту, що розслідується в рамках даного кримінального провадження, міститься саме у вилученому майні.
У зв'язку з цим, на теперішній час, за твердженням слідчого, з метою проведення подальшого досудового розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на вилучені під час проведення огляду місця події речі, які згідно зі ст. 98 КПК України є матеріальними об'єктами та містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а отже, виступають речовими доказами по даному кримінальному провадженню.
У судове засідання слідчий не з'явилася, але надала до суду заяву, у якій просила клопотання про арешт майна розглянути за її відсутності та задовольнити його. Додатково вона вказала, що встановити особу, якій належить майно, на яке вона просить накласти арешт, не виявилось можливим у зв'язку з тим, що вказане майно направлялось «Новою поштою» із зазначенням неіснуючої особи. Наразі встановлюється особа, яка є володільцем майна та яка здійснила відправлення посилки.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та матеріали, долучені до нього, вважає клопотання обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню, з таких підстав.
Із копії протоколу огляду місця події - кімнати прийому передач, розташованої на території СІЗО, від 30.01.2026 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна, буд. 36, у присутності понятих на столі було виявлено та вилучено пару шкарпеток сірого кольору, які пропитані невідомою речовиною зі специфічним запахом, та полотенце кухонне зеленого кольору, яке пропитане невідомою речовиною зі специфічним запахом, схожою на наркотичну, які поміщені до паперових конвертів з пояснювальними написами.
Слідчим суддею враховано, що згідно із ч.2 ст.171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу.
Вказана норма також узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно із ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема, шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
За змістом ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частина 3 ст.170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Згідно із ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Тобто, за змістом вказаних положень закону арешт може бути накладено слідчим суддею на майно, яке є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
При вирішенні питання про накладення арешту на майно, вилучене під час проведення огляду місця події, слідчий суддя враховує згідно із ч.2 ст. 173 КПК України: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Із матеріалів, долучених до клопотання, вбачається, що стороною кримінального провадження відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України доведено наявність правових підстав для накладення арешту на майно, вилучене у ході огляду місця події - кімнати видачі посилок ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: м. Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок, 36, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, оскільки вказані речі містять відомості, які можуть бути використані як докази фактів чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Тому з метою забезпечення збереження даних речових доказів, недопущення їх приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення на них має бути накладений арешт. Розумність та співрозмірність обмеження права власності, яке матиме місце при накладенні арешту на дане майно, відповідає завданням кримінального провадження і не матиме негативних наслідків для його власника.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на майно,яке було вилучене 30 січня 2026 року під час проведення огляду місця події - кімнати видачі посилок ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» за адресою: місто Запоріжжя, вулиця Перша Ливарна, будинок, 36, а саме: на полотенце кухонне світло зеленого кольору, просочене невідомою речовиною, упаковане до паперового конверту з пояснювальним написом; шкарпетки у кількості 2 шт., просочені невідомою речовиною, упаковані до паперового конверту з пояснювальним написом.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_6