Справа № 297/309/26
про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
05 лютого 2026 року м. Берегове
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні № 12025071060000311 від 10.07.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, без освіти, непрацюючого, неодруженого, раніше не судимого,
встановив:
Прокурор Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів, із визначенням застави у розмірі 332 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 005 296 гривень. При цьому просив покласти на обвинуваченого обов'язки, передбачені п.п. 1-4,8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до прокурора, слідчого чи суду за першою вимогою; 2) повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; 3) без дозволу суду не виїжджати за межі Берегівського району; 4) утримуватись від спілкування зі свідками сторони обвинувачення у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд України і в'їзд в Україну (якщо є такі).
Клопотання мотивовано тим, що досудовим розслідуванням встановлено, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного переправлення громадянин України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, достовірно знаючи про заборону виїзду за кордон громадян України чоловічої статті віком від 18 до 60 років, за попередньою змовою з особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження та невстановленими досудовим розслідуванням особами сприяв шляхом надання вказівок, порад та засобів незаконному переправленню через державний кордон України громадян України, а саме: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешканцю АДРЕСА_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканцю АДРЕСА_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканцю АДРЕСА_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканцю АДРЕСА_4 , за наступних обставин.
Так, в невстановлений досудовим розслідуванням день червня 2025 року ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в невстановлений слідством час, місці та спосіб домовились з невстановленою досудовим розслідуванням особою, про організацію їх незаконного переправлення через державний кордон України поза межами пункту пропуску, за грошову винагороду, яка залежала від конкретної домовленості з вказаними особами та становила від 6000 доларів США до 7500 Євро за відповідну особу та в подальшому керували їх діями, як особами, які бажають незаконно перетнути державний кордон України та вичікування слушного часу для переправлення через кордон України.
В подальшому, в невстановлений досудовим розслідуванням день, час та місці, у невстановлений слідством спосіб ОСОБА_4 та особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, за винагороду погодились на пропозицію невстановленої досудовим розслідуванням особи сприяти у незаконному переправленні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та ОСОБА_9 через державний кордон України.
Зокрема, 24.06.2025 року в невстановлений слідством час за вказівкою особи невстановленої досудовим розслідуванням, особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження, перебуваючи на залізничному вокзалі в м. Трускавець, зустріла ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та поселила в номер готелю « ІНФОРМАЦІЯ_6 », який розташований в АДРЕСА_5 , за який в свою чергу здійснила оплату до 29 червня 2025 року. Після цього в приміщенні готелю «Red Stone», ОСОБА_7 , за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи та особи, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження та, надав останній раніше обумовлену грошову винагороду в сумі 12000 доларів США за сприяння в незаконному переправленню його та брата ОСОБА_8 через державний кордон України, в подальшому за вказівкою цієї особи останні залишились проживати у вказаному готелі до 29 червня 2025 року, з метою вичікування слушного часу для їхнього незаконного переправлення через державний кордон України.
Надалі, 29.06.2025 року близько 18 години за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 попрямували до залізничного вокзалу м. Трускавець, де на них чекав ОСОБА_6 та всі разом на потязі вирушили до с. Карпати, Мукачівського району Закарпатської області з метою подальшого незаконного переправлення ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 через державний кордон України.
Після цього, 29 червня 2025 року близько 19 години 40 хвилин, за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, інша невстановлена досудовим розслідуванням особа, перебуваючи на залізничному вокзалі в с. Карпати Мукачівського району Закарпатської області, зустріла ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , яких у подальшому заселила до номерів готелю « ІНФОРМАЦІЯ_7 », розташованого в АДРЕСА_6 , та здійснила оплату за їх проживання до 31.06.2025 року. Після заселення до зазначеного готелю, ОСОБА_6 , за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи та особи, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження та, надав останній раніше обумовлену грошову винагороду в сумі 7500 євро за сприяння у незаконному переправленні його через державний кордон України, після чого, за подальшою вказівкою цієї особи та невстановленої особи, вказані особи залишилися проживати у готелі до 31.06.2025 року з метою вичікування слушного часу для їх подальшого незаконного переправлення через державний кордон України.
В подальшому, 31.06.2025 року близько 10 години до готелю «Закарпатський оазис», який розташований в с. Карпати Мукачівського району, вул. Дорога, 31, приїхали невстановлені досудовим розслідуванням особи на транспортному засобі марки «Dodge Dart», реєстраційний номер НОМЕР_1 , де на них вже чекали ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які в подальшому за вказівкою особи, матеріали кримінального провадження відносно якої виділені в окреме провадження сіли до вказаного транспортного засобу та всі разом вирушили в с. Барбово Мукачівського району Закарпатської області.
Приїхавши в с. Барбово Мукачівського району Закарпатської області, за вказівкою невстановленої досудовим розслідування особи ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_6 заселились до невстановленого досудовим розслідуванням будинку, з метою вичікування подальших вказівок та маршруту руху для незаконного переправлення вищевказаних осіб через державний кордон України. Крім цього, 05.07.2025 року в невстановлений досудовим розслідуванням час, до вказаного місця за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи долучився ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканець АДРЕСА_4 , який попередньо також в невстановлений досудовим розслідуванням день червня 2025 року в невстановлений слідством час, місці та спосіб домовився з невстановленими досудовим розслідуванням особами, про організацію його незаконного переправлення через державний кордон України.
08 липня 2025 року приблизно о 00 годині 30 хвилин, за вказівкою невстановленої досудовим розслідуванням особи, громадянин ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом марки «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибув до невстановленого досудовим розслідуванням місця в с. Барбово Мукачівського району Закарпатської області, куди також прибула невстановлена досудовим розслідуванням особа на транспортному засобі «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , де на них вже чекали ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
В подальшому громадянин ОСОБА_4 , приїхавши до вказаного місця, провів із зазначеними особами інструктаж щодо порядку їх незаконного перетину державного кордону України, повідомивши, що вони повинні сісти до автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а він, рухаючись попереду на своєму транспортному засобі, буде їх супроводжувати з метою уникнення контрольованих постів Державної прикордонної служби України та Національної поліції України. Після цього невстановлена особа здійснила їх посадку до салону автомобіля «ВАЗ», реєстраційний номер НОМЕР_3 та надалі всі разом вирушили в супроводі автомобіля «ВАЗ» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 у напрямку с. Дийда Берегівського району Закарпатської області, що знаходиться в безпосередній близькості до державного кордону України, з метою подальшого незаконного переправлення зазначених осіб через державний кордон України.
Після чого ОСОБА_4 , продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне переправлення вищевказаних громадян України через державний кордон в умовах дії правового режиму воєнного стану, прибувши разом із ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на околицю с. Дийда Берегівського району, яке розташоване у безпосередній близькості до державного кордону України, надав останнім вказівку негайно вийти з автомобіля та швидко рухатись у напрямку державного кордону України, при цьому власноруч показав рукою напрямок руху, яким необхідно слідувати з метою його незаконного перетину, однак 08.07.2025 о 08 годині 05 хвилин ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 були викриті та затримані прикордонним нарядом ІНФОРМАЦІЯ_8 в напрямку 212 прикордонного знаку на відстані 500 метрів від державного кордону.
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 12 грудня 2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_4 до 10 лютого 2026 року.
Підстави для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу відсутні, а визначені ст. 177 КПК України ризики не відпали та продовжують існувати.
На виконання вимог ч. 3 ст. 199 КПК України заявлені ризики не зменшились оскільки обвинувачений ОСОБА_4 не працює, постійного джерела прибутку або доходу не має, може переховуватись від суду, може впливати на свідків з метою уникнення покарання, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, може вчинити інше правопорушення, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, окрім тримання під вартою, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та виконання ним процесуальних обов'язків, а також мету і завдання кримінального провадження.
ОСОБА_4 вчинив умисний злочин, передбачений ч. 3 ст. 332 КК України, який, відповідно до ч. 5 ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років, а в разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у виді позбавлення волі.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1. Переховуватися від суду.
Злочин, який інкримінується ОСОБА_4 є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 9 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду. Вищевказана обставина, а також той факт, що Закарпатська область межує з чотирма країнами (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) дають підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від суду та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України.
2. Незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні.
Обвинувачений ОСОБА_4 з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження може вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни даних слідству показів і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
3. Вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, наявний ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення у сфері недоторканості державних кордонів з корисливих мотивів.
Саме даний запобіжний захід позбавить можливість ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, іншим чином перешкодити здійсненню правосуддю, незаконно впливати на свідків у даному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення та буде слугувати інтересам громади у демократичному суспільстві.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Зважаючи на викладене, залишивши ОСОБА_4 на волі, або обравши щодо нього запобіжний захід, не пов'язаний із позбавленням волі, матимуть місце ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у даному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначивши, що ОСОБА_4 обвинувачується в тяжкому злочині, може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне правопорушення.
Захисник ОСОБА_5 заперечив щодо задоволення клопотання, зазначивши, що вказані прокурором ризики є надуманими, обвинувачений не переховувався від слідства та не збирається переховуватись від суду. Сума застави, яка вказана у клопотанні прокурора не відповідає закону, є необґрунтованою. У зв'язку з цим просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора. Зазначив, що якщо суд прийде до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою слід продовжити, тоді просив при цьому визначити мінімальний розмір застави.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію свого захисника.
Заслухавши думку учасників процесу та перевіривши матеріали клопотання, вважаю, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
При розгляді клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п. 3,4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.
Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч. 1 ст. 178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п. 111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п. 4 ст. 5 Конвенції.
Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти Росії» національні органи влади зобов'язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.
Суд, в свою чергу, повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Так, з обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, а саме у сприянні незаконному переправленню осіб через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчинені за попередньою змовою групою осіб, вчинені щодо кількох осіб та вчинені з корисливих мотивів, що відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.
Отже, з метою уникнення такої відповідальності обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків та інших учасників у кримінальному провадженні і вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, ризики, викладені у клопотанні про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшились.
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 12 грудня 2025 року застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 до 10 лютого 2026 року.
Крім того, суд вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 не працює, раніше не судимий.
Згідно п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку, що клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 строком на 60 днів є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.
При цьому прокурором у відповідності до абзацу 2 ч. 5 ст. 182 КПК України не обґрунтовано чому застава в розмірі, передбаченому законом щодо обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину не здатна забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Отже, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, в якому він обвинувачується та з урахуванням майнового та сімейного стану обвинуваченого, який раніше не судимий, суд вважає за необхідне при продовженні строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 гривень, у передбаченому п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, тобто у меншому розмірі, ніж пропонується прокурором.
При цьому, суд вважає, що в разі внесення обвинуваченим застави, на нього слід покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати за першим викликом до суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 3) не відлучатись з території Берегівського району без дозволу суду; 4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні; 5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд України і в'їзд в Україну (якщо є такі).
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Керуючись ст.ст. 132, 176-178, 183, 194, 196-197, 199 КПК України, суд
ухвалив:
Клопотання прокурора Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12025071060000311 від 10.07.2025 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України - задовольнити .
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянину України, строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 15:10 год. 06 квітня 2026 року.
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним обов'язків, передбачених КПК України, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 266 240 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у визначеному розмірі. У разі внесення застави у визначеному розмірі ОСОБА_4 повинен бути звільнений з-під варти. З моменту звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави, він та заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звільнення ОСОБА_4 з-під варти внаслідок внесення застави покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати за першим викликом до суду;
2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;
3) не відлучатись з території Берегівського району без дозволу суду;
4) утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд України і в'їзд в Україну (якщо є такі).
Ухвала суду про продовження строку дії запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Суддя: ОСОБА_10