Справа № 716/2061/25
04.02.2026 Заставнівський районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
потерпілої - ОСОБА_6 ,
представника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Заставна кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12025263090000092 від 28.10.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м. Заставна, Чернівецької області зареєстрованого та фактично проживаючого у АДРЕСА_1 , з не повною вищою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, офіційно не працюючого, раніше не судимого, -
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,
ОСОБА_4 , 27.10.2025 року, близько 18:10 години, перебуваючи на розі будинку АДРЕСА_2 , в ході раптово виниклого конфлікту із громадянкою ОСОБА_6 , яка в момент конфлікту знаходилася на металевій драбині, діючи умисно, переслідуючи мету умисного спричинення тілесних ушкоджень, наніс два удари дерев'яною палицею в область задньої частини лівої ноги потерпілої, тим самим спричинивши тілесні ушкодження.
Внаслідок умисних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілій ОСОБА_6 завдано, згідно з висновком експерта № 153-Е від 28.10.2025 тілесні ушкодження у вигляді гематоми по задній поверхні лівої гомілки в верхній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, двічі попросив пробачення у потерпілої та показав, що дійсно він 27.10.2025 близько 18 години, взявши фонарик, попрямував до будинку, на першому поверсі якого, знаходиться належна йому квартира. Прийшовши до будинку, побачив сусідку ОСОБА_6 , яка стояла на драбині та била палкою по камері відеоспостереження, що ним встановлена на будинку. Він зробив ОСОБА_8 зауваження, щоб та припинила свої дії. З приводу цього між ними виник конфлікт, під час якого він відібрав у ОСОБА_8 дерев'яну палицю та наніс нею останній два удари по нозі.
Також обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні частково визнав цивільний позов, який пред'явлений до нього потерпілою ОСОБА_6 , при цьому погодився відшкодувати останній 5000 грн. Крім цього обвинувачений повідомив суду, що намагався примиритися з потерпілою та в добровільному порядку відшкодувати завдану моральну шкоду, проте ОСОБА_6 відмовилася від отримання запропонованих ним коштів.
Допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що вона 27.10.2025 близько 18:00 години прямувала до свого місця проживання по АДРЕСА_2 . Підходячи до під'їзду, вона побачила біля свого вікна камеру відеоспостеження, встановлену без дозволу сусідів ОСОБА_9 , який придбав квартиру на першому поверсі. Сприйнявши це, як втручання в її особисте життя, вона разом із донькою, взявши драбину почала вилазити до камери. В цей момент прибіг власник камери ОСОБА_9 , який вчинив з нею словесний конфлікт з приводу того, чого вона полізла до камери. Під час конфлікту, в той час, коли вона перебувала на драбині, ОСОБА_10 вихопив у неї дерев'яну палицю та наніс нею два удари в область задньої частини лівої ноги. Після цього донька побігла за вітчимом, а вона злізла з драбини та зателефонувала до поліції. Відносно міри покарання потерпіла поклалася на розсуд суду.
Показання обвинуваченого та потерпілої відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються. Сумнівів в достовірності та щирості цих показань немає, тому судове слідство було обмежено допитом обвинуваченого, потерпілої та дослідженням даних, які характеризують особу обвинуваченого.
Таким чином, вина ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні підтверджується його показаннями, показаннями потерпілого, а також належно зібраними по справі доказами, що знаходяться в матеріалах кримінальної справи, які відповідно до ч.3 ст.349 КПК України суд визнав недоцільним досліджувати в судовому засіданні.
Проаналізувавши та оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального проступку знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю. Дії обвинуваченого кваліфіковані правильно за ч. 2 ст. 125 КК України, оскільки в ході судового слідства було встановлено, що він заподіяв умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я потерпілої.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, про що також свідчить його поведінка під час судового розгляду та щирий жаль з приводу вчиненого.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 1563 від 18.11.2025 ОСОБА_4 на час проведення експертизи виявляв ознаки психічного захворювання у формі розладів особистості та поведінки органічного ґенезу, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, ОСОБА_4 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, а виявляв ознаки психічного захворювання у формі розладів особистості та поведінки органічного ґенезу, за своїм психічним станом він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом на даний час, ОСОБА_4 застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
При обранні ОСОБА_4 виду та розміру покарання суд враховує, що останній вперше притягається до кримінальної відповідальності, раніше не судимий, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, по місцю проживання характеризується позитивно, вчинив кримінальний проступок, офіційно не працює, на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, він не перебуває на диспансерному обліку у лікаря-нарколога, перебуває під спостереженням у лікаря-психіатра з діагнозом: ПТСР, великий генералізований тривожний розлад особистості з розладами поведінки та емоцій.
Судом береться до уваги також думка потерпілої та її представника, які просили призначити обвинуваченому справедливе покарання, за наявності у потерпілої претензій відповідно до заявленої позовної заяви.
З урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що виправлення останнього можливе без ізоляції від суспільства, йому слід призначити покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді штрафу в межах розміру, передбаченого санкцією ч.2 ст.125 КК України. Обраний обвинуваченому такий вид покарання, за переконанням суду, відповідатиме не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам кримінального провадження, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
В межах даного кримінального провадження потерпілою ОСОБА_6 подано цивільний позов про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в якому вона просила стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 100 000 грн та витрати на правову допомогу в сумі 25 000 грн.
Вирішуючи питання щодо вказаного позову суд виходить з наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно ч. 1, 5 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Відповідно до ст.ст.23, 1168 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права яке полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення; при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Оцінюючу розмір моральної шкоди, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_4 своїми протиправними діями заподіяв потерпілій ОСОБА_6 тілесне ушкодження у вигляді гематоми по задній поверхні лівої гомілки верхній третині, внаслідок чого остання певний час відчувала фізичний біль, що в свою чергу вплинуло на порушення звичайного ритму її життя внаслідок заподіяння шкоди здоров'ю та витрати часу і зусиль для відновлення попереднього стану.
Окрім того, потерпіла зазнала душевних страждань, оскільки хвилювалася за своє здоров'я, отримала негативні емоції та стрес через нанесену травму та приниження, оскільки подія відбувалася в присутності її неповнолітньої дитини. Крім фізичних страждань, потерпіла певний час перебувала в поганому самопочутті, знизився апетит, появився тривожний стан на фоні поганого сну. Страх переслідування, негативні емоції та переживання призвели до подальшого розладу її здоров'я, спричинили необхідність лікування у лікарів: травматолога, невролога та кардіолога.
Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_6 , суд враховує обсяг фізичних та душевних страждань потерпілої, вимоги розумності, виваженості та справедливості, характер і тривалість страждань, які переносила остання, стан її здоров'я, істотність вимушених змін в життєвих стосунках.
За таких обставин суд вважає, що позов потерпілої слід задовольнити частково та з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 слід стягнути 15 000 гривень в рахунок відшкодування заподіяної їй моральної шкоди.
Положеннями ч. 1ст. 124 КПК установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК розмір процесуальних витрат, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до ч.ч.3-4 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з п.4 ч.1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного вище Закону).
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.
Згідно ч.ч.5-6 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У відзиві на позовну заяву захисник обвинуваченого ОСОБА_5 посилаючись на не співмірність витрат на правничу допомогу з її складністю, обсягом і часом, витраченим на виконання робіт, зазначив, що заявлена сума судових витрат на правничу допомогу є завищеною та покладення на обвинуваченого цих витрат буде незаконним і не справедливим.
З письмових доказів, доданих до позовної заяви вбачається, що між потерпілою ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 19.11.2025 укладено договір про надання правової допомоги (а.с.15). Пунктом 2.1 договору від 19.11.2025 передбачено, що вартість послуг адвоката узгоджується з клієнтом та підлягає перерахуванню клієнтом на картковий рахунок адвоката.
Як вбачається із детального розрахунку витрат на виконання договору про надання правничої допомоги від 19.11.2025 (станом на 09.12.2025) цивільним позивачем, враховуючи характер правничої допомоги та обсяг наданих адвокатом послуг, визначено розмір витрат на правничу допомогу в сумі 25 000 грн (а.с.42).
Проте враховуючи заперечення цивільного відповідача та заяву про зменшення розміру судових витрат, суд вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт, витраченим часом, а також обсягом наданих ним послуг, отже не відповідає дійсності та необхідності зазначених послуг, а також критерію розумності їхньої вартості для даної справи, зазначеної в розрахунку.
З огляду викладеного, суд приходить до висновку, що заява про стягнення судових витрат на правничу допомогу підлягає до часткового задоволення. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути у відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 15 000 грн за надані послуги адвоката, що полягають: в ознайомленні з матеріалами кримінального провадження, надання консультацій в розмірі - 3000 грн; складанні позовної заяви та інших документів - 7000 грн; участі адвоката в судових засіданнях - 5000 грн.
Таким чином, з огляду наведеного суд приходить до висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню. З ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 необхідно стягнути 15 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди та 15 000 грн в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що в загальному становить 30 000 грн.
Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до приписів ст.100 КПК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст 100, 127-128, 366-376, 395, 532 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 60 (шестидесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одну тисячу двадцять) гривень.
До вступу вироку в законну силу, запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 не обирати, у зв'язку з відсутністю підстав для його застосування.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_3 у відшкодування моральної (немайнової) шкоди - 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень та 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень у відшкодування витрат на правничу допомогу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Речові докази: дерев'яну палицю, упаковану в білий поліетиленовий пакет, передану на зберігання до кімнати речових доказів відділення поліції №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області - знищити;
CD -диск із записами з камер відеоспостереження, долучений до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Заставнівський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_11