125/2205/25
2-а/125/18/2025
05.02.2026 року м. Бар
Барський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Хитрука В.М.
секретар судового засідання Рашевська О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Позов обґрунтував наступним.
03.11.2025 року о 18 годині 54 хвилині на вулиці Героїв Майдану м. Бар Вінницької області інспектором ВП №1 Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області було винесено Постанову серії ЕНА №6078601 про накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1190 гривень за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 -3 КУПАП.
Позивач ОСОБА_1 з метою уникнення примусового стягнення сплатив суму штрафу в розмірі 1190 грн.
Позивач ОСОБА_1 не заперечує проти встановленого факту несправності освітлення номерного знака, проте вважає, що винесення стягнення у вигляді штрафу є неправомірним та надмірним, а постанова підлягає скасуванню у зв'язку з малозначністю правопорушення, оскільки він адміністративне правопорушення вчинене вперше, він щиро розкаявся у вчиненому і одразу намагався усунути несправність, оскільки дана несправність виникла під час руху, порушення не спричинило негативних наслідків для інших учасників дорожнього руху та не призвело до створення аварійної ситуації.
Тяжкі сімейні обставини, а саме ОСОБА_1 є особою з інвалідністю, також є батьком дитини ( ОСОБА_2 ), який має статус дитини-інваліда.
Ці обставини не були враховані поліцейським при накладенні стягнення, що робить накладений штраф непропорційним та надмірним.
Поліцейським було проігноровано клопотання позивача про застосування ст. 22 КУпАП та не враховано вищезазначені пом'якшуючі обставини, що свідчать про невідповідність накладеного стягнення тяжкості вчиненого діяння.
У судове засідання представник відповідача Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Орленко В.В. надав відзив у якому зазначив, що позов не визнає та просить відмовити у його задоволенні, оскільки працівником поліції правомірно було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Встановлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №6078601 ОСОБА_1 03.11.2025 року о 18 годині 54 хвилині на вулиці Героїв Майдану м. Бар Вінницької області керував транспортним засобом з номерний знаком який був не освітлений в темну пору доби, чи порушив п. 2.9 ПДР України.
Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 -3 КУПАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 гривень.
Позивач ОСОБА_1 не заперечує проти встановленого факту несправності освітлення номерного знака, та сплатив суму штрафу в розмірі 1190 грн.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно з ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 1 ст. 121-3 КУпАП керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.
Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до п. 2.9 (в) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306, водієві забороняється:керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що:не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів;закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 ст. 121-3 КУпАП передбачена відповідальність за декілька правопорушень, об'єктивні сторони яких, зокрема, полягають:
- у керуванні водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію;
- у керуванні водієм транспортним засобом з забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів.
Суд зазначає, що вина у адміністративному правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, може бути виражена як у формі умислу, так і у формі необережності, а адміністративне стягнення за ч.1 ст.121-3 КУпАП накладається, серед іншого, саме за керування водієм транспортним засобом з номерним знаком закритим іншими предметами (в тому числі прозорими) в даному випадку сіткою.
У відповідності із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 - 5 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті, що зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю та батьком дитини ( ОСОБА_2 ), який має статус дитини-інваліда. Позивач вчинив адміністративне правопорушення вперше, щиро розкаявся у вчиненому і одразу намагався усунути несправність, оскільки дана несправність виникла під час руху. Порушення не спричинило негативних наслідків для інших учасників дорожнього руху та не призвело до створення аварійної ситуації.
Ці обставини не були враховані поліцейським при накладенні стягнення, що робить накладений штраф непропорційним та надмірним.
Поліцейським не вирішено клопотання позивача про застосування ст. 22 КУпАП та не враховано вищезазначені пом'якшуючі обставини.
Відповідно до ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Однак, вимога позивача про скасуванню судом постанови у зв'язку з малозначністю правопорушення за закриття справи задоволенню не підлягає за наступних обставин.
Як вже зазначалось, згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступень його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Статтею 288 КУпАП встановлено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 293 орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень:
1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення;
2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд;
3) скасовує постанову і закриває справу;
4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Із вищезазначеного вбачається, що суд, розглядаючи скаргу на постанову про адміністративне правопорушення наділений повноваженнями змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Разом з тим, сфера застосування ст. 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (в даному випадку - Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції).
Тобто, законодавцем чітко встановлений відповідний вид санкцій (штраф), який підлягає застосуванню до правопорушника у разі прийняття органом, уповноваженим вирішувати справу, постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що їх приписи можуть бути застосовані органом, який уповноважений вирішувати справу про притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності.
Компетенція судів щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення визначена ст. 221 КУпАП. Цими приписами не передбачено повноважень суду щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення за ч. 1 ст. 121 -3 КУПАП.
Натомість, відповідно до ст. 222 КУпАП, справи про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 121 -3 КУПАП розглядають органи Національної поліції.
Відтак, враховуючи наведені приписи законодавства, уповноваженим суб'єктом, наділеним виключними дискреційними повноваженнями звільняти порушника від адміністративної відповідальності, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням, у даних спірних правовідносинах, є виключно органи Національної поліції, як органи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 121 -3 КУПАП.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом. Місцевий суд як адміністративний може лише перевіряти оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень щодо законності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, при цьому може змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення.
Керуючись ч.1 ст. 9, ст. 22, ст. 121-3, 247, 251, 280, 284 КУпАП, ст. 77, 268-272, 286 КАС України, суд
В позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 05.02.2026
Суддя: