Справа № 692/1487/25
номер провадження 3-в/695/5/26
03 лютого 2026 рокум. Золотоноша
Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого - судді Ушакової К.М.,
за участю: секретаря судового засідання - Демченко Л.О.,
представника заявника - адвоката Кириченка В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_1 адвоката Кириченка Вадима Григоровича про відвід судді Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Любові Олексіївни у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
захисником ОСОБА_1 адвокатом Кириченком В.Г. заявлено відвід судді Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О. від розгляду справи про адміністративне правопорушення № 692/1487/25 стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Заява про відвід обґрунтована тим, що ОСОБА_1 вважає, що суддя Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Любов Олексіївна не може брати участь у розгляді справи та підлягає відводу на підставі ч. 4 ст. 75 КПК України, оскільки наявні обставини, які викликають сумнів у її неупередженості. 31 жовтня 2025 року у одному судовому засіданні розглядалися справи №692/1487/25 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, №692/1489/25 за ст. 122-4 КУпАП та № 692/1488/25 за ст. 124 КУпАП стосовно ОСОБА_1 . Однак зазначені справи не були об'єднані в одне провадження та їм не було присвоєно єдиного унікального номера, що суперечить вимогам п. 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України № 814 від 20.08.2019. Такі дії суду призвели до порушення права ОСОБА_1 на справедливий суд, оскільки порушили його права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право на захист, а саме можливість у повному обсязі заявляти клопотання в належному обсязі, подавати заяви та оскаржувати постанову у справі. Також зазначається, що рішення головуючого судді про розгляд кількох справ стосовно ОСОБА_1 в одному судовому засіданні 31.10.2025 зі стороною захисту не узгоджувалося. Відповідно до положень КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, зазначені у протоколі. Під час судового розгляду 31.10.2025 у вищевказаних справах як свідка було допитано ОСОБА_2 , при цьому судом їй не було роз'яснено обов'язок нести відповідальність за завідомо неправдиві показання. Також ОСОБА_2 не була залучена до справи як свідок уповноваженою особою, яка склала протокол. Відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 469695 від 30.09.2025, у графі «Свідки чи потерпілі, підпис» зазначено: «не залучались». При цьому ч. 1 ст. 256 КУпАП передбачає обов'язок зазначення у протоколі прізвищ та адрес свідків і потерпілих, якщо вони є. ОСОБА_3 у протоколі не зазначена та протокол не підписувала, а в матеріалах справи наявна копія її письмових пояснень від 30.09.2025, яка не є документом. Крім того, відеозапис з бодікамери поліцейського №21100081 не фіксує дій щодо відібрання письмових пояснень у ОСОБА_3 . Отже, суддею ОСОБА_4 допущено до надання показань особу, яка не набула статусу свідка відповідно до вимог ч. 2 ст. 251, ст.ст. 256, 272 КУпАП, що є порушенням права ОСОБА_1 на справедливий суд. Установивши інші фактичні обставини щодо свідка, який не був зазначений у протоколі про адміністративне правопорушення, суд, на переконання заявника, перебрав на себе функції сторони обвинувачення, втративши статус незалежного органу правосуддя, що призвело до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Також зазначається, що під час судового розгляду 31.10.2025 суд відмовив у допиті свідків захисту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , мотивуючи відмову відсутністю зазначених осіб на відеозаписі з бодікамери поліцейського № 21100081. У зв'язку з цим, судом було порушено право ОСОБА_1 на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції, зокрема пп. «d» п. 3, який передбачає право вимагати виклику і допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення. Відмовляючи стороні захисту у допиті свідків захисту в судовому засіданні, суд надав перевагу одному доказу - відеозапису з бодікамери поліцейського № 21100081, який не є безперервним, над іншими доказами, чим, на думку заявника, було порушено право ОСОБА_1 на захист. Головною метою інституту відводу є гарантування безсторонності суду та запобігання будь-яким сумнівам щодо неупередженості судді під час розгляду справи.
Постановою судді Черкаського апеляційного суду Белах А.В. від 25.12.2025 матеріали за заявою адвоката Кириченка В.Г. про відвід судді Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Л.О. (справа № 692/1487/25) направлено до Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області для розгляду за визначеною підсудністю.
У судовому засіданні 29.01.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Кириченко В.Г. заяву підтримав та просив задовольнити. Додатково додав, що суддею Левченко Л.О.: відмовлено у клопотанні сторони захисту про здійснення повного фіксування судового засідання у справі; відмовлено у допиті свідків сторони захисту; свідок, який допитувався у судовому засіданні не попереджений суддею про кримінальну відповідальність та не приведений до присяги. У судове засідання 03.02.2026 заявник ОСОБА_1 та його захисник Кириченко В.Г. не з'явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі та наполягали на задоволенні заяви про відвід судді Левченко Л.О..
У судове засідання суддя Левченко Л.О. не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.
Заслухавши захисника, розглянувши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить підстав та порядку вирішення питання про відвід судді, у зв'язку з чим суд, за аналогією закону, керується нормами Кримінального процесуального кодексу України.
Наявність безсторонності для цілей пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвизначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого легітимного сумніву з цього приводу (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, § 46).
З контексту заяви вбачається, що фактично відвід заявлено із тієї підстави, що захисник не погоджується з процесуальними рішеннямм судді.
Статтею 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституціїі законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12.07.2022 у справі №161/19560/18.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб'єктивного критерію, в контексті якого необхідно враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об'єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності….» (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 15 липня 2010 року у справі «Газета Україна-центр» проти України», пункт 28).
У контексті об'єктивного критерію, крім поведінки судді необхідно визначити, чи існують переконливі факти, які можуть викликати сумніви щодо його або її безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у відповідній справі обґрунтована причина побоюватися, що конкретний суддя або орган, який засідає в якості суду, є небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати таке побоювання об'єктивно обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 06 березня 2018 року у справі «Михайлова проти України», пункт 56).
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Щодо суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України», пункти 49, 50).
Як зазначає ЄСПЛ, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (рішення від 24 травня 1989 року у «Справі Гаусшильдта» (Hauschildt Case), заява № 11/1987/134/188, пункт 48).
Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, які схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Враховуючи викладене, суд вважає, що незгода захисника Кириченка В.Г. із процесуальними рішеннями судді Левченко Л.О. у справі №692/1487/25 не є підставою для відводу судді, однак з метою недопущення виникнення будь-яких сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді при розгляді вищевказаної справи, суд дійшов висновку за необхідне задовольнити заяву захисника Кириченка В.Г. про відвід судді.
Керуючись ст.ст. 75, 80, 81 КПК України, ст.ст. 283, 294 КУпАП, суд
заяву захисника ОСОБА_1 адвоката Кириченка Вадима Григоровича про відвід судді Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Любові Олексіївни у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - задовольнити.
Відвести суддю Драбівського районного суду Черкаської області Левченко Любов Олексіївну від розгляду справи № 692/1487/25 про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП передати до канцелярії Драбівського районного суду Черкаської області для визначення судді в порядку статті 35 КПК України.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: К.М. Ушакова