Справа № 626/3478/24
провадження № 1-кп/632/58/26
02 лютого 2026 року м. Златопіль
Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
учасників судового провадження: прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 42024222100000041 від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , смт Нижній Одес Сосногорського району Республіки Комі, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КК України, -
У провадженні Златопільського міськрайонного суду Харківської області перебуває вказане вище кримінальне провадження.
29 січня 2026 року прокурором подано до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, застосованого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , згідно із ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 03 грудня 2025 року, з покладанням на нього ряду обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, з огляду на те, що на даний час судовий розгляд кримінального провадження не завершено, ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані суддею при обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту не зникли. Зокрема, на думку прокурора, обвинувачений ОСОБА_4 , може переховуватись від суду, оскільки розуміючи, що за злочин, за яким йому висунуто обвинувачення можливо покарання у виді позбавлення волі, що може його спонукати переховуватися як на території України, так і за її межами. Наявність ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст.177 КПК України (вчинення іншого кримінального правопорушення) то його існування, на думку прокурора, підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 схильний до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, не має постійного місця роботи, а отже стабільного доходу, тому перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність. Крім того, прокурор не виключає наявність ризику впливу на свідків, у кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що ОСОБА_4 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб здійснити вплив на свідків умовляючи їх, щоб вони відмовились від дачі своїх показань суду. На думку прокурора, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та не зможуть забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав з наведених у ньому підстав та просив його задовольнити, оскільки вважає мету і підстави продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту законними і обґрунтованими.
Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 не заперечували проти продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та обрання обов'язків. Водночас, прохали не обирати цілодобовий домашній арешт, з огляду на те, що у обвинуваченого на утриманні знаходяться непрацездатні батьки, які потребують постійного догляду та необхідності відвідування закладів охорони здоров'я.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження в межах питань, які вирішуються, суд доходить такого висновку.
Статтею 331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотання суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Так, відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Частинами 1, 5, 7 ст. 194 КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, окрім інших: прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу.
Обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом на стадії судового розгляду шляхом дослідження доказів, на яких може ґрунтуватися, або якими може спростовуватися обвинувачення, яким за результатами судового розгляду суд надає оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, ухвалюючи остаточне рішення у кримінальному провадженні.
З огляду на викладене, суд на даній стадії судового провадження не може робити висновок щодо обґрунтованості підозри (обвинувачення) шляхом надання оцінки доказам у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача у тому, що особа могла вчинити правопорушення, у вчиненні якого вона обвинувачується.
Разом із цим, відповідно до п. 175 рішення ЄСПЛ у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» суд зазначив, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Таким чином, суд виходить з того, що на даному етапі розгляду кримінального провадження суд не вправі визнавати особу винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
Суд також враховує, що за своєю правовою природою ризик вчинення підозрюваними, обвинуваченими дій, перелік яких визначений у ч. 1 ст. 177 КПК України, є твердженням, яке ґрунтується на доказах про ймовірність протидії підозрюваного, обвинуваченого кримінальному провадженню у один із способів, зазначених в указаній нормі закону. Така протидія може мати місце як у майбутньому, так і нинішньому чи минулому.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки.
Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 03 грудня 2025 року щодо обвинуваченого ОСОБА_4 було обрано запобіжний у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою його мешкання: АДРЕСА_1 , строком до 03 лютого 2026 року, включно, за винятком надання обвинуваченому ОСОБА_4 невідкладної медичної допомоги та необхідності його стаціонарного лікування у закладах охорони здоров'я, а також, необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Відбій повітряної тривоги», із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже при вирішенні питання про продовження дії запобіжного заходу судом оцінюється в сукупності обставини, визначені статтею 178 КПК України, а саме: 1) тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 , у разі визнання його винним за висунутим обвинуваченням, оскільки найсуворішою санкцією статті, передбачено покарання у вигляді від 6 до 10 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 2) вік та стан здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , який тяжких захворювань чи інвалідності не має; 3) репутацію обвинуваченого ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, заробітку не має; 4) відомості про обвинуваченого ОСОБА_4 , який має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 разом з батьками.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд вважає необхідним зазначити таке.
Як обґрунтовано зазначила сторона обвинувачення, судовий розгляд цього кримінального провадження фактично не здійснювався з причин, що залежать від поведінки обвинуваченого, який тривалий час не з'являвся до суду, що стало підставою застосування приводу до обвинуваченого.
Крім того, оцінюючи ризик втечі у контексті чинників, пов'язаних із характеристикою особи, її моральними якостями, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та іншими видами зв'язку з державою, у якій така особа піддається кримінальному переслідуванню, що узгоджується з підходом, сформульованим у рішенні ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови», §58, суд бере до уваги, що обвинувачений не перебуває у зареєстрованому шлюбі, офіційно не працевлаштований, постійного місця роботи не має. Він має постійне місце проживання, де проживає разом із батьками, однак зазначена обставина не стала для нього стримуючим фактором.
Будь-яких інших даних щодо наявності міцних соціальних зв'язків обвинуваченого за місцем проживання, які могли б свідчити про існування реального стримуючого чинника та забезпечити в майбутньому належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суду не надано.
Суд також бере до уваги загальновідомі обставини, пов'язані з триваючою збройною агресією проти України та запровадженням на всій території держави правового режиму воєнного стану. В умовах воєнного стану контроль за окремими ділянками державного кордону України є ускладненим, що об'єктивно підвищує ризик незаконного перетину кордону.
Отже, ризик незаконного залишення території України істотно зростає. З огляду на це суд наголошує, що ризик переховування обвинуваченого від суду за сучасних умов є не лише реальним, а й надзвичайно вагомим та таким, що потребує застосування належних запобіжних заходів з метою його мінімізації.
З огляду на наведене суд доходить до висновку, що існування зазначених обставин підтверджує наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, та вимагає застосування до обвинуваченого дієвого запобіжного заходу.
При встановленні наявності ризику передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні - слід враховувати, встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 ст. 95 КПКУ країни).
За таких обставин, з урахуванням того, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, суд доходить висновку, що існує певна ступень ймовірності того, що обвинувачений може впливати на свідків обвинувачення, яких суд ще не допитав. Зокрема, це може виражатися у спонуканнях свідків до зміни показань, перекручуванні фактів, спотворенні обставин, які їм достовірно відомі.
Наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України - вчинення іншого кримінального правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 схильний до вчинення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, не має постійного місця роботи, а отже стабільного доходу, тому перебуваючи на свободі може продовжити свою злочинну діяльність.
Аналізуючи викладене, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, суд вважає встановленим наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість обвинуваченого ОСОБА_4 переховуватися від суду, з метою ухилення від притягнення до кримінальної відповідальності; можливість незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, допит яких не проведено судом, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Відтак, на переконання суду, застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є достатнім для запобігання ризикам, передбаченим п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також зможе забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків.
Крім того, суд доходить висновку, що більш м'який запобіжний захід, ніж домашній арешт із забороною залишати житло цілодобово, на даному етапі судового провадження не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При вирішенні питання доцільності зміни запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд враховує, що стороною захисту не надано жодних переконливих доказів, які свідчать про неможливість перебування обвинуваченого під цілодобовим домашнім арештом та зменшення наявних ризиків до такого ступеню, що їм можливо запобігти шляхом застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів.
За вищевикладених обставин, суд вважає за можливе продовжити застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану, а також, необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та його стаціонарного лікування у закладах охорони здоров'я;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Таким чином, клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст. 177, 178, 181, 193, 194, 196, 331, 369 372, 376, 392 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у кримінальному провадженні № 42024222100000041 від 17 квітня 2024 року щодо ОСОБА_4 , якому висунуто обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 308 КК України - задовольнити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 02 (два) місяці, по 02 квітня 2026 року (включно), за виключенням необхідності прослідувати до місця укриття чи бомбосховища під час оголошення сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до визначеного цією ухвалою місця домашнього арешту після сигналу «Повітряна тривога».
Продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатись із населеного пункту, у якому він мешкає, за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу суду, за винятком випадків необхідності забезпечення особистої безпеки, у зв'язку з запровадженням правового режиму воєнного стану а також, необхідності отримання невідкладної медичної допомоги та його стаціонарного лікування у закладах охорони здоров'я;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи, контактних номерів мобільного телефону;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою мають право з'являтися у житло, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на обвинуваченого зобов'язань.
Попередити обвинуваченого ОСОБА_4 , що в разі невиконання покладених на нього цією ухвалою обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід, зокрема, тримання під вартою.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на територіальний підрозділ Національної поліції за місцем відбуття домашнього арешту, направивши на його адресу копію цієї ухвали.
Строк дії ухвали суду до 02 квітня 2026, року, включно.
Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя:ОСОБА_1