Справа № 357/6178/25
Провадження № 2-др/357/12/26
02 лютого 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючий суддя - Сомок О.А.,
секретар судового засідання - Пугач В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Біла Церква Київської області заяву представника заявника про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат понесених при розгляді заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню
13.01.2026 судом зареєстрована заява представника заявника Назаренка Р.А. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, яка надійшла до суду та сформована в системі «Електронний суд» 13.01.2026.
У заяві представник просить постановити додаткове рішення та стягнути з Моторно (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 10000,00 грн в якості відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, які він поніс у зв'язку з розглядом його заяви про визнання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 таким, що не підлягає виконанню.
Заява обгрунтована тим, що 10.01.2026 до зареєстрованого кабінету Заявника та його представника адвоката Назаренка Р.А. в ЄСІТС, надійшла ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 08.01.2026 по справі №357/6178/25, заяву ОСОБА_2 про визнання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 таким, що не підлягає виконання задоволено в повному обсязі. Посилається на те, що за вказаним виконавчим документом Моторне (транспортне) страхове бюро України в примусовому порядку, безпідставно, стягувало з ОСОБА_2 грошові кошти, через що останній був змушений звертатися до адвоката за правничою допомогою та поніс відповідні судові витрати. Зазначено, що не дивлячись на виконання 07.11.2025 ОСОБА_1 свого обов'язку боржника в повному обсязі, МТСБ України був отриманий в суді виконавчий лист Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 та 09.12.2025 поданий приватному виконавцю до виконання, внаслідок чого було відкрите виконавче провадження №79875474 та застосовані до Заявника відповідні обмежувальні заходи, що спричинили блокування його банківських рахунків, тощо. 29.12.2025, в межах надання правничої допомоги, з метою негайного зупинення вчинення виконавчих дій, - недопущення подвійного стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів, а також унеможливлення порушення його прав в майбутньому з боку МТСБ України з огляду на його попередню поведінку, адже виконавчий лист суду міг бути пред'явлений до виконання протягом наступних трьох років - до 07.11.2028, адвокатом до суду була подана заява про визнання його таким, що не підлягає виконання в повному обсязі. 30.12.2025 суд постановив ухвалу про зупинення виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 у ВП №79875474. 06.01.2026 приватний виконавець своєю постановою зупинив вчинення виконавчих дій у ВП №79875474, до розгляду питання по суті. 08.01.2026 суд вирішив питання по суті і визнав виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 таким, що не підлягає виконання в повному обсязі. Таким чином, адвокатом була надана правнича допомога, в результаті якої права ОСОБА_1 були захищені, така допомога сприяла недопущенню їх порушення в подальшому. У свої заяві від 29.12.2025, Заявник просив на свою користь стягнути з МТСБ України судові витрати. На виконання положень ч.8 ст.141 ЦПК України Заявник повідомляв, що його витрати на професійну правову допомогу які він поніс та очікує понести у зв'язку із розглядом справи (заяви) орієнтовно складатимуть 20 000,00 грн. Водночас, зазначалось, що докази понесених судових витрат, будуть подані до суду до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеного складу суду, головуючим суддею визначено Сомок О.А.
Відповідно до контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, зазначені матеріали були отриманні суддею 14.01.2026.
16.01.2026 представник МТСБУ Попов В.Є. подав до суду заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення.
Заява обгрунтована тим, що заява про стягнення витрат подана неуповноваженим представником, оскільки до неї не додано доказів на підтвердження повноважень адвоката Назаренка Р.А. на представництво інтересів ОСОБА_1 . Позивач вважає, що витрати на правову допомогу не підлягають стягненню, оскільки відповідно до ст. 134 ЦПК разом із першою заявою по суті спору (відзивом) Відповідачем (представником відповідача) мало бути подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат , які поніс Відповідач і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Зокрема, згідно з положеннями статей 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; детального опису витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, відповідно до позиції Верховного Суду, що висвітлена у постанові КАС ВС від 11.06.2020 по справі №821/227/17, а також у постановах КЦС ВС від 09.06.2020 по справі №466/9758/16-ц та від 15.04.2020 по справі №199/3939/18-ц, аналізовані витрати сторони судового процесу мають бути документально підтверджені та доведені.
Позивач зазначив, що актуальна правова позиція щодо питання компенсації витрат на правничу допомогу висловлена Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у справі №372/1010/16-ц у постанові від 03.05.2018 року, в якій зазначено, що якщо сторона документально доведе, що вона понесла витрати на правову допомогу (наддасть договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат). Представником Відповідача у поданій заяві зазначено, що Відповідачем було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі: 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. Якщо Відповідач поніс дані витрати, то це має бути підтверджено відповідними документами, а також зазначено в Книзі обліку доходів і витрат Адвоката Пєнязькової О.О. Вважає, що з наданих представником Відповідача документів неможливо встановити точної вартості отриманих Відповідачем послуг, а також факт оплати вказаних послуг. Відтак, Позивач вважає заявлені витрати на правничу допомогу документально не підтвердженими, а отже відсутні підстави для відшкодуванні таких витрат.
Відповідно до ч.3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Частиною 4 ст. 270 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розгляд заяви суд проводить без повідомлення учасників справи, оскільки при вирішенні даної заяви суд вирішує лише питання про судові витрати.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки розгляд відбувався за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення з додатками, матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.
Статтею 246 ЦПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Судом встановлено, що 29.12.2025 в системі «Електронний суд» ОСОБА_1 через свого представника адвоката Назаренка Романа Анатолійовича, заінтересовані особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Під час розгляду даної заяви судом було встановлено, що за рішенням Білоцерківський міськрайонний суд Київської області від 06.10.2025 у справі №357/6178/25 з ОСОБА_1 стягнуто на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України відшкодування шкоди в порядку регресу, пов'язаної з регламентною виплатою у розмірі 17417,32, вартість послуг експерта у розмірі 1850,00 грн та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн, всього стягнуто 21689,72 грн. 06.11.2025 рішення суду набрало законної сили. Незважаючи на те, що 07.11.2025, ОСОБА_1 сплатив на користь МТСБ України зазначені кошти, позивач отримав у справі виконавчий лист, який подав на примусове виконання. 24 грудня 2025 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович відкрив виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2/357/3462/25 виданого Білоцерківським міськрайонним судом Київської області 28.11.2025 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 21689,72 грн та 24.12.2025 виніс постанову про арешт коштів боржника ОСОБА_1
30.12.2025 суд постановив ухвалу про зупинення виконання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 у ВП №79875474.
08 січня 2026 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі. Питання розподілу судових витрат судом не вирішувалось.
Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За положеннями статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частино 1 статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання такої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 137 ЦПК України).
Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
За результатами розгляду справи відповідно до частин першої - третьої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
У постанові Верховного Суду від 27 липня 2021 року у справі № 671/1957/20 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг. Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.».
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката заявником надано суду копії таких документів: договір-доручення про надання правничої допомоги від 25.12.2025 та додаткова угода до договору-дорученню про надання правничої допомоги від 25.12.2025.
З поданих документів вбачається, що 25.12.2025 між заявником ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Ольги Пенязькової» укладено договір-доручення про надання правничої допомоги. За умовами договору та додаткової угоди, сторони погодили, що гонорар Бюро за надання первісної консультації Лісовенку Д.І., підготовку та подачу в його інтересах до Білоцерківського міськрайонного суду заяви про визнання виконавчого листа Білоцерківського міськрайонного суду Київської області №2/357/3462/25 від 28.11.2025 таким, що не підлягає виконанню складає 10000,00 грн. Зазначені кошти сплачуються протягом календарного місяця після розгляду судом заяви по суті та отримання ухвали.
У матеріалах справи також наявний ордер серія АІ №2086208 на надання правничої допомоги ОСОБА_1 на підставі договору від 25.12.2025 у Білоцерківському міськрайонному суді Київської області адвокатом Назаренком Романом Анатолійовичем. Зазначений ордер виданий Адвокатським бюро «Ольги Пенязькової» 26.12.2025.
Отже, заявником підтверджено факт укладення ОСОБА_1 договору про правничу допомогу з Адвокатським бюро «Ольги Пенязькової», яким встановлено фіксований розмір гонорару у сумі 10000,00 грн., що підлягає сплаті в майбутньому. Поряд з тим, до заяви не додано документів, що свідчать про фактичне надання ОСОБА_1 послуг правничої допомоги, а саме: відсутній акт виконаних робіт чи рахунок на оплату правничої допомоги. За відсутності таких доказів суд позбавлений можливості зробити висновок про те, що витрати на правничу допомогу були реальними і заявник їх понесе фактично.
Зазначене є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язаних з розглядом зазначеної справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 270 ЦПК України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.133,137, 142, 270 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 адвоката Назаренка Романа Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу понесених при розгляді заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватний виконавець виконавчого округу Київської області Сидорчук Андрій Анатолійович про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Білоцерківського міськрайонного
суду Київської області Олена СОМОК