Справа №293/1127/25
Провадження №1-кп/293/79/2026
05 лютого 2026 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Черняхів обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2025 за №12025065610000193, по обвинуваченню ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , освіта середня-спеціальна, не працюючого, інваліда ІІІ групи, має четверо неповнолітніх дітей, раніше судимого вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2025 за ст.126-1 КК України до покарання у виді 2 років пробаційного нагляду з покладенням обов'язку проходження програми для кривдників на строк 2 місяці,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів кримінальних правопорушень.
Вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2025 у справі №293/1808/24 ОСОБА_4 засуджено за ст.126-1 КК України до покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду. Крім того, на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України покладено на останнього обов'язок щодо проходження програми для кривдників на строк 2 місяці, для виконання якої в порядку, ст.28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_5 направлено до Комунальної установи «Центр соціальних служб» Черняхівської селищної ради.
Так, 28.01.2025 ОСОБА_6 отримав під розписку копію вироку Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2025 у вказаному суді. В подальшому, 09.08.2025 працівниками СПД №1 ВП №1 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирської області ОСОБА_7 під розписку повторно вручено копію зазначеного вироку та роз'яснено про необхідність проходження програми для кривдників за вказаним рішенням суду, явки до Комунальної установи «Центр соціальних служб» Черняхівської селищної ради, що знаходиться в с-ще Черняхів майдан Рад, 1 Житомирського району Житомирської області, а також попереджено про наслідки неявки, зокрема можливість притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності заст.390-1 КК України.
Однак, ОСОБА_6 , будучи ознайомленим з вироком Черняхівського районного суду від 28.01.2025, ігноруючи вимоги Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» усвідомлюючи, що за ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, передбачена кримінальна відповідальність за ст.390-1 КК України та достовірно знаючи про покладений на нього обов'язок проходити програму для кривдників, діючи умисно, маючи реальну можливість проходити програму для кривдників, з метою ухилення від її проходження, без поважних причин, в обумовлені дні, жодного разу не з'явився для проходження програми для кривдників до Комунальної установи «Центр соціальних служб» Черняхівської селищної ради, тим самим, умисно ухилився від проходження програми для кривдників.
Своїми умисними діями, що виразилися в умисному ухиленні від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, ОСОБА_4 , вчинив кримінальний проступок, передбачений ст. 390-1 КК України.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнав повністю, надав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчиненого кримінального правопорушення. Зокрема, вказав, що був повідомлений про проходження програми для кривдників, йому приходили письмові листи про необхідність проходження цієї програми. На даний час покарання у вигляді пробаційного нагляду виконує в повному обсязі, а після повідомлення про підозру за ст.390-1 КК України самостійно розпочав проходити програму для кривдників.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловив думку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вказав, що слід обмежитися допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують його особу. Обвинувачений не заперечував щодо такого порядку дослідження доказів.
Враховуючи те, що обвинувачений свою вину визнав повністю, фактичні обставини справи ніхто з учасників судового розгляду не оспорював, суд у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів у судовому засіданні щодо до тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд також роз'яснив, що у такому випадку сторони кримінального провадження будуть позбавлені права оскаржити в апеляційному порядку судове рішення з підстав заперечення цих обставин. Суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, необхідних для призначення покарання та таких, що характеризують його особу.
Такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Здійснивши допит обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження в обсязі, узгодженому сторонами кримінального провадження, суд дійшов висновку, що інкриміноване обвинуваченому діяння повністю доведене і вірно кваліфіковане за ст.390-1 КК України.
Таким чином, своїми діями ОСОБА_4 скоїв кримінальне правопорушення передбачене ст.390-1 КК України, як умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом.
Підстав, відповідно до ч.3 ст.337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
ІІІ. Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен враховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Варто відмітити, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у своїй постанові від 09 жовтня 2018 року у справі №756/4830/17-к вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При вирішенні питання щодо міри покарання необхідно врахувати особу винного, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання останнього, характеризують обвинуваченого.
Так, згідно із ст.12 КК України злочин передбачений ст.390-1 КК України, є кримінальним проступком.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України суд визнає щире каяття та активне розкриття кримінального правопорушення.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , передбачених ст.67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи ОСОБА_4 покарання, суд враховує характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення; наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які його обтяжують, особу обвинуваченого, який має на утриманні 4 неповнолітніх дітей; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; за місцем проживання характеризується позитивно,є інвалідом ІІІ групи, офіційно не працює; критично ставиться до скоєного; раніше судимий вироком Черняхівського районного суду від 28.01.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 2 років пробаційного нагляду з покладенням обов'язку проходження програми для кривдників на строк 2 місяці. Водночас, покарання у вигляді пробаційного нагляду виконує в повному обсязі, а після повідомлення про підозру за ст.390-1 КК України самостійно розпочав проходити програму для кривдників.
Санкцією ст. 390-1 КК України передбачена відповідальність у вигляді пробаційного нагляду на строк до двох років або обмеженням волі на той самий строк.
Судом встановлено, що вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2025 ОСОБА_4 засуджений до покарання у виді двох років пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених пп 1, 2, 3 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України та п.5 ч. 1ст. 91-1 КК України, яке на даний час не відбуто.
При призначенні покарання суд також враховує, що пробаційний нагляд не призначається особам, які під час відбування цього виду покарання вчинили кримінальне правопорушення.
Зважаючи на зазначене, з урахуванням кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого, відсутність обставин, які обтяжують покарання, особи обвинуваченого, який після повідомлення про підозру, за власної ініціативи, розпочав проходження програми для кривдників, не допускав порушення відбування покарання у вигляді пробаційного нагляду за вироком Черняхівського районного суду від 28.01.2025, наявність в останнього на утриманні 4 неповнолітніх дітей, суд дійшов висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_7 за ст.390-1 КК України із застосуванням положень ст.69 КК України та призначити обвинуваченому основне покарання не передбачене в санкції зазначеної статті у вигляді штрафу.
Вказане покарання, на думку суду, відповідає принципу індивідуалізації покарання та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому.
Водночас, суд звертає увагу на те, що мета покарання, зокрема, виправлення засудженого та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, може бути досягнута лише тоді, коли кримінальне покарання буде для засудженого важким, але у той же час реальним щодо його виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Отже, на підставі ст.71 КК України до покарання за даним вироком слід приєднати невідбуту частину покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28.01.2025.
Згідно частини 3 статті 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Враховуючи наведене, остаточне покарання ОСОБА_4 необхідно призначити за правилами ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання до покарання, призначеного за цим вироком суду невідбутого покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2025 року у виді двох років пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених пп 1, 2, 3 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України та п.5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, які виконувати самостійно.
ІV. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_4 під час досудового розслідування та під час розгляду справи у суді не застосовувався.
Підстав передбачених ст. 177, 178 КПК України для обрання обвинуваченому будь-якого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Цивільний позов у справі не заявлений.
Арешт на майно не накладався. Процесуальні витрати у справі відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 2,7, 100, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.390-1 КК України та, із застосуванням ст.69 КК України, призначити йому покарання у вигляді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок.
На підставі ч. 1 ст. 71 Кримінального кодексу України остаточне покарання ОСОБА_4 визначити за сукупністю вироків, повністю приєднавши до призначеного покарання за цим вироком суду невідбуте покарання за вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2025 року у виді двох років пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених пп 1, 2, 3 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України та п.5 ч. 1 ст. 91-1 КК України.
Остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 копійок та 2 (двох років) пробаційного нагляду із покладенням обов'язків, передбачених пп 1, 2, 3 ч. 1, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, п.5 ч. 1ст. 91-1 КК України.
У строк покарання остаточно призначеного цим вироком, зарахувати покарання, відбуте частково за попереднім вироком Черняхівського районного суду Житомирської області від 28 січня 2025 року.
Відповідно до ч.3 ст.72 КК України вказані покарання виконувати самостійно.
Початок строку відбуття покарання у вигляді штрафу рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
Речовий доказ: оригінал квитанції про вручення повідомлення ОСОБА_4 № 1230103050730 залишити в матеріалах кримінального провадження.
Запобіжний захід до ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.
Головуюча суддя ОСОБА_8