Справа № 296/12730/25
Провадження № 2/292/133/26
04 лютого 2026 року с-ще Пулини
Пулинський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Лотуги В.Ф., з участю секретаря судового засідання Володіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,-
26 грудня 2025 року до суду за підсудністю з Корольовського районного суду м.Житомира надійшла цивільна справа за позовом ТОВ "Свеа фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 27 травня 2024 року між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 укладено договір №4685904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого відповідачу надано кредит в розмірі 3000 грн., строком на 360 днів зі сплатою стандартної процентної ставка - 1,50% на день, зниженої (акційної) процентної ставки - 0,45%.
ТОВ "Лінеура Україна" свої зобов"язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку останній вказав при оформленні кредиту.
24.01.2025 між ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "Свеа фінанс" укладено договір факторингу №01.02-02/25, у відповідності до умов якого позивач набув права вимоги за кредитними договорами, в тому числі і кредитним договором №4685904 на загальну суму 15435 грн.
Відповідач виконував взяті на себе зобов"язання з істотним порушенням умов договору, не здійснивши передбачені договором платежі вчасно, що спричинило виникнення простроченої заборгованості.
Станом на дату складання позовної заяви заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №4685904 від 27.05.2024 становить в загальному розмірі 15435 грн., з яких за кредитом - 3000 грн., за відсотками - 10935 грн., штраф - 1500 грн.
Посилаючись на викладене, ТОВ "Свеа фінанс" просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №4685904 від 27.05.2024 у розмірі 15435 грн. та судовий збір.
Ухвалою суду від 30.12.2025 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просить розгляд справи провести без її участі. У разі неявки відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
У судові засідання, призначені на 22.01.2026 та 04.02.2026, відповідач не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, до суду повернулися відправлення з повістками з відмітками про невручення рекомендованих листів у зв"язку з відсутністю адресата за зареєстрованою адресою проживання.
Крім того, відповідач про судове засідання, призначене на 04.02.2026, повідомлений через оголошення на офіційному вебсайті суду, відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи до суду не надходили.
З викладених обставин суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення на підставі ст.280 ЦПК України, оскільки представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 27.05.2024 між ТОВ "Лінеура Україна" та ОСОБА_1 , укладеного договір № 4685904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Згідно умов договору та паспорту споживчого кредиту, відповідачу надано кредит у розмірі 3000 грн., строком на 360 днів на споживчі (особисті) потреби, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, стандартна процентна ставка становить 1,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього договору. Знижена процентна ставка становить 1,43 % за кожен день та застосовується, якщо клієнт до 25.06.2024 або протягом 3 календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, тип процентної ставки - фіксована. Орієнтовна реальна річна процентна ставка за стандартною процентною ставкою за весь строк кредитування - 9541,79% річних, за зниженою процентною ставкою - 8976,54 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк кредитування - 19200 грн., за зниженою ставкою - 19132,50 грн.
Кошти в розмірі 3000 грн. перераховані на зазначену в договорі відповідачем платіжну картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, дата видачі кредиту/дата платежу - 27.05.2024, кількість днів у розрахунковому періоді - 30, всього 360 днів, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період - 3000 грн., всього - 19132,50 грн., сума кредиту за договором/погашення суми кредиту - 3000 грн., проценти за користування кредитом всього 16132,50 грн., реальна річна процентна ставка - 8976,54%, загальна вартість кредиту - 19132,50 грн.
З довідок ТОВ "Пейтек Україна" №20250124-951 від 24.01.2025, вбачається, що на підставі договору про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024, успішно 27.05.2024 о 10 год. 21 хв. перераховано кошти в сумі 3000 грн. на платіжну картку клієнта НОМЕР_1 від ТОВ "Лінеура Україна".
24.01.2025 між ТОВ "Авентус Україна" (клієнт) та ТОВ "Свеа фінанс" (фактор) укладено договір факторингу №01.02-02/25, у відповідності до умов якого клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені договором.
Згідно реєстру боржників та витягу з реєстру боржників №1 до договору факторингу №01.02-02/25 від 24.01.2025, складеного між ТОВ "Свеа фінанс" та ТОВ "Лінеура Україна", останній передав право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №4685904 на загальну суму - 15435 грн., з них за тілом кредита - 3000 грн., за відсотками - 10935 грн., за штрафом - 1500 грн.
Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів №9901 від 27.01.2025, ТОВ "Свеа фвнанс" сплатило ТОВ "Лінеура Україна" за договором факторингу №01.02-02/25 від 24.01.2025, кошти в сумі 2239946,34 грн.
З розрахунку заборгованості за договором №4685904 від 27.05.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, складеного ТОВ "Лінеура Україна", вбачається, що станом на 24.01.2025 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 15435 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредита - 3000 грн., за процентами - 10935 грн., штрафні санкції - 1500 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Згідно статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У ч.1 ст.509 ЦК України міститься визначення поняття зобов"язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов"язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов"язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
З положень частини першої та другої ст.1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ст.610 ЦК України порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно із ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Як вбачається зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Частина 3 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Судом встановлено, що договір про надання споживчого кредиту між сторонами укладений в електронній формі, підписано позичальником електронним підписом, відтворений шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису), який був надісланий на номер мобільного телефону відповідача
У ст.3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 частини першої ст.3 Закону України "Про електронну комерцію").
У ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" передбачений порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст.12 Закону України "Про електронну комерцію").
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку, що електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами.
Під час розгляду справи належними та допустимими доказами позивачем доведено про укладення 27.05.2024 ТОВ "Лінеура Україна" договору про надання споживчого кредиту№4685904 з відповідачем в електронному вигляді відповідно до Закону України "Про електронну комерцію".
Згідно ст.ст.12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем надано суду докази, які підтверджують виконання ТОВ "Лінеура Україна" своїх зобов'язань за кредитним договором в повному обсязі, а саме відповідачу надано кредит в розмірі 3000 грн., який перерахований на його банківську картку.
Згідно з наданим розрахунком заборгованість ОСОБА_1 становить 15435 грн. та складається із заборгованості за тілом кредиту - 3000 грн., за відсотками - 10935 грн., за штрафами - 1500 грн.
З розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 в межах строку дії кредитного договору нараховано відсотки за користування кредитом з 27.05.2024 по 25.06.2024 по 1,43%, з 29.06.2024 по 24.01.2025 по 1,50%.
Однак, суд не погоджується щодо заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за нарахованими відсотками, виходячи з наступного.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України "Про споживче кредитування" пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування та передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року не більше 1 %.
Судом встановлено, що договір №4685904 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ "Авентус Україна" та відповідачем укладений 27.05.2024. З огляду на внесені зміни до Закону, визначення відсотків у договорі за користування кредитними коштами та їх подальше нарахування мало б здійснюватися з урахуванням положень п.5 ст.8, п.17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", а саме - за процентною ставкою з 23.04.2024 по 20.08.2024 не більше 1,5 %, а у подальшому по 1%.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти розрахунок яких проведений судом з урахуванням положень Закону України "Про споживче кредитування" відповідно до заявленої вимоги позивача щодо стягнення нарахованих відсотків саме по 24.01.2025:
з 27.05.2024 по 25.06.2024 на суму з розрахунку - 1287 грн. (тіло кредиту) х 1,43% (розмір денної процентної ставки) х 30 днів (кількість днів у періоді);
з 26.06.2024 по 20.08.2024 на суму 2520 грн., з розрахунку - 3000 грн. (тіло кредиту) х 1,5% (розмір денної процентної ставки) х 56 днів (кількість днів у періоді);
з 21.08.2024 по 24.01.2025 на суму 4710 грн., з розрахунку - 3000 грн. (тіло кредиту) х 1% (розмір денної процентної ставки) х 157 днів (кількість днів у періоді).
При зазначених обставинах, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки на загальну суму 8517 грн. (1287+2520+4710).
Також, суд не погоджується щодо стягнення з відповідача неустойки у виді штрафу в розмірі 1500 грн., виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України, який доповнений Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-IX та набрав чинності 17.03.2022, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" від 22.11.2023 № 3498-ІХ, який набрав чинності 24.12.2023, внесено зміни до Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" та пункт 6 викладено в новій редакції, яким передбачено умови звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язання за договором про споживчий кредит, у тому числі від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності даним Законом України, у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності.
Указом Президента України №№64/2022 від 24.02.2022, який затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи.
Відповідно до ст.4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Згідно частин 2, 3 ст.66 Закон України "Про правотворчу діяльність", у разі виявлення колізії між кодексом і первинним законом пріоритет у застосуванні має норма права, що міститься у кодексі, якщо інше не передбачено таким кодексом. У разі виявлення колізії між нормативно-правовими актами різної юридичної сили пріоритет у застосуванні мають норми, що містяться у нормативно-правовому акті вищої юридичної сили.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що прийняття законів, які регулюють однопредметні цивільні відносини інакше, ніж ЦК України, можливе тільки з одночасним внесенням змін до цього Кодексу (аналогічного підходу дотримав Конституційний Суд України у рішенні від 13 березня 2012 року № 5-рп/2012 (абзац сьомий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини)). Якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (пункт 69), від 03 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21(пункт 42), від 09 листопада 2023 року у справі № 420/2411/19 (пункт 75).
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Враховуючи викладене та те, що пеня, штраф за кредитним договором нарахована за період з 02 липня 2024 року по 24 січня 2025 року, тобто під час дії на всій території України воєнного стану, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, а не п.6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", оскільки норми ЦК України є пріоритетними над нормами Закону.
При зазначених обставинах, відповідач звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання зобов'язання, а тому заявлена вимога про стягнення з відповідача пені, штрафу в розмірі 1500 грн., задоволенню не підлягає.
Беручи до уваги, що ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору та не сплатив заборгованість в добровільному порядку, а тому суд вважає стягнути з нього на користь позивача примусово заборгованість в сумі 11517 грн., з них: сума заборгованості за основною сумою боргу - 3000 грн., сума заборгованості за відсотками - 8517 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ст.4 Закону України "Про судовий збір", із позовних заяв майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2422,40 грн., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати за сплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі (11517/15435)х2422,40 = 1807 грн. 50 коп.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 76, 211, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-289, 352, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа фінанс" (код ЄДРПОУ - 37616221, місцезнаходження: вул.Іллінська, 8, м.Київ, 04070) заборгованість за договором №4685904 в розмірі 11517 (одинадцять тисяч п"ятсот сімнадцять) грн. та судовий збір в сумі 1807 (одна тисяча вісімсот сім) грн. 50 (п"ятдесят) коп.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідачу, який не з'явився в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення. Заочне рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа фінанс", знаходиться за адресою: вул.Іллінська, 8, м.Київ, 04070, код ЄДРПОУ - 37616221.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Суддя В. Ф. Лотуга