Романівський районний суд Житомирської області
295/11714/25
Іменем України
04 лютого 2026 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі судді Ковальчука М.В., з участю секретаря судового засідання Багінської В.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В квітні 2025 року через підсистему «Електронний суд» товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал») звернулося до Богунського районного суду міста Житомира з позовом до ОСОБА_1 , в якому зазначено, що 13 жовтня 2019 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») та відповідачем було укладено кредитний договір № 7384232, за умовами якого останньому надано кредит в розмірі 14999,00 грн строком кредитування на 15 днів (до 28 жовтня 2019 року).
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 умови кредитного договорору не виконує, а також на те, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги за вказаним договором, позивач просить стягнути з нього заборгованість в сумі 42799,97 грн, в тому числі: заборгованість за кредитом - 14999,00 грн, заборгованість за відсотками - 19551,52 грн, заборгованість за комісією - 1049,93 грн та 7199,52 грн заборгованості за штрафами.
Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 22 вересня 2025 року позовну заяву ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості було передано за підсудністю на розгляд до Романівського районного суду Житомирської області.
Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до статті 279 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач своїм правом подати відзив не скористався.
Судом встановлено, що 13 жовтня 2019 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/ подав анкету-заяву на кредит № 7384232. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтвердила прийняття умов кредитного договору № 7384232 від 13 жовтня 2019 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті URL:https://miloan.ua/.
Таким чином, 13 жовтня 2019 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит № 7384232, що вбачається з копії даного договору та додатків до нього.
Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений пунктом 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у пункті 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений пунктом 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.
Сума кредиту становить 14999,00 грн у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 15 днів з 13.10.2019. Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 28.10.2019. Сукупна вартість кредиту складає 3412,27 грн в грошовому виразі та 554,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у пунктах 1.5.1-1.5.2 договору (пункти 1.2 - 1.5 договору).
Комісія за надання кредиту: 1049,93 грн, яка нараховується за ставкою 7,00 відсотків від суми кредиту одноразово (пункт 1.5.1 договору).
Проценти за користування кредитом: 2362,34 грн., які нараховуються за ставкою 1,05 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Тип процентної ставки: фіксована (пункт 1.5.2 договору).
Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Особливості нарахування процентів, визначені пунктом 2.2.3 договору (пункт 1.6 договору).
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua (пункт 2.1 договору).
Плата за кредитом. Позичальник сплачує позикодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в пунктах 1.5.1-1.5.2, 1.6 договору. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюються з дати наступної за днем кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (пункти 2.2 - 2.2.2 договору).
Згідно пункту 2.4.1 договору, позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну, передбаченого пунктом 1.4 договору.
Пунктом 2.2.3 договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена пунктом 1.6 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку фактичного користування кредитом позичальником, включаючи строк, що настає за терміном (датою) повернення кредиту, визначеним пунктом 1.4, якщо позичальник всупереч умовам кредитного договору продовжує користуватися кредитом, окрім випадків коли визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка є нижчою за стандартну (базову) ставку встановлену пунктом 1.6. договору. Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то у випадку невиконання позичальником умов кредитного договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати всіх платежів, проценти за користування кредитом з дня наступного за днем визначеним пунктом 1.4 продовжують нараховуватися за базовою ставкою згідно пункту 1.6. протягом 60 днів, після чого нарахування процентів може бути зупинене або припинено товариством в односторонньому порядку. При цьому сторони погодили, що після зупинення товариством в односторонньому порядку нарахування процентів товариство вправі в будь-який момент без погодження з позичальником відновити нарахування таких процентів до моменту повного виконання позичальником зобов'язань за договором або до моменту припинення нарахування процентів за рішенням товариства.
Пунктом 2.3. договору передбачені умови пролонгації кредиту.
Так, позичальник за наявності відповідної пропозиції позикодавця має право на продовження строку користування/повернення кредиту на таких самих умовах на певну кількість днів доступну у пропозиції, відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження строку користування кредитом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, в тому числі сплатити комісію за продовження кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі строки продовження та максимальні ставки комісії за продовження кредиту наведені у таблиці. За наявності домовленості між позичальником та позикодавцем пролонгація може здійснюватись на інших умовах, ніж передбачено цим пунктом (пункт 2.3.1). Волевиявлення позичальника продовжити строк користування/повернення кредиту та укладення угоди про це, згідно пункту 6.14 Правил, підтверджується здійсненням ним відповідного платежу у спосіб, визначений пунктом 2.5 договору (пункт 2.3.2.)
Положеннями пункту 3.2.4 договору передбачено, що позикодавець має право стягувати з позичальника пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору.
Згідно пункту 4.1 договору у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в пункті 1.4 договору, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00 % від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником.
Відповідно до пункту 6.1 договору, цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений на веб-сайті товариства miloan.ua.
Згідно пункту 6.2 договору, розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника або передається іншими засобами зв'язку вказаними позичальником пі час реєстрації особистого кабінету, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) в особистому кабінеті на сайті товариства. Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в особистому кабінеті позичальника.
Відповідно до пункту 6.3 договору, приймаючи пропозицію кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у тому числі Правилами та Графіком розрахунків) договору в цілому та підтверджує, що він: ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; не перебуває під впливом алкогольних, наркотичних, психотропних, токсичних речовин, здатний усвідомлювати значення своїх дій та управляти своїми вчинками; на момент підписання кредитного договору не існує ніяких обставин, які могли б негативно вплинути на платоспроможність позичальника та/або які створюють загрозу належному виконанню цього договору про які він не повідомив ТОВ «Мілоан» (судові справи, майнові вимоги третіх осіб тощо); вся інформація надана ТОВ «Мілоан», в тому числі під час заповнення та відправлення заяви про надання кредиту, є повною, актуальною та достовірною; відповідає вимогам заявника, що встановлені розділом 2 правил надання фінансових кредитів (послуг) ТОВ «Мілоан», що розміщені на веб-сайті ТОВ «Мілоан» та є невід'ємною частиною цього договору; не є військовослужбовцем та не проходить один з видів військової служби, визначених частиною 6 статтею 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в момент укладення договору.
Згідно з пунктом 6.4 договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до пункту 6.5 договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Згідно пункту 7.1 договору, цей договір, що складається з Правил та індивідуальної частини, набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов'язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок позичальника і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Додатком № 1 до договору є графік платежів за кредитним договором № 7384232 від 13 жовтня 2019 року.
До зазначеного договору позивач додав Правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (в редакції з 01.10.2019).
Матеріали справи містять анкету-заяву на кредит № 7384232 від позичальника ОСОБА_1 , дата створення якої - 13.10.2019, де погоджені умови кредитування по заяві № 7384232: сума - 14999,00 грн, строк - 15 днів, комісія за надання - 7,00 % одноразово, ставка процентів - 1,05 % за кожен день користування.
Довідкою про ідентифікацію підтверджено, що ОСОБА_1 , з яким укладено договір № 7384232 від 13 жовтня 2019 року, ідентифікований ТОВ «Мілоан», акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) L43455.
Згідно із платіжним дорученням від 13 жовтня 2019 року № 7384232 ТОВ «Мілоан» 13.10.2019 перерахувало на кредитний рахунок № 516874*45, банк отримувача: pb, грошові кошти в розмірі 14999,00 грн, отримувач: ОСОБА_1 , призначення платежу: «Кошти від ТОВ «Мілоан» згідно договору 7384232».
Факт переказу коштів на рахунок відповідача також підтверджується листом акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») від 20.11.2025, згідно якого на ім'я ОСОБА_1 емітовано цим банком платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку здійснено переказ коштів в сумі 14999,00 грн, дата транзакції: 13.10.2019.
Відповідно до наданих відомостей про щоденні нарахування та погашення, 13 жовтня 2019 року відповідачу надано кредитні кошти у розмірі 14999,00 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 1049,93 грн, у подальшому кожного дня здійснювалося нарахування процентів протягом періоду з 14 жовтня 2019 року по 28 жовтня 2019 року, з 29 жовтня 2019 року по 12 листопада 2019 року та з 14 листопада 2019 року по 20 листопада 2019 року у розмірі 157,49 грн; також здійснювалося нарахування процентів протягом періоду з 13 листопада 2019 року та з 21 листопада 2019 року по 19 січня 2020 року у розмірі 224,99 грн за кожен день та протягом періоду з 13 листопада 2019 року та з 21 листопада 2019 року по 14 грудня 2019 року у розмірі 299,98 грн за кожен день. Крім того, 28 жовтня 2019 року нараховано комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1949,87 грн та 13 листопада 2019 року нараховано нараховано комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі 1049,93 грн. Окрім цього, позичальником здійснено наступні погашення: 28 жовтня 2019 року - комісію за управління та обслуговування кредиту в сумі 1949,87 грн, 13 листопада 2019 року - комісію за управління та обслуговування кредиту в сумі 1049,93 грн та 299,98 грн процентів по кредиту.
31 січня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір відступлення прав вимоги № 46-МЛ, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за плату, а ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників.
Згідно акту приймання-передачі Реєстру боржників від 31 січня 2020 року до договору відступлення прав вимоги № 46-МЛ від 31 січня 2020 року та витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 46-МЛ від 31 січня 2020 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» набуло права грошової вимоги за кредитним договором № 7384232 до відповідача ОСОБА_1 , який в Реєстрі значиться під № 2295, в сумі 42799,97 грн, що складається з 14999,00 грн заборгованості за кредитом, 19551,52 грн заборгованості за відсотками, 1049,93 грн заборгованості за комісією та 7199,52 грн заборгованості за штрафами.
Позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-капітал» та зазначено інформацію про порядок погашення заборгованості по договору № 7384232 від 13 жовтня 2019 року. Також надано нові реквізити для оплати кредитної заборгованості.
Згідно розрахунку заборгованості, який міститься в позовній заяві, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 7384232 станом на 12 серпня 2025 року становить 42799,97 грн, що складається з 14999,00 грн заборгованості за кредитом, 19551,52 грн заборгованості за відсотками, 1049,93 грн заборгованості за комісією та 7199,52 грн заборгованості за штрафами.
За приписами частин першої, другої статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина перша статті 626 ЦК України).
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень частини першої статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.
Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
Порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем, права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначено Законом України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (надалі Закон № 675-VIII), який набрав чинності 30 вересня 2015 року.
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII електронна комерція - це відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно частинами 2, 4 статті 8 Закону № 675-VIII покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).
Зі змісту зазначеної норми вбачається, що законом передбачено три різні способи акцепту пропозиції на укладення електронного договору.
Відповідно до частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно статті 12 Закону № 675-VIII якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 статті 3 Закону № 675-VIII визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 23 березня 2020 року, у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19), електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону України «Про електронну комерцію», є оригіналом такого документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Статтею 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб'єктами господарювання на підставі договору. Договір про надання фінансових послуг укладається виключно в письмовій формі: 1) у паперовому вигляді; 2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; 3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги; 4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на веб-сайті кредитодавця створив анкету-заяву на кредит на умовах, які вважав зручними для себе. У анкеті-заяві він зазначив свої персональні дані, зокрема, паспортні дані, ідентифікаційний номер, дату народження, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце роботи, місце реєстрації та проживання тощо.
У подальшому у зв'язку з погодженням анкети-заяви між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Заповненням анкети-заяви на кредит № 7384232 від 13 жовтня 2019 року та підписанням договору про споживчий кредит № 7384232 від 13 жовтня 2019 року, відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України, та зобов'язався неухильно дотримуватися умов кредитного договору та правил надання фінансових кредитів. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений.
При цьому, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б спростували створення відповідачем особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», приналежність засобів зв'язку, як то номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались, як ТОВ «Мілоан», так і відповідачем при укладенні договору, іншій особі ніж відповідач.
Отже, зазначене свідчить про те, що алгоритм укладення договору з ТОВ «Мілоан» виключає підстави вважати, що без їх погодження ОСОБА_1 міг отримати кредитні кошти. При цьому будь-які докази протиправності дій третіх осіб стосовно ОСОБА_1 , які стосуються підписання кредитного договору у матеріалах справи відсутні. Ба більше, відповідач мав реальну можливість відмовитися як від одержання кредиту до моменту його видачі кредитодавцем, так і від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання кредитних коштів, однак таким своїм правом він не скористався.
Суд звертає увагу, що спірний кредитний договір укладений шляхом накладення електронного підпису відповідача, який ідентифікує його особу, тому договір вважається укладеним.
Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20, від 09 лютого 2023 року у справі № 640/7029/19.
Крім того, суд зауважує, що за приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.
При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсними у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.
Факт переказу ТОВ «Мілоан» кредитних коштів на рахунок відповідача підтверджується платіжним дорученням № 7384232 від 13 жовтня 2019 року та листом АТ КБ «ПриватБанк» від 20.11.2025.
Таким чином, встановивши, що між сторонами виникли договірні відносини за умовами кредитного договору № 7384232 від 13 жовтня 2019 року суд констатує, що у відповідача виникли права щодо користування і обов'язки з повернення кредитних коштів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно статті 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина 1 статті 599 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).
Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов'язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Докази прав нового кредитора у зобов'язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Встановивши, що позивач набув права вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника за кредитним договором № 7384232 від 13 жовтня 2019 року, а також враховуючи, що останній не спростував факт наявності у нього заборгованості за цим договором, що було його процесуальним обов'язком відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України, суд прийшов до висновку про необхідність захисту прав ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» шляхом стягнення з відповідача суми заборгованості.
Суд бере до уваги розрахунки, надані позивачем, згідно яких заборгованість за кредитним договором № 7384232 складає 42799,97 грн, що складається з 14999,00 грн заборгованості за кредитом, 19551,52 грн заборгованості за відсотками, 1049,93 грн заборгованості за комісією та 7199,52 грн заборгованості за штрафами.
При цьому, суд погоджується щодо наявності у ОСОБА_1 заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 19551,52 грн у межах узгодженого сторонами строку дії кредитного договору (15 днів) (пункти 1.3 - 1.4 договору), пролонгованого позичальником строку кредитування на 15 днів та 7 днів (пункти 2.3.1 - 2.3.2 договору) та пролонгованого на період 60 днів у зв'язку з продовженням користування позичальником кредитними коштами після завершення строку кредитування (пункт 2.2.3 договору), що узгоджується з умовами кредитного договору та підтверджується даними відомостей про щоденні нарахування та погашення та даними витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог № 46-МЛ від 31 січня 2020 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».
Також суд зауважує, що позивачем заявлено до стягнення комісію у розмірі 1049,93 грн не як штрафну санкцію, а як складову кредитного договору.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісії, пов'язані з наданням кредиту і ці умови договору не визнані недійсними.
Разом з тим, відповідно до частин 1 та 2 статті 549 ЦК України (в редакції Закону на день укладення кредитного договору), неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом (частина 2 статті 551 ЦК України (в редакції Закону на день укладення кредитного договору).
Особливості відповідальності споживача за договором про споживчий кредит визначені статтею 21 Закону України «Про споживче кредитування». Так, відповідно до частин 1-3 статті 21 зазначеного Закону (в редакції Закону, чинній на день укладення кредитного договору), споживач, який порушив своє зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним, має відшкодувати кредитодавцю завдані цим збитки відповідно до закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
У договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов'язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
Положеннями пунктів 3.2.4 та 3.3.3 кредитного договору № 7384232 передбачено, що у разі невиконання чи неналежного виконання умов цього договору (порушення строків повернення кредиту) позикодавець має право стягувати з позичальника пеню, а позичальника має обов'язок на вимогу товариства сплатити відповідний розмір пені.
Також в пункті 4.1 кредитного договору № 7384232 вказано, що у разі прострочення позичальником зобов'язань повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів позичальник, починаючи з дня наступного за днем спливу терміну (дати), вказаного в пункті 1.4 договору, зобов'язаний сплатити на користь товариства пеню у розмірі 2,00 % від суми невиконаного зобов'язання, за кожен день прострочення, але у будь-якому випадку не більше 50 % від загальної суми кредиту, одержаного позичальником.
Такі ж права кредитодавця (позикодавця) та обов'язки позичальника та відповідальність сторін за кредитним договором передбачені Правилами надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан».
Натомість, ні умовами кредитного договору № 7384232, ні умовами Правил надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» не передбачено права кредитодавця (позикодавця) на стягнення з позичальника неустойки за прострочення виконання грошового зобов'язання за кредитним договором у виді штрафу та відповідного обов'язку позичальника сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) такий вид неустойки.
Тому суд вважає, що вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не підлягають до задоволення в частині стягнення штрафів в розмірі 7199,52 грн.
При цьому, суд зауважує, що позивачем не було заявлено вимоги щодо стягнення заборгованості за наслідки невиконання грошового зобов'язання у вигляді пені та не надано суду належного розрахунку щодо нарахування пені.
З урахуванням викладеного, з ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню 35600,45 грн заборгованості за кредитним договором № 7384232, з яких 14999,00 грн заборгованості за кредитом, 19551,52 грн заборгованості за відсотками та 1049,93 грн заборгованості за комісією.
За змістом статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 60 ЦПК України).
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодувати судові витрати у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання позивача до утримання від подання необґрунтованого позову чи скарги на судове рішення, а сторін - до позасудового вирішення спору.
У частинах першій, другій статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку з розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За змістом частини другої статті 141 ЦПК України у разі задоволення позову на відповідача покладаються судові витрати, що пов'язані з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.
При цьому, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 (провадження № 61-22131св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі № 159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Склад витрат, пов'язаних з оплатою послуг з надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду надано договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об'єднанням «Апологет», акт наданих послуг № 1394 від 05 серпня 2025 року та детальний опис наданих послуг до акту № № 1394 від 05 серпня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року.
Відповідно до акту наданих послуг № 1394 від 05 серпня 2025 року та детального опису наданих послуг до акту № 1394 від 05 серпня 2025 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року, адвокатським об'єднанням «Апологет» по супроводу примусового стягнення заборгованості за кредитним договором № 7384232 з боржника ОСОБА_1 надано правничі послуги на загальну суму 8000,00 грн.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Враховуючи вищезазначене, з огляду на те, що від відповідача не надходило клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн обґрунтованими.
Частково задовольняючи позов, відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 512, 514, 526, 1054 ЦК України, статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (адреса місцязнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28 м. Львів, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ: 35234236) 35600 (тридцять п'ять тисяч шістсот) грн 45 коп заборгованості за кредитним договором, 2014,95 грн судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, та 8000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.В. Ковальчук