Справа № 287/2454/25
1-кп/287/390/26
04 лютого 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065520000075 від 21.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
У провадженні Олевського районного суду Житомирської області перебуває обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025065520000075 від 21.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України.
Ухвалою суду від 03.11.2025 дане кримінальне провадження призначене до підготовчого судового засідання.
До початку розгляду справи через канцелярію Олевського районного суду Житомирської області надійшло клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна. У вказаному клопотанні заявник просить скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 02.10.2025, на належний йому мобільний телефон iPhone 15 Pro Max та зобов'язати орган досудового розслідування повернути йому зазначене майно. В обґрунтування клопотання вказує, що станом на день подання даного клопотання з моменту вилучення та арешту зазначеного мобільного телефону минуло понад три місяці, що достатньо для проведення будь-яких необхідних слідчих (розшукових) дій. Мобільний телефон не є предметом кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 309 КК України та не має самостійного доказового значення як знаряддя його вчинення. Інформація, яка могла міститися на мобільному телефоні за тривалий час перебування телефону у розпорядженні органу досудового розслідування могла бути оглянута та зафіксована, тому подальше утримання майна не є необхідним. Також, вказує, що подальший арешт майна фактично зводиться до необґрунтованого обмеження його права приватної власності, що не відповідає завданням кримінального провадження. На думку обвинуваченого, на даний час потреба у подальшому застосуванні арешту майна відсутня.
Прокурор у підготовчому судовому засіданні проти скасування арешту заперечує, оскільки мобільний телефон є речовим доказом, тому вважає подане клопотання передчасним.
Обвинувачений клопотання про скасування арешту майна підтримав з підстав у ньому зазначених та просить задоволити.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 333 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються під час судового провадження згідно з положеннями розділу ІІ цього Кодексу з урахуванням особливостей, встановлених цим розділом.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.
Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 13 Конституції України «держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності». Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності (ст. 41 Конституції України).
Відповідно до ст. 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Судом враховано ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, по якому на цей час здійснюється кримінальне провадження. Взято до уваги також кількість учасників судового провадження та надзвичайну важливість прийняття об'єктивного, неупередженого та справедливого рішення за результатом його розгляду судом. Скасування арешту з речових доказів, на даний час, буде передчасним, оскільки судовий розгляд перебуває на стадії підготовчого судового засідання. Таким чином, суд позбавлений можливості на стадії підготовчого судового провадження дослідити речові докази (арештоване майно), пов'язані з ним протоколи слідчих дій, ухвали слідчих суддів та надати їм оцінку чи є вони належними в цьому кримінальному провадженні.
Також, судом не встановлено достатніх підстав вважати, що в подальшому в застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження на даний час відпала потреба або арешт на вищевказане майно під час досудового розслідування було накладено необґрунтовано, оскільки мобільний телефон, згідно з обвинувальним актом, має відношення до обставин цього кримінального провадження, у зв'язку із чим, його було визнано речовим доказом, долю якого, відповідно до ст. 100 КПК України, суд вирішує виключно в нарадчій кімнаті за результатами ухвалення остаточного судового рішення. З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна.
Керуючись ст.ст. 314 - 316 КПК України, суд,
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування арешту майна - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: ОСОБА_1