27 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 904/2655/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційні скарги Фізичної особи - підприємця Дроздова Валерія Миколайовича та Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-оздоровчий комплекс «Кристал»
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 (головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.)
у справі № 904/2655/24
за позовом Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради
до фізичної особи-підприємця Дроздова Валерія Миколайовича,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Медико-оздоровчий комплекс «Кристал»,
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог, підстав заявленого позову, рух справи
1. Комунальне підприємство «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (далі - КП «Павлоградтеплоенерго») звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Дроздова Валерія Миколайовича (далі - ФОП Дроздов В. М.) основного боргу, пені, інфляційних втрат та 3 % річних, у зв'язку із не виконанням ним своїх зобов'язань з повної та своєчасної оплати поставленої протягом листопада 2023 року - березня 2024 року теплової енергії за договором від 01.11.2022 № 837 про надання послуг з постачання теплової енергії.
2. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 у справі № 904/2655/24 на підставі частини першої статті 27 та пункту 1 частини першої статті 31 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) цей позов було передано за належною територіальною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.
3. Залишаючи зазначений позов без руху (ухвала від 26.07.2024), Господарський суд Закарпатської області серед іншого вказав на те, що визначена в ньому ціна позову становить 761 972, 47 грн, проте його прохальна частина містить вимоги про стягнення 754 473, 68 грн основного боргу, 5 240, 20 грн інфляційних втрат, 6 046, 00 грн 3 % річних, 7 376, 14 грн пені і разом це складає 773 136, 02 грн, що не відповідає визначеній ціні позову.
4. На виконання зазначеної ухвали КП «Павлоградтеплоенерго» подало до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви (уточнений позов), у якій вказало, що основний борг становить 743 310, 13 грн, інфляційні втрати - 5 240, 20 грн, 3% річних - 6 046, 00 грн, пеня - 7 376, 14 грн.
5. З урахуванням цієї заяви, ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.08.2024 було відкрито провадження у справі № 904/2655/24 .
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
6. Рішенням Господарський суд Закарпатської області від 24.03.2025 у задоволенні заявленого КП «Павлоградтеплоенерго» позову відмовлено.
7. За висновками місцевого господарського суду позивачем не було доведено наявності підстав для стягнення з ФОП Дроздова В. М. заборгованості за спірний період, оскільки приміщення за адресою м. Павлоград, пров. Музейний, 2, до якого за твердженнями КП «Павлоградтеплоенерго» здійснювалося постачання за договором, вже було відчужено відповідачем Товариству з обмеженою відповідальністю «Медико-оздоровчий комплекс «Кристал» (далі - ТОВ «МОК «Кристал»), про що складено акт приймання-передачі майна від 09.02.2023.
8. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.03.2025 скасовано. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 754 473, 68 грн основного боргу, 5 240, 20 грн інфляційних втрат, 6 046,00 грн 3 % річних, 7 376,14 грн пені.
9. Ухвалюючи цю постанову, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогою про припинення договору постачання електричної енергії, а також ним не доведено, що КП «Павлоградтеплоенерго» не здійснювало її постачання до відповідного об'єкта у спірний період.
Касаційні скарги та їх узагальнені доводи
10. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, ФОП Дроздов В. М. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 та залишити в силі рішення Господарський суд Закарпатської області від 24.03.2025.
11. Як на підстави касаційного оскарження, відповідач посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України (пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України), та обґрунтовує вимоги поданої касаційної скарги доводами про те, що судом апеляційної інстанції:
- стягнуто з відповідача основний борг у розмірі, що перевищує заявлений позивачем в уточненій позовній заяві, що свідчить про вихід за межі позовних вимог;
- не ураховано, що відповідне приміщення придбано Дроздовим В. М. як фізичною особою, а отже помилково притягнуто до відповідальності у господарському процесі фізичну особу;
- не взято до уваги, що протягом періоду, за який позивач просить стягнути заборгованість, Дроздов В. М. вже не був власником будівлі за адресою постачання, у зв'язку з чим він не є належним відповідачем у цій справі;
- не надано належної оцінки факту не здійснення позивачем постачання теплової енергії протягом спірного періоду;
- не розглянуто клопотання відповідача про неврахування доказів, поданих з порушенням процесуального порядку, та прийнято такі докази.
12. Крім того, скаржник стверджує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме норми статті 19 Закону України «Про теплопостачання», відповідно до якої споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
13. Також із касаційною скаргою до Верховного Суду звернулося ТОВ «МОК «Кристал».
14. У своїй касаційній скарзі третя особа просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 та залишити в силі рішення Господарський суд Закарпатської області від 24.03.2025, зазначаючи при цьому, що:
1) судом апеляційної інстанції не дотримано принцип змагальності та «рівності зброї», пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, з урахуванням релевантної практики Європейського суду з прав людини, а також статті 80, 86, 269 ГПК України, оскільки було прийнято докази позивача подані до апеляційного суду та одночасного не враховано докази подані третьою особою, що суперечить висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 23.02.2023 у справі № 872/1/22 та від 27.10.2022 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21) (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України);
2) апеляційним господарським судом порушено пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 19 Закону України «Про теплопостачання» за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо питання чи можливе стягнення плати за послугу з теплопостачання, надання якої було припинено на прохання споживача та підтверджено самим постачальником, за відсутності доказів відновлення такого постачання (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Позиція інших учасників справи
15. У встановлений Верховним Судом строк КП «Павлоградтеплоенерго» подало відзив на касаційні скарги відповідача та третьої особи, у якому просить відмовити в їх задоволенні, а оскаржувану постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16. У зв'язку із придбанням нежитлового приміщення у власність, 01.11.2022 Дроздов Валерій Миколайович звернувся до КП «Павлоградтеплоенерго» із заявою про укладення договору про постачання теплової енергії за адресою м. Павлоград, пров. Музейний, 2.
17. В цей же день КП «Павлоградтеплоенерго» (виконавець) та Дроздов Валерій Миколайович (споживач) уклали договір № 837 про надання послуг з постачання теплової енергії, за яким виконавець зобов'язався надати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі в строки і на умовах, що визначені цим договором, оплачувати їх.
18. У пункті 3 договору наведено таку інформацію про споживача. Адреса: номер будинку 2, провулок Музейний, населений пункт Павлоград, район Павлоградський, область Дніпропетровська, індекс 51400. Опалювальна площа приміщення 1362,8 м2.
19. За змістом пункту 4 договору послуга надається за допомогою систем за межами будинку.
20. Обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (пункт 10 договору).
21. Згідно з пунктами 19, 21 договору плата виконавцю за послугу визначається відповідно до Правил надання з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830 (офіційний вісник України, 2019, № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання. Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
22. У пункті 27 договору зазначено, що споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості послугу згідно із законодавством та умовами цього договору. Споживач має право відключитися від системи (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від системи централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169 (далі - Порядок відключення).
23. Разом з тим на споживача покладаються такі зобов'язання: оплачувати спожиту послугу за ціною/тарифом, встановленим відповідно до законодавства, у строки встановлені цим договором; у разі несвоєчасного здійснення платежів за послугу сплачувати пеню в розмірах, встановлених цим договором; інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника будівлі споживача у разі відчуження будівлі шляхом надання виконавцю витягу з Реєстру речових прав на нерухоме майно (пункт 28 договору).
24. У договорі сторони також погодили, що він набирає чинності з моменту підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк. Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення власником щодо відключення будинку від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення. Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними.
25. Наведене викладено в пунктах 38 - 41 договору від 01.11.2022 № 837.
26. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що 31.01.2024 постачальник звернувся до споживача з вимогою № 166, у якій повідомив останнього про наявну заборгованість в розмірі 277 532, 49 грн та просив невідкладно сплатити її, зазначивши, що у випадку несплати буде змушений ініціювати стягнення цієї заборгованості в судовому порядку
27. Оскільки зазначена претензія була залишена споживачем без відповіді та виконання, КП «Павлоградтеплоенерго» звернулося до суду з позовом, що і розглядався у цій справі.
28. Заперечуючи проти задоволення заявлених постачальником позовних вимог, ФОП Дроздов В. М. зазначав, що в день укладення договору ним було подано заяву про припинення подачі теплопостачання за відповідною адресою, у зв'язку із заміною труб та батарей на 1 - 4 поверхах через перебування системи опалення в аварійному стані.
29. Суди попередніх інстанцій також встановили, що з наявних в матеріалах справи рахунку-фактури № 837/1 від 31.12.2022 та акта виконаних робіт (наданих послуг) від 31.12.2022 № 1 слідує, що в грудні 2022 року постачання теплової енергії Дроздову В. М. не здійснювалось.
30. Водночас акти виконаних робіт (наданих послуг) від 30.11.2023, 31.12.2023, 31.01.2024, 29.02.2024, 31.03.2024 підписано лише КП «Павлоградтеплоенерго».
31. Крім того, з копії акта приймання-передачі майна від 09.02.2023 вбачається, що Дроздов В. М. (учасник товариства) передав, а ТОВ «МОК «Кристал» в особі директора Гречко Н. Ю. прийняло з наступною передачею на баланс товариства для забезпечення його діяльності майно - частину будівлі площею 1730,8 м2, розташовану за адресою Дніпропетровська область, Павлоградський район, м. Павлоград, пров. Музейний, 2. Це підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав від 13.02.2023.
32. Як стверджує ФОП Дроздов В. М., листом від 17.01.2024 вих. № 3 він повідомив КП «Павлоградтеплоенерго», що не отримує послугу з теплопостачання за адресою м. Павлоград, пров. Музейний, 2 та просив відкоригувати нарахування за рахунком № 00000001036 від 31.12.2023.
33. Згідно з актом про відсутність централізованого опалення на момент відкриття клініки «Кристал» (23.11.2024) централізоване опалення за зазначеною адресою було відсутнє.
34. Також у матеріалах справи міститься витяг з рішення Виконавчого комітету Павлоградської міської ради від 26.06.2024 № 835/013-24, відповідно до якого ТОВ «МОК «Кристал» погоджено відключення системи (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) на підставі пункту 2 протоколу постійно діючої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води від 14.06.2024 № 06-24 щодо частини будівлі за адресою пров. Музейний, 2.
35. Крім того, судами попередніх інстанцій були досліджені та оцінені наявні у матеріалах справи фотознімки, акт готовності теплового господарства до роботи в опалювальний період 2023/2024, паспорт готовності котельні 81 кварталу до роботи в опалювальний період 2023/2024 та інші докази.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
36. Згідно з частиною першою статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
37. Дослідивши в межах вимог касаційних скарг наведені в них доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та перевіривши з огляду на встановлені фактичні обставини справи правильність застосування апеляційним господарським судом при ухваленні оскаржуваної постанови норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга третьої особи задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
38. За змістом статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення зобов'язань є, зокрема, договори та інші правочини.
39. У статті 626 цього Кодексу унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
40. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
41. Зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
42. Вищевикладене наведено у статтях 526, 530, 610 ЦК України.
43. У разі ж порушення боржником зобов'язання настають наслідки передбачені, зокрема, статтями 549, 625 ЦК України.
44. Згідно зі статтею 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
45. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 903 ЦК України).
46. У частині першій статті 12, частині сьомій статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» зазначено, що надання житлово-комунальних послуг (до яких належить послуга з постачання теплової енергії) здійснюється виключно на договірних засадах послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
47. За змістом статті 19 названого Закону споживач або суб'єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
48. Керуючись у тому числі наведеними правовими нормами, суд апеляційної інстанції у контексті спірних у цій справі правовідносин, що виникли, оскільки відповідач заперечує наявність у себе обов'язку з оплати заборгованості з поставленої теплової енергії, звернув увагу насамперед на те, що між сторонами укладено договір від 01.11.2022 № 837 про надання послуг з постачання теплової енергії. Докази, які б свідчили про звернення відповідача до КП «Павлоградтеплоенерго» з повідомленням про його припинення у порядку визначеному у пункті 39 цього договору, у матеріалах справи відсутні
49. Також апеляційний господарський суд зауважив, що відповідачем не було надано і передбачений пунктом 12 розділу ІІ Порядку відключення акт про відключення будівлі, розташованої за адресою м. Павлоград, пров. Музейний, 2, від систем централізованого опалення
50. Складений в односторонньому порядку ТОВ «МОК «Кристал» акт про відсутність централізованого опалення суд апеляційної інстанції оцінив критично, оскільки в ньому відсутня дата складення, його не підписано представниками КП «Павлоградтеплоенерго» і він не відповідає вимогам вищевказаного порядку.
51. Водночас за висновками апеляційного господарського суду акт приймання-передачі майна від 09.02.2023, за яким ФОП Дроздов В. М. передав спірне нежитлове приміщення на баланс ТОВ «МОК «Кристал» не свідчить про те, що він припинив бути споживачем за укладеним з КП «Павлоградтеплоенерго» договором про надання послуг з постачання теплової енергії, позаяк доказів припинення/зміни даного договору у відповідності з його умовами (шляхом письмового повідомлення виконавця про зміну споживача), як вже зазначалось, відповідачем суду надано не було.
52. Тож з огляду на те, що матеріали справи не містять як належних доказів припинення укладеного сторонами договору, так і доказів припинення теплопостачання за відповідною адресою у спірний період, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ФОП Дроздов В. М. є зобов'язаною особою, яка має сплати кошти за надані за відповідним договором послуги.
53. Проаналізувавши наведене Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача заявлену позивачем заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, ураховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини не дотримання ФОП Дроздовим В. М. передбаченого в укладеному ним договорі поряду його припинення та зважаючи на положення вищевказаного Порядку відключення щодо належного оформлення припинення теплопостачання.
54. З огляду на встановлені обставини наявності у відповідача заборгованості перед позивачем, Верховний Суд вважає правильним і висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з ФОП Дроздова В. М. нарахованих на цю заборгованість пені, 3 % річних та інфляційних втрат у відповідності з нормами статей 549, 625 ЦК України.
55. При цьому Верховний Суд не приймає до уваги та не надає оцінки доводам, викладеним у поданих у цій справі касаційних скаргах, що зводяться до переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин, зокрема, щодо фактичних обставин надання послуг з теплопостачання за відповідною адресою у спірний період та чинності укладеного позивачем та відповідачем договору про надання послуг з постачання теплової енергії, оскільки це виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України, відповідно до частини другої якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
56. Верховний Суд наголошує, що виконує функцію «суду права», а не «факту», перевіряючи правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
57. Щодо інших доводів викладених у касаційних скаргах відповідача та третьої особи Верховний Суд зазначає таке.
58. Згідно зі статтею 14 ГПК України («Диспозитивність господарського судочинства») суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
59. У постанові Верховного Суду від 10.04.2024 у справі № 912/1725/22 викладено висновок, згідно з яким принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Імперативною нормою частини 2 статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
60. Аналогічну правову позицію наведено і у постанові Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 908/702/22 (908/1478/22), у якій, зокрема, зазначено, що відповідно до закріпленого у статтях 2, 14 Господарського процесуального кодексу України принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. У силу частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тобто суд під час вирішення спору не має повноважень захистити відповідні права у той спосіб, який не був обраний позивачем при зверненні з позовом, самостійно визначити позовні вимоги, інакше, ніж вони визначені в позовній заяві.
61. У справі, що переглядається, зі змісту уточненої позовної заяви та ухваленого місцевим господарським судом рішення вбачається, що позивачем, зокрема, було заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 743 310, 13 грн основного боргу.
62. Проте судом апеляційної інстанції з ФОП Дроздова В. М. стягнуто 754 473, 68 грн заборгованості за поставлену теплову енергію, і про те, що стягненню підлягає основний борг саме у такому розмірі зазначено як у мотивувальній, так і в резолютивній, частинах оскаржуваної постанови від 01.09.2025.
63. З наведеного Верховний Суд вбачає, що у цій справі апеляційним господарським судом стягнуто з відповідача основний борг у розмірі більшому ніж було заявлено позивачем, що не відповідає вищенаведеним висновкам Верховного Суду та свідчить про вихід за межі позовних вимог.
64. Тож відповідні доводи касаційної скарги ФОП Дроздова В. М. знайшли своє підтвердження, у зв'язку з чим оскаржувана постанова Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 підлягає зміні в частині розміру задоволених позовних вимог.
65. Стосовно ж наведених у касаційній скарзі відповідача доводів про укладення ним договору про надання послуг з постачання теплової енергії як фізичною особою, а не фізичною-особою підприємцем, та подальшої зміни власника приміщень, до яких здійснювалося теплопостачання, що за його твердженнями вказує на те, що ФОП Дроздова В. М. не є належним відповідачем у цій справі, Верховний Суд зауважує, що за встановленими судами обставинами на момент виникнення спірних правовідносин Дроздов В. М. мав статус фізичної-особи підприємця, а придбані ним приміщення, до яких здійснювалося теплопостачання, не є житловими. Тому відповідні приміщення мали/могли використовуватись відповідачем саме для здійснення підприємницької діяльності. Укладення ним договору про надання послуг з теплопостачання до об'єкта комерційної нерухомості свідчить про те, що саме ФОП Дроздов В. М. є належним відповідачем у цій справі.
66. Наведе узгоджується із правовою позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 16.09.2020 у справі № 916/122/20.
67. Натомість подальше відчуження ФОП Дроздов В. М. відповідних приміщень шляхом їх внесення до статутного капіталу ТОВ «МОК «Кристал» не має визначального значення для вирішення спору у цій справі, ураховуючи, що підставами заявленого позову КП «Павлоградтеплоенерго» визначено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором від 01.11.2022 № 837 про надання послуг з постачання теплової енергії, який за встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин є чинним та стороною якого ТОВ «МОК «Кристал» не є.
68. Викладені у касаційній скарзі ФОП Дроздова В. М. посилання на постанови Верховного Суду від 20.11.2024 № 463/6799/18, від 20.11.2020 у справі № 910/7968/19, від 02.09.2020 № 906/884/19 на обґрунтування відповідних доводів не можуть бути прийняті Верховним Судом, оскільки їх ухвалено у справах з неподібними правовідносинами.
69. Так, у справі № 463/6799/18 судами розглядався спір про стягнення заборгованість із власника нерухомого майна, з яким і було укладено договір про надання житлово-комунальних послуг. У справі ж № 910/7968/19 за встановлених судами обставин відповідного договору взагалі не було укладено. Разом з тим у справі № 906/884/19 розглядався позов про спонукання до укладення договору власників (орендарів) нежитлових приміщень та ОСББ та вирішувалось питання про сплату (відшкодування) внесків орендарем за відсутності погодження цього в договорі оренди та не досягнення між ним та ОСББ згоди щодо укладення окремого договору про оплату внесків.
70. На відміну від зазначених судових справ у справі, що переглядається, за встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин між позивачем та відповідачем існують договірні відносини, що виникли на підставі укладеного ними договору про надання послуг з постачання теплової енергії від 01.11.2022 № 837, що є чинним.
71. Натомість відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
72. Посилатися на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми права, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, помилково.
73. Що ж до передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження, то зі змісту касаційної скарги ФОП Дроздова В. М. вбачається, що на її обґрунтування скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме норми статті 19 Закону України «Про теплопостачання», відповідно до якої споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
74. У разі подання касаційної скарги на цій підставі, з'ясуванню підлягає як відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, так і наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
75. Разом з тим з огляду на предмет, підстави заявленого у цій справі позову та встановлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини Верховний Суд не вбачає порушення ним відповідної правової норми при ухваленні оскаржуваної постанови, а викладені у касаційній скарзі доводи оцінює критично, оскільки вони спрямовані на спонукання до переоцінки доказів, наявних у матеріалах справи.
76. Скаржник у цьому контексті стверджує, що суд апеляційної інстанції визнав за можливе стягнення плати за послуги з постачання теплової енергії за обставин призупиненні теплопостачання, однак апеляційний господарський суд такого висновку не робив, та, ухвалюючи оскаржувану постанову, виходив з інших фактичних обставин щодо здійснення позивачем теплопостачання у спірний період, які визнав встановленими, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказі його припинення (зокрема, акта про відключення від систем централізованого опалення, оформленого відповідно до Правил відключення).
77. Зазначене свідчить про відсутність підстав для формування висновку про застосування відповідної норми права, викладеної в статті 19 Закону України «Про теплопостачання».
78. Крім того, фактично в цій частині твердження скаржника також стосуються оцінки належності, допустимості та достовірності доказів, що, як вже зазначалось, не може бути здійснено Верховним Судом в силу імперативної вимоги частини другої статті 300 ГПК України
79. Доводи ж касаційної скарги відповідача про нерозгляд клопотання про неврахування доказів (пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України), Верховний Суд не вважає такими вагомими, що могли б бути приводом для втручання в оскаржуване судове рішення тільки з цієї підстави. За своїми значенням нерозгляд відповідного клопотання не є тим порушенням норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення спору, ураховуючи, що зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції інстанцій свідчить про встановлення ним усіх обставин, що входять до предмету доказування у цій справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19 та від 07.11.2024 у справі № 990/60/24).
80. Також Верховний Суд вважає, що і доводи ТОВ «МОК «Кристал», якими воно обґрунтовує передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України підставу касаційного оскарження, спрямовані на переоцінку доказів.
81. Висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, від 23.02.2023 у справі № 872/1/22 та від 27.10.2022 у справі № 910/8259/16 (905/1126/21), на які посилається третя особа у поданій касаційній скарзі на обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження стосуються дотримання чи порушення судами попередніх інстанцій принципів змагальності та процесуальної рівноправності сторін («рівності зброї») у конкретній судовій справі, з огляду на обставини подання відповідних доказів їх учасниками та прийняття/відхилення цих доказів судами попередніх інстанцій.
82. Зазначені висновки не свідчать про порушення судом апеляційної інстанції названих принципів при здійснення апеляційного перегляду у цій справі, а здійснена ним оцінка доказів не на користь позиції третьої особи (а також відповідача) не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови за відсутності встановленого неправильного застосування ним норм матеріального права чи порушення процесуальних норм при її ухваленні.
83. Подібні ж за змістом до тверджень відповідача, наведені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, доводи ТОВ «МОК «Кристал» Верховний Суд відхиляє з аналогічних мотивів, викладених у пунктах 73-78 цієї постанови.
84. Усі інші викладені у касаційних скаргах доводи, твердження, заперечення чи посилання не охоплюються визначеними скаржниками підставами касаційного оскарження, у зв'язку з чим не можуть бути прийняті Верховним Судом.
85. Верховний Суд вважає за можливе розглянути касаційні скарги у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Висновки за результатами розгляду касаційних скарг
86. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
87. Згідно з частиною четвертою статті 311 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
88. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 3 частини першої статті 308, статті 311, частини четвертої статті 300 ГПК України Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ФОП Дроздова В. М. підлягає частковому задоволенню, касаційна скарга ТОВ «МОК «Кристал» задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанцій підлягає зміні в частині розміру задоволених позовних вимог, а в решті - залишенню без змін.
Судові витрати
89. Оскільки за наслідками касаційного перегляду судове рішення у справі залишається таким, що ухвалено на користь позивача, судові витрати так само підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
90. При цьому, перевіривши здійснений апеляційним господарським судом їх розподіл, Верховний Суд вбачає, що він є правильним у тому числі з урахуванням зміни оскаржуваного судового рішення в частині розміру задоволених позовних вимог.
91. У зв'язку з цим, розподіл судового збору, здійснений апеляційним господарським судом в оскаржуваній постанові зміні не підлягає.
92. Крім того, Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на іншу сторону сплаченого ФОП Дроздовим В. М. судового збору за подання касаційної скарги, ураховуючи, зокрема, те що його було сплачено у розмірі відповідному до розміру заявлених КП «Павлоградтеплоенерго» до стягнення з нього коштів.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 ГПК України, Суд
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медико-оздоровчий комплекс «Кристал» залишити без задоволення.
2. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Дроздова Валерія Миколайовича задовольнити частково.
3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі № 904/2655/24 змінити в частині розміру задоволених позовних вимог.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дроздова Валерія Миколайовича (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства «Павлоградтеплоенерго» Павлоградської міської ради (ЄДРПОУ 03342250) 743 310, 13 грн основного боргу, 5 240,20 грн інфляційних втрат, 6 046,00 грн 3% річних, 7 376,14 грн пені.
4. У решті постанову Західного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 у справі № 904/2655/24 залишити без змін.
5. Доручити Господарському суду Закарпатської області видати відповідний наказ.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. В. Случ
Судді Н. О. Волковицька
С. К. Могил