04 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 925/557/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Рогач Л. І.,
перевіривши матеріали касаційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Дніпро- 2003"
на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2025 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025
у справі за позовом Заступника керівника Черкаської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської міської ради, Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради
до Обслуговуючого кооперативу "Дніпро- 2003",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Асоціація керівників шкіл міста Черкаси; 2) Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_1 ; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
про усунення перешкод у користуванні приміщеннями і земельною ділянкою шляхом звільнення,
Заступник керівника Черкаської обласної прокуратури (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Черкаської міської ради (далі - Черкаська міськрада, позивач-1), Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (далі - Департамент, позивач-2) звернувся до суду з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Дніпро- 2003" (далі - ОК "Дніпро- 2003", відповідач, скаржник) про:
- зобов'язання ОК "Дніпро- 2003" усунути перешкоди у користуванні Черкаській міськраді і Департаменту шляхом звільнення земельної ділянки площею 1,67 га за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером 7124986000:04:007:0095 від належного кооперативу майна та передачі ключів від вхідних воріт на територію земельної ділянки (пункт 2 позовної заяви);
- зобов'язання ОК "Дніпро- 2003" усунути перешкоди у користуванні Черкаській міськраді і Департаменту шляхом звільнення будинків для відпочинку: З-1, з?, К-1, к, к 2, к 3, Q-1, R-1, V-1, W-1, Z-1, z?, Y-1, D-1, X-1, x, З?-1, з?, К?-1, к, Н??-1, н, П?-1, п?, Р?-1, Б?-1, Д?-1, Д-1, Ц-1, Ш-1, Ю-1, Е-1, Ж-1, ж?, ж 2, У-1, Л?-1, Ф-1, Ц-1, М-1, сарай R?, що входять до цілісного майнового комплексу «База вчителів», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (пункт 3 позовної заяви).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Черкаська міськрада є власником цілісного майнового комплексу "База вчителів", розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яке передано в оперативне управління позивачу Департаменту (балансоутримувач). Майно цілісного майнового комплексу розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 7124986000:04:007:0095, власником якої є Свидівоцька сільська рада (правонаступником якої є Будищенська сільська рада Черкаського району Черкаської області). 01.06.2003 Управління освіти Черкаського міськвиконкому, правонаступником якого є Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, і Громадське об'єднання "Дачний кооператив "Дніпро", правонаступником якого є відповідач, уклали договір про спільну діяльність. За цим договором сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти у сфері утримання та експлуатації бази відпочинку для досягнення спільних господарських цілей: створення належних санітарних гігієнічних умов для відпочиваючих, проведення ремонтів будиночків та утримання території, монтаж та експлуатація електромереж, водопостачання та інше. Термін дії договору до 2020 року. Після закінчення терміну дії договір поновлено не було. Відповідач територію земельної ділянки і будинки, які входять до цілісного майнового комплексу, попри вимоги позивачів, не звільнив, та безпідставно знаходиться на території земельної ділянки і зберігає там своє майно (човни, мангали, навіси тощо), територія земельної ділянки огороджена і замкнена, ключі від вхідних воріт знаходяться у відповідача і він не допускає представників позивачів на земельну ділянку і до майна, чим перешкоджає їм користуватись своїм майном.
Справа неодноразово розглядалася господарськими судами.
У процесі первісного розгляду справи Заступник прокурора Черкаської обласної прокуратури 09.03.2023 подавав клопотання про закриття на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у цій справі щодо вимог про зобов'язання ОК "Дніпро- 2003" усунути перешкоди у користуванні Черкаській міськраді та Департаменту шляхом звільнення земельної ділянки, площею 1,67 га, за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 7124986000:04:007:0095, від належного кооперативу майна та передачі ключів від вхідних воріт на територію земельної ділянки та шляхом звільнення будинку для відпочинку М-1, що входить до цілісного майнового комплексу «База вчителів», за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з поверненням у добровільному порядку зазначеного майна Черкаській міськраді, яке Господарський суд Черкаської області ухвалою від 09.03.2023 задовольнив.
Під час нового розгляду справи 20.01.2025 Прокурор подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, виклавши пункт 3 резолютивної частини позову в такій редакції: "Зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Дніпро- 2003" (код ЄДРПОУ 26357946, АДРЕСА_1, 19622) усунути перешкоди у користуванні Черкаській міській раді та Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради шляхом звільнення будинку для відпочинку з прибудовою 3-1,з', будинку для відпочинку з прибудовою та навісом K-l, k, k2, k3, будинку відпочинку з прибудовою Q-l, q, будинків відпочинку R-l, V-1, будинку відпочинку з прибудовою W-l, w, будинку відпочинку з навісом Z-l,z', будинку відпочинку з навісом Y-1, у, будинку відпочинку D-1, будинку відпочинку з навісом Х-1, х, будинку відпочинку з навісом З'-1, з", будинок відпочинку з прибудовою К'-1, к', будинку відпочинку з навісом Н'-1,н', будинку відпочинку з прибудовою П'-1, п', будинків відпочинку Р'-1, Б'-1, Д'-l, Д-1, Ц-1, Ш-1, Ю-1, Е-1, будинку відпочинку з навісом Ж-1, ж', ж2, будинку відпочинку У-1, Л'-l, Ф-1, сарай R', що входять до цілісного майнового комплексу "База вчителів", за адресою: АДРЕСА_1.".
Господарський суд Черкаської області рішенням від 09.04.2025 позов Прокурора в інтересах держави в особі Черкаської міськради, Департаменту до ОК "Дніпро- 2003" задовольнив частково та ухвалив усунути перешкоди Черкаській міськраді, Департаменту та зобов'язати ОК "Дніпро- 2003" звільнити будинок для відпочинку з прибудовою 3-1, з"; будинок відпочинку з прибудовою Q-1,q; будинків відпочинку R-1; V-1; будинку відпочинку з прибудовою W-1, w; будинок відпочинку з навісом Z-1, z?; будинок відпочинку D-1; будинок відпочинку з навісом X-1, x; будинок відпочинку з навісом З?-1, з??; будинок відпочинку з навісом Н?-1, н?, будинок відпочинку з прибудовою П?-1, п?, будинок відпочинку Р?-1, Д?-1, Д-1, Ц-1, Ш-1; будинок відпочинку з навісом Ж-1, ж?, ж 2, будинок відпочинку Л?-1, Ф-1, сарай R?, що входять до комплексу бази відпочинку вчителів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. У решті позову відмовив. Додатковим рішенням від 10.06.2025 суд ухвалив усунути перешкоди Черкаській міській раді, Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради та зобов'язати Обслуговуючий кооператив "Дніпро-2003" (ідентифікаційний код 26357946, адреса місцезнаходження: 19622, АДРЕСА_1) звільнити будинок для відпочинку У-1, що входить до комплексу бази відпочинку вчителів, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 21.10.2025 залишив без змін рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2025.
Попередні судові інстанції, ухвалюючи судові рішення, виходили з того, що обґрунтованою є вимога прокурора про зобов'язання ОК "Дніпро- 2003" усунути перешкоди у користуванні Черкаській міськраді та Департаменту шляхом звільнення будинку для відпочинку з прибудовою 3-1, з'; будинку відпочинку з прибудовою Q-l, q; будинків відпочинку R-l; V-1; будинку відпочинку з прибудовою W-l, w; будинку відпочинку з навісом Z-l, z'; будинку відпочинку з навісом Y-1; будинку відпочинку D-1; будинку відпочинку з навісом Х-1, х; будинку відпочинку з навісом З'-1, з"; будинку відпочинку з навісом Н'-1,н'; будинку відпочинку з прибудовою П'-1, п'; будинків відпочинку Р'-1; Д'-l; Д-1; Ц-1; Ш-1; будинку відпочинку з навісом Ж-1, ж', ж2; будинку відпочинку У-1, Л'-l; Ф-1; сарай R', що входять до цілісного майнового комплексу «База вчителів», за адресою: АДРЕСА_1. Проте за характером порушення та змістом порушеного права територіальної громади міста Черкаси, що полягає у позбавленні власника права володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, належними відповідачами за позовом Прокурора в частині вимоги про зобов'язання усунути перешкоди Черкаській міськраді та Департаменту шляхом звільнення будинків Б'-1; Е-1; К'-1, к'; Ю-1; K-l, k, k2, k3 та Y-1 є фізичні особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , які користуються будинками для проживання у літній час, а тому дійшли висновку, що ОК "Дніпро- 2003" є неналежним відповідачем у цій частині позовних вимог Прокурора.
ОК "Дніпро- 2003" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
Щодо виключних випадків, які є підставою для подання касаційної скарги
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно із частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Отже, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадках, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити:
пункт 1 - формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах;
пункт 2 - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та мотивів такого обґрунтування відступлення;
пункт 3 - зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.
Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах), скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення. При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
Скаржник повинен усвідомлювати, що зазначення будь-яких із визначених пунктами 1- 4 частини другої статті 287 ГПК України випадків потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому разі буде порушено принцип "правової визначеності".
Відповідач у касаційній скарзі вказав, що судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не враховано висновків викладених у постановах Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 904/6013/23, від 18.06.2024 у справі № 914/585/22, від 14.05.2024 у справі № 921/252/23, так і висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.10.2024 в межах цієї справи, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, що узгоджується з підставами касаційного оскарження судового рішення за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Водночас у пункті 68 постанови Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Суд вказує, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням того, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
Разом з тим Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у вказаній постанові у справі № 908/2287/17 погодився з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 04.08.2022 у справі № 922/19/21, щодо того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
З огляду на зміст вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, касаційна скарга має містити формулювання висновку щодо застосування норми права із зазначенням цієї норми права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо) з викладенням правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах. Водночас скаржник має обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок, що не врахований судами попередніх інстанцій.
Водночас ОК "Дніпро- 2003", вказавши, що судами попередніх інстанцій під час нового розгляду справи не враховано висновків викладених у постановах Верховного Суду, не наводить формулювання висновку щодо застосування норми права як матеріальної, так і процесуальної, з викладенням правовідносин, в яких ця норма права застосована, а також покликання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких правовідносинах, а лише цитує норми права, викладає фактичні обставини справи та посилається на правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду.
Водночас, на переконання Верховного Суду, посилаючись у касаційній скарзі на те, що, суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи припустилися порушення норм процесуального права, а саме статей 86, 236, 269 ГПК України, що полягає в неповному з'ясуванні обставин, що мають істотне значення у справі, зокрема, на які Відповідач посилався як на підставу своїх заперечень та у неповному й необ'єктивному розгляді в судовому процесі всіх наявних у справі доказів, не зазначає підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої частиною другою статті 287 цього Кодексу підстави у взаємозв'язку з відповідною підставою передбаченою частиною третьою статті 310 ГПК України.
При цьому Верховний Суд не наділений повноваженнями доповнювати касаційну скаргу міркуваннями, які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретний випадок, передбачений частиною другою статті 287 ГПК України.
Щодо доказів про сплату судового збору
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави для звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені у Законі України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно з підпунктами 1, 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" (рік подання позовної заяви у справі № 925/557/21) прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено в розмірі 2 270,00 грн.
Відповідно до підпункту 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, від розміру оспорюваної суми.
Предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру.
З урахуванням викладеного на час подання касаційної скарги у справі засобами поштового зв'язку скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 4 540,00 грн (2 270,00 грн x 200 %).
Однак ОК «Дніпро- 2003» всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Відповідний доказ й не зазначено скаржником у додатках до касаційної скарги.
Згідно із частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно навести норму права щодо якої викладено висновок її застосування у зазначених ним постановах Верховного Суду, зазначити, яку саме норму права (пункт, частину, статтю) суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції, не застосував або застосував неправильно і не врахував висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок, що не врахований судами попередніх інстанцій, зазначити відповідний випадок визначений у конкретному пункті частини другої статті 287 ГПК України у взаємозв'язку з відповідною підставою передбаченою частиною третьою статті 310 ГПК України, якщо вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи припустилися порушення норм процесуального права та суд не дослідив зібрані у справі докази, а також надати до Верховного Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4 540,00 грн за подання цієї касаційної скарги, який має бути перерахований за такими реквізитами:
- отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102,
- код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783,
- банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) ,
- код банку отримувача (МФО): 899998,
- рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007,
- код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055").
Суд звертає увагу скаржника на те, що обов'язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга, та дата судового рішення, що оскаржується.
Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.
Враховуючи що касаційна скарга містить недоліки, Суд вважає за необхідне залишити її без руху, а отже, заявлене клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень та розгляд касаційної скарги в усіх судових засіданнях провести в режимі відеоконференції розглядатимуться після усунення недоліків касаційної скарги.
Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Дніпро- 2003" на рішення Господарського суду Черкаської області від 09.04.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 у справі № 925/557/21 залишити без руху.
2. Встановити строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
3. Заяву про усунення недоліків касаційної скарги з доданими документами направити іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України та надати до Верховного Суду докази про таке направлення.
4. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга у справі № 925/557/21 вважатиметься неподаною та буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Рогач