21 січня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/14024/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Енера Чернігів» - Прохоренко М.М.,
Приватного акціонерного товариства
«Національна енергетична компанія «Укренерго» - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 (у складі колегії суддів: Владимиренко С.В. (головуючий), Демидова А.М., Ходаківська І.П.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 (суддя Васильченко Т.В.) в частині задоволених позовних вимог
у справі № 910/14024/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»
до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення коштів,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (далі - ТОВ «Енера Чернігів») звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПрАТ «НЕК «Укренерго»), у якому, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просило стягнути 17 377 067, 40 грн, з яких: 17 025 676,89 грн основного боргу, 55 419,97 грн 3 % річних та 295 970, 57 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 25.07.2019 № 0156-09021 у частині повної оплати наданих послуг на підставі актів приймання передачі-наданих послуг за період з липня по вересень 2024 року. За порушення грошового зобов'язання позивач нарахував відповідачу на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) 3 % річних та інфляційні втрати.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Енера Чернігів» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення основного боргу у розмірі 7 250 125,91 грн закрито. В іншій частині позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ПрАТ «НЕК «Укренерго» на користь ТОВ «Енера Чернігів» основний борг у розмірі 9 775 550,98 грн, 3 % річних у розмірі 55 419,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 295 970,57 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 121 523,31 грн.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволених позовних вимог, у грудні 2025 року ПрАТ «НЕК «Укренерго» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.12.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 910/14024/24 за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2026.
ТОВ «Енера Чернігів» у відзиві на касаційну скаргу зазначає про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні спору, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» в судове засідання свого представника не направило, через систему «Електронний суд» подало клопотання про розгляд касаційної скарги без участі представника відповідача, а також просило касаційну скаргу задовольнити.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність клопотання ПрАТ «НЕК «Укренерго» про розгляд касаційної скарги без участі представника відповідача, також те, що явка сторін не визнавалася судом обов'язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності представника ПрАТ «НЕК «Укренерго».
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Енера Чернігів», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 25.07.2019 між ТОВ «Енера Чернігів» (постачальник послуг) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго»; у подальшому змінено організаційно-правову форму на ПрАТ «НЕК «Укренерго»; замовник) укладено договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0156-09021 (далі - договір від 25.07.2019 № 0156-09021), за умовами якого, для забезпечення покриття економічно обґрунтування витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії в обсязі та на умовах, визначених цим договором (пункт 1.1).
Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору (пункт 1.2 договору).
Вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок від 26.04.2019 № 641), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом постачальником послуг (пункт 2.1 договору).
Постачальник послуг зобов'язаний: 1) здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи з фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за «зеленим» тарифом відповідно до порядку; 2) затверджувати вартість послуги у регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку; 3) на запит замовника надавати розрахунок вартості послуги, проведений у розрахунковому періоді (додаток 1 до договору), та первинну документацію, на підставі якої його проведено; 4) повідомляти про зміни реквізитів, а також про припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію постачальника послуг; 5) повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого пунктом 2.1 глави 2 цього договору; 6) повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді; 7) надавати послугу (пункт 3.1 договору).
Постачальник послуг має право: 1) отримувати своєчасно та в повному обсязі оплату вартості послуги; 2) запитувати інформацію, необхідну для виконання своїх зобов'язань, передбачених цим договором (пункт 3.2 договору).
Замовник зобов'язаний: 1) приймати послугу, яку надає постачальник послуг; 2) на запит постачальника послуг надати достовірну інформацію, яка необхідна для виконання умов цього договору; 3) повідомляти про зміни реквізитів, припинення дії ліцензії, реорганізацію чи ліквідацію; 4) у повному обсязі здійснювати оплату вартості послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої регулятором; 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом 5 днів з дня їх отримання; 6) проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі; 7) складати та надавати постачальнику послуг податкову накладну згідно з вимогами чинного законодавства України (пункт 3.3 договору).
Замовник має право: 1) тимчасово припинити купівлю послуги у разі отримання даних від постачальника послуг щодо тимчасового припинення постачальником послуг купівлі виробленої електричної енергії генеруючою електроустановкою; 2) тимчасово припинити купівлю послуги у разі відсутності даних вимірювання на час, необхідний для їх зчитування (поновлення); 3) ініціювати проведення обстеження установок приватних домогосподарств відповідним постачальником послуг комерційного обліку та/або Держенергонаглядом та ініціювати участь представника замовника (за необхідності); 4) вимагати перегляду проведених розрахунків у разі незгоди; 5) додатково запитувати матеріали щодо проведених розрахунків для ознайомлення; 6) повернути непідписаними акти приймання-передачі наданих послуг із зазначенням обґрунтованих причин їх непідписання (пункт 3.4 договору).
Сторони цього договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором відповідно до чинного законодавства (пункт 4.1 договору).
Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України «Про ринок електричної енергії». Сторони погоджуються з тим, що до договору та його додатків вносяться зміни у разі внесення змін до затвердженої форми типового договору про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел (пункти 6.1, 6.2 договору).
Сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Для цього сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів (пункт 6.6 договору).
Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2020 (пункт 7.1 договору).
02.09.2019 сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 (далі - додаткова угода № 2), за умовами пункту 1 якої сторони домовились доповнити договір пунктом 7,2, за змістом якого умови цього договору застосовуються до відносин, що виникли між сторонами та на які розповсюджується дія цього договору, з 01.07.2019.
10.03.2020 сторони підписали додаткову угоду № 3 до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 (далі - додаткова угода № 3), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 такі зміни: у пункті 3.3 глави 3 підпункт 5 викладено у такій редакції: « 5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі наданих послуг (що є додатком 1 до цього договору) та акти коригування до акта приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього договору) протягом двох днів з дня їх отримання»; підпункт 7 виключено; додатки 1 та 2 викладено в новій редакції, що додаються; у главі 8: адресу постачальника послуг « 14020, м. Чернігів, вул. Малиновського, 55-A» замінено на « 14013, м. Чернігів, пр. Перемоги, 126-1».
У пункті 2 додаткової угоди № 3 встановлено, що ці зміни до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 відповідно до частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) застосовується до відносин між сторонами, які виникли до укладення цієї додаткової угоди, а саме: з 28.12.2019, крім зміни адреси постачальника послуг, що набирає чинності з моменту підписання додаткової угоди сторонами.
28.12.2020 сторони підписали додаткову угоду № 4 до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 (далі - додаткова угода № 4), за умовами пункту 1 якої сторони дійшли згоди внести до зазначеного договору такі зміни: у главі 7 підпункт 7.1 викладено в такій редакції: «Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2021».
20.12.2021 сторони підписали додаткову угоду № 6 до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 (далі - додаткова угода № 6), за умовами пункту 1 якої сторони вирішили внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору виклали в наступній редакції: « 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2022». Крім того, сторони дійшли згоди главу 8 договору викласти у новій редакції.
19.12.2022 сторони підписали додаткову угоду № 7 до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 (далі - додаткова угода № 7), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викладено в наступній редакції: « 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2023».
27.12.2023 сторони підписали додаткову угоду № 8 до договору від 25.07.2019 № 0156-09021 (далі - додаткова угода № 8), за умовами пункту 1 якої сторони домовились внести до договору такі зміни: підпункт 7.1 глави 7 договору викладено в наступній редакції: « 7.1. Цей договір набирає чинності з 25.07.2019 та діє до 31.12.2024».
На виконання умов укладеного між сторонами договору від 25.07.2019 № 0156-09021 сторони підписали акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 7 від 31.07.2024 на суму 6 740 371, 06 грн з ПДВ (за липень 2024 року); № 8 від 31.08.2024 на суму 8 196 165, 07 грн з ПДВ (за серпень 2024 року); № 9 від 30.09.2024 на суму 6 345 559, 98 грн з ПДВ (за вересень 2024 року).
ПрАТ «НЕК «Укренерго» порушив умови договору та положення Порядку від 26.04.2019 № 641 щодо своєчасної і повної оплати послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та протягом зазначеного періоду такі послуги оплатив частково, а саме: по акту № 7 від 31.07.2024 на суму 6 740 371,06 грн сплатив 1 348 074,21 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № ПУП005315_00000/07d298b3-c7bf-4333-b986-9f0baf823cdf від 06.09.2024; по акту № 8 від 31.08.2024 на суму 8 196 165,07 грн сплатив 1 639 233,01 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ПУП005969_00000/f1bbc233-cccc-4c7d-9950-714a951181a6 від 07.10.2024; по акту № 9 від 30.09.2024 на суму 6 345 559,98 грн сплатив 1 269 112,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ПУП006644_00000/c2d93120-efef-4d9e-854e-618dbe21d6b7 від 01.11.2024.
З огляду на прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором від 25.07.2019 № 0156-09021 у частині оплати наданих у липні-вересні 2024 року послуг, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 17 025 676, 89 грн, інфляційних втрат у сумі 295 970, 57 грн та 3 % річних у сумі 55 419, 97 грн.
При вирішенні спору суди виходили з того, зокрема, що відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК).
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії», крім обов'язків, визначених статтею 57 цього Закону, постачальник універсальних послуг зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками приватних домогосподарств, встановлена потужність яких не перевищує величину, визначену для відповідних категорій генеруючих установок приватних домогосподарств відповідно до частини двадцять третьої статті 9-1 Закону України «Про альтернативні джерела енергії», за зеленим тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами, та у кожному розрахунковому періоді здійснювати пріоритетну оплату її вартості.
Відповідно до частини 8 статті 33 «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків. Оператор системи передачі для забезпечення загальносуспільних інтересів придбаває послуги, які надаються йому на обов'язковій основі суб'єктами ринку, визначеними відповідно до цього Закону, на підставі договору про надання послуг для забезпечення загальносуспільних інтересів, типова форма якого затверджується регулятором.
З метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії. До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, включаючи забезпечення підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за механізмом ринкової премії. Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються на: гарантованого покупця, постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі, виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, яким встановлено «зелений» тариф, на строк застосування «зеленого» тарифу, виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку, - на строк дії підтримки таких виробників (частини 1, 2 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
За приписами частини 6 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за «зеленим» тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку «на добу наперед». Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується регулятором.
На ПрАТ «НЕК «Укренерго», яке є оператора системи передачі (далі - ОСП) об'єднаної енергетичної системи України, та ТОВ «Енера Чернігів», яке виконує функції постачальника універсальних послуг, покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема, спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Порядок від 26.04.2019 № 641 поширюється на виробників електричної енергії за «зеленим» тарифом, продавців електричної енергії за «зеленим» тарифом, кандидатів у продавці за «зеленим» тарифом, переможців аукціону, продавців за механізмом ринкової премії, активних споживачів, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію ПУП, оператора системи передачі (ОСП), операторів систем розподілу, адміністратора комерційного обліку (АКО), оператора ринку (ОР) та організатора електронних аукціонів (пункт 1.2).
Згідно з пунктом 3.1. Порядку від 26.04.2019 № 641 на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про падання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (пункт 3.2. Порядку від 26.04.2019 № 641).
Відповідно до пункту 15.2 Порядку від 26.04.2019 № 641 (у відповідній редакції) протягом перших 12 днів календарного місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП протягом п'яти календарних днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони, або надає до нього обґрунтовані зауваження, що містять вичерпні пояснення та документальне підтвердження причин непогодження розрахунку вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП.
Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження. ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці (пункти 15.3, 15.4 Порядку (у відповідній редакції).
НКРЕКП були прийняті відповідні постанови, якими затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих постачальниками універсальних послуг, а саме: - постановою від 03.09.2024 №1573 позивачу затверджено вартість послуги у липні 2024 року в розмірі 5 616 975,88 грн (без ПДВ), 6 740 371, 06 грн (з ПДВ), строк оплати до 06.09.2024; - постановою від 01.10.2024 № 1702 позивачу затверджено вартість послуги у серпні 2024 року в розмірі 6 830 137, 56 грн (без ПДВ), 8 196 165, 07 грн (з ПДВ), строк оплати до 04.10.2024; - постановою від 29.10.2024 № 1855 позивачу затверджено вартість послуги у вересні 2024 року в розмірі 5 287 966, 65 грн (без ПДВ), 6 345 559, 98 грн (з ПДВ), строк оплати до 01.11.2024.
Оплата послуг за спірний період по актах приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за липень-вересень 2024 року здійснювалась відповідачем частково та з простроченням строку, встановленого умовами договору від 25.07.2019 № 0156-09021 та Порядку від 26.04.2019 № 641, що фактично не заперечується відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями.
Після відкриття провадження у цій справі у суді першої інстанції відповідач сплатив 7 250 125, 91 грн основного боргу за договором згідно з платіжними інструкціями № ПУП008667 від 28.02.2025 на суму 20 149,86 грн; № ПУП008748 від 07.03.2025 на суму 2 991 519, 98 грн; № ПУП008827 від 19.03.2025 на суму 858 246,49 грн; № ПУП009178 від 04.04.2025 на суму 854 720, 00 грн; № ПУП009295 від 23.04.2025 на суму 173 171, 98 грн; № ПУП009294 від 23.04.2025 на суму 667 660, 52 грн; № ПУП009934 від 19.05.2025 на суму 796 506, 20 грн; № ПУП010490 від 06.06.2025 на суму 888 150, 88 грн.
Суд першої інстанції при вирішенні спору, враховуючи часткове погашення відповідачем заборгованості на суму 7 250 125, 91 грн, закрив провадження у справі № 910/14024/24 в частині стягнення 7 250 125, 91 грн на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК, оскільки предмет спору існував на момент подання позовної заяви та припинив існування в процесі розгляду справи в суді першої інстанції; решту позовних вимог суд першої інстанції задовольнив з огляду на доведеність позовних вимог.
ПрАТ «НЕК «Укренерго» оскаржило рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення основного боргу в сумі 9 775 550,98 грн, 3 % річних у сумі 55 419, 97 грн, інфляційних втрат у сумі 295 970, 57 грн, яке судом апеляційної інстанції залишено без змін.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що за встановлених у справі обставин, ПрАТ «НЕК «Укренерго» порушило зобов'язання щодо повної оплати послуг зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що надавалися ТОВ «Енера Чернігів» у липні-вересні 2024 року, а також порушило строки оплати послуг зі збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, що є підставою для задоволення позову. При цьому відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків не є підставою для звільнення його від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
У поданій касаційній скарзі ПрАТ «НЕК «Укренерго» в обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень в частині задоволених позовних вимог послалося на те, зокрема, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору неправильно застосували норми матеріального та порушили норми процесуального права. При цьому скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини 1 статті 614 ЦК, частини 2 статті 625 ЦК з урахуванням пріоритетності норми спеціального закону - абз. 1 частини 8 статті 33, частини 7 статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії», якими передбачено, що умови виконання спеціальних обов'язків (у даному випадку відповідач виконував спеціальні обов'язки), мають забезпечувати покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку (в даному випадку відповідача) на виконання таких обов'язків. А відтак, відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов'язань, що, в свою чергу, виключає відповідальність, передбачену статтями 614, 625 ЦК.
Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Суд касаційної інстанції вже неодноразово висновував, що при касаційному оскарженні судових рішень із згаданої підстави необхідним є з'ясування відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, та наявність/відсутність подібності правовідносин та наявність/відсутність неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
У разі подання касаційної скарги на підставі вказаної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
Здійснюючи касаційне провадження у цій справі, суд касаційної інстанції з'ясував, що Верховний Суд у постанові від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23 за позовом ТОВ «Енера Чернігів» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення 22 184 598, 87 грн за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел від 25.07.2019 № 0156-09021 за період з червня до грудня 2022 року, та лютий, квітень-червень 2023 року зазначив таке:
«Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України):
- між сторонами виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у відповідальності за порушення зобов'язань;
- факт відсутності бюджетного фінансування, в т.ч. через ненадходження коштів в будь якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати послуг оскільки, такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання;
- за укладеним між сторонами договором саме відповідач взяв на себе обов'язок своєчасно проводити оплату вартості послуги відповідно до умов договору та Порядку № 641; при цьому ні умови договору, ні Порядку № 641 не ставлять у залежність своєчасність здійснення оплати замовником за отриману послугу від включення відповідних витрат до структури тарифу зі сторони Регулятора;
- відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України"» та «Бакалов проти України».
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, враховуючи наведене та встановлені судом обставини справи, а також правове регулювання спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій дійшли заснованого на законі висновку про наявність підстав для стягнення пені та відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст. 614 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі № 908/1501/18 вказав, що законодавець пов'язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання, передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією та не вимагає наявність/відсутність вини боржника.
Ураховуючи викладене, доводи скарги щодо відсутності підстав для стягнення 3% річних за порушення строку оплати послуг позивача, Суд вважає необґрунтованими.
Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається, не спростовують.
Натомість скаржник, не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, фактично просить суд касаційної інстанції переоцінити докази у справі. Однак саме лише прагнення скаржника здійснити нову перевірку обставин справи та переоцінку доказів у ній не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій, оскільки згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, додатково перевіряти докази».
Також у цій постанові Верховного Суду від 05.09.2024 у справі № 910/14074/23 зазначено таке: «посилання скаржника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування до спірних правовідносин норм спеціального закону, а саме абзацу 1 частини восьмої статті 33 та частини сьомої статті 62 Закону, а не статей 614, 625 ЦК України, не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 23.03.2024 у справі № 910/1193/22, а відтак Колегія суддів не вбачає необхідності додаткового формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин вказаних скаржником положень ЗУ «Про ринок електричної енергії» у взаємозв'язку з умовами Договору та нормами ЦК та ГК України».
Крім того, у постанові від 14.10.2025 у справі № 910/9762/24 за позовом ТОВ «Енера Чернігів» до ПрАТ «НЕК «Укренерго» про стягнення 45 850 818, 15 грн за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел за період квітень-липень 2024 року від 25.07.2019 № 0154-09021 Верховний Суд вказав таке:
«Стосовно вимог ПрАТ «Укренерго» про необхідність формування висновку щодо застосування частини першої статті 614, частини другої статті 625 ЦК України з урахуванням пріоритетності норм абзацу 1 частини восьмої статті 33, частини сьомої статті 62 Закону України «Про ринок електричної енергії».
У цьому аспекті ПрАТ «Укренерго» намагається переконати суд, що відсутність належного забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат учасника ринку на виконання спеціальних обов'язків виключає наявність вини цього учасника ринку електричної енергії у простроченні виконання грошових зобов'язань і можливість притягнення його до відповідальності, передбаченої статтями 614, 625 ЦК України.
Утім колегія суддів погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що ані умови договору, ані положення Порядку та наведені постанови Регулятора про затвердження розміру вартості послуг у спірні періоди, на які послалися суди, не ставлять у залежність своєчасність здійснення замовником оплати за отримані послуги від включення відповідних витрат до структури тарифу на передачу електричної енергії зі сторони Регулятора. Адже відповідач зобов'язаний своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем, а відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел у структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії, на що посилається скаржник, не є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань за названим договором».
Отже, у справах № 910/1193/22, № 910/14074/23 і № 910/9762/24, в яких спори виникли за участю ПрАТ «НЕК «Укренерго» у подібних справі, що розглядається, правовідносинах, Верховний Суд вже надав правові висновки щодо питань застосовування правових норм, які скаржник знову порушує у касаційній скарзі, в той час як зміст оскаржуваних судових рішень у справі, що розглядається, свідчить, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 і рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 зазначеним висновкам суду касаційної інстанції цілком відповідають, а скаржник такі обставини свідомо ігнорує.
У пункті 4 частини 1 статті 296 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку). Якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.
Таким чином, оскільки після відкриття касаційного провадження у цій справі виявилося, що Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку, згідно з наведеним пунктом 4 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на судові рішення у справі № 910/14024/24.
Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.
Керуючись статтями 234, 235, 296, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 у справі № 910/14024/24.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І.С. Берднік
Судді: В.А. Зуєв
І.С. Міщенко