8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"26" січня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/4153/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатої В.В.
при секретарі судового засідання Корнух В.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Нестеренко Костянтина Сергійовича (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; юридична адреса: АДРЕСА_2 )
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТОЛ» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - не з'явився;
відповідача - не з'явився;
Фізична особа-підприємець Нестеренко Костянтин Сергійович звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТОЛ», в якому просить:
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітол» на користь Фізичної особи-підприємця Нестеренка Костянтина Сергійовича заборгованість у сумі 494 559,47 грн., з яких основна заборгованість - 375 093,14 грн., пеня - 90 926,05 грн., інфляційні витрати - 19 740,99 грн., 3% річних - 8 799,29 грн.;
- Нараховувати до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітол» рішення суду в частині сплати основного боргу пеню у розмірі 0,1 % за формулою: Пеня = С x 0,1 x Д : 100 (де С - Сума заборгованості за період, Д - Кількість днів прострочення), але не більше суми пені обрахованої за формулою: Пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення);
- Стягнути з відповідача судові витрати, докази понесення яких будуть подані до суду в порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором оренди транспортних засобів від 06.12.2022 за реєстровим № 9606 щодо сплати орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4153/25. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 15 грудня 2025 року о 14:15.
В судовому засіданні 15.12.2025 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 12.01.2026 о 14:30 год.
В судовому засіданні 12.01.2026 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.01.2026 о 15:15 год.
В призначене судове засідання 26.01.2026 учасники справи своїх представників не направили.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Водночас, суд звертає увагу на те, що явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а брати участь у судових засіданнях є правом учасників справи, що встановлено ст. 42 ГПК України.
Окрім того, матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог чи заперечень.
Разом з цим, за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
Отже, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між ФОП Нестеренко К.С. (орендодавець, позивач) та ТОВ «Ітол» (орендар, відповідач) 06.12.2022 року укладено договір оренди транспортних засобів за реєстровим № 9606 ( далі - Договір).
Відповідно до п. 1.2. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, ОРЕНДОДАВЕЦЬ зобов'язується передати, а ОРЕНДАР зобов'язується прийняти у строкове платне користування як на території України та і за її межами (з правом виїзду за кордон) територія службових поїздок не обмежується транспортні засоби:
транспортний засіб марки VOLVO; комерційний опис FМ, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_1 ; повна маса 20500; маса без навантаження 7835; категорія N3; об'єм двигуна 10837; колір БІЛИЙ; особливі відмітки: СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ ВАНТАЖНИЙ СІДЛОВИЙ ТЯГАЧ; дата першої реєстрації 18.02.2014; дата першої реєстрації в Україні 07.07.2022; 2014 року випуску, державну реєстрацію якого проведено 22.09.2022 ТСЦ 2641; реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - Транспортний засіб, предмет оренди). Транспортний засіб належить ОРЕНДОДАВЦЮ на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 22.09.2022 року ТСЦ 2641.
транспортний засіб марки VРS; комерційний опис СN50, ідентифікаційний номер транспортного засобу TN9VРSСN3HRVP5564; повна маса 38000; маса без навантаження 11990; категорія 04- колір БІЛИЙ: особливі відмітки: СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ НАПІВПРИЧІП Н/ПР-ЦИСТЕРНА; дата першої реєстрації 01.12.2022; дала першої реєстрації в Україні 01.12.2022; 2017 року випуску, державну реєстрацію якого проведено 02.12.2022 ТСЦ 2643; реєстраційний номер НОМЕР_4 (надалі - Транспортний засіб, предмет оренди). Транспортний засіб належить ОРЕНДОДАВЦЮ на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 , виданого 02.12.2022 року ТСЦ 2643.
Згідно п. 2.1. Договору транспортні засоби передають в оренду для здійснення ОРЕНДАРЕМ господарської діяльності як на території України та і за її межами (з правом виїзду за кордон) територія службових поїздок не обмежується. ОРЕНДАР самостійно здійснює використання ТЗ в своїй діяльності та має право від свого імені, без згоди ОРЕНДОДАВЦЯ, укладати договори перевезення та інші договори, в зв'язку з призначенням ТЗ.
Відповідно до п. 2.3. Договору передача транспортних засобів в оренду здійснюється 06 грудня 2022 року (шостого грудня дві тисячі двадцять другого року), у відповідності до акту прийому-передачі, в якому відображається його технічний стан, що забезпечує нормальну експлуатацію, разом з іншими необхідними документами, приладдям.
Відповідно до п. 3.1. Договору строк оренди транспортного засобу складає 3 (три) роки, починаючи з 06 грудня 2022 року (шостого грудня дві тисячі двадцять другого року) до 06 грудня 2025 року (шосте грудня дві тисячі двадцять п'ятого року). Строк оренди може бути змінений за погодженням сторін, за умови укладання додаткової угоди до цього Договору, підписаної обома Сторонами та нотаріально посвідченої.
Згідно 4.1. Договору орендна плата за користування транспортними засобами встановлюється у розмірі 50 (п'ятдесят євроцентів) без ПДВ, що станом на дату укладання цього Договору складає 19 (дев'ятнадцятого) гривень 10 копійок відповідно до офіційного курсу Національного банку України, що станом на 05.12.2022 складає 38,20 гривень за 1 євро, за кожен кілометр пробігу транспортних засобів.
За приписами пункту 4.3. Договору орендна плата сплачується ОРЕНДАРЕМ у національній валюті, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів з поточного рахунку Товариства на поточний рахунок ОРЕНДОДАВЦЯ один раз на місяць, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. Сторони визначають грошовий еквівалент орендної плати в іноземній валюті - євро, використовуючи офіційний курс Національного банку України. Розмір орендної плати може бути змінений за згодою сторін за умови укладання додаткової угоди до цього Договору, підписаної обома Сторонами та нотаріально посвідченої.
Згідно п. 4.3. Договору АКТ наданих послуг складаєтеся щомісячно, не пізніше 05 (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим. В акті наданих послуг Сторони фіксують кількість кілометрів пробігу згідно даних тахографа та загальний розмір орендної плати в гривні відповідно до еквіваленту вказаного в пункті 4.1. Договору.
Згідно п. 7.2 Договору, у випадку порушення орендарем строків внесення орендної плати, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу, нараховану на суму заборгованості, але не більше максимального розміру пені, встановленого чинним законодавством.
06.12.2022 між сторонами складено та підписано Акт прийому-передачі, за яким ОРЕНДОДАВЕЦЬ передав, а ОРЕНДАР прийняв у строкове платне користування строком на З (три) роки, транспортні засоби.
Актом наданих послуг № 28.02/1 від 28.02.2025 визначена орендна плата за договором у лютому 2025 року в розмірі 155 359,40 грн., строк оплати якої сплинув 10.03.2025 року.
Актом наданих послуг № 31.03/1 від 31.03.2025 визначена орендна плата за договором у березні 2025 року в розмірі 385 733,74 грн., строк оплати якої сплинув 10.04.2025 року.
16.04.2025 року позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про перерахування на банківський рахунок ФОП Нестеренко К.С. заборгованості у сумі 550 933,95 грн. (у т.ч. пені, індексу інфляції та 3% річних), протягом 10 днів з дня отримання цієї претензії (вимоги).
Втім, як вказує позивач, зазначена вимога була повернута у зв'язку з закінченням строку зберігання.
Позивач також зазначає, що в подальшому, ТОВ «Ітол» здійснено часткове погашення заборгованості перед позивачем за договором оренду транспортних засобів:
- 02.06.2025 у розмірі 50 000,0 грн. (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3760);
- 19.08.2025 у розмірі 116 000,0 грн. (інформаційне повідомлення про зарахування коштів № 3850).
Однак, зважаючи на те, що орендна плата за лютий та березень 2025 року відповідачем у повному обсязі так сплачена і не була, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути відповідача заборгованість у загальній сумі 494 559,47 грн., з яких: основна заборгованість - 375 093,14 грн., пеня - 90 926,05 грн., інфляційні витрати - 19 740,99 грн., 3% річних - 8 799,29 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
За приписами ч. ч. 1, 5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В частині 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Актом наданих послуг № 28.02/1 від 28.02.2025 визначена орендна плата за договором у лютому 2025 року у розмірі 155 359,40 грн., строк оплати якої сплинув 10.03.2025 року.
Актом наданих послуг № 31.03/1 від 31.03.2025 визначена орендна плата за договором у березні 2025 року у розмірі 385 733,74 грн., строк оплати якої сплинув 10.04.2025 року.
Вказані Акти підписані як позивачем, так і відповідачем без зауважень.
Однак, за твердженнями позивача, ТОВ «Ітол» здійснило лише часткове погашення заборгованості перед позивачем за договором оренди транспортних засобів, внаслідок чого за відповідачем рахується непогашена заборгованість за оренду транспортних засобів у розмірі 375 093,14 грн. за лютий та березень 2025 року.
Доказів, які б спростували суму заявленого до стягнення боргу, відповідачем до суду не надано. Строк зобов'язання з оплати є таким, що настав.
А отже, зважаючи на встановлені обставини та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи те, що відповідач в установленому Господарським процесуальним кодексом України порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, доказів оплати заборгованості за оренду транспортних засобів не надав, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 375 093,14 грн. за Договором оренди транспортних засобів за реєстровим № 9606 від 06.12.2022 є обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами і підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно положень статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 7.2 Договору, у випадку порушення орендарем строків внесення орендної плати, останній сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% за кожен день прострочення платежу, нараховану на суму заборгованості, але не більше максимального розміру пені, встановленого чинним законодавством.
Згідно положень ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно також до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Отже, в даному випадку, за порушення строків виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано відповідачу пеню у сумі 90 926,05 грн., 3% річних у сумі 8 799,29 грн та інфляційні втрати у сумі 19 740,99 грн. В позовній заяві позивачем наведено розрахунок вказаних нарахувань за період з 11.03.2025 по 21.11.2025 (за кожним Актом наданих послуг окремо).
Перевіривши правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 90 926,05 грн, 3% річних у сумі 8 799,29 грн та інфляційних втрат у сумі 19 740,99 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, не спростованими відповідачем та визнаються судом такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі.
Що стосується клопотання позивача про застосування положень частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, суд зазначає наступне.
Згідно частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у даному випадку, сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач буде позбавлений необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованої пені, за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
Відповідно до частин 11, 12 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження", якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Враховуючи викладене, відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України наявні правові підстави для зазначення у рішенні суду про проведення органом (особою), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, нарахування пені до моменту виконання рішення суду в частині сплати суми основного боргу за наступною формулою: Пеня = С x 0,1 x Д : 100 (де С - Сума заборгованості за період, Д - Кількість днів прострочення), але не більше суми пені обрахованої за формулою: Пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, пеня нараховуються саме на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову в повному обсязі, судовий збір у розмірі 5934,72 грн. покладається на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІТОЛ» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8, код ЄДРПОУ 43338504) на користь Фізичної особи-підприємця Нестеренка Костянтина Сергійовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) заборгованість у сумі 494 559,47 грн., з яких: основна заборгованість - 375 093,14 грн., пеня - 90 926,05 грн., інфляційні витрати - 19 740,99 грн., 3% річних - 8 799,29 грн.; а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 5934,72 грн.
Органу (особі), що буде здійснювати примусове виконання рішення, проводити нараховування пені до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітол» рішення суду в частині сплати суми основного боргу за наступною формулою: Пеня = С x 0,1 x Д : 100 (де С - Сума заборгованості за період, Д - Кількість днів прострочення), але не більше суми пені обрахованої за формулою: Пеня = С x 2УСД x Д : 100 (де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, з урахуванням приписів п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.
Позивач: Фізична особа-підприємець Нестеренко Костянтин Сергійович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ІТОЛ» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8, код ЄДРПОУ 43338504).
Повне рішення складено "05" лютого 2026 р.
СуддяВ.В. Усата
справа № 922/4153/25