Справа №295/1736/26
1-кс/295/743/26
про накладення арешту
03.02.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні за №12026060600000124 від 28.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та додані до нього матеріали, -
Слідчий за погодженням з процесуальним керівником звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому зазначено, що 28.01.2026 близько 01 год. 15 хв. на 184 км автодороги М-21 Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський, поблизу с. Зарічани Житомирського району Житомирської області відбувся наїзд на невстановленого пішохода чоловічої статі, який рухався в попутному напрямку відносно напрямку руху автомобіля марки Iveco, p/на НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався по вищевказаній автодорозі, зі сторони м. Бердичів, в напрямку м. Житомир. Внаслідок події не вставлений пішохід чоловічої статі отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до медичного закладу м. Житомира.
В ході проведення огляду місця ДТП працівниками СВ Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області було вилучено транспортний засіб, а саме автомобіль марки Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 та поміщено за адресою: Житомирський р-н, с. Зарічани, Бердичівське шосе, 4.
Оскільки автомобіль марки Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зберіг на собі сліди, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, існують достатні підстави вважати, що він є доказом вчинення кримінального правопорушення.
В ході досудового розслідування, з метою проведення повного, об'єктивного та неупередженого дослідження всіх обставин вказаної ДТП, необхідно провести ряд експертних досліджень, зокрема: експертизу технічного стану автомобіля, експертизу механізму та обставин ДТП та судово-трасологічну експертизу.
Відповідно до ч. 5 ст. 237 КПК України транспортний засіб автомобіль марки Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 належить ОСОБА_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебував у користуванні ОСОБА_4 , який був вилучений та поміщений за адресою: Житомирський р-н, с. Зарічани, Бердичівське шосе, 4, слідчим СВ Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області 28.01.2026 року при огляді місця дорожньо-транспортної пригоди та направлений на відповідальне зберігання за вказаною вище адресою, і відповідно до ч. 7 ст. 237 КПК України даний транспортний засіб вважається тимчасово вилученим майном.
В судове засідання слідчий не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи без його участі, клопотання підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Користувач ОСОБА_4 подав до суду заяву, в якій просив проводити розгляд клопотання у його відсутність, не заперечував щодо накладення арешту на автомобіль.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно вимог ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя приходить до висновку про його задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження судом враховано практику Європейського суду з прав людини, а саме ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до частини 4 ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Встановлено, що в провадженні СВ Житомирського РУП № 1 ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне за №12026060600000124 від 28.01.2026, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в рамках якого постановою від 28.01.2026 майно, на яке слідчий просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні.
Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт вищезазначеного майна, та, враховуючи правову підставу для арешту майна, слідчий суддя вважає, що клопотання обґрунтоване й підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на автомобіль марки Iveco, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_5 та перебував у користуванні ОСОБА_4 .
Тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавити власника та третіх осіб права відчужувати, розпоряджатися та використовувати вищевказане майно.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1