вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"03" лютого 2026 р. м. Рівне Справа № 918/674/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Торчинюка В.Г., при секретарі судового засідання Гупалюк О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Вакраської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енержі груп"
про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 11 331 грн. 88 коп.
В засіданні приймали участь:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: не з'явився;
Від прокуратури: Рункевич Ірина Вікторівна (в залі суду).
Описова частина:
24 липня 2025 року заступник керівника Вакраської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енержі груп" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 11 331 грн. 88 коп.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 918/674/25 за позовом Заступника керівника Вакраської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енержі груп" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 11 331 грн. 88 коп., розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі та призначено підготовче судове засідання на 26 серпня 2025 року.
28 липня 2025 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26 серпня 2025 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енержі груп" про зупинення провадження у справі № 918/674/25 - задоволено та зупинено провадження у справі № 918/674/25 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі № 920/19/24.
24 грудня 2024 року від представника відповідача через підсистему електронний суд надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 918/674/25, яке обґрунтоване тим, що за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, Великою Палатою Верховного Суду 21 листопада 2025 року винесено постанову у справі № 920/19/24 та вказує на необхідність поновлення провадження у справі оскільки із прийняттям вказаної постанови та сформуванням відповідних висновків підстави для зупинення провадження у даній справі відпали.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05 січня 2026 року провадження у справі № 918/674/25 поновлено та призначено до розгляду у підготовчому засіданні на 20 січня 2026 року.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20 січня 2026 року закрито підготовче провадження по розгляду позовної заяви у справі № 918/674/25 за позовом Заступника керівника Вакраської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енержі груп" про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 11 331 грн. 88 коп. та призначено розгляд справи № 918/674/25 до судового розгляду по суті на 03 лютого 2026 року.
В судовому засіданні 03 лютого 2026 року представник прокуратури підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник позивача - Володимирецької селищної ради та представник відповідача в судове засідання 03 лютого 2026 року не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника позивача та представника відповідача.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи прокурора, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Мотивувальна частина:
Прокурор зазначає, що Володимирецькою селищною радою проведено процедуру відкритих торгів UA-2022-12-12-006589-a за предметом: "Електрична енергія" та очікуваною вартістю 907 500 гривень.
За результатами відкритих торгів переможцем визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід енерджі груп".
02.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід Енерджі Груп" (далі - Постачальник) та Володимирецькою селищною радою (далі - Споживач) укладено Договір № 045/Т/1 про постачання електричної енергії споживачу (далі - Договір), за умовами якого, цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії (п. 1.1. Договору).
Відповідно до п. 2.1. Договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві - приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору. Споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь - якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору (п. 3.1. - п. 3.3. Договору).
Згідно з п. 5.1. Договору, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно - правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення, у спосіб визначений комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору): 1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальником письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору; 2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін у строк до зазначеної в повідомленні дати зміни умов даного договору.
Відповідно до п. 5.2. - п. 5.4. Договору, спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну. обчислену на базі різних диференційованих цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Цей договір набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви - приєднання (додаток № 1 до договору) і договірних величин споживання електричної енергії (додаток № 3 до договору) та укладається на строк до 31.12.2023 року включно, а в частині виконання фінансових зобов'язань (в т.ч. повної оплати заборгованості, включаючи штрафні санкції) договір діє до повного їх виконання. Відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дія договору може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у цьому договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п. 13.1. Договору).
Відповідно до Заяви - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 р.), підписаною споживачем - Володимирецькою селищною радою 02.01.2023 року, початок постачання з 02.01.2023 року.
Між сторонами підписано "Комерційну пропозицію "Тендерна"" (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 р.), відповідно до п. 1 якої, ціна на електричну енергію за 1 кВт*год становить 4,58333 грн без ПДВ, зазначається у розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду та включає наступні складові: закупівельна ціна електричної енергії для споживача на сегментах ринку електричної енергії (ринку "на добу наперед", та/або внутрішньодобовому ринку, та/або ринку двосторонніх договорів, та/або балансуючому ринку) з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України, які постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії та вартість послуг постачальника електричної енергії; тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго", що встановлюється відповідною Постановою НКРЕКП.
Згідно п. 4 вищевказаної "Комерційної пропозиції", по закінченню розрахункового періоду, постачальник здійснює остаточний розрахунок (перерахунок) за фактичним обсягом споживання електричної енергії споживачем та надає споживачу рахунок - фактуру на оплату за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді та/або акт приймання - передачі до 10-го числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунку грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, але не пізніше ніж до 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим. Датою вручення рахунку є дата його відправлення будь - яким з наступним з способів: засобами електронного зв'язку, поштовим зв'язком, отримання нарочно, або іншим способом. У випадку припинення (або розірвання) договору, у т. ч. дострокового, споживач зобов'язаний оплатити постачальнику остаточний рахунок та або акт приймання-передачі за спожиту енергію, з урахуванням п. 1. комерційної пропозиції. Споживач здійснює оплату протягом 5 робочих днів від дня отримання даного рахунку.
Договір набирає чинності з дня моменту погодження (акцептування) споживачем заяви - приєднання (додаток № 1 до договору) та діє до 31.12.2023 року, а в частині розрахунків (в т.ч. повної оплати заборгованості) договір діє до повного їх виконання. Даний договір, відповідно до частини 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 % суми, визначеної у цьому договорі, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку (п. 9 "Комерційної пропозиції").
Відповідно до п. 2. - п. 4. Додатку 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 р. "Договірні величини споживання електричної енергії", ціна цього договору становить 907 500,00 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ 151 250,00 грн. Зобов'язання за цим договором беруться в межах кошторисних призначень. Сторони усвідомлюють, що зазначена в п. 2 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2023 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених пунктом 19 постанови КМУ від 12.10.2022 р.
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди № 1 від 09.01.2023 року до договору № 045/Т/1 від 02.01.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, у зв'язку з приєднанням нового об'єкта електропостачання споживача до договору сторони вирішили доповнити персоніфіковані дані споживача (додаток 1 до Заяви - приєднання) рядками наступного змісту: Будівля клубу (с. Біле, вул. Центральна, 27), ЕІС код точки комерційного обліку - 62Z096930811636; Будівля контори (смт. Володимирець, вул. 1 Травня, 60), ЕІС код точки комерційного обліку - 62Z8027371777732.
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди № 2 від 07.02.2023 року до договору № 045/Т/1 від 02.01.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, у зв'язку з приєднанням нового об'єкта електропостачання споживача до договору сторони вирішили доповнити персоніфіковані дані споживача (додаток 1 до Заяви - приєднання) рядками наступного змісту: 1. Адмінприміщення (смт. Володимирець, вул. Соборна, 31), ЕІС код точки комерційного обліку - 62Z3275430552299; 2. Адмінприміщення (смт. Володимирець, вул. Соборна, 23), ЕІС код точки комерційного обліку - 62Z39064993557210.
ТОВ "Захід Енерджі Груп" звернулося до Володимирецької селищної ради з листом № 6/041 від 14.08.2023 року в якому зазначило, що відповідно до даних офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку" відбулося зростання ціни на "на ринку на добу наперед" та внутрішньодобовому ринку (РДН/ВДР) в липні місяці 2023 року. Внаслідок істотної зміни обставин, які неможливо було передбачити в момент укладання договору, а саме у зв'язку з значним коливанням (зростанням) ціни на ринку, укладений договір та його виконання на діючих умовах для постачальника, є вочевидь невигідним, тобто збитковим. З огляду на зазначене, наявні усі правові підстави для внесення змін до договору, в частині збільшення ціни, при цьому, така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі. До вказаного листа ТОВ "Захід Енерджі Груп" додано примірники додаткової угоди до договору та експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати".
Відповідно до п. 1. - п. 3. Додаткової угоди № 3 від 25.04.2023 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 року, сторони домовилися про наступне:
1. Виключити з додатку 1 до заяви-приєднання, що є додатком №1 до договору рядок наступного змісту: № п/п 80, Клуб (Хиночі, вул. Центральна, 37) ЕІС код - 62Z3997417630583.
2. Споживач зобов'язується здійснити оплату всіх видів платежів по об'єкту, передбачених договором, до дати підписання даної додаткової угоди включно.
3. Усі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по ньому свої зобов'язання.
Відповідно до п. 1. - п. 3 Додаткової угоди № 4 від 28.08.2023 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 року про постачання електричної енергії споживачу, сторони домовилися про наступне:
Викласти в новій редакції рядки 73 та 82 додатку 1 до заяви-приєднання, що є додатком №1 до договору: № п/п 73, Адмінприміщення (ЦНАП) (с. Володимирець, вул. Єврейська, буд. 5) ЕІС код - 62Z95895336540147
1. Виключити з додатку 1 до заяви-приєднання, що є додатком №1 до договору рядок наступного змісту: № п/п 82, Нежитлове приміщення (с. Володимирець, вул. Єврейська, буд. 5) ЕІС код - 62Z9815361636373
2. Споживач зобов'язується здійснити оплату всіх видів платежів по об'єкту, передбачених договором, до дати підписання даної додаткової угоди включно.
3. Усі інші умови договору залишаються незмінними та сторони підтверджують по ньому свої зобов'язання.
Відповідно до п. 1. - п. 3. Додаткової угоди № 5 від 29.08.2023 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 року, сторони домовилися , зокрема:
"1. Викласти абзац перший п. 1. Комерційної пропозиції "Тендарна" (додаток № 2 до договору) в новій редакції: "Ціна на електричну енергію (за 1 кВт*год) становить 4,82340 грн без ПДВ, зазначається у розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду та включає наступні складові."
2. Сторони домовилися, з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об'єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 3 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди).
3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.08.2023 р."
Відповідно до п. 1. - п. 3. Додаткової угоди № 7 від 15.12.2023 року до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 року, сторони домовилися , зокрема:
"1. Викласти абзац перший п. 1. Комерційної пропозиції "Тендарна" (додаток № 2 до договору) в новій редакції: "Ціна на електричну енергію (за 1 кВт*год) становить 5,40 грн без ПДВ, зазначається у розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду та включає наступні складові."
2. Сторони домовилися, з огляду на збільшення ціни за одиницю товару, орієнтовна кількість закупівлі (об'єми закупівлі) електричної енергії коригується даною додатковою угодою, враховуючи збільшену ціну на електричну енергію і наводиться в новій редакції додатку 3 до договору (додаток 1 до даної додаткової угоди).
3. Дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦКУ розповсюджує свою дію на відносини між сторонами з 01.12.2023 р."
Згідно п. 2. - п. 4. Додатку 1 до Додаткової угоди № 7 від 15.12.2023 року (додаток 3 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 р.) "Договірні величини споживання електричної енергії", ціна цього договору становить 907 500,00 грн., в тому числі ПДВ 151 250,00 грн. Зобов'язання за цим договором беруться в межах кошторисних призначень. Сторони усвідомлюють, що зазначена в п. 2 даного додатку вартість заявлених споживачем договірних величин споживання електричної енергії на 2023 рік, визначена виходячи з вартості тарифів (ціни за одиницю товару) на момент укладання даного договору, а тому не є остаточною, при цьому, у разі зміни ціни за одиницю товару, істотні умови даного договору можуть змінюватися у випадках передбачених пунктом 19 постанови КМУ від 12.10.2022 №1178.
Враховуючи вищезазначене, додатковою угодою № 5 від 29.08.2023 визначено, ціна за спожиту електричну енергію за 1 кВт/год, становить 4,82349 грн./кВт*год. без ПДВ (збільшено ціну на 5,2 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.08.2023 року.
Додатковою угодою № 7 від 15.12.2023 - 5,4 грн./кВт*год без ПДВ (збільшено ціну на 17,8 %). Вказана додаткова угода поширює свою дію на правовідносини між сторонами, починаючи з 01.12.2023 року.
Отже, внаслідок укладення додаткових угод відбулось збільшення ціни за одиницю товару на 17,8 %.
Згідно актів приймання-передачі електроенергії відповідач поставив електричну енергію загальним обсягом 88 904 кВт*год, на загальну суму 512 710,17 грн., а саме:
- за січень 2023 року №00000000003 - 9 095 кВт*год. на суму 50 022,47 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №15, 52 від 08.02.2023;
- за лютий 2023 року №00000000032 - 9 904 кВт*год. на суму 54 471,96 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №54, №108 від 13.03.2023;
- за березень 2023 року №00000000066 - 7 912 кВт*год. на суму 43 515,97 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №75, №42, №186 від 20.04.2023;
- за квітень 2023 року №00000000098 - 7 866 кВт*год. на суму 43 262,96 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №24, №243, №94, №53 від 17.05.2023;
- за травень 2023 року №00000000129 - 4 80 1кВт*год. на суму 26 405,48 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №22, №316, №59, №108 від 12.06.2023;
- за червень 2023 року №00000000162 - 3 512 кВт*год. на суму 19 315,98 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №80, №119, №398, №30 від 17.07.2023;
- за липень 2023 року №00000000193 - 2 764 кВт*год. на суму 15 201,98 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №124, №455, №40, №96 від 10.08.2023;
- за серпень 2023 року №00000000228 - 4 498 кВт*год. на суму 26 035,27 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №527, №109, №125, №47 від 12.09.2023;
- за вересень 2023 року №00000000273 - 3 859 кВт*год. на суму 22 336,62 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №602, №127, №58, №128 від 13.10.2023;
- за жовтень 2023 року №00000000296 - 8 547 кВт*год. на суму 49 471,64 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №131, №668, №74, №148 від 17.11.2023;
- за листопад 2023 року №00000000328 - 9 766 кВт*год. на суму 56 527,44 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №82, №733, №132, №163 від 15.12.2023;
- згідно акту приймання-передавання за грудень 2023 року №00000000372 - 16 380 кВт*год. на суму 106 142,4 грн. з ПДВ, сплачені відповідно до платіжних доручень №138, №755, №94, №176 від 22.12.2023.
Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю UA-2022-12-12-006589-a, на веб порталі "Prozorro", правовідносини за вказаним Договором припинені.
11.12.2023 ТОВ "Захід енерджі груп" на адресу Володимирецької селищної ради скеровано лист №6/094 яким запропоновано укласти додаткову угоду, якою внести зміни до Договору, в частині збільшення ціни.
На підставі вказаного листа 15.12.2023 сторони уклали додаткову угоду №7, якою відповідно до п. 13.10 умов Договору та пп. 2 п. 19 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 визначили ціну за (одиницю товару) кВт*год спожитої електричної енергії в розмірі 4,4 грн/кВт*год. без ПДВ. Відповідно до умов підписаної додаткової угоди вказана ціна починає застосовуватись до договірних величин споживання електричної енергії з 1 грудня 2023 року.
На обґрунтування необхідності внесення змін до договору ТОВ "Захід енерджі груп" надано експертний висновок Рівненської торгово-промислової палати В-272, відповідно до змісту якого середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у листопаді 2023 року збільшилась з 3 466,83 грн/МВт*год. до 4 357,8 грн/МВт*год. тобто на 25,7% в порівнянні з січнем 2023 року.
Окрім цього, середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у листопаді 2023 року збільшилась з 3 669,87 грн/МВт*год. до 4 357,8 грн/МВт*год. тобто на 18,75% в порівнянні з липнем 2023 року.
Також, середньозважена ціна на електроенергію на РДН (ОЕС) у листопаді 2023 року збільшилась з 4 162,23 грн/МВт*год. до 4 357,8 грн/МВт*год. тобто на 4,7% в порівнянні з серпнем 2023 року.
Так, укладення додаткової угоди №7 призвело до збільшення ціни за 1 кВт/год. на 17,8 %, порівняно з ціною, зазначеною в Договорі.
Таким чином, Володимирецька селищна рада в грудні 2023 року повинна була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 16 380 кВт*год кошти у розмірі 94 810,52 грн з ПДВ (16 380 (обсяг електричної енергії поставленої в грудні) *4,82349 +20%).
За таких обставин, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірної додаткової угоди з порушенням законодавства мала місце переплата коштів у розмірі 11 331,88 грн (106 142,4 грн (фактично сплачені кошти за електричну енергію поставлену з вересня по лютий) - 94 810,52 грн.).
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), визнання правочину недійсним є способом захисту цивільних прав та інтересів. За змістом ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України), серед способів захисту визначено визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
За приписами ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до частини першої та другої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
При цьому, суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначає Закон України "Про публічні закупівлі". Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
За змістом статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі / спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Частиною 1 статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції / пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції / пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до п. 1 "Комерційної пропозиції "Тендерна" (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 р.), відповідно до п. 1 якої, ціна на електричну енергію за 1 кВт*год становить 4,58333 грн без ПДВ, зазначається у розрахунковому документі, виставленому за підсумком розрахункового періоду та включає наступні складові: закупівельна ціна електричної енергії для споживача на сегментах ринку електричної енергії (ринку "на добу наперед", та/або внутрішньодобовому ринку, та/або ринку двосторонніх договорів, та/або балансуючому ринку) з урахуванням податків, зборів та платежів, що передбачені чинним законодавством України, які постачальник сплачує при закупівлі електричної енергії та вартість послуг постачальника електричної енергії; тариф на послуги з передачі електричної енергії ПрАТ "НЕК "Укренерго", що встановлюється відповідною Постановою НКРЕКП.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 632 ЦК України, Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів,совуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті. У зв'язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Таким чином, Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини 5 наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
У п. 52 - п. 63 та п. 88 - п. 90 постанови Великої Палати Верховного суду від 24.01.2024 року у справі № 922/2321/22 (провадження № 12-57гс23) викладено правову позицію:
"Відповідно до частини четвертої статті 41 Закону № 922-VIII умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Із системного тлумачення наведених норм ЦК України та Закону № 922-VIII вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
В іншому випадку не досягається мета Закону № 922-VIII, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.
Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".
Отже, вказана норма Закону № 922-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.
Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" № 114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон № 114-ІХ), яким Закон № 922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.
Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.
Як убачається з пояснювальної записки до проєкту Закону № 114-ІХ, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов'язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.
За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом № 114-ІХ у вказану норму пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі."
Таким чином, у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни, водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.
Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища як коливання ціни на ринку.
Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.
При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.
Суд зазначає, що чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання.
Разом з тим, судом враховується, що у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 13.10.2020 року у справі № 912/1580/18).
Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (правова позиція викладена Верховним Судому складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 року у справі № 927/491/19).
При цьому судом враховується, що будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.
З іншого боку, будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки (позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2021 року у справі № 927/550/20).
Так, позивач, який мав беззаперечне право на отримання електричної енергії за ціною, визначеною в укладеному між сторонами договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо збільшення ціни товару підписав оспорену додаткову угоду, внаслідок чого ціна за одиницю товару збільшилась, а обсяг поставки, що передбачався за договором, фактично, зменшився.
Крім того, суд погоджується з доводами прокурора про те, що збільшення ціни електричної енергії у додатковій угоді по відношенню до погодженої у договорі ціни здійснено з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 цього Закону, яким встановлена не лише вимога пропорційного збільшення ціни за одиницю товару по відношенню до збільшення ціни товару на ринку, а й 10-відсоткове обмеження такого збільшення.
Зокрема, з аналізу додаткової угоди слідує, що динаміка зміни ціни за договором у відсотковому значенні становила + 17,8 % .
При цьому судом звертається увага на те, що сторони не могли не розуміти особливості функціонування ринку електричної енергії; враховуючи діяльність відповідача, на момент підписання основного договору відповідач знав (не міг не знати) про ціни, які склалися на ринку на електричну енергію, постачання якої він мав намір здійснювати, та гарантував її поставку замовнику за цінами відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі / спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.
Верховний Суд у постанові від 12.09.2019 року у справі № 915/1868/18 наголосив, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".
Отже, сторонами не підтверджено правомірності дій щодо зміни істотних умов договору про закупівлю після його підписання та до виконання сторонами в повному обсязі.
За таких обставин зміна ціни згідно з оспорюваною додатковою угодою є безпідставною, суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", з огляду на що суд доходить висновку про наявність підстав для визнання оспореної додаткової угоди недійсною відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України.
Крім того, розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення до суду з позовом про визнання такого договору недійсним. Так само не перешкоджає поданню відповідного позову закінчення строку (терміну) дії оспорюваного правочину до моменту подання позову. Аналогічна правова позиція Верховного суду викладена у постанові від 27.11.2018 року у справі № 905/1227/17.
Також прокурором заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача надмірно сплачених коштів у розмірі 11 331,88 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Враховуючи, що оспорювана додаткова угода є недійсною та не породжує правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за Договором, мали регулюватись за ціною, визначеної у Договорі з урахуванням додаткової угоди № 5 від 29.08.2023 року, де збільшено ціну за 1 кВт/год. електричної енергії до 4,82349 грн. без ПДВ, тобто збільшено ціну на 5,2%.
З огляду на викладене, здійснюючи розрахунок за поставлену електричну енергію за тарифом, визначеним за умовами додаткової угоди №5, Володимирецька селищна рада в грудні 2023 року повинна була сплатити за поставлену електричну енергію в обсязі 16 380 кВт*год кошти у розмірі 94 810,52 грн з ПДВ (16 380 (обсяг електричної енергії поставленої в грудні) *4,82349 +20%).
Отже, внаслідок неправомірного збільшення ціни на електричну енергію шляхом укладання спірних додаткових угод з порушенням законодавства, а також з урахуванням сплати понад суму визначену актами приймання-передачі, мала місце переплата коштів у розмірі 11 331,88 грн.
З урахуванням того, що внаслідок виконання позивачем своїх зобов'язань фінансового характеру за оспорюваними угодами, з урахуванням сплати понад суму визначену актами приймання-передачі, відповідачем було отримано грошові кошти на загальну суму 11 331,88 грн., які є такими, що були безпідставно одержані відповідачем (підстава їх набуття відпала), а тому відповідач зобов'язаний їх повернути Володимирецькій селищній раді, що відповідає приписам ст. ст. 216, 1212 ЦК України.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.2024 року у справі № 918/323/23.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, судом встановлено, що додаткова угода № 7 від 15.12.2023 року до Договору про постачання електричної енергії споживачу № 045/Т/1 від 02.01.2023 року, яка були предметом розгляду, укладена з порушенням Закону України "Про публічні закупівлі", а тому суд вважає обґрунтованими та правомірними позовні вимоги прокурора про визнання такої додаткової угоди недійсною.
Надмірно сплачені кошти в сумі 11 331,88 грн. необхідно стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енержі груп" на користь Володимирецької селищної ради.
Щодо участі прокурора у цій справі, оцінка обґрунтованості порушення інтересів держави в особі органу, визначеного прокурором позивачем.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 3 частини 1 статті 1311 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частинами 3 та 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
За змістом ч. 1, ч. 3, ч. 4 та ч. 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
З системного аналізу вказаних правових норм вбачається, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 р. № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи № 806/1000/17).
У даному випадку загроза порушення інтересів держави полягає у порушенні чинного законодавства про публічні закупівлі.
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18 викладено таку правову позицію:
- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;
- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;
- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;
- прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 дійшла висновків, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, у спірних правовідносинах судам необхідно дослідити: чи знав або повинен був знати компетентний орган про допущені порушення інтересів держави, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся; чи дотримано прокурором розумного строку для надання уповноваженому органу можливості відреагувати на виявлене прокурором порушення та самостійно звернутися до суду з відповідним позовом або ж надати аргументовану відповідь на звернення прокурора.
При цьому самого лише посилання прокурора про виявлення ним порушення інтересів держави та невжиття органом державної влади (позивачем у справі), на який покладено обов'язок щодо судового захисту інтересів держави, відповідних дій для такого захисту, недостатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом п. 2 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва.
Прокурор, обґрунтовуючи звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі Володимирецької селищної ради, вказав, що укладенням додаткової угоди до договору поставки електричної енергії порушені матеріальні інтереси, оскільки з її урахуванням селищною радою отримано обсяг електричної енергії у порівнянні з первісним договором за вищою ціною. Недотримання в даному випадку законодавства в сфері публічних закупівель сприяло виникненню особливих негативних економічних і соціальних наслідків. Володимирецька селищна рада, відповідно до покладених на неї завдань, забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів. При цьому, Володимирецька селищна рада не використовує надані повноваження та не звернулась до суду щодо оскарження вказаної додаткової угоди та стягнення коштів.
Суд погоджується з доводами прокурора щодо правомірності визначення Володимирецької селищної ради позивачем по справі, як суб'єкта владних повноважень, до компетенції якої віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави, і в особі яких прокурор може звертатися до суду.
Судом враховано, що Володимирецька селищна рада є стороною правочинів. Порушення інтересів держави обґрунтовано укладенням Володимирецькою селищною радою додаткової угоди всупереч вимог чинного законодавства і інтересам держави, що призвело до безпідставної зміни істотних умов договору, зростання ціни за одиницю товару.
Вараською окружною прокуратурою, у відповідності до вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", скеровано на адресу Володимирецької селищної ради відповідний лист № 52-815вих-25 від 14.05.2025, яким повідомлено про наявність порушень при підписанні додаткової угоди №7 від 15.12.2023 до Договору постачання електричної енергії.
Відповідно до відповіді селищної ради від 04.07.2025 №вих.-1648/03-35/25, останнє повідомляє, що процесуальні заходи щодо визнання недійсними додаткової угоди селищною радою не здійснювалися.
У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 р. у справі № 917/665/20, 07.04.2021 р. у справі № 913/124/20, 09.06.2021 р. у справі № 916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку ст. 23 Закону "Про прокуратуру", та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:
- суд зобов'язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт не звернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;
- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;
- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону "Про прокуратуру"; такий підхід є занадто формалізованим, критерій "розумності" строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
У п. 55-56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18. Так, у п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов'язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що, звертаючись до суду із позовом у даній справі, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в суді, визначив, у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Як вбачається, прокуратурою заявлено 1 позовну вимогу немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру.
За подання позовної заяви прокуратурою сплачено судовий збір у необхідному розмірі - 4 844 грн 80 коп., про що свідчить платіжна інструкція № 1436 від 21.07.2025 року.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приписами ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи, що позов визнано обґрунтованим судом в повному обсязі, судові витрати у справі по сплаті судового збору у розмірі 4 844 грн 80 коп., сплачені Рівненською обласною прокуратурою покладаються на відповідача у справі, - як особи внаслідок неправомірних дій якої було безпідставно укладено додаткову угоду № 7 до Договору від 02.01.2023, яка була предметом спору у даній справі.
Керуючись ст. ст. 129, 191, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною Додаткову угоду № 7 від 15 грудня 2023 року до Договору на постачання електричної енергії № 045/Т/1 від 02 січня 2023 року, укладеного між Володимирецькою селищною радою (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н., смт. Володимирець, вул. Повстанців, 21, код ЄДРПОУ 04388113) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Захід енерджі груп" (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, 4а/6а, оф. 508, код ЄДРПОУ 43752746).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерджі груп" (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А/6А, оф. 508, код ЄДРПОУ 43752746) на користь Володимирецької селищної ради (34300, Рівненська обл., Вараський р-н., смт Володимирець, вул. Повстанців, буд. 21, код ЄДРПОУ 04388113) в дохід місцевого бюджету кошти у розмірі 11 331 (одинадцять тисяч триста тридцять одна) грн. 88 коп.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід енерджі груп" (33028, м. Рівне, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 4А/6А, оф. 508, код ЄДРПОУ 43752746) на користь Рівненської обласної прокуратури області (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, код ЄРДПОУ 02910077) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн. 80 коп. судового збору, сплаченого за пред'явлення позовної заяви до суду за наступними реквізитами: одержувач - р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк: Державна казначейська служба, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800.
5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 05 лютого 2026 року.
Суддя Вадим Торчинюк