адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/Код ЄДРПОУ 03500004
05.02.2026 Справа № 917/2144/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., секретар судового засіданні Сьомкіна А. В., розглянувши справу № 917/2144/25
за позовною заявою Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", вул. Польська, 2а, м. Полтава, 36008
до відповідача Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №57 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Героїв Маріуполя, 61 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39601
про стягнення 485 432,97 грн заборгованості
Без виклику учасників справи
встановив:
19.11.2025 року до Господарського суду Полтавської області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" до відповідача Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №57 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості за договором №7084 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води у розмірі 485 432,97 грн, з яких: 421 483,86 грн - основна заборгованість, 50 262,81 грн - пеня, 4 864,14 грн - 3% річних, 8 822,16 грн - інфляційні втрати (вх. № 2231/25).
Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не в повному обсязі здійснив оплату за договором на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води №7084 від 01.11.2022 року, чим порушив умови господарських зобов'язань, встановлені зазначеним договором та законом.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.11.2025 року справу № 917/2144/25 розподілено судді Тимощенко О. М.
05.12.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 15722, а. с. 68, 69), в якому підтверджено наявність заборгованості за спожиту теплову енергію та зазначено, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором.
Також зазначено, що заборгованість утворилась через відсутність своєчасного фінансування з боку Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Враховуючи баланс інтересів сторін у справі, майновий (фінансовий) стан позивача та відповідача, значний розмір боргу та значний розмір нарахованої пені, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за спірним договором, відповідач просив зменшити розмір пені на 95%.
11.12.2025 року до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №16038, документ сформований в системі "Електронний суд" 10.12.2025 року, а. с. 73 - 75), в якій він підтримав позовні вимоги, заперечив проти зменшення пені, заявленої до стягнення. Також до відповіді на відзив позивач долучив в якості додатків копію Звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2025 р.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, десятої статті 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина восьма статті 80 ГПК України).
Статтею 113, ч. 1 ст. 118 та ч. 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зазначена відповідь на відзив містять як додатки додаткові докази, подані з порушенням строків, визначених ст. 80 ГПК України, так і не містить клопотання про поновлення строків на їх подання.
Прийняття додаткових доказів поза межами процесуального строку на їх подання без розгляду питання про поновлення такого строку та врахування цих доказів при прийнятті судових рішень у цій справі буде неправомірним.
При цьому суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постановах у справах № 46/603, № 910/12005/22 та 916/925/24.
З урахуванням наведеного докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються (частина восьма статті 80 ГПК України).
Відповідно до частини п'ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, суд здійснює розгляд справи №917/2144/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснює ліцензовану господарську діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії та є виконавцем послуги з постачання теплової енергії у м. Кременчуці.
Ліцензії позивача на право провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, на право провадження господарської діяльності з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та на право провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії переоформлені на безстрокові, згідно з Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 739 від 06.06.2017.
В свою чергу, Рішенням Полтавської обласної ради № 481 від 14.10.2022 "Про прийняття цілісного майнового комплексу відокремленого підрозділу "Кременчуцька ТЕЦ" Державної установи "Навчально-методичний центр з газової безпеки" у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст Полтавської області" зазначений цілісний майнового комплекс вирішено передати позивачу як внесок до статутного капіталу, в зв'язку з чим позивача визначено виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води на лівобережній частині міста Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ з покладенням відповідних обов'язків згідно із законодавством (Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області № 1508 від 20.10.2022).
Таким чином, починаючи з опалювального сезону 2022/2023 років ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" постачало теплову енергію і надавало послуги з постачання теплової енергії та гарячої води на лівобережній частині м. Кременчука від джерела Кременчуцької ТЕЦ у тому числі і відповідачу.
З матеріалів справи вбачається, що 01.11.2022 сторони спору уклали між собою Договір на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води № 7084 (надалі - договір, а. с. 13 - 16), строком дії до 31.12.2022 року. Договір вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде заявлено однією із сторін ( п. 43, п. 44. договору).
Предметом даного договору є зобов'язання позивачем постачати відповідачеві теплову енергію за адресою вул. Героїв Маріуполя, буд. 61А - Дошкільний заклад № 57, з метою забезпечення опалення приміщення, за що відповідач зобов'язується своєчасно та повно сплачувати вартість поставленої теплової енергії.
Відповідно до умов договору, облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном або надсилаються на електронну адресу з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності (п. 16, п. 18 договору).
Обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження здійснюється на підставі проєктного теплового навантаження, яке складає 0,224300 Гкал/год, опалювальна площа 1764,4 кв. м (п. 19.1., п. 22.3. договору).
Факт отримання споживачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору.
У разі неповернення споживачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, як це передбачено п. 11 договору, цей акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії (п. 36 договору).
Сторони визначили, що розрахунки за користування тепловою енергію згідно договору здійснюються наступним чином:
- розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), на момент розгляду справи судом, становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ) (п. 33 договору, додаткова угода № 1 від 15.12.2023 до договору).
- в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проєктного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії (п. 34 договору);
- всі розрахунки проводяться на підставі рахунку та акту приймання-передачі теплової енергії складених позивачем. Датою формування є останнє число розрахункового місяця (п. 35. договору);
- факт отримання відповідачем теплової енергії фіксується щомісячно актом приймання-передачі теплової енергії, який підписується сторонами відповідно до вимог чинного законодавства і договору. Уразі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії. (п. 36. договору);
- споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим (п. 37. договору).
Разом з тим, у п. 39 договору сторони погодили, що у випадку несплати у вказані терміни вартості теплової енергії, вводиться пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а також стягуються 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно зі ст. 625 ЦК України.
Судом встановлено, що у спірний період діяли наступні встановлені уповноваженим органом тарифи:
- з 01.02.2025 по 31.03.2025 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
З матеріалів справи також вбачається, що Кременчуцький заклад дошкільної освіти №57 має особовий рахунок № 7084, за яким, згідно даних вузла комерційного обліку теплової енергії здійснювався облік теплової енергії у спірний період (з 01.02.2025 по 31.03.2025) та відповідно до теплового навантаження визначеного Договором (а. с. 33).
Згідно рішення від 31.10.24 року з № 2535 Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради, з 01.11.2024 року розпочався опалювальний період 2024-2025 років для закладів дошкільної освіти (а. с. 29).
Так, у період з 01.02.2025 по 31.03.2025 позивач відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 421 843,86 грн, що вбачається з Актів приймання-передачі теплової енергії від 28.02.2025 року та від 31.03.2025 року за спільним номером 17084 (а. с. 35).
Зазначені акти підписані лише позивачем. Проте, в матеріалах справи наявні докази отримання відповідачем вказаних актів (а. с. 35) та відсутні заперечення відповідача щодо обсягів спожитої ним теплової енергії, вказаних у актах приймання-передачі теплової енергії. Таким чином, зазначені акти приймання-передачі теплової енергії вважаються оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджують факт надання Споживачу теплової енергії, як це передбачено п. 36 договору (п. 2.9 цього рішення).
На підставі складених Актів позивач виставив відповідачу рахунки на оплату від 28.02.2025 року та від 31.03.2025 року (а. с. 34), які відповідачем отримані, але не оплачені, з огляду на те, що відповідач доказів оплати не надав.
Таким чином, заборгованість відповідача за відпущену позивачем теплову енергію на опалення приміщення споживача за період 01.02.2025 по 31.03.2025 на момент розгляду справи судом складає 421 843,86 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Матеріалами справи підтверджено, що 01 листопада 2022 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" та Кременчуцьким закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №57 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області було укладено договір № 7084 на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води.
Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються ЗУ "Про теплопостачання", який визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії, захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
За приписами статті 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Сфера теплопостачання є сферою діяльності з виробництва, транспортування, постачання теплової енергії споживачам.
Споживачем теплової енергії є, зокрема, юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
У відповідності до ст. 2ЗУ "Про теплопостачання" цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Згідно норм ст.3 ЗУ "Про теплопостачання" відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 25 ЗУ "Про теплопостачання" теплопостачальні організації зобов'язані забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.
Цьому обов'язку кореспондує обов'язок споживачів теплової енергії визначений статтею 19 ЗУ "Про теплопостачання", згідно якого споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно ст. 24 ЗУ "Про теплопостачання", одним з основних обов'язків споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів.
На виконання умов договору №7084, зокрема, у період з 01.02.2025 по 31.03.2025, позивач постачав відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на опалення приміщення відповідача, рахунки та акти приймання-передачі наданих послуг за кожен місяць спірного періоду надавались відповідачу.
Акти приймання-передачі теплової енергії за спірний період підписані лише з боку позивача. Разом з тим, пунктом 36 договору №7084 сторони погодили, що у разі неповернення відповідачем Акту приймання-передачі теплової енергії в 5-денний термін, акт, що підписаний теплопостачальною організацією в односторонньому порядку, вважається оформленим відповідно до вимог чинного законодавства і підтверджує факт надання споживачу теплової енергії.
Спору між сторонами щодо обсягу отриманої теплової енергії за вказаний період немає. При цьому, обсяги отриманої теплової енергії за вказаний період підтверджуються відомостями про фактичні покази засобів теплової енергії по Кременчуцькому закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №57 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, що додані до матеріалів позовної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.02.2025 по 31.03.2025 за відпущену теплову енергію позивач відповідачу нарахував до сплати 421 483,86 грн.
При цьому, як стверджує позивач, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.02.2025 по 31.03.2025 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Досліджуючи питання правомірності застосування вказаних вище тарифів позивачем суд зазначає таке.
Вищезазначений договір є чинним, спорів щодо визнання недійсними його умов між сторонами не існує.
В силу умов укладеного договору та в силу актів цивільного законодавства, що регулюють правовідносини у сфері теплопостачання у відповідача щомісячно виникає обов'язок щодо оплати фактично спожитої теплової енергії.
Відповідно до п. 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198 (надалі - Правила № 1198) розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.
У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі.
Згідно п. 16 договору № 7084 облік споживання теплової енергії на опалення приміщень відповідача проводиться вузлом комерційного обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 18 договору № 7084 зняття показників вузла комерційного обліку теплової енергії проводиться відповідачем і передаються позивачу в останні три дні розрахункового місяця та передаються за телефоном 050 810 017 80, або надсилаються на електронну адресу v.r.t.kremenchuk@pte.poltava.ua з обов'язковим наступним підтвердженням у письмовій формі, за підписом уповноваженої особи та скріпленим печаткою за наявності.
Згідно п. 19.1 договору № 7084 обрахунок місячної абонентської плати за приєднане теплове навантаження, здійснюється на підставі проектного теплового навантаження.
Відповідно до п. 22.3 договору № 7084 проєктне теплове навантаження на опалення будівлі споживача становить 0,224300 Гкал/год, опалювальна площа 1 764,4 кв.м.
Розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться відповідно до тарифів, встановлених уповноваженим органом. В разі зміни тарифів розрахунки здійснюються за новими тарифами.
Тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів), на момент розгляду справи судом, становить: умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - 3 064,76 грн/Гкал (без ПДВ), умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 170 458,64 грн/Гкал/год (без ПДВ) (п. 33 договору, додаткова угода № 1 від 15.12.2023 до договору).
Згідно п. 34 договору № 7084 в рахунок на оплату включається вартість фактично спожитої теплової енергії за поточний місяць та вартість теплової енергії, що не врахована в рахунку за попередній місяць і місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження (розрахована шляхом множення проектного теплового навантаження (Гкал/год.) на умовно-постійну частину двоставкового тарифу на теплову енергію (грн/Гкал/год (без ПДВ)). Місячна абонентська плата за приєднане теплове навантаження сплачується Споживачем щомісяця протягом року незалежно від обсягів споживання теплової енергії.
Згідно п. 36 Правил №1198 теплопостачальна організація зобов'язується забезпечувати протягом обумовленого в договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв), підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіка теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених договором.
За приписами п. 40 Правил № 1198 споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
Згідно ч. 1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
У відповідності до ч.1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до ст. 13 ЗУ "Про ціни і ціноутворення" державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, в тому числі шляхом установлення обов'язкових для застосування суб'єктами господарювання фіксованих цін.
Згідно норм ч.1 ст.15 ЗУ "Про теплопостачання" державне регулювання діяльності у сфері теплопостачання провадиться зокрема у формі регулювання тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії з урахуванням змін цін на енергоносії та інших витрат.
За приписами статті 13 ЗУ "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 43 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, які надаються підприємствами, що перебувають у спільній власності територіальних громад, представництво інтересів яких здійснює відповідна районна чи обласна рада, а також суб'єктами господарювання, що здійснюють управління (експлуатацію) цілісними майновими комплексами таких підприємств.
За приписами ч.1 ст. 9 ЗУ "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензіат зобов'язаний виконувати вимоги ліцензійних умов відповідного виду господарської діяльності.
Згідно до пп. 9 п. 3.2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 308 від 22.03.2017 (зі змінами), передбачено, що при провадженні господарської діяльності з постачання теплової енергії ліцензіат повинен дотримуватися такої організаційної вимоги, як здійснення постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень. Таким уповноваженим органом, що для ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" встановлює тарифи на постачання теплової енергії є Полтавська обласна рада.
Як зазначено вище, за спірний період у розрахунках за відпущену теплову енергію діяли тарифи:
- з 01.02.2025 по 31.03.2025 встановлені рішенням Полтавської обласної ради №854 від 30.08.2024 ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" для потреб бюджетних установ (з урахуванням витрат на утримання та ремонт центральних теплових пунктів та без урахування витрат на утримання та ремонт індивідуальних теплових пунктів) на наступному рівні:
умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію 2 813,61 грн/Гкал (без ПДВ);
умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію (місячна абонентська плата на одиницю теплового навантаження) - 182 607,68 грн/Гкал/год (без ПДВ).
Інформація про тарифи є загальнодоступною та перебуває у вільному доступі на сайті Полтавської обласної ради https://oblrada-pl.gov.ua та на сайті ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" http://te.pl/ua/.
Формування зазначених тарифів здійснювалось ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" на підставі Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги" № 869 від 01.06.2011 (далі - Порядок № 869).
Порядок №869 застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб'єктів природних монополій, а також для суб'єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у п. 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб'єктів під час розрахунку зазначених тарифів.
Відповідно до п. 4 Порядку № 869, під час формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води суб'єктами господарювання, що перебувають у спільній власності територіальних громад, вимоги цього порядку в частині формування тарифів для кожної окремої територіальної громади (у разі провадження ліцензованої діяльності та надання комунальних послуг у декількох територіальних громадах) на таких суб'єктів не поширюється.
Вказана норма є імперативною та не містить жодних альтернативних тлумачень.
Відповідно до пункту 3.2. Розділу 3 ЛІЦЕНЗІЙНИХ УМОВ провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії магістральними і місцевими (розподільчими) тепловими мережами, затверджених Постановою НКРЕКП №308 від 22.03.2017 року, при провадженні ліцензованої діяльності ліцензіат повинен дотримуватися організаційних вимог, зокрема, здійснювати постачання теплової енергії за тарифами, що встановлюються уповноваженим законом державним колегіальним органом або органами місцевого самоврядування в межах наданих повноважень.
Частиною 1 статті 10 ЗУ "Про природні монополії" №1682 передбачено, що суб'єкти природних монополій зобов'язані, зокрема, дотримуватися умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій; забезпечувати на недискримінаційних умовах реалізацію вироблених ними товарів споживачам.
З огляду на вищевикладені вимоги чинного законодавства України, ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" зобов'язано здійснювати постачання теплової енергії споживачам за тарифами, що встановлені Полтавською обласною радою, на недискримінаційних умовах, тобто застосовувати встановлений двоставковий тариф на послугу з постачання теплової енергії для всіх споживачів підприємства, в т.ч. споживачів міста Кременчука.
Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання додаткової угоди від 15.12.2023 року недійсним сторони суду не надали.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 дійшла висновку, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Отже, за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано позовну заяву, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним / неукладеним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину.
Крім того, судом враховано, що відповідач по даній справі звертався до Господарського суду Полтавської області з позовом про зобов'язання ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" здійснити перерахунок вартості наданих послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, відповідно до рівня цін (тарифів) за послуги постачання тепла, що застосовувались до позивача станом на 24.02.2022.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 року у справі № 917/1122/23, залишеним без змін постановою Східного апеляційного Господарського суду від 23.07.2024 р., у задоволенні позовних вимог Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла-садок) №57 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ПОКВПТГ "Полтаватеплоенерго" про визнання дії щодо нарахування вартості спожитого тепла Кременчуцьким закладом дошкільної освіти (ясла-садок) №57 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області стосовно приміщення за адресою: вул. Героїв Маріуполя (Героїв Бреста), буд. 61 а, м. Кременчук, Полтавська область, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, згідно двоставкового тарифу, незаконними - відмовлено.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.04.2024 року у справі № 917/1122/23, зокрема, встановлено, що визначення відповідачем в рахунках на оплату, копії яких додані до позовної заяви, вартості теплової енергії за двоставковим тарифом на послугу з постачання теплової енергії, який був встановлений додатком 2 до Рішення Полтавської обласної ради № 477 для бюджетних установ, відповідало як умовам укладених між сторонами по справі Договорів, так і вимогам чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За вказаного, суд дійшов висновку про правомірність застосування позивачем при обрахунку вартості спожитої відповідачем теплової енергії за вищезазначеними тарифами.
Згідно з приписами статей 525, 526, 629 Цивільного кодексу України і статті 193 Господарського кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно п. 37 договору №7084 сторони домовились про те, що споживач зобов'язується сплачувати за теплову енергію у строк до 30 числа місяця наступного за розрахунковим.
Як зазначено судом вище, за період з 01.02.2025 по 31.03.2025 за відпущену теплову енергію відповідачу нараховано до сплати 421 483,86 грн
Проте, за вказаний період станом на дату звернення з позовною заявою відповідачем проплат не здійснено.
Таким чином, станом на дату звернення з позовною заявою за відповідачем утворилася заборгованість за відпущену теплову енергію за період з 02.2024 по 03.2025 в розмірі 421 483,86 грн.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав зобов'язання за вищезазначеним договором щодо здійснення ним поставки теплової енергії. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним договором не оплатив отриману теплову енергію, заборгованість останнього складає 421 483,86 грн. Дана обставина відповідачем не спростовується.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 421 483,86 грн заборгованості, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Крім суми основної заборгованості позивач просить стягнути із відповідача в зв'язку із неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 612 ЦК України встановлює, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань, а не штрафною санкцією.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Так, згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.
Такий же розмір пені встановлено за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до п. 39 договору №7084 у випадку несплати у вказані строки вводиться пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочки платежу, а також стягнення 3% річних, нарахованих на суму боргу та інфляційні втрати згідно ст.625 ЦК України.
Позивач заявив до стягнення 50 262,81 грн пені за загальний період з 31.03.2025 р. по 31.08.2025 р., 4 864,14 грн 3 % річних за період з 31.03.2025 р. по 31.08.2025 р. та 8 822,16 грн інфляційних втрат за період з травня 2025 р. по серпень 2025 р.
Перевірка правильності розрахунку 3 % річних, інфляційних та пені здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон", а також з урахуванням постанови Верховного Суду від 30.09.2025 року по справі №927/1431/23.
Перевіривши надані позивачем розрахунки пені у розмірі 50 262,81 грн, 3% річних у розмірі 4 864,14 грн та інфляційних втрат у розмірі 8 822,16 грн, судом встановлено, що такі розрахунки є арифметично вірними, обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 95 % суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.
Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.
Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Частина друга статті 233 ГК України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Отже, якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб'єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.
Враховуючи, що відповідач є закладом освіти, який фінансується з міського бюджету, баланс інтересів сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що становить 25 131,41 грн.
Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 25 131,41 грн.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до частини 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 421 483,86 грн основної заборгованості, 25 131,41 грн пені (з урахуванням зменшення на 50%), 4 864,14 грн 3 % річних та 8 822,16 грн втрат від інфляційних процесів підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходив із наступного.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Таким чином, витрати по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становлять 5 825,20 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Кременчуцького закладу дошкільної освіти (ясла - садок) №57 Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Героїв Маріуполя, 61 А, м. Кременчук, Полтавська область, 39601, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24831026) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (вул. Польська, 2 А, м. Полтава, 36008, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 03338030, рахунок НОМЕР_1 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478) 421 483,86 грн основного боргу, 25 131,41 грн пені, 4 864,14 грн 3% річних, 8 822,16 грн інфляційних втрат та 5 825,20 грн витрат на сплату судового збору.
Видати накази з набранням чинності цим рішенням.
3 В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.
Рішення складено та підписано 05.02.2026 року.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О. М. Тимощенко