справа № 166/2146/25
провадження № 2/166/110/26
категорія: 67
іменем України
05 лютого 2026 року с-ще Ратне
Ратнівський районний суд Волинської області в складі головуючого - судді Свистун О.М., за участю секретаря Омелько Н І., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна,
встановив:
Адвокат Кот С.І. в інтересах ОСОБА_1 11 грудня 2025 року звернувся у суд із позовом до ОСОБА_3 , у якому просить визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності сторін. Крім того, просить визнати за позивачем право власності на 1/2 ідеальну частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами.
Позов обґрунтовує тим, що позивач 07 травня 2020 року уклав шлюб із відповідачкою, який розірвано рішенням Ратнівського районного суду від 28 квітня 2023 року.
Зазначив, що під час шлюбу подружжя набуло у власність, зокрема, два житлові будинки з господарськими будівлями та спорудами, розташовані у АДРЕСА_1 , які сторони використовували для проживання сім'ї.
Один з будинків був зареєстрований за позивачем. Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області у справі № 166/1314/23 встановлено, що вказаний житловий будинок та надвірні будівлі набуті сторонами за час шлюбу за спільні кошти, визнав його об'єктом спільної сумісної власності подружжя та визнав за відповідачкою право власності на 1/2 частку цього будинку.
Інший житловий будинок з надвірними будівлями був придбаний 08.10.2021 року в період перебування сторін у шлюбі за договором купівлі-продажу, укладеним між громадянкою ОСОБА_4 та відповідачкою.
Зазначив, що спірний житловий будинок був придбаний під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, з метою забезпечення житлових потреб сім'ї, утримувався за рахунок спільних доходів, фактично використовувався обома сторонами та їхньою дитиною як сімейне житло.
Після розірвання шлюбу відповідачка фактично розпоряджається спірним житловим будинком як одноосібна власниця, не визнає за позивачем права на частку в цьому майні, перешкоджає у повному обсязі користуванню ним.
Враховуючи викладене, просить визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований на АДРЕСА_1 , об'єктом спільної сумісної власності сторін. Крім того, просить визнати за позивачем право власності на 1/2 ідеальну частку зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, а також стягнути з відповідачки на користь позивача понесені судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 1211 грн 20 коп. та витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 5000 грн.
У порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України суд отримав інформацію від Забродівської сільської ради Ковельського району Волинської області щодо реєстрації місця проживання відповідачки, з якої встановлено, що остання змінила своє прізвище на " ОСОБА_5 ".
З урахуванням викладеного, суд уважає правильним прізвище відповідачки " ОСОБА_5 ".
Ухвалою від 05 січня 2026 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 05 лютого 2026 року.
Сторони у судове засідання не з'явилися.
Передставник позивача звернувся до суду із заявою про розгляд справи за відсутності сторони позивача та підтримання позовних вимог. Відповідачка подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності та визнання позову, а також про звільнення її від сплати судових витрат, ураховуючи її скрутне матеріальне становище.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У зв'язку із відсутністю сторін згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Позов підлягає до задоволення.
Судом установлено, що сторони 07 травня 2020 року уклали шлюб, який рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 28 квітня 2023 року розірваний.
За правилами ч.2 ст.114 Сімейного Кодексу України датою припинення шлюбу є дата набрання рішенням суду законної сили, тобто 30 травня 2023 року.
Витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №278856212 від 08.10.2021 стверджено факт реєстрації 08 жовтня 2021 року права власності за ОСОБА_6 як одноосібним власником житлового будинку загальною площею 28,8 кв.м, житловою площею 19,9 кв.м, що знаходиться на АДРЕСА_1 (а.с. 15). Право власності зареєстровано на підставі договору купівля-продажу від 08.10.2021, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського районного нотаріального округу (а.с. 11-14).
Згідно з частиною 1 статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної сумісної власності.
Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму статті 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя (Постанова ВСУ від 7 грудня 2016 у справі №6-1568цс16).
Враховуючи визнання відповідачкою позову, яке не суперечить закону, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушує, суд доходить висновку, що згаданий житловий будинок є спільною сумісною власністю сторін.
Частиною першою статті 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, зважаючи на належність сторонам вказаного нерухомого майна на праві спільної сумісної власності, з огляду на рівність їх часток у цьому майні, беручи до уваги обраний позивачем спосіб захисту порушених прав, суд визнає на ОСОБА_1 право власності на ідеальної частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться у АДРЕСА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом установлено, що позивачем при поданні позовної заяви через підсистму Електронний суд сплачено 968,96 грн судового збору.
Відповідно до частин 1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладають у разі задоволення позову - на відповідача.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову (ч.1 ст.142 ЦПК).
Враховуючи, що позові вимоги задоволені повністю, до початку розгляду справи по суті відповідачка визнала позов, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивача частину судового збору за подання позовної заяви у розмірі 484,48 грнк, а іншу частину у розмірі 484,48 грн - повернути позивачу з Державного бюджету України.
Крім того, статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
За правилами ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи: ордер на надання правничої допомоги серії АР № 1282328, акт №1 обсягу наданої правничої (правової) допомоги до Договору про надання правничої (правової) допомоги б.н. від 08.12.2025, згідно з яким адвокат Кот С.І. надав правову допомогу ОСОБА_1 на загальну суму 5000 грн.
Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Суд зауважує, що справа не входить до категорії складних та розглядалась у спрощеному провадженні без участі представника позивача.
Крім того, послуги надані адвокатом, є типовими та не потребують витрати значного часу на складання документів та визначення правових позицій.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд бере до уваги зміст заяви представника позивача по суті, складність справи, яка є нескладною та розглядалась в спрощеному позовному провадженні, а також враховує, що представник позивача не брав участі у судовому засіданні. Виходячи з критерію розумності, реальності таких витрат, суд уважає, що визначений розмір оплати є дещо завищеним та не є співмірним обсягу наданих послуг.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року в справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17).
Підстав для звільнення відповідачки від сплати судових витрат суд не вбачає, остання доказів на підтвердження незадовільного майнового стану не надала.
Відтак, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про стягнення із відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн, та судового збору в розмірі 484,48 грн, уважаючи таке рішення справедливим і виваженим.
Керуючись ст.ст.10-13, 81, 142, 200, 206, 274, 279 ЦПК України, ст.355 ЦК України, ст.ст.57, 60, 69, 70 СК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна задовольнити повністю.
Визнати житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1562136707242, об'єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на (одну другу) частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що на АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору за подання позовної заяви у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 48 копійок, сплаченого згідно з квитанцією №3989-4004-0037-1636 від 10 грудня 2025 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційних скарг в 30 - денний строк з дня його складення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 .
Суддя Ратнівського
районного суду О.М.Свистун