79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.01.2026 Справа № 914/2751/25
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Юлії СУХОВИЧ, за участі секретаря судового засідання Ірини ХОРОЗ, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства “Укртрансгаз», місто Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Стрийнафтогаз», село Миртюки, Стрийського району, Львівської області
про стягнення 1 059 059,21 грн.
За участю представників:
від позивача: Онищук Мар'яна Борисівна - адвокат (довіреність №1-4043 від 26.08.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000340 від 17.09.2021) присутня в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку “ВКЗ»;
від відповідача: Храбатин Андрій Васильович - адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги №1112760 від 10.09.2025; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №001296 від 18.05.2018).
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Акціонерного товариства “Укртрансгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Стрийнафтогаз» про стягнення 1 059 059,21 грн заборгованості.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
Представник позивача в судове засідання 19.01.2026 для розгляду справи по суті в режимі відеоконференції з'явилася, позовні вимоги підтримала з підстав наведених у позові, відповіді на відзив, просила позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судове засідання 19.01.2026 для розгляду справи по суті з'явився, просив відмовити у задоволенні позову повністю з підстав наведених у відзиві та запереченнях.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 19.01.2026 року проголошено скорочене рішення (вступну та резолютивну частини).
Суть спору та правова позиція сторін.
Позиція позивача.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спір винику зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань подоговору транспортування природного газу №1703000054 від 02.03.2017, у зв'язку з чим виник борг в сумі1 059 059,21 грн.Позивач стверджує, що обсяг переданого газу власного видобутку, який подано до газотранспортної системи в точці входу, а саме через Львівтрансгаз УМГ підтверджує факт, що відповідач скористався потужністю.
Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача 1059 059,21грн заборгованості.
Позиція відповідача.
Відповідач заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив.
Зокрема, зазначив про те, що позов в частині вимог про стягнення заборгованості в сумі 1 059 059,21 грн, є необґрунтованим та безпідставним.
Стверджує, що у матеріалах справи відсутні первинні документи та належні допустимі докази фактичного надання послуг з розподілу потужності у квітні 2017, оскільки додаток №1 до договору транспортування природного газу №1703000054 від 02.03.2017 відсутній, розрахунок заборгованості поданий позивачем є необгрунтованим та не відповідає вимогам пункту 8.3 договору, оскільки здійснений без належного визначення тарифу визначеного регулятором у додатку №1 через не підписання його сторонами.
Крім того, відповідач зазначив, що наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі природного газу за квітень 2017 не є актом надання послуг, тому не створює грошових зобов'язань.
У задоволенні позову просить відмовити повністю.
Обставини встановлені судом.
02.03.2017 між Публічним акціонерним товариством «Укртрансгаз»,що здійснює діяльність на підставі ліцензії НКРЕ на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами, серія АЕ № 194511 від 28 лютого 2013 року, (далі - оператор), в особі начальника Управління реалізації та розрахунків за надані послуги з транспортування та зберігання природного газу Грищенка Віталія Петровича, який діє на підставі довіреності від 22 грудня 2016№ 2-332 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз»,(далі - замовник), в особі заступника директора Петрушко Юрія Мироновича, який діє на підставі довіреності №002 від19.02.2016, з другої сторони, (далі - сторони), керуючись законом України «Про ринок природного газу» та кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30вересня 2015 року №2493 (далі - кодекс або кодекс ГТС), укладено договір транспортування природного газу№1703000054.
Відповідно до пункту 2.1.договором оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.
Пунктом 2.2.договору передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.
Відповідно до пунктів 2-3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС цей Кодекс єрегламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торговихплатформ.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Відповідно до пункту 9 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити воператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Відповідно до пункту 2.3. договору послуги, які можуть бути надані замовнику за цим договором: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи (далі-розподіл потужності); послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій (далі - транспортування); послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї (далі - балансування).
Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4.договору).
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (пункт 2.5. договору).
Відповідно до пункту 2.6. договору, замовник має виконувати вимоги, визначені в кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі.
Згідно з пунктом 2.7. договору, оператор має виконувати вимоги, визначені в кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.
Додатки 1, 2, 3 є невід'ємними частинами договору (пункт 2.8. вказаного правочину).
Оператор зобов'язаний своєчасно надавати послуги належної якості (пункт 3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що оператор зокрема має право своєчасноотримувати від замовника плату за надані послуги; стягувати із замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/абоза недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку,визначеному цим договором;
Згідно з пунктом 4.1. договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг; здійснити додаткову оплату оператору у разі перевищення розміру договірної потужності та/або та/абоза недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, в порядку,визначеному цим договором;
Відповідно до пункту 4.2. договору, замовник має право отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки.
Пунктом 7.1. договору передбачено, що вартість послуг розраховується:
1) розподіл потужності - за тарифами, які встановлюються регулятором;
2) транспортування - за тарифами, які встановлюються регулятором;
3) балансування - за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом.
За умовами пункту 7.3. договору тарифи, передбачені пунктом 7.1. цього розділу, є обов'язковими для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 6.1 договору, оператор забезпечує наявність відповідних потужностей в точках входу до газотранспортної системи або в точках виходу з газотранспортної системи згідно з додатком 1 до цього договору (розподіл потужності).
У відповідності до положень пункту 8.1. договору величина договірної потужності замовника визначається згідно з величиною потужностей, визначених у додатку 1 до цього договору. Величина договірної потужності замовника визначається відповідно до розподілу потужності, який здійснюється в порядку, передбаченому положеннями кодексу, та оформлюється додатком 1 до цього договору.
За умовами пункту 8.3. договору вартість договірної потужності на період газового місяця визначається як сума вартості договірних потужностей за кожен день газового місяця. Оператор направляє рахунки-фактури на електронну адресу замовника. Оплата вартості договірної потужності замовником здійснюється на підставі рахунка-фактури шляхом перерахування грошових коштів в сумі вартості замовленої потужності на період газового місяця на рахунок оператора на умовах 100% попередньої оплати за п'ять робочих днів до початку газового місяця, у якому буде забезпечуватись доступ до потужностей. Замовник сплачує оператору вартість замовленої потужності, як зазначено в цьому розділі, незалежно від того, була чи не була повністю використана замовлена потужність.
Послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг балансування, оформлюються оператором і замовником актами наданих послуг (пункт 11.1. договору).
Пунктами 11.2. та 11.3. договору визначено, що оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою оператора. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними оператора.
Згідно з пунктом 11.5. договору, оператор і замовник зобов'язується здійснювати звірку розрахунків щокварталу до двадцять п'ятого числа місяця, наступного за кварталом. Звірка розрахунків оформлюється сторонами актом звірки.
Відповідно до пункту 12.1. договору протягом всього строку отримання послуг замовник надає оператору та підтримує на належному рівні фінансове забезпечення відповідно до вимог кодексу.
Згідно з пунктом 12.2. договору фінансове забезпечення щодо замовленої потужності надається у формах, визначених кодексом, в сумі місячних зобов'язань на користь оператора.
Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2017, умови. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (пункт 17.1. договору).
Пунктом 17.4. договору узгоджено, що цей договір може бути розірваний: за згодою сторін цього договору; будь-якою стороною в односторонньому порядку шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за тридцять календарних днів, якщо інша сторона не виконує свої зобов'язання за цим договором; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та Кодексом.
Згідно з пунктом 17.5. договору розірвання цього договору не звільняє сторони від виконання своїх фінансових зобов'язань за цим договором.
Сторонами складено та підписано акт приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 03.05.2017 на вказаний обсяг природного газу.
01.11.2017 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору транспортування природного газу від 02.03.2017 №1703000054, відповідно до якого перший абзац пункту 17.1. розділу ХVII договору викладено в наступній редакції: «Цей договір набирає чинності з дня його укладення на строк до 31.12.2022 року».
05.08.2019 сторонами укладено угоду про розірвання договору транспортування природнього газу від 02.03.2017 №1703000054.
Відповідно до пункту 1 угоди від 05.08.2019 оператор і замовник дійшли згоди з 01 березня 2019 року розірвати договір транспортування природного газу від 02.03.2017 №1703000054.
Пунктом 2 угоди від 05.08.2019 про розірвання договору транспортування природного газу, сторони узгодили, що з « 01 березня 2019 року зобов'язання сторін, що виникають із договору, припиняються, крім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
Позивач зазначає, що відповідач є газовидобувним підприємством. Здійснення господарської діяльності з видобутку природного газу відповідачем знаходиться у прямій залежності від доступу до газотранспортної системи позивача, до якої на точці входу подається видобутий природний газ для подальшого транспортування, відповідно для цього використовується потужність її точки входу.
Відповідачу як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи та позивачем розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу в обсязі 2 973,549 тис.куб.м, що підтверджується інформацією зі звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» №1 від 04.05.2017 за квітень 2017 (у строці «Газ власного видобутку, який подано до газотранспортної системи в точці входу, всього в тому числі через: Львівтрансгаз УМГ»)
Відповідно до Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» №1, від 04.05.2017 до газотранспортної системи АТ «Укртрансгаз» подано газ власного видобутку, який подано до газотранспортної системи в точці входу через Львівтрангаз УМГ обсязі в обсязі 2 973,549 тис.куб.м.
Позивач стверджує, що зважаючи на факт надання відповідачу послуг з розподілу потужності точки входу у квітні 2017 в обсязі 2 973,549 тис.куб.м, відповідач має сплатити вартість послуг розподілу потужності за тарифом 296,80 грнза 1 000,00 куб.м. на добу без ПДВ. Розмір вартості послуг розподілу потужностіскладає1 059 059,21 грн (2 973,549 тис.куб.м * 296,80 грн * 20% ПДВ=1 059 059,21 гривень).
Крім того, представник позивача зазначив, що тариф на потужність точки входу до газотранспортної системи є єдиним та не залежить від того чи обсяг розподіленої потужності є обсягом в межах замовленої потужності чи обсягом понад ці межі, оскільки йдеться саме про використану потужність точки входу до газотранспортної системи.
Таким чином позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 1 059 059,21 грн.
Висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є договір №1703000054 транспортування природного газу від 02.03.2017.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина 1 статті 901 Цивільного Кодексу України).
Поряд з наведеними нормами, що є загальними, які регулюють правовідносини з надання послуг та порядок виконання відповідних зобов'язань, спірні правовідносини між сторонами як суб'єктами ринку природного газу України також регулюються спеціальними нормами, якими регламентовані правовідносини, що виникають стосовно послуг у сфері функціонування газотранспортної системи України.
Так правовідносини за участі всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувних підприємств, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ, що виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, регламентовані Кодексом газотранспортної системи, який:
- розроблено відповідно до Законів України «Про ринок природного газу»; «Про метрологію та метрологічну діяльність»; «Про трубопровідний транспорт»; «Про нафту і газ»; «Про природні монополії» та інших нормативно-правових актів;
- визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України;
- є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України.
Відповідно до пунктів 2-3 глави 1 розділу І Кодексу ГТС цей Кодекс є регламентом функціонування газотранспортної системи України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газотранспортної системи України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб'єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності, а також операторів торгових платформ.
Відповідно до пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування.
Потужність фізичної точки входу до газотранспортної системи, до якої підключена система газовидобувного підприємства, надається виключно газовидобувному підприємству на період не менше одного року. Розмір потужності, що надається газовидобувному підприємству, визначається в договорі на транспортування природного газу (пункт 4 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС).
Відповідно до положень пунктів 1, 9, 10 глави1розділу VIII цього Кодексу (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі послуг балансування системи, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Договір транспортування є документом, який регулює правовідносини між оператором газотранспортної системи і окремим замовником послуг транспортування.
Замовник послуг транспортування на підставі договору транспортування може замовити в оператора газотранспортної системи послуги, що є складовими послуги транспортування, зокрема, доступ до потужності в точці входу або виходу з газотранспортної системи. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком до договору транспортування природного газу.
Типовий договір транспортування природного газу (далі - Типовий договір) затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2497.
Отже, правовідносини між замовником та оператором газотранспортної системи щодо одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування газу, у тому числі послуг балансування системи, що є складовими послуги транспортування природного газу, однією із особливостей яких є те, що вони здійснюються виключно на підставі договору транспортування, регламентуються, окрім як загальними положеннями про зобов'язання/договір та їх виконання (пункти 8.2-8.3), також спеціальними нормами, що регулюють правовідносини, які виникають стосовно функціонування газотранспортної системи України, зокрема положеннями Кодексу газотранспортної системи та Типового договору, який визначає зміст та умови договору, укладеного між сторонами у цій справі.
За приписами Кодексу газотранспортної системи (глава 2 «Фінансове забезпечення» розділу VIII) та відповідно до умов Типового договору (розділ ХІІ) послуги транспортування природного газу надаються за умови надання замовником послуги оператору фінансового забезпечення відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи.
При цьому наведене в главі 2 «Фінансове забезпечення» розділу VIII Кодексу газотранспортної системи законодавче регулювання умов фінансового забезпечення послуг транспортування природного газу фінансового забезпечення цих послуг розмежоване в залежності від виду послуги та є відмінним для кожної із послуг у складі послуг транспортування природного газу: послуги доступу до потужності (пункт 2), послуг балансування системи (пункт 3).
Умови, порядок та розмір надання фінансового забезпечення у випадку надання доступу до потужності визначені пунктом 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу та полягали, зокрема у тому, що розмір фінансового забезпечення для замовника послуг транспортування у випадку надання доступу до потужності має бути не меншим за місячну вартість послуг транспортування природного газу, визначену на підставі розподілу потужностей та тарифів на послуги транспортування, встановлених Регулятором.
Фінансове забезпечення у випадку доступу до потужності може бути надане в таких формах:
1) безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов'язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу;
2) попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Надання банківської гарантії, виданої банком, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії проблемного або неплатоспроможного, не є належним фінансовим забезпеченням.
Строк дії фінансового забезпечення повинен закінчуватись не раніше ніж через 1 (один) місяць після завершення періоду, на який було розподілено потужність. У випадку замовлення довгострокових послуг більш ніж на 1 (один) газовий рік строк дії фінансового забезпечення має становити не менше одного року транспортування газу за умови, що таке забезпечення буде поновлене протягом 14 (чотирнадцяти) робочих днів до закінчення його строку дії.
Якщо фінансове забезпечення не буде надано у строк, визначений цим пунктом, оператор газотранспортної системи тимчасово (до внесення відповідного фінансового забезпечення) зупиняє надання послуг, стосовно яких замовник не надав фінансове забезпечення, а в разі ненадання фінансового забезпечення протягом наступних 14 днів після припинення надання послуг - пропонує потужність іншим замовникам шляхом розміщення офіційного оголошення на своєму веб-сайті.
Розподіл потужності здійснюватиметься у порядку, встановленому цим Кодексом. Здійснюючи такий розподіл потужності, оператор газотранспортної системи анулює розподіл потужності, оформлений для попереднього замовника. Період призупинення надання послуг оплачується замовником у вигляді фіксованих платежів, передбачених договором транспортування природного газу.
У випадку, якщо споживачі замовника послуги транспортування розраховуються з ним через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання, оплата замовника за послуги транспортування (у тому числі замовлення розподілу потужності) здійснюється з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання замовника на поточний рахунок оператора газотранспортної системи кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором.
За змістом цих положень з метою забезпечення виконання зобов'язань замовника послуг транспортування природного газу щодо оплати послуг оператора газотранспортної системи за договором транспортування природного газу, а саме послуги доступу до потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний надавати оператору газотранспортної системи фінансове забезпечення у випадках та відповідно до вимог, встановлених у цьому Кодексі, яке може надаватись у таких формах: або безвідкличної, безумовної банківської гарантії, або попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Відповідно до розділу ІХ Кодексу газотранспортної системи доступ до потужності надається лише замовникам послуг транспортування, які уклали з оператором газотранспортної системи договір транспортування. Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди:
1) річні, де потужність доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну годину протягом газового року;
2) квартальні, де потужність доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну годину протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно);
3) місячні, де потужність доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну годину протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця);
4) за добу наперед, де потужність доступна строком на 1 газовий день, постійним потоком за кожну годину протягом газового дня. Замовлені величини розподілу потужності визначаються додатком (Розподіл потужності) до договору транспортування природного газу, який є невід'ємною частиною договору.
За змістом розділу XІІ Типового договору визначені ним умови надання фінансового забезпечення (аналогічно до яких сторони у справі узгодили умови фінансового забезпечення в розділі ХІІ Договору), а саме: умови, порядок та розмір фінансового забезпечення надання всіх послуг за договором транспортуванням природного газу; відсилають до відповідних положень Кодексу газотранспортної системи (пункт 2 глави 2 "Фінансове забезпечення" розділу VIII цього Кодексу), який, в свою чергу, як зазначено вище (пункти 8.7, 8.8), щодо фінансового забезпечення послуг доступу до потужності наводить дві форми надання цього забезпечення:
- або у формі безвідкличної, безумовної банківської гарантії, виданої відповідно до вимог чинного законодавства України, на користь оператора газотранспортної системи в сумі місячних фінансових зобов'язань, що підлягає виплаті на його першу вимогу (підпункт 1 пункту 2 глави 2 «Фінансове забезпечення» розділу VIII цього Кодексу);
- або у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
Враховуючи викладене, а також узгодження сторонами в пункті 8.3 Договору порядку оплати вартості договірної потужності (пункт 3.1 постанови), суд доходить висновку, що сторони погодили в договорі умови щодо надання фінансового забезпечення послуг доступу до потужності - у формі попередньої оплати послуг на підставі умов договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
При цьому, ні положення пункту 2 глави 2 розділу VIII Кодексу газотранспортної системи, ні положення розділу XII Типового договору (що визначають порядок надання фінансового забезпечення) не передбачають повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності (ні можливості, ні обов'язку, ні порядку).
Зокрема, не передбачено повернення фінансового забезпечення послуг доступу до потужності у формі попередньої оплати послуг, якщо така форма фінансового забезпечення була узгоджена умовами договору транспортування в сумі місячних фінансових зобов'язань.
За змістом норми статті 903 Цивільного Кодексу України, положень пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи (який визначає одним із принципів доступу суб'єктів ринку природного газу до газотранспортної системи здійснення своєчасної та повної оплати послуг, наданих оператором газотранспортної системи), положень глави 2 розділу VIII цього Кодексу, положень Типового договору, а також враховуючи умови пункту 3.2 договору (пункт 3.1 постанови), послуги транспортування природного газу надаються на умовах їх оплатності, що визначаються відповідними нормами та умовами договору.
При цьому, за змістом наведених положень, умов Типового договору та умов договору правила та вимоги щодо оплатності послуг транспортування природного газу застосовуються у разі надання відповідних послуг. Тоді як за відсутності факту та доказів надання відповідних послуг надавач послуг (оператор) позбавлений права та підстав вимагати їх оплати від отримувача послуг (замовника).
Виходячи з того, що позивач прийняв на точці входу від відповідача обсяг видобутого природного газу без попередньої оплати, то в силу вказаних положень статті 538 Цивільного Кодексу України зобов'язання здійснити оплату таких послуг у відповідача виникають одночасно з наданням йому таких послуг (за фактом виконання зустрічного зобов'язання). При цьому момент прострочення виконання відповідачем зобов'язання здійснити оплату визначається саме з моменту початку надання послуг.
Акціонерне товариства «Укртрансгаз» зазначив, що фактичні обставини надання послуг підтверджуються: договором №1703000054 транспортування природного газу від 02.03.2017; актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 03.05.2017; звітом по транспортуванню газу по газотранспортній системі Приватного акціонерного товариства «Укртрансгаз» в січні-квітні 2017; звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» №1 від 04.05.2017; інформацією щодо розподілу потужності по відповідачу.
Додаток №1 до договору укладається у випадку надання права використання гарантованої та/або переривчастої потужності, проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» (замовник) не здійснило замовлення договірної потужності, відповідно додаток №1 є неукладений.
Водночас відсутність оформленого додатку №1 Акціонерного товариства «Укртрансгаз» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» не свідчить про не виникнення у відповідача зобов'язання, адже для користування потужністю відповідач подавав обсяги природного газу на точку входу в газотранспортну систему позивача, тобто вчиняв дії, направлені на зміну його активів за наслідками відповідної господарської операції.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» (відповідач) зафіксувавши у звіті про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу від 04.05.2017 та в акті приймання-передачі природного газу за квітень 2017 року від 03.05.2017 передачу на точці входу до газотранспортної системи природного газу в обсязі 2 793,549 тис.куб.м., сам підтвердив передачу на точці входу до газотранспортної системииприродного газу у вказаному обсязі, для чого скористався забезпеченим йому доступом до потужності точки входу.
Згідно з преамбулою Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наведеного вище вбачається, що норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» регулюють відносини організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. Вказані норми передбачають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати певні реквізити.
Разом із тим вказані норми не визначають, що обставини передачі товару між юридичними особами або фактичне надання послуг можуть підтверджуватись тільки первинними документами, передбаченими законом. Отже, такі обставини можуть підтверджуватись також іншими доказами.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, а отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця). У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.
Фактичні обставини надання послуг підтверджуються: підписаним повноважними представниками сторін актом приймання-передачі природного газу за квітень 2017 від 03.05.2017 року; Звітом про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ТОВ «СТРИЙНАФТОГАЗ» №1 від 04.05.2017 за квітень 2017 року (у строці «Газ власного видобутку, який подано до газотранспортної системи в точці входу, всього в т.ч. через: Львівтрансгаз УМГ»); Звітом по транспортуванню газу по газотранспортній системі ПАТ «Укртрансгаз» у квітні 2017 підтвердило надходження від ТОВ «СТРИЙНАФТОГАЗ» 2 973,549 тис.куб.м. природного газу.
Вчинення відповідачем дій, направлених на користування потужністю газотранспортної системи та оформлення вищевказаних документів, за умови оплатності послуг розподілу потужності, є свідченням того, що вони впливають на зміну фінансового результату за господарською операцією та обов'язково призведуть до зміни активів та майнового стану сторін.
Пунктом 5 глави 1 розділу I Кодексу ГТС визначено, що розподіл потужності -це частина договору транспортування, яка визначає порядок та умови надання і реалізації права на користування договірною потужністю, яке надається замовнику транспортування у визначеній точці входу або точці виходу.
Додаток 1 до договору укладається у випадку надання права використання гарантованої та/або переривчастої потужності, проте замовник не здійснив замовлення договірної потужності та додаток 1 є неукладеним.
Відповідно до частини 3 статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо.
Тож, у випадку не укладання додатку 1, позивач все одно зобов'язаний забезпечити надання послуг розподілу потужності, таким чином замовник не втрачає праводоступу до потужності газотранспортної системи та йому може бути розподілена потужність за наявності технічної можливості. Разом з тим у такому випадку умови користування потужністю на гарантованій (постійній) та/або переривчастій основі позивачем не забезпечуються, а тому у разі відсутності або недостатності вільної потужності може бути відмовлено в розподілі потужності.
Тариф на потужність точки входу до газотранспортної системи є єдиним та незалежить від того, чи розподілена потужність є гарантованою або переривчастою, чи обсяг розподіленої потужності є обсягом замовленої потужності чи обсягомперевищення замовленої потужності.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» є газовидобувним підприємством. Здійснення господарської діяльності з видобутку природного газу відповідачем знаходиться у прямій залежності від доступу до газотранспортної системи Акціонерного товариства «Укртрансгаз», до якої на точці входу подається видобутий природний газ для подальшого транспортування, відповідно для цього використовується потужність її точки входу.
Пунктом 4 глави 1 розділу IX Кодексу ГТС передбачено, що потужність фізичної точки входу до газотранспортної системи, до якої підключена система газовидобувного підприємства, надається виключно газовидобувному підприємству на період не менше одного року. Розмір потужності, що надається газовидобувному підприємству, визначається в договорі натранспортування природного газу.
Товариству з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз», як газовидобувному підприємству, у квітні 2017 забезпечено доступ до потужності газотранспортної системи та Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (позивачем) розподілено потужність точки входу до газотранспортної системи шляхом прийняття від відповідача поданого ним на точку входу природного газу в обсязі 2 973,549 тис.куб.м, що підтверджується інформацією зі Звіту про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» №1 від04.05.2017 за квітень 2017 року (у строці «Газ власного видобутку, який подано догазотранспортної системи в точці входу, всього в тому числі через: Львівтрансгаз УМГ»)
Відповідно до пункту 2 угоди про розірвання договору транспортування природного газу від 05.08.2019, з « 01 березня 2019 року зобов'язання сторін, що виникають із договору, припиняються, крім фінансових зобов'язань, що виникли в період дії договору і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками в цій частині.
Неукладення додатку 1 до договору не звільняє Товариство з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» (відповідача) від виконання свого зобов'язання за договором щодо сплати використаної потужності.
Вимога позивача про стягнення з відповідача за послугу розподілу звернена за фактом використання потужності, коли можливість подачі ним видобутого природнього газу до газотранспортної системи забезпечувалася не зважаючи на неукладення додатку №1.
Твердження відповідача, що акт надання послуг не створює грошових зобов'язань не відповідає дійсності, адже саме ним підтверджується факт видобутку відповідачем природнього газу, а відповідно і використання відповідачем потужності в точках входу та виходу до газотранспортної системи.
Щодо неоформлення акту надання послуг за квітень 2017, суд зазначає наступне.
У відзиві на позовну заяву відповідач з покликанням на постанову Верховного Суду від 03.06.2022 по справі №922/2115/19 стверджує, що позивач не надав жодних належних первинних документів, що підтверджували б факт і обсяг спірної послуги.
На думку суду такі твердження спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, які підтверджують вчинення господарської операції з надання послуги розподілу природного газу на точці входу і підставність застосування затвердженого Регулятором тарифу для розрахунку її вартості.
Факт передачі відповідачем на точці входу у газотранспортну систему у квітні 2017 року 2 973,549 тис.куб.м природного газу, що підтверджується звітом відповідача та підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу, безпосередньо свідчить про розподілу йому потужності точки входу на вказаний обсяг.
Отже, вказана обставина підтверджена не внутрішніми документами позивача як стверджує відповідач, а саме звітами відповідача та підписаним сторонами актом приймання-передачі природного газу.
Відповідно наведені докази визначають обсяг розподіленого природного газу щодо якого була надана послуга з розподілу, яка не ототожнюється з транспортуванням природного газу, як зазначає відповідач у відзиві, оскільки має місце саме стягнення заборгованості розрахованої за послугу розподілу природного газу на точці входу до газотранспортної системи із застосуванням відповідного тарифу, як однієї із послуг транспортування.
В силу обставин прийняття у квітні 2017 НКРЕКП ряду нормативно-правових актів про прийняття тарифів, потім скасування, визнання такими, що втратили чинність, зупинення дії постанови про встановлення тарифу ухвалою суду, тобто внаслідок такої нормотворчої невизначеності Регулятора, комерційні акти не були оформлені, а в обліку Акціонерного товариства «Укртрансгаз» не була відображена заборгованість по контрагенту Товариству з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз», тоді як таку заборгованість відображено на тимчасовому контрагенті «невизначений власник».
Аналогічна ситуація склалась з усіма газовидобувними підприємствами, яким були надані послуги розподілу потужності на точці входу в газотранспортну систему.
Розрахунок вартості послуг розподілу потужності здійснено відповідно до тарифів, встановлених постановою НКРЕКП від 28.03.2017 №348 «Про встановлення тарифів на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу і точок виходу для ПАТ «Укртрансгаз».
Водночас відсутність оформленого акту наданих послуг з відповідачем не свідчить про не виникнення у відповідача зобов'язання та про виправдані його очікування у незмінності активів за результатами фактичного отримання платних послуг з розподілу потужності, адже для користування потужністю відповідач подавав обсяги природного газу на точку входу в газотранспортну систему позивача, тобто вчиняв дії, направлені на зміну його активів за наслідками відповідної господарської
операції.
Стаття 599 Цивільного Кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
28.03.2017 НКРЕКП прийнято постанову №348, якою Публічному акціонерному товариству «Укртрансгаз» визначено тарифи на послуги транспортування природного газу для споживачів України для точок входу до газотранспортної системи та точок виходу з газотранспортної системи згідно з додатком (пункт 1).
Ця постанова набирає чинності з 01.04.2017, але не раніше дня, наступного за днем її опублікування в офіційному друкованому виданні - газеті «Урядовий кур'єр» (пункт 2).
Згідно з пунктом (рядком) 3 вказаного додатку вбачається, що для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи встановлено тариф для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
Пунктом 1 постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 було внесено зміни до постанови №348 від 28.03.2017, зокрема скасовано рядки 8-52 додатку до постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348.
Таким чином, тариф для газовидобувних підприємств, які подають природний газ на точку входу до газотранспортної системи не змінювався (не скасовувався) та становив 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу.
При цьому, дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348 було зупинено ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, яку було скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.06.2020.
Крім цього, на підставі постанови НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 пункт 1 постанови НКРЕКП №494 від 10.04.2017 виключено, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 визнано такою, що втратили чинність.
Постанова НКРЕКП №2001 від 21.12.2018 набрала чинності 01.01.2019.
Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскільки постанова НКРЕКП №348 від 28.03.2017 втратила чинність 01.01.2019, це означає, що на момент спірних правовідносин, квітень 2017 року, вказана постанова в частині тарифу для точок входу у розмірі 296,80 грн (без ПДВ) за 1000 куб.м на добу була чинною, що відповідачем не спростовано.
Отже, враховуючи те, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2017 у справі 826/5621/17, якою було зупинено дію постанови НКРЕКП від 28.03.2017 №348, було скасовано, а постанову НКРЕКП від 28.03.2017 №348 визнано такою, що втратили чинність з 01.01.2019, суд дійшов висновку про те, що на момент виникнення спірних правовідносин (квітень 2017 року) вартість послуги з розподілу потужності становила 296,80 грн за 1000 куб.м на добу.
Відповідно до частини 1 статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Таким чином якщо послуга замовленої потужності стала оплатною лише з 01.04.2017, у зв'язку із вступом в дію прийнятих тарифів, то зобов'язання відповідача сплатити вартість таких послуг, навіть на умовах попередньої оплати, не могло виникнути до дати набрання чинності тарифу.
Водночас дата набрання чинності тарифу 01.04.2017 є датою виникнення зобов'язання здійснити оплату, однак 01.04.2017 припадає на вихідний день (01.04.2017 є субота, відповідно перший за ним робочий день - понеділок 03.04.2017).
Відповідно до частини 5 статті 253 Цивільного Кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Таким чином грошове зобов'язання здійснити оплату підлягало виконанню 03.04.2017, тобто у перший робочий день за днем виникнення такого зобов'язання, що пов'язується з моментом набрання чинності тарифу 01.04.2017.
Перевіривши розрахунок спірної заборгованості, суд зазначає, що він є обґрунтованим, оскільки відповідає положенням договору та чинному на момент виникнення спірних правовідносин актам законодавства, а тому вартість послуги перевищення замовленої потужності за квітень 2017 року становить 1 059 059,21 грн (2 973,549 тис.куб.м * 296,80 грн * 20% ПДВ=1 059 059,21 гривень).
Отже, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення боргу в сумі 1059 059,21грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Позивачем виконано в повному обсязі взяті на себе зобов'язання, відповідно до договору транспортування природного газу від 02.03.2017.
Отже, заперечення наведені відповідачем у відзиві, запереченнях на відповідь на відзив не спростовують позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач не спростував належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами підставність позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними, доказами наявність правових підстав для задоволення його позовних вимог, внаслідок чого суд вирішив позов задовольнити повністю.
Судові витрати.
Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову до суду позивачем було сплачено судовий збір на загальну суму 12 708,71 грн, що підтверджується платіжноюінструкцією №20634 від 03.09.2025.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 12 708,71 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на відповідача.
Керуючись статтями 2,73, 74, 76-79, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стрийнафтогаз» (82463, Львівська область, Стрийський район, село Миртюки, вулиця Івана Франка, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи 39454684) на користь Акціонерного товариства «Укртрансгаз» (01021, місто Київ, вулиця Кловськийузвіс, будинок 9;квартира 1 ідентифікаційний код юридичної особи 30019801) 1 059 059,21 грн основного боргу та 12 708,71 грн судового збору.
3. Наказ видати згідно статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення
складено 29.01.2026
Суддя Сухович Ю.О.