Справа № 161/2665/26
Провадження № 2-о/161/201/26
04 лютого 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі: головуючого судді Шестерніна В.Д.
за участю секретаря Мельник А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа, Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-
встановив:
І.Короткий зміст заяви
04.02.2026 ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся в суд із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.
Заяву мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Олешки Херсонської області померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначене місце смерті є тимчасово окупованою територією України. Встановлення факту смерті цієї особи необхідне для отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка та реалізації спадкових прав як спадкоємця за заповітом.
Враховуючи наведене, заявник просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
ІІ.Процесуальні дії суду, клопотання та заяви учасників судового процесу
Ухвалою суду від 04.02.2026 заяву прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження у цій справі.
Заявник та його представник в судове засідання не з'явилися. Представник заявника подала клопотання (включила його в текст заяви) про розгляд справи за її відсутності та відсутності заявника, заявлені вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилася, хоча була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.
Процесуальні перешкоди для розгляду справи за відсутності учасників судового процесу відсутні.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
ІІІ.Фактичні обставини справи
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Цюрупинськ Цюрупинського району Херсонської області (паспорт громадянина України, а.с. 5).
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Великі Копані Цюрупинського району Херсонської області (паспорт громадянина України, а.с. 7-8).
27.09.2017 ОСОБА_2 на випадок своєї смерті вчинила заповіт, згідно якого заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (заповіт посвідчений державним нотаріусом Олешківської державної нотаріальної контори Херсонської області Черніковою Т.В. та зареєстрований в реєстрі за №758, а.с. 9).
З копії медичного свідоцтва про смерть серії 00 №167 від 18.09.2023 вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Олешки Херсонської області, причина смерті - ракова інтоксикація, рак правої молочної залози (а.с. 10).
З 24.02.2022 місто Олешки Херсонської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України (Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376).
IV.Мотиви суду та застосоване законодавство
Частинами третьою - четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім'ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Наказом Міністерства юстиції України від 17.06.2014 №953/5 «Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції» наказано тимчасово призупинити проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, повторну видачу свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану та видачу витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відділами державної реєстрації актів цивільного стану, в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення».
Проведення зазначених дій здійснюється будь-яким відділом державної реєстрації актів цивільного стану, що знаходиться за межами вказаної території.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції України та законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Частиною 3 даної статті Закону передбачено, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Згідно з ст. 18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.
Згідно з ст. 4 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» органами державної реєстрації актів цивільного стану є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; відділи державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану); виконавчі органи сільських, селищних і міських (крім міст обласного значення) рад.
Згідно з ст. 13 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я документи, що підтверджують факт народження.
За відсутності документа закладу охорони здоров'я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.
Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №753/8033/22 та від 26 квітня 2023 року у справі №337/3725/22.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо народження дитини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
За встановлених фактичних обставин справи та з урахуванням релевантних джерел права суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Олешки Херсонської області. З 24.02.2022 місто Олешки Херсонської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Реєстрація смерті в органах реєстрації актів цивільного стану не проводилася у зв'язку з тим, що документ, який підтверджує даний факт, виданий на тимчасово окупованій території, а тому, в силу закону є недійсним та не створює правових наслідків.
Заявник позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію смерті цієї особи у позасудовому порядку. Встановлення факту смерті має юридичне значення та необхідне заявнику з метою реалізації своїх спадкових прав.
Отже, заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території слід задовольнити.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 315-319 ЦПК України, суд,-
вирішив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа, Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.
Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Олешки Херсонської області, Україна. Причина смерті: ракова інтоксикація, рак правої молочної залози.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Відомості про учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .
Заінтересована особа: Луцький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Луцькому районі Волинської області Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, місцезнаходження: 43026, м. Луцьк, пр-т Соборності, 18, код в ЄДРПОУ 25091825.
Повне рішення суду складене - 04.02.2026.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області В.Д. Шестернін