Справа № 161/2536/26
Провадження № 2-о/161/199/26
04 лютого 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Шестерніна В.Д.,
за участю секретаря Мельник А.В.
заявника - ОСОБА_1 ,
заінтересованої особи - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , поданою нею в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису,-
встановив:
03.02.2026 ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою про видачу обмежувального припису.
Заява обгрунтована тим, що стосовно неї та її неповнолітньої дитини з боку ОСОБА_2 вчиняються систематичні дії психологічного тиску та переслідування, які викликають у них стан страху, тривоги та емоційної нестабільності.
Вони з дитиною на законних підставах проживають у житловому будинку АДРЕСА_1 близько 5 років. ОСОБА_2 в цьому будинку не проживає, не є єдиним його власником та не має правових підстав втручатися в їх право на проживання в будинку та виселяти їх. Однак заінтересована особа систематично погрожує виселенням, нав'язує небажані контакти, залякує викликами поліції, заміною замків та здійснює психологічний тиск, в тому числі в присутності неповнолітньої дитини. З цього приводу заявник зверталася до органу поліції. Окрім того, заінтересована особа ініціювала виклик представника соціальної служби та поширила неправдиву інформацію про умови проживання дитини заявника.
З врахуванням викладеного та на підставі ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» ОСОБА_1 просила суд видати обмежувальний припис, яким заборонити ОСОБА_2 : наближатися до заявника та її неповнолітньої дитини; здійснювати будь-які форми контакту з нею (особисто, телефоном, повідомленням); приходити за адресою її фактичного проживання; вчиняти дії психологічного тиску, переслідування або залякування.
Ухвалою суду від 03.02.2026 заяву про видачу обмежувального припису прийнято до розгляду та відкрито окреме провадження в справі.
Заінтересована особа ОСОБА_2 подала письмові пояснення, в яких ствердила про відсутність в її діях насильства, про яке йдеться в заяві про видачу обмежувального припису, просила в її задоволенні відмовити.
Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази та матеріали відеозапису, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушення прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів стосовно кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілому від насильства у сім'ї.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у цій сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон). Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з п.п. 3, 4, 7, 14 ч. 1 ст. 1 Закону:
- домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;
- економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;
- психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи;
- обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з ч. 1 ст. 350-1 ЦПК України заява про видачу обмежувального припису подається до суду за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, - за місцезнаходженням цього закладу.
Коло осіб, які можуть бути заявниками в справах про видачу обмежувального припису, визначене ст. 350-2 ЦПК України.
Суд висновує, що процесуальною правосуб'єктністю на подання заяви про видачу обмежувального припису наділені особи, вичерпний перелік яких визначено процесуальним законом. Зокрема, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства, або її представником - у випадках, визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (п. 1 ч. 1 ст. 350-2 ЦПК України).
Зміст заяви про видачу обмежувального припису та письмових пояснень заінтересованої особи, усні пояснення учасників справи, надані ними в судовому засіданні, та матеріали справи дають суду підстави для висновку, що до правовідносин між сторонами не підлягає застосуванню Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Так, учасники справи ствердили, що не складають сім'ю (і ніколи не складали), спільно не проживають (і ніколи не проживали), не є родичами між собою або колишнім чи теперішнім подружжям, не пов'язані спільним побутом, взаємними правами чи обов'язками. Відтак, суд вважає, що заінтересована особа в принципі не могла вчинити відносно заявника діяння, яке б підпадало під категорію домашнього насильства в розумінні п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Питання про наявність в діях заінтересованої особи будь-яких інших неправомірних дій суд не вирішує, оскільки це виходить за межі предмета судового розгляду.
Отже, заявник і її неповнолітня дочка, не є особами, які постраждали від домашнього насильства, та не відносяться до інших осіб, які можуть бути заявниками в справах про видачу обмежувального припису (ст. 350-2 ЦПК України).
Таким чином, у заявника та її неповнолітньої дочки відсутня процесуальна правосуб'єктність на подання заяви про видачу обмежувального припису.
При цьому, суд констатує, що між учасниками справи фактично існує спір щодо речових прав на житловий будинок, в якому заявник з неповнолітньою дочкою проживають, і щодо чого заперечує заінтересована особа. Суд звертає увагу, що учасники справи вправі звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має цивільної процесуальної дієздатності.
Отже, заяву про видачу обмежувального припису слід залишити без розгляду.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 257, ст. ст. 260, 261, 350-1-350-8, 354-355 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 , подану нею в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_3 , заінтересована особа ОСОБА_2 , про видачу обмежувального припису - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Дата складення повної ухвали суду - 04.02.2026.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Д. Шестернін