Справа № 161/19656/25
Провадження № 2/161/423/26
04 лютого 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Філюк Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Романюк М.М.
представника позивача Тищенка С.Ю.
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,-
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Тищенко Станіслав Юрійович звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ майна подружжя.
Ухвалою від 04 листопада 2025 року постановлено роз'єднати позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ майна подружжя. Виділено в самостійне провадження позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів. Виділено в самостійне провадження позовну вимогу ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Позовні вимоги про розірвання шлюбу обгрунтовує тим, що позивач з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 30 травня 2014 року. Шлюб зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис 523. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .Вказує, що причиною розірвання шлюбу є неодноразове вчинення домашнього насилля, побиття, нехтування сімейними цінностями та родиною. Позивач вважає, що сім'ю зберігти неможливо через дії відповідача, сторони не ведуть спільного господарства з 01 серпня 2025 року. Враховуючи факт подружньої зради, припинення шлюбних стосунків, проживання окремо, вважає що перебування сторін у шлюбі порушує права позивача, а відтак є неможливим.
На підставі викладеного просить шлюб, укладений між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвати.Залишити після розірвання шлюбу прізвище « ОСОБА_5 ». Стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору.
Представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 щодо задоволення позовних вимог заперечував, вказував, що обставини викладені в позовній заяві не відповідають дійсності, про що подав відзив на позовну заяву 15 грудня 2025 року та навів свої аргументи.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд установив, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 30 травня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис 523, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб, наявного в матеріалах справи (а.с.30).
Також установлено, що сторони є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження, наявних в матеріалах справи (а.с.32,34).
Відповідно до ч.1 ст. 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно зі змістом ст. 55 СК України, дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Як вбачається зі змісту ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ст. 105 ч. 3 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Згідно ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Як встановлено судом, на даний час відносини в сім"ї погіршились, між позивачем та відповідачем відсутнє взаєморозуміння, шлюб існує лише формально, а тому, суд не може примусити сторони до збереження подружніх відносин, оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді чоловіка та жінки та може бути припинено внаслідок волевиявлення як одного так і обох з подружжя шляхом його розірвання.Причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, зваженими та обміркованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення.
Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Враховуючи особливий характер сімейних відносин, які склалися в даній сім'ї, та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, та з врахуванням вимог ст.ст. 24, 55, 56 СК України, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.
Ст. 113 СК України визначено, що особа, яка змінила прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України, у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно ч.2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 115 СК України передбачено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 1 211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13,77,81,89,141, 200, 206, 263,264,265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110, 111, 112 СК України, суд
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб між ОСОБА_7 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мокрець Турійського району Волинської області та ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Луцьку Волинської області, зареєстрований 30 травня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луцького міського управління юстиції Волинської області, актовий запис 523 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Дата складення повного тексту рішення 04 лютого 2026 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Т.М. Філюк