Справа № 161/5276/25
Провадження № 2/161/358/26
20 січня 2026 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Ковтуненка В.В.,
за участі секретаря судового засідання Камінського Ю.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Мельник В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №10 в м. Луцьку цивільну справу № 161/5276/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом. Просить суд розірвати (вважати розірваним) з 12 березня 2025 року публічний кредитний договір № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ «Приватбанк» з підстав, викладених в позовній заяві.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, викладених у відзиві. Просив відмовити в задоволенні позову.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заявлений позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи у їх сукупності і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що заявлений позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом при розгляді справи встановлено наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Під оспорюванням права слід розуміти такий стан цивільних правовідносин, за якого між учасниками існує спір з приводу наявності чи відсутності суб'єктивного права у сторін, а також належності такого права певній особі.
Відповідно до положень статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
28.03.2007 між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №SAMDN40000012152813, за умовами якого останній отримав кредитні кошти у розмірі 5 000 грн. встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 22,8 % річних (з розрахунку 360 днів у році) на суму залишку заборгованості за кредитом та кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Як вбачається із змісту позовної заяви, що підставою для визнання публічного кредитного договору № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року розірваним безпосередньо позивачем зазначено - істотне порушення договору з боку АТ КБ «Приватбанк», а саме - протиправні дії банку щодо відмови у розірванні договору банківського рахунку.
Також судом достовірно встановлено, що 18 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з заявою про розірвання договору №SAMDN40000012152813 на підставі статті 1075 ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Однак, судом достовірно встановлено, і це достовірно вбачається із змісту позовної заяви, що договір № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року, укладений між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 за своїм предметом та сутністю є кредитним договором, а не договором банківського рахунку.
Таким чином, в суду відсутні підстави вважати, що уповноважені особи АТ КБ «Приватбанк», відмовивши ОСОБА_1 в розірванні кредитного договору № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року з підстав, передбачених ч. 1 ст. 1075 ЦК України, якими регулюються положення щодо розірвання договору банківського рахунку, істотно порушили умови саме кредитного договору № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року.
При цьому, безпосередньо ОСОБА_1 не заперечувався факт наявності в нього заборгованості за кредитним договором № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року.
Внаслідок чого, суд констатує відсутність обставин, передбачених ч. 2 ст. 651 ЦК України, на які позивач посилався як на підставу своїх позовних вимог, а саме - відсутнє істотне порушення кредитного договору № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року з боку АТ КБ «Приватбанк».
Приймаючи до уваги, що взагалі відсутнє істотне порушення кредитного договору № SAMDN40000012152813 від 12 березня 2007 року з боку АТ КБ «Приватбанк», як про це зазначає позивач. Внаслідок чого підстави для розірвання вказаного кредитного договору відсутні.
А тому за таких обставин, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 203, 638, 651, 1054, 1066, 1075 ЦК України, ст. ст. 10-18, 81, 263-268 ЦПК України, суд, -
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні його позову до АТ КБ «Приватбанк» про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення в повному обсязі складено
02 лютого 2026 року.
Суддя В.В. Ковтуненко