79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
28.01.2026 Справа № 914/2226/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,
розглянувши матеріали справи за позовом: Заступника керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі
позивача: Львівської обласної ради, м. Львів
до відповідача: Дрогобицької міської ради Львівської області, м. Дрогобич
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Комунального підприємства Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Дрогобич Львівської області
третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
про: витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення
Представники сторін:
від прокурора: Шимін Н.М.- прокурор відділу Львівської обласної прокуратури
від позивача: Юрчук О.В. - представник згідно повноважень, які містяться в матеріалах справи
від відповідача: не з'явився
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області в систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Заступника керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача: Львівської обласної ради до відповідача: Дрогобицької міської ради Львівської області про витребування з чужого незаконного володіння нежитлового приміщення.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2025, справу № 914/2226/25 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2025, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 26.08.2025.
Крім того, ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.07.2025, залучено до участі у справі № 914/2226/25 Комунальне підприємство Львівської обласної ради “Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» та Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.08.2025, підготовче засідання призначено на 16.09.2025.
15.09.2025 представником відповідача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 24304/25.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 24304/25 від 15.09.2025, відповідач просив суд поновити строк для подання відзиву та додатків до нього у справі № 914/2226/25 та долучити його до матеріалів справи; відмовити Заступнику керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Львівської обласної ради у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві.
16.09.2025 представником позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» клопотання з додатками за вх. № 24354/25, в якому позивач просить суд відмовити відповідачу у поновленні строку на подання відзиву і додатків до нього у справі № 914/2226/25, оскільки, вважає, що строк пропущено без поважних причин, та розглянути справу за наявними матеріалами без врахування позиції відповідача із підстав, викладених у даному клопотанні.
Протокольною ухвалою суду від 16.09.2025 вирішено поновити відповідачу строк для подання відзиву у справі № 914/2226/25 та долучено його до матеріалів справи.
Крім того, протокольною ухвалою суду від 16.09.2025 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 914/2226/25 на тридцять днів, з ініціативи суду.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.09.2025, підготовче засідання призначено на 15.10.2025.
18.09.2025 від прокурора на адресу суду в систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 24828/25.
08.10.2025 представником позивача подано на адресу суду відповідь на відзив з додатками за вх. № 26506/25.
15.10.2025 представником відповідача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 27256/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.10.2025, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/2226/25 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 11.11.2025.
10.11.2025 від Дрогобицької окружної прокуратури надійшла на адресу суду в систему “Електронний суд» відповідь на додаткові пояснення з додатками за вх. № 29923/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.11.205, розгляд справи по суті призначено на 25.11.2025.
24.11.2025 від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 31199/25.
25.11.2025 третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 31390/25.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.11.2025, розгляд справи по суті призначено на 10.12.2025.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.12.2025, розгляд справи по суті призначено на 14.01.2026.
Судове засідання, призначене на 14.01.2026 не відбулося, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді Долінської О.З. з 08.01.2026 по 16.01.2026 включно.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.01.2026, розгляд справи по суті призначено на 28.01.2026.
28.01.2026 прокурор в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 24828/25 від 18.09.2025, відповіді на додаткові пояснення за вх. № 29923/25 від 10.11.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
28.01.2026 представник позивача в судове засідання з розгляду справи по суті з'явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 26506/25 від 08.10.2025 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.
28.01.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
28.01.2026 представник третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в підготовче судове засідання не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
23.09.2025 представником третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» клопотання з додатком за вх. № 25204/25, в якому третя особа-1 просить суд здійснювати розгляд справи № 914/2226/25 без участі повноважного представника. Позовні вимоги підтримує повністю.
28.01.2026 представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача в підготовче судове засідання не з'явився, хоча належно був повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).
25.11.2025 третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача подано на адресу суду в систему “Електронний суд» додаткові пояснення у даній справі з додатками за вх. № 31390/25, в яких третя особа-2 зазначає, що просить позовні вимоги задоволити повністю та здійснювати розгляд справи № 914/2226/25 без участі повноважного представника.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.
Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.
В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/2226/25.
В судовому засіданні 28.01.2026, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позиція прокурора та позивача.
У позовній заяві прокурор посилається на те, що Дрогобицькою окружною прокуратурою вивчено законність державної реєстрації об'єкта нерухомого майна за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 25, площею 394,3 кв.м за Дрогобицькою міською радою Львівської області та встановлено порушення вимог чинного законодавства. Прокурор зазначає, що всупереч вимог чинного законодавства, майно, прийняте до обласної комунальної власності рішенням № 728 від 27.12.1991 та ухвалою №288 від 12.05.1993, а саме: міжміське бюро технічної інвентаризації за адресою: м. Дрогобич, площа Ринок, 25, 05.06.2023 зареєстровано за Дрогобицькою міською радою Львівської області без будь-яких правовстановлюючих документів та вважає, що наявні підстави для витребування Дрогобицькою окружною прокуратурою нежитлового приміщення площею 394.3 кв.м за адресою: пл. Ринок, 25 у м. Дрогобичі Львівської області, з власності Дрогобицької міської ради з підстав незаконного безоплатного набуття у комунальну власність спірного нерухомого майна останньою, а в подальшому реєстрації такого за собою, всупереч волі власника (Львівської обласної ради). Прокурор наголошує на тому, що у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, Дрогобицька міська рада Львівської області право власності на нежитлове приміщення не набула, а спірне майно фактично поза волею власника незаконно вибуло з володіння Львівської обласної ради та вважає, що враховуючи незаконне безоплатне набуття Дрогобицькою міською радою у власність спірного нежитлового приміщення, належним способом захисту є звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, яке поза волею власника (Львівської обласної ради) незаконно вибуло з його володіння. На підставі наведеного, прокурор просить суд витребувати з чужого незаконного володіння Дрогобицької міської ради Львівської області на користь Львівської обласної ради нежитлове приміщення загальною площею 394,3 м.кв. за адресою: площа Ринок, 25, м. Дрогобич Львівської області; судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву за вх. № 24304/25 від 15.09.2025, відповідач зазначає про те, що в липні 1999 року між відділом управління та приватизації комунальної власності Дрогобицької міської ради та Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації був укладений договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м.Дрогобич, пл.Ринок,25, загальною площею 363, 95 кв.м. Даний договір був укладений з 1 липня 1999 року по 31 січня 2000 року.
Згодом, відповідно до договору оренди нежитлових приміщень, будинків та споруд 40/4 від 31.01.2000 року, укладеного між Управлінням комунальної власності та приватизації Дрогобицької міської ради та Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, останньому передано в оренду нежитлове приміщення за адресою: м.Дрогобич, пл.Ринок,25, загальною площею 417,7 кв.м.
Згідно договору 64/2 від 01.02.2001, укладеного між Управлінням комунального майна Дрогобицької міської ради та Дрогобицьким державним комунальним міжміським бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, нежитлове приміщення за адресою м.Дрогобич, пл.Ринок, 25, загальною площею 422,6 кв.м передано МБТІ в оренду.
В подальшому такі договори укладались кожного року, зокрема: - договір Л-43/2 від 15.02.2002; договір 11 від 31.12.2002; договір б-13 від 31.12.2003; договір б-13-к від 01.04.2004; договір б-13-к-т від 21.06.2004; договір 15 від 31.12.20044; договір 108 від 23.01.2006; договір 74 від 22.01.2007; договір №150 від 21.02.2008; договір 254 від 02.03.2009; договір від 31.12.2015; договір від 01.04.2016; договір від 01.02.2017; додаток 1 до договору від 02.01.2018.
За договором 36/01/19 від 29.12.2018, укладеним між виконкомом Дрогобицької міської ради та Комунальним підприємством Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» в оренду останньому передано нежитлове приміщення за адресою м.Дрогобич, пл.Ринок,25, загальною площею 417,6 кв.м.
Окрім цього, відповідно до Ухвали Дрогобицької міської ради від 14.02.2002 року №679 Дрогобицькому МБТІ та ЕО було встановлено на термін з 01.01.2002 по 31.12.2002 орендну плату 0.10 грн за 1 кв.м.
Ухвалою Дрогобицької міської ради від 17.01.2007 №199 встановлено для юридичних осіб, у тому числі і Дрогобицькому МБТІ та ЕО, на термін з 01.01.2007 по 30.12.2007 орендну плату 5 грн за 1 кв.м.; Ухвалою від 27.12.2012 №841 встановлено орендну плату у розмірі 11 грн за 1 кв.м на період з 01.01.2013 по 31.12.2013; рішенням від 24.12.2015 №56- 10 грн за 1 кв.м на термін з 01.01.2016 по 31.12.201; рішенням від 28.12.2017 №1019 10 грн за 1 кв.м на період з 01.01.2018 по 31.12.2018; рішенням від 20.12.2018 №1494 -2% від вартості експертної оцінка нежитлового приміщення; рішенням від 22.12.2021 №944 - 1% від експертної вартості оцінки нежитлового приміщення, рішенням від 24.11.2022 №1338 - 1 грн за кв.м на період з 01.01.2023 по 31.12.2023; рішенням від 02.03.2023 №1523 - 1.20 грн за 1 кв.м.; рішеням від 26.10.2023 №1917- 1,20 грн за 1 кв.м на період з 01.01.2024 по 31.12.2024.
Таким чином, відповідач зазначає, що спірне нежитлове приміщення перебувало у безперервному володінні, користуванні і розпорядженні Дрогобицької міської ради ще з дев'яностих років, про що свідчать вказані рішення міської ради та відповідні договори оренди нежитлового приміщення в м.Дрогобичі, на пл.Ринок, 25.
Відповідач зазначає, що рішенням Дрогобицької міської ради від 27.12.2012 №842 «Про продовження терміну дії договорів оренди нежитлових приміщень» міська рада вирішила продовжити дію договорів оренди нежитлових приміщень до 31.12.2013 року, серед яких і нежитлове приміщення за адресою м.Дрогобич, пл.Ринок,25 КП ЛОР «Дрогобицькому МБТІ та ЕО» площею 422,6 кв.м.
Відповідач просить звернути увагу, що ще в 2012 році у п.3 вищезазначеного рішення, було доручено КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» до 01.06.2013 року виготовити технічну документацію, оформити та видати свідоцтва про право власності за територіальною громадою м.Дрогобич в особі Дрогобицької міської ради на нежитлові приміщення. Щодо виконання цього пункту рішення, відповідачем було підготовано запит у КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» від 07.08.2025 №3-34/4677, на який отримано відповідь про те, що за даними архіву КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» право власності на нежитлове приміщення площею 394,3 кв.м, що знаходиться на пл.Ринок,25 в місті Дрогобичі, станом на 31.12.2012 не зареєстровано.
У відзиві на позовну заяву, відповідач зазначає про те, що Львівській обласній раді достеменно відомо було про наявне право власності Дрогобицької міської ради на спірне приміщення ще починаючи з 1998 року. При цьому перебіг строку позовної давності за вимогами про витребування майна починається з моменту, коли власник майна довідався або міг довідатися про вибуття свого майна до іншої особи. Відповідач стверджує, що оскільки, між Дрогобицькою міською радою та КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО існують тривалі орендні відносини щодо спірного нежитлового приміщення, наведені обставини свідчать про об'єктивну можливість Позивача бути обізнаним щодо факту порушення його прав. Посилається на те, що як Львівська обласна рада, так і прокурор, мали фактичну і юридичну можливість отримувати інформацію про об'єкти права власності, які перебували у власності, володінні і користуванні Відповідача, а тому могли знати про спір щодо об'єкта нерухомості, вимогу про віндикацію якого заявлено в цій справі. У зв'язку з наведеним, відповідач просить застосувати строк позовної давності.
На підставі наведеного, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Позиція третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
У відповіді на відзив за вх. № 31199/25 від 24.11.2025, третя особа-1 посилається на те, що Ухвалою Львівської обласної ради народних депутатів №288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності, затверджено перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів згідно з Додатком №2, серед яких - Міжміське бюро технічної інвентаризації за адресою: м.Дрогобич, вул.Леніна,25 (станом на сьогодні площа Ринок,25, м.Дрогобич).
На підставі вказаної ухвали нежитлове приміщення площею 394,3 кв.м на пл.Ринок,25 у м. Дрогобичі Львівської області передано із загальнодержавної власності до комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів.
Отже, третя особа-1 зазначає, що спірне майно перебувало з самого початку лише у комунальній власності та належало до спільної власності територіальних громад області, що спростовує доводи відповідача. Тому власником нежитлового приміщення площею 394,3 кв.м за адресою: пл.Ринок,25, м.Дрогобич, Львівська область, є територіальна громада області в особі Львівської обласної ради. Відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на нежитловий будинок на пл.Ринок,25 у м.Дрогобичі Львівської області Дрогобицьке МЕТІ та ЕО незмінно знаходилось в приміщенні другого поверху за вказаною адресою з 1960-х років.
Третя особа-1 вказує на те, що всупереч вимогам чинного законодавства, право власності на майно, прийняте до обласної комунальної власності за рішенням №728 від 27.12.1991р. та ухвалою №288 від 12.05.1993, було 05.06.2023 року зареєстровано за Дрогобицькою міською радою Львівської області безпідставно - без будь-яких правовстановлюючих документів, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». А тому, третя особа-1 вважає, що спірне нерухоме майно підлягає витребуванню від незаконного володільця.
Факт належності спірного майна до обласної комунальної власності підтверджується належними, допустимими та достатніми доказами, обласна рада не передавала майнові права на спірне майно шляхом приватизації або іншого відчуження законним шляхом, тому таке майно слід вважати таким, що вибуло з володіння законного власника без відповідних законних підстав.
На підставі викладеного, враховуючи всі обставини справи та наявні докази, третя особа-1 вважає, що звернення прокурора та позивача є цілком підставними та відповідають вимогам закону. На підставі наведеного, третя особа-1 просить суд позовні вимоги задоволити повністю.
Позиція третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
Третя особа-2 у додаткових поясненнях за вх. № 31390/25 від 25.11.2025 зазначає про те, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст. 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 319 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і право розпоряджатися майном належить лише власникові майна.
Стаття 321 ЦК України встановлює принципи непорушності права власності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 327 ЦК України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування, якими згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є відповідні ради.
Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відтак, ознайомившись із матеріалами справи, Департамент підтримує позовні вимоги Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області та просить суд позовні вимоги задоволити повністю.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, здійснивши огляд документів, заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.06.2023 об'єкт за адресою: Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 25, площею 394,3 кв.м зареєстровано на праві власності за Дрогобицькою міською радою Львівської області (реєстраційний номер нерухомого об'єкта - 2746180846020).
Підстава для реєстрації - рішення органу місцевого самоврядування №1579 від 25.05.2023 та довідка № 05-13-02087 від 28.04.2023, видана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про те, що відомості про об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення площею 394,3 кв.м за місцезнаходженням: Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 25, від суб'єктів управління до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не надавалися.
На виконання вимог Закону України «Про власність», Закону України «Про місцеві ради народних депутатів» та постанов Кабінету Міністрів України № 577 від 13.10.1992 та №311 від 05.11.1991, виконавчим комітетом Львівської обласної ради народних депутатів прийнято рішення №728 від 27.12.1991 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/ підприємств та організацій житлово-комунального господарства області», яким з державної власності прийнято до обласної комунальної власності майновий комплекс - Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації.
Ухвалою Львівської обласної Ради народних депутатів № 288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності», затверджено перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності Львівської обласної ради згідно з Додатком №2, серед яких - Міжміське бюро технічної інвентаризації за адресою: м.Дрогобич, вул. Леніна, 25.
Станом на час прийняття вищевказаних рішень обласною радою, майновий комплекс підприємства - Міжміського бюро технічної інвентаризації складався з нежитлового приміщення площею 412,4 кв.м, що повністю займало 2 поверх будинку за адресою: площа Леніна, 25 у м. Дрогобичі Львівської області, що вбачається з матеріалів технічної інвентаризації станом на 1990 рік.
В подальшому, рішенням Дрогобицької міської ради народних депутатів №54 від 14.05.1990 площа Леніна у місті Дрогобичі перейменована на майдан Ринок, а згодом, рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради № 398 від 17.12.2009 - у площу Ринок.
Відтак, Львівська обласна рада законно набула у власність нежитлове приміщення міжміського бюро технічної інвентаризації за адресою: м. Дрогобич пл. Ринок, 25. Однак, будучи власником майна Львівська обласна рада не вжила заходів до реєстрації права власності на дане майно за територіальною громадою Львівської області.
Дрогобицьке МБТІ та ЕО незмінно знаходилось в приміщенні другого поверху за адресою: пл. Ринок, 25 (раніше пл. Леніна, 25), м. Дрогобич, орієнтовно з 1960-тих років, що прослідковується з матеріалів інвентаризаційної справи на нежитловий будинок за адресою: площа Ринок, 25 у м. Дрогобичі Львівської області та листа КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» №940 від 09.05.2025.
Так, станом на 1990 рік Дрогобицьке БТІ повністю займало 2 поверх площею 412,4 кв.м (матеріали інвентаризаційної справи, експлікація від 23.05.1990).
У 1999 році, бюро знаходилось на 2 поверсі будинку за адресою: майдан Ринок, 25, та розміщувалось у згаданому нежитловому приміщенні другого поверху загальною площею - 422 кв.м, 394,3 кв.м - без врахування аварійних приміщень (матеріали інвентаризаційної справи, експлікація від 11.10.1999).
Станом на момент подачі позовної заяви, Комунальне підприємство Львівської обласної ради «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» займає нежитлове приміщення другого поверху за адресою: м. Дрогобич, пл. Ринок, 25, загальною площею 394,3 кв.м (матеріали останньої технічної інвентаризації від 08.11.2018, якими виключено з загальної площі 2 поверху площу аварійних приміщень).
Зміна загальної площі у різних роках допускалась через технічні помилки виконавців та неточності у вимірюваннях при обмірах та підрахунку площ, про що зазначено у листі КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» №940 від 09.05.2025.
Львівська обласна рада листом від 16.05.2025 підтвердила, що МБТІ станом на 1990, знаходилось у нежитловому приміщенні, що займало увесь другий поверх будинку на пл. Леніна, 25 (пл. Ринок, 25) та повністю займало 2-й поверх, у 1999 році - 394,3 кв.м - без врахування аварійних приміщень, та на сьогодні займає приміщення 2 поверху нежитлового будинку за адресою: пл. Ринок, 25 у м. Дрогобичі площею 394,3 кв.м.
Крім того, будівля «Житловий будинок XIX ст.» на площі Ринок, 25 у м. Дрогобичі Львівської області (попередня адреса - пл. Леніна, 25), у якій розміщено спірне нежитлове приміщення, взята на державний облік і визначена категорією пам'ятки архітектури місцевого значення згідно з рішенням виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів № 330 від 24.06.1986, охоронний №699-м, користувач, в тому числі, Дрогобицьке бюро технічної інвентаризації (БТІ) (п.3), функціональне використання: Дрогобицьким бюро технічної інвентаризації, що вбачається з інформації наявної у паспорті та обліковій карті на об'єкті культурної спадщини.
У розділі 10 «Історичні дані про об'єкт» зазначено, що в приміщенні другого поверху з 1962 року стало функціонувати відділення Дрогобицьке обласне інвентаризаційне бюро.
Починаючи з 1962 року в приміщенні другого поверху нежитлової будівлі за адресою: пл. Ринок, 25 у м. Дрогобичі (попередня назва - пл. Леніна, 25) незмінно знаходилось Дрогобицьке МБТІ, правонаступником якого є КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО».
Прокурор у позовній заяві зазначає, що ним встановлено, що Дрогобицька міська рада Львівської області жодного разу не зверталась до КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» для проведення технічної інвентаризації чи паспортизації даного приміщення як власник спірного майна, а технічна інвентаризація спірного об'єкта проводилась КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» самостійно.
Вказане свідчить про те, що у нежитловому приміщенні другого поверху будівлі на площі Ринок, 25 у м. Дрогобичі починаючи з 1962 року по цей час, здійснювало діяльність КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» в приміщенні, яке зазначене у Додатку №2 до ухвали від 12.05.1993 за № 288 Львівської обласної Ради народних депутатів «Про передачу майна комунальної власності».
Спірне нежитлове приміщення з 1999 року перебувало в орендному користуванні Дрогобицького державного комунального міжміського бюро технічної інвентаризації та ЕО відповідно до договору оренди між Відділом управління та приватизації комунальної власності Дрогобицької міської ради (згідно з інформацією, наданою Дрогобицькою міською радою листами від 03.02.2025, 21.05.2025), однак, жодних правовстановлюючих документів, як зазначає прокурор, які б підтверджували право міської ради на спірне майно на неодноразові запити прокуратури не надано.
Однак, Львівська обласна рада, як законний власник нерухомого майна, не приймала жодних рішень щодо передачі даного нежитлового приміщення у власність чи користування Дрогобицькій міській раді, а про укладення договору оренди спірного нежитлового приміщення між Дрогобицькою міською радою та КП ЛОР «ДМБТІ та ЕО» не було відомо, оскільки КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО» не має обов'язку повідомляти власника/засновника (Львівську обласну раду) про укладення договорів оренди (відповідно інформації, зазначеної в листах Львівської обласної ради від 24.02.2025 та 16.05.2025, 14.07.2025).
Незважаючи на те, що підстава для набуття права комунальної власності на вказаний об'єкт нерухомого майна у Львівської обласної ради виникла ще 12.05.1993, Львівською обласною радою не вжито заходів до реєстрації права власності за територіальною громадою Львівської області. Вказаний об'єкт нерухомого майна відповідно до даних Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна зареєстрований за територіальною громадою в особі Дрогобицької міської ради Львівської області.
Відтак, прокурор звернувся до суду з даним позовом про витребування нежитлового приміщення площею 394.3 кв.м. за адресою: пл. Ринок, 25 у м. Дрогобичі Львівської області, з власності Дрогобицької міської ради Львівської області з підстав незаконного безоплатного набуття у комунальну власність спірного нерухомого майна останньою, а в подальшому реєстрації такого за собою, всупереч волі власника -Львівської обласної ради.
Оцінка суду.
Щодо звернення до Господарського суду Львівської області заступника керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області з даною позовною заявою, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у випадках і в порядку, що визначені Законом.
Статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття «інтереси держави», висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99).
У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 суд навів висновок про застосування норми права, з якої вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Разом з тим, у пунктам 79, 80, 81 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 суд вказав, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності. В тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в
угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Згідно зі ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», одним з принципів здійснення місцевого самоврядування в Україні є судовий захист прав місцевого самоврядування.
Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником нежитлового приміщення за адресою м. Дрогобич, пл. Ринок, будинок, 25, загальною площею 394,3 кв.м., зареєстрованого на підставі рішення № 1579 від 25.05.2023 сесії Дрогобицької міської ради "Про підтвердження факту перебування об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Дрогобич, площа Ринок, 25, площею 394,3 м. кв. в комунальній власності територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради Львівської області" та довідки Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, є територіальна громада в особі Дрогобицької міської ради Львівської області. Однак, фактичним власником майна є Львівська обласна рада, так як дане нерухоме майно не вибуло з його власності в законний спосіб.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо майна спільної комунальної власності територіальних громад сіл, селищ міст Львівської області - є Львівська обласна рада.
Але, незважаючи та не, що Додатком до ухвали Львівської обласної Ради народних депутатів № 288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності», підтверджується, факт передачі нежитлового приміщення «Міжміське бюро технічної інвентаризації» площа Ринок, будинок 25, в м. Дрогобичі, загальною площею 394,3 кв.м., до комунальної власності Львівської обласної ради, з 12.05.1993 органом уповноваженим розпоряджатися вказаним нерухомим майном не вжито заходи щодо повернення вказаного майна у територіальну громаду Львівської області. Це свідчить про протиправну бездіяльність уповноваженого органу та в сукупності створило передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним нерухомим майном, що призвело до порушення прав громади та тим самим, порушує законодавчо встановлений порядок набуття й подальшої реалізації права власності та, відповідно, інтересів держави у сфері контролю за використанням та охороною майна обласної комунальної власності. Вказане слугувало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з позовною заявою.
Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області 14.02.2025 на адресу Львівської обласної ради направлено повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з описом виявлених порушень вимог законодавства та з обґрунтуванням необхідності вжиття облрадою заходів до їх захисту. Листом від 24.02.2025 Львівська обласна рада повідомила, що самостійно заходів представницького характеру Львівська обласна рада та / або управління майном спільної власності Львівської обласної ради не вживали, про вказані порушення щодо зареєстрованого за територіальною громадою в особі Дрогобицької міської ради Львівської області права власності на вищевказаний спірний об'єкт нерухомості їм відомо не було. Крім того, Позивач зазначив, що буде підтримувати позовні вимоги Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, у разі звернення останніми до суду в їхніх інтересах.
Аналогічна позиція викладена у листі Львівської обласної ради від 14.07.2025 у відповідь на лист окружної прокуратури Львівської області, яким повідомлено Львівську обласну раду про намір представництва інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом від 10.07.2025.
Необхідно зазначити, що колегія суддів Касаційного господарського суду у постанові від 01.10.2019 у справі № 910/4446/19) звернула увагу на те, що саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України), які він може реалізовувати на власний розсуд.
Тобто, лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб'єктів.
Така правова позиція викладена і у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 910/12224/17.
Наведене є підставою для звернення прокурора до суду із даним позовом з метою захисту інтересів держави в особі позивача.
Стосовно позовних вимог, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно з ст. 316, 328, 331, 327 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, а управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 35 Закону України «Про власність» № 697-XII від 07.02.1991 у редакції від 03.02.1993 (який був чинним на момент прийняття ухвали за № 288 від 12.05.1993) об'єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об'єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров'я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв'язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)» затверджено перелік державного майна, що передається до власності адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності), зокрема, організації технічної інвентаризації (бюро технічної інвентаризації).
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 № 577 «Про передачу майна, яке перебуває у загальнодержавній власності, до комунальної власності областей та м. Севастополя» до комунальної власності Львівської області передано загальнодержавне майно, зазначеного у Додатку №12 до вказаної постанови, зокрема житлово-комунальне управління.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (в редакції на момент прийняття Львівською обласною Радою народних депутатів прийнято ухвали від 12.05.1993 за № 288 «Про передачу майна комунальної власності») суб'єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних Рад народних депутатів, до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.
Рішенням виконкому Львівської обласної ради №728 від 27.12.1991 передано із загальнодержавної власності до комунальної власності Львівської обласної ради майновий комплекс - Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації, а ухвалою Львівської обласної Ради народних депутатів № 288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності», затверджено перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що відносяться до комунальної власності Львівської обласної ради, серед яких міжміське бюро технічної інвентаризації за адресою: м. Дрогобич, вул. Леніна, 25, що зазначено у Додатку № 2 до даної ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст. 60 Закону).
Пунктом 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ч. 2 ст. 10, ч.1,3 ст. 60 Закону, обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, нежитлове приміщення, інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності.
Підтвердженням того, що майновий комплекс Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації, який Рішенням виконкому Львівської обласної ради №728 від 27.12.1991 передано до комунальної власності Львівської обласної ради, складався з другого поверху нежитлового приміщення за адресою: пл. Леніна, 25 у м. Дрогобичі, є матеріали інвентаризації від 1990 року та паспорт об'єкта культурної спадщини за адресою м. Дрогобич, пл. Ринок,25, у якому зазначено, що з 1962 у приміщеннях другого поверху знаходилось Бюро технічної інвентаризації, правовстановлюючі документи (положення, статути), які свідчать, що правонаступником відділення Дрогобицького обласного інвентаризаційного бюро державної форми власності є КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО», що у сукупності вказує про незмінне знаходження БТІ починаючи з 1962 року у нежитловому приміщенні 2 поверху будівлі за адресою: пл. Ринок, 25 у м. Дрогобичі.
Таким чином, нерухоме майно - спірне приміщення на площі Ринок, 25 у м Дрогобичі (до перейменування - площа Леніна, 25 у м. Дрогобичі) безоплатно державою передано до комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів (правонаступником якої є Львівська обласна рада) та є матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування. Тобто, Львівська обласна рада є законним
власником та розпорядником спірного майна.
Відтак, Львівська обласна рада в силу Закону України «Про власність», Закону України «Про місцеві ради народних депутатів» та постанов Кабінету Міністрів України №577 від 13.10.1992 та №311 від 05.11.1991, враховуючи рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів №728 від 27.12.1991 «Про розмежування обласної комунальної власності і власності адміністративно-територіальних одиниць/підприємств та організацій житлово-комунального господарства області», та ухвалу Львівської обласної Ради народних депутатів № 288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності», є єдиним законним власником та розпорядником спірного майна.
Статтею 182 ЦК України визначено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Дрогобицькою міською радою прийнято рішення «Про включення до Переліку другого типу об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської територіальної громади та надання дозволу на укладення договору оренди нежитлових приміщень» № 944 від 22.12.2021, яким радою включено до переліку об'єктів комунальної власності другого типу, які підлягають передачі в оренду без проведення аукціону нежитлове приміщення комунальної власності територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради Львівської області, що знаходиться за адресою: м. Дрогобич, пл. Ринок, 25 площею 417,6 кв. м, та надано дозвіл управлінню майна громади виконавчих органів Дрогобицької міської ради на укладення договору оренди даного нежитлового приміщення з КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» терміном на 1 рік.
Рішенням Дрогобицької міської ради Львівської області № 1523 від 02.03.2023 «Про внесення змін до рішень сесії Дрогобицької міської ради», внесено зміни у п.11 Рішення Дрогобицької міської ради № 944 від 22.12.2021 та змінено площу нежитлового приміщення за адресою: м. Дрогобич, пл. Ринок, 25 на 394,3 кв.м, виключивши з загальної площі другого поверху даного нежитлового будинку, площу аварійних приміщень, відповідно до технічного паспорта даного об'єкта від 08.11.2018.
У подальшому, Дрогобицькою міською радою Львівської області прийнято рішення №1579 від 25.05.2023 «Про підтвердження факту перебування об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Дрогобич, площа Ринок, 25, площею 394,3 кв.м в комунальній власності територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради Львівської області», підставою для прийняття якого стала службова записка начальника управління майна громади Дрогобицької міської ради Львівської області № 338 від 28.04.2023, рекомендації постійної комісії ради з питань оренди, приватизації комунального майна, промисловості, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, малого середнього бізнесу (протокол № 36 від 27.04.2023).
Державним реєстратором Паращаком М.Т. 05.06.2023 вперше проведено державну реєстрацію спірного об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Дрогобич, площа Ринок, 25, площею 394,3 кв.м. за Дрогобицькою міською радою Львівської області ( ЄРДПОУ 04055972).
Підставою для проведення даної державної реєстрації стали наступні документи: - рішення Дрогобицької міської ради Львівської області №1579 від 25.05.2023; - довідка №05-13-02087 від 28.04.2023 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про те, що відомості про об'єкт нерухомого майна, нежитлового приміщення площею 394,3 кв.м. за місцезнаходженням: Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 25, від суб'єктів управління до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не надавалися.
За цих обставин, документи, на підставі яких за Дрогобицькою міською радою Львівської області зареєстровано право власності на спірний об'єкт нерухомого майна, є такими, що не дають змоги встановити підстави набуття речових прав на нерухоме майно, а тому право власності зазначеної юридичної особи (органу місцевого самоврядування) не виникло в установлений законом спосіб.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (надалі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.
Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Відповідно до п. п. 2-4 ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції станом на дату державної реєстрації), підставами для відмови в державній реєстрації прав є наступне: заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Отже, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, Дрогобицька міська рада Львівської області право власності на нежитлове приміщення не набула, а спірне майно фактично поза волею власника незаконно вибуло з володіння Львівської обласної ради.
Стосовно обізнаності Дрогобицької міської ради Львівської області про перебування спірного нежитлового приміщення у власності Львівської обласної ради, суд зазначає наступне.
Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Як встановлено судом, спірне нежитлове приміщення площею 394,3 кв.м за адресою: пл. Ринок, 25 у м. Дрогобичі Львівської області, зареєстровано за Дрогобицькою міською радою Львівської області на підставі рішення ради №1579 від 25.05.2023, яким, підтверджено факт перебування даного нерухомого майна в комунальній власності територіальної громади в особі Дрогобицької міської ради незважаючи на те, що таке приміщення в силу ухвали Львівської обласної ради № 288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності» державою передано до комунальної власності Львівської обласної ради на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 №311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)».
Крім цього, рішенням виконавчого комітету Дрогобицької міської ради №79 від 20.03.1996 «Про нерухоме майно Дрогобицької міської ради народних депутатів» враховано ухвалу Львівської обласної ради народних депутатів №288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності» та вирішено вважати комунальною власністю Дрогобицької міської ради народних депутатів об'єкти міста згідно з додатком № І. Разом з цим, згідно з долученим додатком до рішення міської ради, в переліку об'єктів комунальної власності Дрогобицької міської ради народних депутатів приміщення за адресою: пл. Ринок, 25 - не зазначено.
Отже, в даному випадку, Дрогобицька міська рада як недобросовісний набувач, на момент прийняття рішення щодо спірного майна, достовірно знала, що таке майно - приміщення на площі Ринок, 25 в м. Дрогобичі, загальною площею 394,3 кв.м, їй не належить, однак, всупереч зазначеному, незаконно зареєструвала за собою дане нежитлове приміщення.
Крім того, дане приміщення набуте Дрогобицькою міською радою безоплатно на підставі власного рішення, що виключає застосування ст. 388 ЦК України.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Орган місцевого самоврядування як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти виключно в межах, у спосіб та відповідно до процедур, визначених законом. Такий суб'єкт не може ототожнюватися із пересічним громадянином, оскільки реалізує публічну владу від імені територіальної громади. Як неодноразово зазначав Конституційний Суд України, принцип верховенства права зобов'язує органи публічної влади бути більш обачними, аніж звичайні суб'єкти приватного права (рішення КСУ від 02.11.2004 №15-рп/2004 та від 29.06.2010 №17- рп/2010).
З огляду на викладене, враховуючи те, що Дрогобицька міська рада Львівської області об'єктивно знала, що набуття даного спірного приміщення здійснюється всупереч закону та в порушення порядку державної реєстрації майна, суд вважає, що є підстави для витребування майна з чужого незаконного володіння.
Отже, відсутність у Дрогобицької міської ради правових підстав володіння спірним приміщенням, зумовлює відсутність права розпорядження об'єктом, а внесення за ініціативою Відповідача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформації про право власності Дрогобицької міської ради на спірне приміщення, є безумовним порушенням права дійного власника - Львівської обласної ради.
Кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (статті 15, 16 ЦК України).
Частинами першою та другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (статті 387, 388, 1212 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України).
Цивільне законодавство розрізняє право володіння як складову повноважень власника (частина перша статті 317 ЦК України), як різновид речових прав на чуже майно (пункт 1 частини першої статті 395 ЦК України) та як право, що виникає на договірних засадах, тобто договірне володіння.
Враховуючи специфіку речей в обороті, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону. Тобто, особа, яка зареєструвала право власності на об'єкт нерухомості, набуває щодо нього повноваження власника, зокрема набуває і право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі 653/1096/16-ц).
Цей фактичний стан володіння слід відрізняти від права володіння, яке належить власникові (частина перша статті 317 ЦК України) незалежно від того, є він фактичним володільцем майна, чи ні. Тому, власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності. Натомість, ця особа внаслідок реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає фактичним володільцем останнього, але не набуває право володіння, допоки право власності зберігається за попереднім володільцем.
Отже, володіння нерухомим майном, яке посвідчує державна реєстрація права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункти 65-67)).
Відповідно до статті 399 ЦК України, право володіння припиняється, зокрема, у разі витребування майна від володільця власником майна або іншою особою.
У свою чергу, статтею 400 ЦК України визначено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
Стаття 387 ЦК України передбачає, що власник має право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Предметом позову про витребування майна, є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння.
Метою позову про витребування майна, є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, приводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна.
Як зазначив Верховний Суд в постанові від 22.10.2020 у справі №752/11904/17, віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об'єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14- 208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
З огляду на викладене, володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість, право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння, як складова права власності на нерухоме майно, завжди належить власникові майна.
Таким чином, Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що володіння як фактичний стан слід відрізняти від права володіння. Зокрема, права володіння, користування та розпоряджання майном належать власнику майна, незалежно від того, є він фактичним володільцем чи ні. Тому власник не втрачає право володіння нерухомим майном у зв'язку з державною реєстрацією права власності за іншою особою, якщо остання не набула права власності.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 24.01.2020 по справі №910/10987/18 дійшов висновку, що державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, передусім, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично (у його фактичне володіння), так і у власність цієї особи, зокрема шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.
Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власника - Львівської обласної ради, поза її волею, наявні підстави для витребування цього майна у незаконного володільця - Дрогобицької міської ради Львівської області.
При цьому, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (Відповідачем) власник, який вважає свої права порушеними, має право пред'явити позов про витребування відповідного майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Такий правовий висновок, зокрема, викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункт 86), від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 16.06.2020 у справі № 372/266/15-ц (провадження № 14-396цс19, пункт 33) та від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 49).
Крім того, не є належним способом захисту права або інтересу позивача вимога про скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, оскільки воно вичерпує свою дію в момент цієї реєстрації. Такий правовий висновок зроблено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18 (провадження № 12-184гс18, пункт 5.17), від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц (провадження № 14-386цс18, пункт 74), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (провадження № 12-91гс20, пункт 8.1).
Отже, виходячи з обставин справи, враховуючи незаконне безоплатне набуття Дрогобицькою міською радою у власність спірного нежитлового приміщення, належним способом захисту є звернення до суду з вимогами про витребування майна із чужого незаконного володіння, яке поза волею власника (Львівської обласної ради) незаконно вибуло з його володіння.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що КП ЛОР «Дрогобицьке МБТІ та ЕО було відомо про перебування спірного приміщення у володінні, користуванні та розпорядженні Дрогобицької міської ради ще з дев'яностих років. Таким чином, «законний власник майна» міг звернутися у зв'язку з вказаним, за захистом порушених прав держави до суду, проте не скористався своїм правом.
Також, на думку відповідача, Львівській обласній раді відомо було про наявне право власності Дрогобицької міської ради на спірне приміщення ще з 1998 року.
Як встановлено судом, орендні відносини жодним чином не підтверджують право власності Дрогобицької міської ради на спірне нерухоме майно, право власності на яке у Львівської обласної ради є з 12.05.1993.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 05.06.2023 даний об'єкт зареєстровано на праві власності за Дрогобицькою міською радою Львівської області, (реєстраційний номер нерухомого об'єкта - 2746180846020).
Підстава для реєстрації - рішення органу місцевого самоврядування №1579 від 25.05.2023 та довідка № 05-13-02087 від 28.04.2023 видана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про те, що відомості про об'єкт нерухомого майна, а саме: нежитлове приміщення площею 394,3 кв.м за місцезнаходженням: Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 25, від суб'єктів управління до Фонду державного майна України з метою внесення до Єдиного реєстру об'єктів державної власності - не надавалися.
Відтак, прокурором, строки позовної давності не пропущено, оскільки спірне нерухоме майно вибуло з власності Львівської обласної ради 05.06.2023 і в задоволені заяви відповідача про застосування позовної давності суд відмовляє із наведених вище мотивів.
У зв'язку з викладеним, враховуючи вищенаведені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про витребування з чужого незаконного володіння Дрогобицької міської ради Львівської області на користь Львівської обласної ради нежитлового приміщення загальною площею 394,3 м.кв. за адресою: площа Ринок, 25, м. Дрогобич Львівської області, є обґрунтованими, доведеними належними, допустимими, достовірними, вірогідними доказами, не спростовані відповідачем.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування “вірогідності доказів» на відміну від “достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обгрунтованими та підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення повністю.
Судові витрати.
Щодо стягнення судових витрат, то сплачений прокурором судовий збір в розмірі 68 932,80 грн. покладається на відповідача, відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Докази про сплату учасниками справи інших судових витрат чи докази судових витрат, які сторона має сплатити у зв'язку з розглядом даної справи, суду не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 13, 43, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 122, 123, 129, ст.ст. 236-241, 242, 327 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Витребувати з чужого незаконного володіння Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 1; код ЄДРПОУ № 04055972) на користь Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18; код ЄДРПОУ № 22340506) нежитлове приміщення загальною площею 394,3 м.кв. за адресою: площа Ринок, 25, м. Дрогобич Львівської області (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2746180846020, номер відомостей про речове право - 50550809).
3. Стягнути з відповідача: Дрогобицької міської ради Львівської області (82100, Львівська область, м. Дрогобич, площа Ринок, 1; код ЄДРПОУ № 04055972) на користь Львівської обласної прокуратури (проспект Т. Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005; код ЄДРПОУ № 02910031) 68 932,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.
5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.
Повне рішення складено 05.02.2026.
Суддя Долінська О.З.