13.10.2025 Справа № 914/555/18
Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
заяви Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м. Львів
про видачу дублікату наказу від 06.09.2018 року
у справі №914/555/18
за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», м.Львів
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитадель-Карпати», м.Трускавець Львівської області
про: стягнення 1466849,99 грн. недоврахованої електричної енергії.
Представники учасників справи не викликались.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про видачу дубліката наказу у справі №914/555/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитадель-Карпати» про стягнення 1466849,99 грн недоврахованої електричної енергії.
Відповідно до проведеного 09.10.2025 автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви визначено суддю Гоменюк З.П.
В обґрунтуванні звернення з відповідною заявою, Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» зазначає про те, що Господарським судом Львівської області було 06.09.2018 видано наказ про примусове виконання рішення суду від 26.07.2018 року.
Крім того, представник позивача у заяві повідомляє про те, що на виконанні у Бориславському ВДВС з 19 квітня 2024 року перебував наказ Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 у справі №914/555/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитадель-Карпати» на користь ПрАТ «Львівобленерго» 1 466 849,00 грн боргу та 22002,74 грн судового збору. У зв'язку з реорганізацією відділів ДВС (Трускавецького та Бориславського) та пов'язаних з реорганізацією переїздів відділу ДВС з однієї адреси на іншу, зазначений виконавчий документ був втрачений. Зазначене підтверджується також довідкою від 02.10.2025 за №28833, виданою Бориславським ВДВС.
При прийнятті ухвали суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною другою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Аналогічне положення міститься і в ч.1 ст.18 та ч.1 ст.326 Господарського процесуального кодексу України.
У рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2012 у справі №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Глоба проти України» від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначив, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД», Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005, зазначено, що неможливість для заявника отримати результат виконання рішення суду, винесеного на його або її користь, складає втручання у право на мирне володіння майном, яке викладено у першому параграфі ст.1 Протоколу №1 до Конвенції.
У рішенні у справі «Чіжов проти України» від 17.05.2005 Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатись, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії статті 6 Конвенції.
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно до п. 19.4 розділу «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Судом встановлено, що відповідно до квитанції про сплату №7256-8573-6212-9470 від 09.10.2025 заявником сплачено судовий збір за видачу дубліката наказу у розмірі 90,84грн.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих Документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 у справі №727/1256/16-ц, відповідно до якої строк пред'явлення виконавчого документа до виконання переривається пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.
Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов'язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов'язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату його видачі. Натомість, відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постановах від 19.01.2019 у справі №916/215/15-г та від 23.05.2019 у справі №5023/1702/12).
Суд вважає, що відмова у задоволенні заяви фактично позбавить стягувача гарантованого Конституцією України права на виконання судового рішення та піддасть сумніву обов'язковість виконання рішення, що є неприпустимим.
Враховуючи викладене та з огляду на те, що наказ від 06.09.2018 року у справі №914/555/18 не виконано, строк пред'явлення наказу до виконання не закінчився, відтак заява Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» про видачу дублікату наказу підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні докази перебування наказу Господарського суду Львівської області №914/555/18 від 06.09.2018 на виконанні, беручи до уваги твердження заявника про втрату наказу та закріплений ст.124 Конституції України принцип обов'язковості виконання судових рішень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для видачі дублікату наказу.
Керуючись ст.ст. 234, 235, 326, 327, п.19.4 розділу «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» від 09.10.2025 за вх.№4262/25 про видачу дублікату наказу - задовольнити.
2. Видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 06.09.2018 року у справі №914/555/18 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цитадель-Карпати» (82200, вул. Стебницька, буд.29, м. Трускавець, Львівська область; ідентифікаційний код: 37496958) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79052, вул. Сяйво, буд.10, місто Львів; ідентифікаційний код: 00131587) 1 466 849,99 грн боргу (недоврахована електроенергія) та 22002,74 грн судового збору.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та в строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.
Суддя Гоменюк З.П.