Справа № 158/3731/25
Провадження № 1-кп/0158/38/26
04 лютого 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження № 12025035610000120 від 08.05.2025 року про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Магдебург Німеччина, з середньою освітою, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, військовослужбовця, згідно ст. 89 КК України такого, що немає судимості,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, -
07 травня 2025 року, близько 20 години 30 хвилин, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуваючи на подвір'ї будинку за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, в ході конфлікту, що раптово виник на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілим ОСОБА_4 , керуючись метою заподіяння шкоди здоров'ю останньому, усвідомлюючи значення і суспільно-небезпечний характер власних дій та передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки, наніс не менше двох ударів ногою в ділянку ребер з лівого боку потерпілого, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді перелом 5, 6 ребер латеральних відрізків зліва, без зміщення, що за ступенем тяжкості згідно висновку судово-медичного експерта відноситься до категорії середнього ступеня, як такі, що потягнули за собою тривалий розлад здоров'я.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав частково. Не заперечив факт конфліктної ситуації з потерпілим ОСОБА_4 . Зазначив, що між ним та потерпілим була лише шарпанина, внаслідок якої він усім свої тілом впав на потерпілого. Будь-яких умисних тілесних ушкоджень потерпілому не наносив.
Незважаючи на часткове визнання ОСОБА_5 своє вини у вчиненні кримінального правопорушення його винуватість підтверджується показаннями, наданими в судовому засіданні потерпілого, свідка та письмовими доказами, яким суд надав ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Потерпілий в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що під час конфлікту з обвинувачем ОСОБА_5 , останній його відштовхнув, внаслідок чого він упав на землю. Після чого, ОСОБА_5 руками та ногами почав наносити удари по тілу. Зазначає, що свідком вказаних подій була його співмешканка, яка викликала швидку, а ті по приїзду викликали поліцію. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, на суворій мірі покарання не наполягає.
Свідок ОСОБА_6 суду показала, що була свідком конфліктної ситуації між її зятем ОСОБА_5 та співмешканцем ОСОБА_4 , в ході якої обвинувачений наніс декілька ударів ногою потерпілому, який перебував у лежачому положенні.
З досліджених у порядку ст. ст. 358, 359 КПК України у судовому засіданні документів та відеозаписів, судом встановлено наступне.
Відповідно до протоколу про прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 07.05.2025 року, від ОСОБА_4 прийнято усну заяву про те, що цього ж дня ОСОБА_5 близько 20 год., перебуваючи в АДРЕСА_1 , за місце спільного проживання, наніс йому п'ять ударів кулаком в обличчя та п'ять ударів ногами в область грудної клітки (по ребрах) (а.с.37).
Згідно висновку експерта № 310 на підставі судово-медичної експертизи ОСОБА_4 , в останнього виявлено синець в ділянці лівого ока, який утворився не менше як від однієї травмуючої дії тупого предмета, індивідуальні властивості травмуючої поверхні якого, в ушкоджені не відобразились. Локалізація, характеристика та ступінь організації ушкодження дає підставу вважати, що воно могло утворитись в час та при обставинах вказаних у постанові. Виникнення ушкодження такого характеру внаслідок падіння з висоти власного зросту маловірогідне. Встановлене у ОСОБА_4 ушкодження у вигляді синця по степені тяжкості, відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.39-40).
На підставі долученої ОСОБА_4 медичної документації проведено додаткову судово-медичну експертизу, за висновком якої встановлено, що згідно висновку експерта № 310 у ОСОБА_4 було виявлено синець в ділянці лівого ока. Згідно представленої медичної документації, було встановлено переломи 5, 6 ребер латеральних відрізків зліва, без зміщення. Встановлені тілесні ушкодження утворились не менше як від двох травмуючих дій, тупого предмета (предметів). Індивідуальні властивості травмуючої поверхні предмета (предметів), в ушкодженнях не відобразились, але враховуючи їх характеристику та ступінь організації цілком вірогідно, що вони утворились в час та при обставинах вказаних у постанові. Враховуючи локалізацію ушкоджень на різних поверхнях тіла та їх характеристику, їх виникнення внаслідок одноразового падіння з висоти власного зросту виключається. Встановлене у ОСОБА_4 тілесне ушкодження у вигляді синця по ступені тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Переломи ребер відносяться до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, як таких, що потягнули за собою тривалий розлад здоров'я. (Висновок експерта № 317) (а.с.48-50).
За наслідком вищевказаного висновку експерта, постановою від 14.05.2025 року змінено правову кваліфікацію у кримінальному провадженні за № 12025035610000120 від 08.05.2025 року з ч. 1 ст. 126 КК України на ч. 1 ст. 122 КК України (а.с.52).
Згідно ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10.07.2025 року надано дозвіл на використання у кримінальному провадженні № 12025035610000120 від 08.05.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, доказів, зібраних у кримінальному провадженні № 12025035610000120 від 08.05.2025 щодо кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.126 КК України (а.с.55).
12.08.2025 за участі потерпілого ОСОБА_4 та понятих, за допомогою відеофіксації, проведено слідчий експеримент, вході якого потерпілий на манекені продемонстрував, як саме ОСОБА_5 наносив йому тілесні ушкодження (а.с.56-58).
Дані вищевказаного слідчого експерименту лягли в основу висновку експерта № 830, за результатами додаткової судово-медичної експертизи, в ході проведення якої, експерт дійшов додаткових підсумків: згідно висновків експерта № 310 та 317 у ОСОБА_4 були виявлені слідуючі ушкодження: синець в ділянці лівого ока, переломи латеральних (зовнішніх) відростків 5, 6 ребер зліва, без зміщення. За ступенем тяжкості синець відноситься до легких тілесних ушкоджень; переломи ребер до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, по скільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби. Вищевказані тілесні ушкодження цілком могли виникнути за обставин, на які вказує ОСОБА_4 під час проведення слідчого експерименту за його участю (а.с.65-67).
11.08.2025 за участі свідка ОСОБА_6 та понятих, за допомогою відеофіксації, проведено слідчий експеримент, вході якого детально розповіла та продемонстрував, як саме ОСОБА_5 наносив тілесні ушкодження ОСОБА_4 (а.с. 59-61).
Відповідно до протоколу огляду предмету (аудіозапису) від 25.11.2025 року, зафіксовано виклик екстреної медичної допомоги та повідомлено про конфлікт, у результаті якого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження (а.с.69-70).
Згідно протоколу огляду предмету (відеозапису) від 04.12.2025 року зафіксовано виклик працівників поліції з приводу конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Крім того, зафіксовано розмову, в ході якої свідок ОСОБА_6 повідомила, що її зять ( ОСОБА_5 ) наносив ногами удари по ребрах ОСОБА_4 (а.с.72-75).
Відповідно до протоколу огляду предмету (аудіозапису) від 08.12.2025 року, свідок ОСОБА_6 здійснила виклик екстреної медичної допомоги, з приводу нанесення тілесних ушкоджень її зятем ( ОСОБА_5 ) ОСОБА_4 (а.с.77-79).
Висновком експерта № 854, за результатами додаткової судово-медичної експертизи встановлено наступне. Згідно висновків експерта № 310, № 317 та № 830 у гр. ОСОБА_4 були виявлені слідуючі ушкодження: синець в ділянці лівого ока, переломи латеральних (зовнішніх) відростків 5,6 ребер зліва, без зміщення. Виникнення даних тілесних ушкоджень в результаті одноразового падіння з висоти власного зросту з прискоренням чи без такого на тверду поверхню (на бруківку, асфальт, щебінь) - виключається. Судово-медичних даних про можливість утворення ушкоджень виявлених на тілі ОСОБА_4 в результаті падіння з прискоренням чи без такого гр. ОСОБА_7 на тіло ОСОБА_4 - немає. Тілесне ушкодження у вигляді синця навколо правого ока у гр. ОСОБА_4 цілко могло утворитися за обставин, на які він вказує в протоколі його допиту. В протоколі допиту гр. ОСОБА_7 будь-яких відомостей про нанесення ним удару в ділянку правого ока громадянину ОСОБА_4 - немає. Тілесні ушкодження виявленні у гр. ОСОБА_4 (а саме переломи зовнішніх відростків 5,6 ребер зліва) цілком могли утворитися за обставин відображених протоколах проведень слідчих експериментів за участю потерпілого ОСОБА_4 т: свідка ОСОБА_6 . За ступенем тяжкості синець відноситься до легких тілесних ушкоджень, переломи ребер до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розгляду здоров'я, по скільки для їх загоєння необхідний час більше 21 доби (а.с.82-85).
Відповідно до ст. 94 КПК України кожен доказ повинен бути оцінений з точки зору належності, допустимості і достовірності, а в сукупності зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку.
Статтею 85 КПК України регламентовано, що належність доказів відображає положення про те, що на підставі цих даних установлюється наявність чи відсутність фактів і обставин, які мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Відповідно до ст.86 КПК України допустимість доказів означає отримання фактичних даних у встановленому законом порядку.
Щодо ознаки достовірності доказів, то вона закладена у розумінні фактичних даних як правдивих відомостей. Під достатністю слід розуміти сукупність належних та допустимих фактичних даних, які у своїй єдності забезпечують відображення всіх елементів предмета доказування та приводять до висновку про доведеність (недоведеність) обставин кримінального провадження, тоді як критерій взаємопов'язаності слід розглядати з тієї позиції, що докази не повинні суперечити один одному чи створювати неоднозначне уявлення про ті чи інші факти.
Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, відповідно до ст.94 КПК України, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
В своїх рішеннях «Ірландія проти Сполучного Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів, суд як правило, застосовує критерій доведення вини «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співвідношення достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
Судом встановлено, що дослідженні в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на їх системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу інкримінованого кримінального правопорушення, доведеності вини у його вчиненні. Об'єктивних підстав ставити під сумнів будь-який доказ, у суду немає.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про повну доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, тобто в умисному заподіянні тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
При призначенні покарання суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до якого покарання призначається в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
В силу ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 відноситься до категорії нетяжких злочинів.
Крім того, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який має постійне місце проживання, одружений, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, є військовослужбовцем, відсутність даних щодо ймовірного перебування останнього на диспансерному обліку у лікаря психіатра та нарколога.
Разом з цим, суд враховує, що ОСОБА_5 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, однак на даний час, згідно ст. 89 КК України є таким, що не має судимості.
Також, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує думку потерпілого, який на суворій мірі покарання не наполягав. Вважав за можливе призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу чи іспитового строку.
Обставин, які у відповідності до ст.66 КК України пом'якшують покарання, суд не вбачає.
Обставиною, яка обтяжує покарання, у відповідності до ст. 67 КК України - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
Таким чином, враховуючи відсутність пом'якшуючих та наявність обтяжуючої обставини, беручи до уваги обставини вчинення кримінального правопорушення, позицію потерпілого, приймаючи до уваги те, що покарання повинно призначатись згідно принципу індивідуалізації та має на меті не лише кару, але й виправлення обвинуваченого, суд вважає, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_5 , а також попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання згідно санкції статті закону, за якою він притягується до кримінальної відповідальності, із застосуванням інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Суд не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у виді виправних робіт, а також реальної міри покарання у виді обмеження чи позбавлення волі, застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, зважаючи на особу обвинуваченого та встановлені в ході судового розгляду конкретні обставини справи.
Вказана позиція відповідає практиці Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ застосовується як джерело. Зокрема у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.
Призначення такого покарання, на думку суду, буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
Речові докази та судові витрати відсутні, цивільний позов не пред'являвся.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 не застосовувався, підстав для його застосування немає.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 615 КПК України, суд
Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України та призначити покарання у виді 2 (два) роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1