Справа № 158/79/26
Провадження № 1-кп/0158/50/26
04 лютого 2026 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4
захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці кримінальне провадження №62024170030002726 від 23.08.2024 року про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, раніше судимого вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.11.2024 року за ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 1700 грн., у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, -
Так, ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 12.03.2024 року не з'явився вчасно на службу тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану до розташування військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 та в період часу з 12 березня 2024 року по 08 листопада 2024 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану.
Окрім цього, ОСОБА_4 , під час проходження військової служби у Збройних Силах України, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), повторно в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 01 грудня 2024 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 та в період часу з 01 грудня 2024 року по 22 листопада 2025 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю та дав пояснення, що він під час проходження військової служби 12.03.2024 року не з'явився вчасно на службу тривалістю понад три доби в умовах воєнного стану до розташування військової частини НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_2 та в період часу з 12 березня 2024 року по 08 листопада 2024 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану. Крім того, 01.12.2024 року самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 , що за адресою: АДРЕСА_3 та в період часу з 01 грудня 2024 року по 22 листопада 2025 року був відсутній на службі без поважних причин і не виконував службові обов'язки в умовах воєнного стану. У вчиненому розкаявся та просив суворо не карати.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав покази свого підзахисного та зазначив, що останній вину у вчиненому визнав, розкаявся, а тому просив суворо не карати останнього та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
Суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, доведена повністю, його дії кваліфіковані вірно за ч. 5 ст. 407 КК України.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд призначає покарання в межах санкції частини статті, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
В той же час згідно зі ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. Для досягнення законодавчо визначеної мети покарання суди мають керуватися принципами призначення покарання, до яких належить, у тому числі, принцип індивідуалізації та принцип справедливості покарання. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання повинні відповідати один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
У відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до вимог ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставин справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, обставин, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 суд не вбачає.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.
Окрім цього, суд враховує дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий вироком Ківерцівського районного суду Волинської області від 29.11.2024 року за ч. 1 ст. 125, ч.1 ст. 162 КК України до покарання у виді штрафу, який останнім сплачено, вину у вчиненому визнав, його відношення до вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
З врахуванням вищевикладеного, беручи до уваги зазначені обставини, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого ОСОБА_4 , а також попередження вчинення ним нових злочинів не можливе без ізоляції від суспільства з призначенням покарання за санкцією статті у виді позбавлення волі.
Застосовуючи до ОСОБА_4 дане покарання, суд звертає увагу на те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням військовослужбовця за самовільне залишення місця служби в умовах воєнного стану не лише не сприятиме запобіганню вчиненню нових кримінальних правопорушень іншими особами, а навпаки, створить у таких осіб впевненість у безкарності за самовільне залишення місця служби, а також відмову від захисту Батьківщини. Вказане свідчить про підвищену суспільну небезпечність вчиненого кримінального правопорушення, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим. Такий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.01.2024 року у справі № 336/5209/22.
Відтак, підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 ст. ст. 69, 75 КК України, суд не вбачає.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту фактичного затримання -22.11.2025 року.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Судові витрати та речові докази у справи відсутні.
Керуючись статтями 323, 324 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, призначивши покарання у виді 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту фактичного затримання - 22.11.2025 року.
До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Ківерцівський районний суд Волинської області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1