ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.02.2026Справа № 910/3187/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши матеріали
заяви позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія"
про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 910/3187/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" вул. Ушинського, 40, м. Київ, 03151
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ "ВАРТА" просп. Берестейський, 11 Б прим.7, м. Київ, 01135
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:
1. гр. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2. гр. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
про стягнення 300 000,00 грн.
представники сторін: без виклику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ "ВАРТА" про стягнення 300 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на факт безпідставного перерахування позивачем на рахунок відповідача за відсутності жодних правових підстав грошових коштів в сумі 300 000,00 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає поверненню позивачеві згідно статті 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набута.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/3187/25, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, суд прийшов до висновку про розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 року призначено судове засідання (розгляд справи по суті) на 15.10.25, а також залучено за ініціативою суду до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: гр. ОСОБА_1 ; гр. ОСОБА_2 .
Проте, у зв'язку з перебуванням судді Селівона А.М. на лікарняному, призначене на 15.10.2025 судове засідання не відбулось; ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2025 року призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 12.11.25 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2025 року позовні вимоги задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ "ВАРТА" (просп. Берестейський, 11Б, прим.7, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 45097372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" (вул. Ушинського, 40, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 42544966) 300 000,00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.) безпідставно отриманих коштів та 3 600,00 грн. (три тисячі шістсот грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.
В свою чергу, через систему "Електронний суд" 19.11.2025 року від представника позивача надійшла заява б/н від 18.11.2025 року про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3187/25, в якій позивач в порядку, передбаченому ст.ст. 42, 129, 244 ГПК України, просить стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ "ВАРТА" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28000,00 грн., понесені позивачем в межах судової справи №910/3187/25.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 19.11.2025 року вищевказана заява була передана на розгляд судді Селівону А.М.
Згідно вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Клопотання про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
В свою чергу суд зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 3 статті 252 ГПК України).
При цьому, як встановлено судом за матеріалами справи, в поданій позивачем позовній заяві б/н від 17.03.2025 року згідно приписів ст. 162 ГПК України зазначено попередній (орієнтовний) розмір витрат позивача на професійну (правничу) допомогу у даній справі у розмірі 50 000,00 грн., а також повідомлено, що докази витрат на професійну правничу допомогу буде подано у відповідності до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2025 року прийнято до розгляду заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 910/3187/25, постановлено здійснювати розгляд заяви без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано відповідачу надати суду в строк до 11.12.2025 року включно письмові пояснення щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3187/25.
Будь - яких інших заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час розгляду заяви про розподіл судових витрат суду не надано.
Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Абзац 2 пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України визначає, що якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Треті особи про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3187/25 повідомлені належним чином в електронному кабінеті шляхом надсилання копії ухвали суду від 03.12.2025 про призначення заяви до розгляду, факт отримання якої 04.12.2025 підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронних листів до електронних кабінетів учасників справи.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Наразі, як вбачається зі сформованої засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" за запитом суду відповіді № 22856390, судом встановлено відсутність у відповідача - ТОВ "АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ "ВАРТА" зареєстрованого електронного кабінету.
При цьому, оскільки станом на час призначення заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), з метою повідомлення відповідача про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/3187/25 та забезпечення його права на подання письмових пояснень щодо цієї заяви, на виконання вимог Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 03.12.2025 року була направлена судом засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № R 067053209316, відповідно до якого ухвалу отримано відповідачем 17.12.2025 року.
Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом та не надав заперечень/пояснень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень/пояснень щодо заяви позивача та/або про намір вчинення відповідних дій та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду заяви позивача по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано будь-яких письмових пояснень/заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд здійснював розгляд клопотання виключно за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши надані сторонами суду докази, які мають значення для розгляду заяви, Господарський суд міста Києва -
Право на правову допомогу гарантовано статтями 8, 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України (Рішення від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000; Рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009; Рішення від 11 липня 2013 року № 6-рп/2013).
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
За приписами статей 123, 126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу відносяться до судових витрат.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських об'єднань та бюро, з надання правничої допомоги щодо ведення справи в суді розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених статтями 129, 130 ГПК України.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 ГПК України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, як зазначалось судом вище, у позовній заяві у відповідності до статті 162 ГПК України позивачем викладено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн., які позивач просив суд покласти на відповідача.
Окрім цього, через систему "Електронний суд" 19.11.2025 від позивача надійшла заява б/н від 18.11.2025 про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ "ВАРТА" на свою користь понесені в межах справи № 910/3187/25 витрати на професійну правничу допомогу.
В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
Наразі, суд вчергове констатує, що від відповідача заперечень щодо розміру заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу та/або клопотань про їх зменшення до суду не надходило.
За результатами розгляду заяви позивача про ухвалення додаткового рішення в порядку ст. 123, 126, 129, 244 ГПК України судом встановлено, що позивачем долучено до матеріалів справи докази на підтвердження понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, а саме: Договір про надання правової допомоги від 25.02.2025, Додаткова угода № 1-В до договору про надання правової допомоги від 25.02.2025, акт про надання правової допомоги від 13.11.2025, Рахунок на оплату № 001311 від 13.11.2025 на суму 18 000, 00 грн., Договір про надання правничої допомоги від 27.02.2025, Додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги від 27.02.2025, акт виконаних робіт від 12.11.2025, Рахунок на оплату № 1 від 12.11.2025 на суму 10 000, 00 грн.
За твердженням позивача, загальна сума нарахованих останнім до стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи №910/3187/25, склала 28 000,00 грн.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 16, 126 ГПК України).
Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 1 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
За приписами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 вказаного Закону).
В статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" наведені види адвокатської діяльності, а також роз'яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").
За приписами частиною 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
З матеріалів справи вбачається, що з метою надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» (Клієнт за договором 1, позивач у справі) та Адвокатом Щербанем Дмитром Миколайовичем (Адвокат за договором 1) було укладено Договір про надання правової допомоги від 25.02.2025 (далі - Договір 1), за умовами пункту 2 якого сторони погодили, що Адвокат надає правову допомогу клієнту за його дорученнями щодо представництва клієнта в судах, а також в будь - яких органах державної, законодавчої та виконавчої влади, органах місцевого самоврядування, органах управління установ, організацій, підприємств та їх об'єднань, керівних органах об'єднань громадян, захисту в кримінальних провадження, надання консультацій та з інших питань. Зміст кожного окремого доручення сторони погоджують в додаткових угодах.
Умовами п. 3-4 Договору 1 сторони узгодили перелік повноважень, які Клієнт надає Адвокату щодо представництва інтересів Клієнта.
Крім того, з метою надання правової допомоги між Товариством з обмеженою відповідальністю «Флагеларія» (Клієнт за договором 2, позивач у справі) та Адвокатом Малюком Євгеном Євгеновичем (Адвокат за договором 2) було укладено Договір про надання правової допомоги від 27.02.2025 (далі - Договір 2), за умовами пункту 1 якого сторони погодили, що Клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту - представляти інтереси в господарських судах, а аткож надавати будь-які інші види правничої допомоги за дорученням клієнта зміст яких сторони формулюють у додаткових угодах.
Умовами п. 2 Договору 2 сторони узгодили перелік повноважень, які Клієнт надає Адвокату щодо представництва інтересів Клієнта.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
Згідно п. 6 Договору 1 та п. 5 Договору 2 останні набирають чинності з моменту їх підписання сторонами, є безстроковими та діють до їх припинення або розірвання сторонами.
Договори підписані представником клієнта та адвокатом та засвідчені печаткою позивача.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 09.06.2017, передбачено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
При цьому, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Відтак, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/WestAllianceLimited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Відповідно до п. 5 Договору 1 та п. 4 Договору 2 розмір гонорару та витрат, пов'язаних з виконанням доручення клієнта сторони погоджують у додаткових угодах до цих договорів.
Так, як вбачається з Додаткової угоди № 1-в від 08.08.2025 до договору на надання правової допомоги від 25.02.2025 року, сторони погодили гонорар за виконане доручення, зазначене у п. 1 цієї угоди, у базовому розмірі 20 000,00 грн., при цьому залежно від обсягу та складності господарської справи розмір гонорару може бути збільшено, а остаточний розмір гонорару сторони узгоджують в акті, а також у рахунку на оплату, який адвокат виставляє клієнту після прийняття судового рішення по суті справи. Крім того, додатковою угодою № 1 від 27.02.2025 року до договору про надання правничої допомоги від 27.02.2025 року базова ставка гонорару за виконання доручення, передбаченого п. 1 цієї угоди, складає 10 000,00 грн.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на підтвердження обсягу понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано два акти приймання-передачі наданих послуг, складені відповідно з адвокатами та підписані сторонами.
Так, акт від 18.11.2025 року, підписаний позивачем та адвокатом Щербанем Д.М., містить перелік наданих послуг, витрачений час та відповідну вартість години роботи, а саме: вивчення наданих матеріалів та судової практики щодо стягнення безпідставно отриманих коштів - 4 години, підготовка та подання додаткових пояснень до суду - 8 годин, підготовка та направлення копій позову учасникам справи - 2 години, підготовка до участі та участь у судовому засіданні - 2 години, підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 2 години, загальна вартість правової допомоги за цим актом складає 18 000,00 грн. Водночас, акт від 18.11.2025 року, підписаний позивачем та адвокатом Малюком Є.Є., містить перелік виконаних дій, витрачений час та відповідну вартість години роботи, зокрема: вивчення наданих матеріалів щодо безпідставного перерахування коштів на рахунок ТОВ «АББ «Варта» - 3 години, підготовка претензії про повернення безпідставно сплачених коштів - 3 години, підготовка та подання позовної заяви до суду - 4 години, загальна вартість правової допомоги за цим актом складає 10 000,00 грн.
Також, як зазначено в Актах, Сторони не мають претензій щодо надання правової допомоги.
Наразі, станом на час ухвалення додаткового рішення до матеріалів справи не надано доказів фактичної оплати позивачем наданих адвокатами послуг згідно з Договором № 1 та Договором № 2, проте наявні виставлені рахунки на оплату: рахунок № 001311 від 13.11.2025 ФОП Щербань Д.М. на суму 18 000,00 грн та рахунок № 1 від 12.11.2025 ФОП Малюк Є.Є. на суму 10 000,00 грн.
В свою чергу, з урахуванням наданих позивачем доказів акти приймання-передачі наданих послуг від 18.11.2025 року, укладені між позивачем та адвокатом Щербанем Д.М., а також між позивачем та адвокатом Малюком Є.Є., оцінюються судом з урахуванням приписів Договору № 1 від 25.02.2025 року та Договору № 2 від 27.02.2025 року і відповідних додаткових угод до них, та з огляду на застереження сторін щодо надання правової допомоги в повному обсязі та належним чином визнаються достатніми доказами отримання позивачем результатів надання професійної правничої допомоги, а також підтвердженням змісту, обсягу та вартості наданих адвокатами послуг.
При цьому суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що під час розгляду справи № 910/3187/25 у Господарському суді міста Києва інтереси позивача представляв адвокат Щербань Дмитро Миколайович на підставі ордера серії СЕ № 1107286 на надання правової допомоги, а також адвокат Малюк Євген Євгенович на підставі ордера серії ВЕ № 1076162, яким, зокрема, було подано до суду позовну заяву.
В свою чергу, подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі №910/3187/25 є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Така ж правова позиція випливає з інших рішень Європейського суду з прав людини, зокрема, у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п. п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є, зокрема, рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, доводити реальність їх оплати. Натомість, саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.
Водночас, як зазначено в постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу .
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Окрім цього, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
В свою чергу, як свідчать матеріали справи, відповідачем не подано жодних заперечень проти заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 28 000,00 грн., зокрема, щодо їх завищення та не співмірності зі складністю справи тощо.
Таким чином, виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
При цьому судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22, згідно якої наявність/відсутність з боку іншої сторони заперечень проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для вирішення питання про співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на правову допомогу, але не впливає на обов'язок суду під час вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.
Виходячи з наданих позивачем доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи суд виходить із загальних критеріїв оцінки послуг з надання правової (правничої) правової допомоги з урахуванням обсягу та змісту підготованих адвокатом документів.
Зокрема, суд оцінює та досліджує подані позивачем документи та встановлює, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не подавав адвокат під час розгляду справи явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, в тому числі актів про надання правової допомоги по справі № 910/3187/25 на загальну суму 28 000, 00 грн. суд наголошує, що згідно приписів чинного господарського процесуального законодавства вартість наданої учаснику справи професійної правничої допомоги оцінюється судом виходячи з критеріїв складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та (або) значенням справи для сторони.
Наразі, згідно з наданими позивачем актами про надання правової допомоги по справі № 910/3187/25 адвокатами включено, зокрема, правовий аналіз наданих клієнтом документів, проведення усного консультування та надання відповідних рекомендацій щодо способів захисту прав та інтересів клієнта щодо безпідставно перерахованих коштів, у зв'язку з чим суд зазначає, що виділення в окремий вид та включення до складу наданих адвокатом послуг послуги щодо правового аналізу наданих клієнтом документів, проведення усного консультування та надання відповідних рекомендацій щодо способів захисту прав та інтересів клієнта, на переконання суду, не можуть бути виділені в окремий вид послуг, позаяк є обов'язковою передумовою здійснення представництва та захисту інтересів клієнта у справі, в даному випадку позивача, а відтак поглинаються послугами підготовки та подання до суду позовної заяви, додаткових пояснень та інших процесуальних документів у даній справі.
Крім того, судом враховано, що за умови надання, як зазначено у актах про надання правової допомоги по справі № 910/3187/25, послуг з проведення аналізу документів клієнта, матеріалів судової справи, підготовки та подання позовної заяви, додаткових пояснень, заяви про ухвалення додатково рішення, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" про стягнення 300 000,00 грн. безпідставно набутих коштів у даній справі складає 4 сторінки (враховуючи вступну частину та перелік додатків), з яких викладена на 1 аркуші мотивація містить переважно аналіз обставин перерахування коштів, а дослідженню адвокатом підлягали копія платіжної інструкції № 5 від 02.09.2025, яка продубльована у виписці АТ «Перший український міжнародний банк».
Додатково суд зауважує, що з урахуванням визначеного сторонами та погодженого обсягу правничої допомоги з підготовки та направлення претензійної заяви, на виконання якої Адвокатом було витрачено 3 години, під час розгляду справи встановлено, що текст поданої позовної заяви в частині викладення фактичних обставин справи та підстав позову за своїм змістом значною мірою дублює претензію від 26.02.2025 року. При цьому позовна заява лише доповнена більш розширеним нормативно-правовим обґрунтуванням заявлених вимог.
За таких обставин суд доходить висновку, що фактичний обсяг виконаних робіт, необхідних для підготовки позовної заяви, не відповідає заявленому часу у 10 годин, а відтак визначення вартості цієї послуги у розмірі 10 000,00 грн. є необґрунтовано завищеним та не відповідає критеріям розумності і співмірності витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, суд критично оцінює включення до переліку робіт, виконаних адвокатом Щербанем Д.М. згідно з актом про надання правової допомоги від 13.11.2025, таких дій, як вивчення та оцінка наданих клієнтом документів і матеріалів судової справи, оскільки зазначені послуги вже були фактично виконані та враховані в акті виконаних робіт від 12.11.2025, оплата за яким включена до розміру правничої допомоги за відповідним актом, а також підготовка та подання до суду додаткових пояснень з додатками і підготовка та направлення учасникам справи копій позовної заяви з додатками.
Під час оцінки обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу суд враховує кількість, обсяг та зміст підготованих адвокатом документів і додатково наголошує на незначній складності даної справи та формальному характері додаткових пояснень, підготовлених під час її розгляду. За таких обставин визначення позивачем вартості зазначених робіт у загальній сумі 18 000,00 грн не відповідає критеріям розумності та співмірності витрат.
В свою чергу, як свідчать матеріали справи, до складу витрат позивача на професійну правничу допомогу, заявлених до стягнення з відповідача, включено витрати на підготовку та участь у судових засіданнях у Господарському суді міста Києва загальною тривалістю 2 години. Разом із тим, відповідно до протоколу судового засідання від 12.11.2025 року тривалість судового засідання за участю адвоката Щербаня Д.М. становила 7 хвилин, що не узгоджується з даними, використаними позивачем при визначенні вартості відповідних послуг.
З урахуванням характеру спірних правовідносин, рівня складності справи, обсягу підготовлених процесуальних документів, а також факту використання матеріалів, вже підготовлених у межах досудового врегулювання спору, суд доходить висновку, що заявлений позивачем час, витрачений на підготовку та подання позовної заяви, не є об'єктивно необхідним для належного та ефективного захисту прав і законних інтересів сторони у даній справі.
Відтак, за висновками суду, позивачем істотно завищено тривалість часу, витраченого на надання професійної правничої допомоги у цій справі, що, у свою чергу, призвело до завищення вартості відповідних послуг.
В контексті понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з позиції обґрунтованості, співмірності витрат із складністю справи, відповідності критерію реальності таких витрат та обсягом наданих послуг, а також розумності їхнього розміру.
Таким чином, господарський суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвокатів, дійшов висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази та встановлені судом фактичні обставини справи не є безумовною підставою для стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу з позивача саме в розмірі 28 000,00 грн., адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований, відповідати критерію розумної дійсності та необхідності таких витрат, співмірності з ціною позову та ринковими цінами на правничу допомогу і адвокатські послуги.
Суд також додатково враховує правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
При цьому згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані позивачем докази, приймаючи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат на професійну правничу допомогу, ціну позову, рівень складності, характеру спору та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, враховуючи обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду представником позивача документів, а також їх значення для вирішення спору, суд доходить висновку, що зменшення розміру витрат позивача до 8 000,00 грн. від попередньо заявленої суми 28 000,00 грн., яка є завищеною, відповідатиме критерію пропорційності і розумності.
Аналогічну позицію виклав у своїх постановах Верховний Суд від 07.08.2018 у справі № 916/1283/17 та від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Як вказано колегією суддів касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19, висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчать про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Відповідна правова позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 11.11.2021 у справі № 910/7520/20.
Згідно пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України), покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведених висновків суду про зменшення витрат, клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 8 000,00 грн.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Заяву позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3187/25 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГЕНЦІЯ БЕЗПЕКИ БІЗНЕСУ "ВАРТА" (просп. Берестейський, 11Б, прим.7, м. Київ, 01135, код ЄДРПОУ 45097372) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Флагеларія" (вул. Ушинського, 40, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 42544966) 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В задоволенні заяви позивача в частині стягнення решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
4. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.М.Селівон