ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.02.2026Справа № 910/13975/22
За заявою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/13975/22,
за позовом Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт";
про стягнення 7 376 348,90 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Григоренко С. В.
Представники:
Від заявника: Скрипник П. Г., адвокат, ордер серії АА № 1644777 від 11.11.2025;
Від стягувача: Гамей В.В., адвокат, ордер серії АВ № 1238962 від 11.10.2024;
Від боржника: не з'явилися;
За участю представника ГУ ДКС у місті Києві: Левчук О.В., в порядку самопредставництва;
За участю представника ГУ ДПС у місті Києві: Сметанюк Р.М., в порядку самопредставництва.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.05.2023 позов Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" задоволено повністю.
06.07.2023 Господарським судом міста Києва видані відповідні накази.
21.01.2026 до Господарського суду міста Києва надійшла заява приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/13975/22.
В своїй заяві приватний виконавець просить суд в межах зведеного виконавчого провадження № 79771253 зобов'язати Головне управління ДПС у м. Києві підготувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві висновок про повернення надміру сплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 32 633 220,37 грн на рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича для погашення заборгованості ТОВ "Агророзквіт" перед ПрАТ "Зернопродукт МХП" та зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві здійснити перерахування коштів у розмірі 32 633 220, 37 грн на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича для погашення заборгованості ТОВ "Агророзквіт" перед ПрАТ "Зернопродукт МХП": РНОКПП отримувача: 3175201875 Банк отримувача: АТ "Ощадбанк" (Філія - Головне управління по м. Києву та Київській області) МЦП: 322669 рахунок отримувача: UA153226690000026240500277497.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2026 розгляд заяви приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича призначено на 03.02.2026.
У судове засідання 03.02.2026 з'явилися представники заявника, стягувача, ГУ ДПС у місті Києві та ГУ ДКС у місті Києві, представники боржника не з'явилися, про дату, час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
За змістом ч. 4 ст. 336 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає заяву про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником, в судовому засіданні з викликом такої особи та учасників справи, проте їх неявка не перешкоджає розгляду справи за умови належного їх повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви без участі представників боржника.
У судовому засіданні 03.02.2026 представник приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича просив заяву задовольнити повністю.
Представник Приватного акціонерного товариства "Зернопродукт МХП" у судовому засіданні 03.02.2026 підтримав заяву приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича та просив її задовольнити повністю.
Представники ГУ ДКС у місті Києві та ГУ ДПС у місті Києві у судовому засіданні 03.02.2026 проти задоволення заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича заперечували, просили відмовити у її задоволенні з мотивів, викладених у їх письмових поясненнях.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що заява приватного виконавця Жаботинського Івана Володимировича не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексуУкраїни, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно із частиною першою статті 327 Господарського процесуального кодексуУкраїни, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Питання звернення стягнення на грошові кошти, що належать іншим особам, та нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому порядку регулюється статтею 336 Господарського процесуального кодексуУкраїни. Зокрема, частиною першою цієї статті визначено, що суд, що розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою стягувача або державного чи приватного виконавця звернути стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка не оспорюється зазначеною особою або підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із частиною другою статті 5 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону.
У статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Також необхідно зазначити, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже у разі повернення коштів судового збору з державного бюджету - боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).
Відповідно до статті 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів на виконання рішень суду про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 45 Бюджетного кодексу України, Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.
Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету здійснюється органом Казначейства за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №787 від 03.09.2013 (далі - Порядок).
Пунктом 5 Порядку унормовано, повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.
Абзацом 7 пункту 5 Порядку передбачено, що заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню, із обов'язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб'єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), дата та номер судового рішення, яке набрало законної сили (у разі повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), сума коштів, що підлягає поверненню (перерахуванню), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 53 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Частиною 4 даної статті визначено, що на належні боржникові у разі передачі від інших осіб кошти, що перебувають на рахунках у банках та інших фінансових установах, стягнення звертається виконавцем на підставі ухвали суду у порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до Положення про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 № 1280 Головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Головне управління Казначейства) є територіальними органами Державної казначейської служби України. Основним завданням Головного управління Казначейства є реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів. (пункти 1,3 Положення).
Головне управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду (підпункт 4 пункту 4 Положення).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі № 915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80)).
Водночас, грошові кошти не можуть примусово стягуватись з державного органу. Кожне міністерство, інший державний орган покликані виконувати державні функції, покладені на них відповідно до законодавства; саме з цією метою здійснюється їх фінансування. Примусове стягнення коштів з головного управління казначейства чи іншого державного органу може призвести до неможливості виконання ними покладених на них функцій, а відтак до розбалансування державної влади (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 902/21/21).
Суд також зауважує, що Головне управління Казначейства та не є банком в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та фінансовою установою відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
З огляду на визначення нормами чинного законодавства окремого порядку повернення грошових коштів з Державного бюджету України, в якому фактично Головне управління Казначейства виступає в якості розпорядника коштів, а не боржника суд приходить до висновку про неможливість звернення стягнення на кошти які знаходяться на рахунках Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві та задоволення заяви приватного виконавця.
Суд також зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), надміру сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
За приписами ст. 43 ПК України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Не підлягають поверненню помилково та/або надміру сплачені суми грошових зобов'язань та пені платникам податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на рахунок такого платника податків у банку або небанківському надавачу платіжних послуг, або на єдиний рахунок, або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені. Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на рахунок платника податків у банку, небанківському надавачу платіжних послуг; на єдиний рахунок (у разі його використання); на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, небанківському надавачу платіжних послуг. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення належних сум коштів з відповідного бюджету або з єдиного рахунку та подає його для виконання до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. У разі якщо повернення сум податку на доходи фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу, відповідне повідомлення надсилається контролюючим органом до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення шістдесятиденного строку з дня отримання відповідної податкової декларації. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/ або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Порядок інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань та пені затверджено наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2019 № 60 (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку заява платника, внесена до Журналу опрацювання заяв на повернення (далі - Журнал), розглядається структурними підрозділами територіальних органів ДПС, що виконують функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу та погашення боргу. Пунктом 5 Розділу ІІІ Порядку, зокрема, встановлено, що якщо за результатами розгляду заяви підрозділом територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу встановлено правомірність повернення коштів, працівник цього підрозділу вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів. У разі якщо за результатами розгляду заяви правомірність повернення коштів не встановлено, у строки, визначені абзацами другим-четвертим пункту 5 розділу ІІІ Порядку, підрозділ територіального органу ДПС, що виконує функції з адміністрування відповідного податку, збору, платежу, готує та направляє платнику письмове повідомлення з відмовою у поверненні коштів із зазначенням причини такої відмови.
Тобто, законодавчо встановленою умовою повернення коштів, вказаних в позовній заяві, є ухвалення контролюючим органом висновку про повернення надмірно сплачених платежів.
Суд вказує, що відповідно до п. 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правововий акт, що містить відповідну норму права.
При цьому, господарський суд не є уповноваженим органом, який може здійснити перевірку дотримання платником податків умов повернення надміру/помилково сплачених коштів.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Перевірка рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям належить виключно адміністративним судам, які повинні не втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади. При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
В Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Зі змісту наведених норм випливає, що законодавець передбачив обов'язок суду змусити суб'єкт владних повноважень до правомірної поведінки, а не вирішувати питання, які належать до функцій і виключної компетенції останнього (дискреційні повноваження) шляхом прийняття відповідного рішення.
З урахуванням наведеного, покладення на Головне управління ДПС у м. Києві обов'язку підготувати висновок про повернення надміру сплаченої боржником суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 32 633 220,37 грн на рахунок приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Жаботинський І.В. є втручанням у дискреційні повноваження контролюючого органу, оскільки саме на цей орган покладено обов'язок перевірки наявності чи відсутності заборгованості зі сплати податків чи зборів та ін.
Більш того, вимога підготувати висновок про повернення надміру сплаченої суми грошових зобов'язань є самостійним предметом спору та не може вирішуватися у межах справи №910/13975/22 в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України та не підпадає під предметну юрисдикцію господарського суду, оскільки боржник не перебуває у процесі банкрутства, а отже до спірних відносин не застосовуються вимоги Кодексом України з процедур банкрутства в частині предметної юрисдикції господарського суду. Правовідносини щодо підготовки висновку про повернення надміру сплаченої суми грошових зобов'язань у порядку статті 43 ПК України є публічно-правовими правовідносинами та не можуть вирішуватися в межах розгляду заяви про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником.
У таких правовідносинах держава реалізує владні управлінські повноваження, а суд має перевіряти законність дій контролюючого органу та застосування норм податкового законодавства. Розгляд таких вимог у межах справи № 910/13975/22 та в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України фактично призвів би до підміни адміністративної юрисдикції та виходу суду за межі його процесуальних повноважень.
Таким чином, вказані вимоги, за своїм змістом, є позовними вимогами в межах адміністративного позову, який подається за правилами адміністративного судочинства, а не вимогами за заявою, поданою в порядку ст. 336 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того суд вказує, що в обґрунтування своєї заяви, заявник вказував, що за результатом вчинення виконавчих дій встановлено, що боржник не володіє іншими грошовими коштами та іншим майном, за рахунок яких можливе виконання судових рішень. При цьому Приватним виконавцем встановлено, що у ГУ ДПС в м. Києві наразі існує заборгованість перед боржником з повернення надміру сплачено грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 60 000 000,00 грн, про що стало відомо з рішення Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №320/42228/23.
Суд звертає увагу, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.08.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2025 у справі №320/42228/23 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" відмовлено повністю.
Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт" не є стягувачем по відношенню як до ГУ ДКС у місті Києві так і до ГУ ДПС у місті Києві, та, відповідно, останні не є боржниками по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агророзквіт".
А відтак, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє приватному виконавцю виконавчого округу міста Києва Жаботинському Івану Володимировичу у задоволенні заяви про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/13975/22.
Керуючись ст. 234, 235, 336 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Жаботинського Івана Володимировича про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником у справі №910/13975/22 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно та підлягає оскарженню в порядку передбаченому ст. 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 05.02.2025.
Суддя О. В. Мандриченко