ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
27.01.2026Справа № 910/12503/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участю секретаря судового засідання Котиш П.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТМЕН ЕНЕРДЖІ КОМПАНІ" (79042, вул. Шевченка, буд.120,м. Львів, Львівська обл., Львівський р-н, код ЄДРПОУ 40751839)
до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, вул. Петлюри Симона, буд.27,м. Київ, код ЄДРПОУ 43068454)
про стягнення 13 915 419,89 грн
Представники сторін: згідно протоколу судового засідання;
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТМЕН ЕНЕРДЖІ КОМПАНІ" (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі - відповідач) про стягнення 13 915 419,89 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором №14995/01 від 28.03.2018 та Додатковою угодою до договору №96/01 від 30.06.2019 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленої електричної енергії у період часу жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 466 206,72 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 488 491,82 грн 3% річних та 1 960721,35 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2025 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 18.11.2025.
10.10.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву мотивований тим, що наявне рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17563/23, зазначені в позові доводи в даній справі не є іншими підставами позову ніж у справі №910/17563/23, є настання строку оплати виконання відповідачем обов'язку оплатити придбану електричну енергію у жовтні 2021, лютому-серпні 2022 у повному обсязі. За існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Також існує заборгованість Позивача перед Відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 26.01.2024 №1022/07/24 в силу положень підпункт 12 пункту 1 постанови НКРЕКП №332. Незаконні та необгрунтовані вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки покупець не порушив умов договору, здійснив розрахунки належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії. Також відповідач вказує на обставини непереборної сили.
12.11.2025 в системі "Електронний суд" позивачем сформовано відповідь на відзив.
У судовому засіданні 18.11.2025 оголошено перерву до 09.12.2025.
19.11.2025 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
09.12.2025 в системі "Електронний суд" відповідачем сформовано клопотання про залучення у справу 3 особи та зупинення провадження по справі.
У судовому засіданні 09.12.2025 протокольною ухвалою суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення третьої особи та зупинення провадження по справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 13.01.2026.
В системі «Електронний суд» 12.01.2026 відповідачем сформовано клопотання про долучення контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат.
В судовому засіданні 13.01.2026 оголошено перерву до 27.01.2026.
В судовому засіданні 27.01.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 27.01.2026 було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕН ЕНЕРДЖІ КОМПАНІ» (далі - Позивач), що діє на підставі ліцензії №1450 від 27.12.2017 року з виробництва електричної енергії, виданої відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, або Регулятор, або Відповідач) веде господарську діяльність з виробництва електричної енергії.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 231 від 27.02.2018 установлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕН ЕНЕРДЖІ КОМПАНІ» «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії, до 01 січня 2030 року.
Позивач та Державне підприємство «Енергоринок» уклали договір № 14995/01 від 28.03.2018 (далі - Договір), за яким Позивач зобов'язався продавати, а Державне підприємство «Енергоринок» - купувати електричну енергію, вироблену позивачем.
Додатковою угодою № 96/01 від 30.06.2019 до Договору № 14995/01 від 28.03.2018 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» замінити на слова «Державне підприємство «Гарантований покупець» та викласти статті 1-10 Договору замінити статтями 1-8 в новій редакції.
Пунктом 4.1. Договору передбачено право Позивача вимагати від Відповідача повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов'язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Підпунктами 1, 2 пункту 4.5. Договору передбачено, що Відповідач зобов'язаний купувати у Позивача вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також зобов'язаний у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у позивача електричну енергію.
Пунктом 2.5 договору встановлено, що вартість електричної енергії, купленої Відповідачем у Позивача за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019 на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом.
Відповідно до пунктів 10.2 - 10.3 Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019 (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок відповідної вартості електричної енергії та направляє продавцю акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
Після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони.
Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У разі наявності у продавця зауважень до акта купівлі-продажу, наданого гарантованим покупцем, продавець письмово повідомляє про це гарантованого покупця.
За наявності зауважень до акта купівлі-продажу та/або ненадання продавцем акта купівлі-продажу, підписаного зі своєї сторони, остаточний розрахунок за відпущену продавцем електричну енергію здійснюється в розмірі, визначеному в наданому гарантованим покупцем акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням сплачених коштів після врегулювання розбіжностей.
Позивач вказує, що у періоді часу у жовтні 2021, лютий - серпень 2022 року, він поставив Відповідачу електричну енергію за «зеленим тарифом» на загальну суму 21 718 749, 29 грн., що підтверджується підписаними сторонами актами купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 3 863 005, 18 грн.;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 1 724 532, 31 грн.
- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 1 276 341, 35 грн.;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 2 696 626, 00 грн.;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 3 106 006, 04 грн.;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 3 499 539, 12 грн.;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 4 326 222, 70 грн.;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 1 190 253, 62 грн.
та підписаним сторонами актами коригування до актів купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 28.10.2022 на суму 4, 84 грн.;
- за лютий 2022 року від 16.02.2023 на суму 146, 21 грн.;
- за липень 2022 року від 16.05.2024 на суму 28 288, 92 грн.;
- за серпень 2022 року від 17.05.2024 на суму 7 783, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором №14995/01 від 28.03.2018 та Додатковою угодою до договору №96/01 від 30.06.2019 відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленої електричної енергії у період часу жовтень 2021 року, лютий - серпень 2022 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 11 466 206,72 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 488 491,82 грн 3% річних та 1 960721,35 грн інфляційних втрат.
Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що наявне рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17563/23, зазначені в позові доводи в даній справі не є іншими підставами позову ніж у справі 910/17563/23, є настання строку оплати виконання відповідачем обов'язку оплатити придбану електричну енергію у жовтні 2021, лютому-серпні 2022 у повному обсязі. За існуючого алгоритму розрахунків, обов'язок Гарантованого покупця щодо оплати 100% вартості електричної енергії обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед Гарантованим покупцем у відповідному розрахунковому періоді. Також існує заборгованість Позивача перед Відповідачем за договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця від 26.01.2024 №1022/07/24 в силу положень підпункт 12 пункту 1 постанови НКРЕКП №332. Незаконні та необгрунтовані вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних, оскільки покупець не порушив умов договору, здійснив розрахунки належним чином, з врахуванням регуляторних актів щодо обсягу оплати електричної енергії. Також відповідач вказує на обставини непереборної сили
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Також статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. У даному випадку, Договором № 14995/01 від 28.03.2018 з посиланням на Порядок купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом від 26.04.2019 передбачені конкретні строки оплати за поставлену електричну енергію.
За пунктом 3.3. договору (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення боргу) оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої Відповідачем у Позивача за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії й актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з пунктом 10.1 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) до 15 числа (включно) розрахункового місяця відповідач здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП), за перші 10 днів розрахункового місяця, що зазначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями Товариства.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця Підприємство здійснює оплату платежу позивачу із забезпеченням йому пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої адміністратором комерційного обліку, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями позивача.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості) після отримання від Товариства акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, останній здійснює остаточний розрахунок з позивачем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, Відповідач зобов'язаний здійснювати оплату в кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у Позивача у три етапи. Перший - до 15 числа (включно) розрахункового місяця, другий - до 25 числа (включно) розрахункового місяця, третій (остаточний) - протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення НКРЕКП розміру вартості послуги.
НКРЕКП постановами: від 9 вересня 2022 року № 1117, від 31 травня 2022 року № 557, від 20 вересня 2022 року № 1190 та від 14 березня 2023 року № 473, - затвердила розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом", наданої відповідачу в період з жовтня 2021 року по серпень 2022 року.
Так, згідно з вищевказаними постановами НКРЕКП, розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом: у жовтні 2021 року складає 2 280 276 616,66 грн (без ПДВ), у листопаді 2021 року - 911 245 991,1 (без ПДВ), у грудні 2021 року - 181 990 876,48 грн (без ПДВ), у січні 2022 року - 664 843 785,62 грн (без ПДВ), у лютому 2022 року - 420 516 248,42 грн (без ПДВ); у березні 2022 року - 27 402 871,09 грн (без ПДВ); у квітні 2022 року - 1 103 193 902,09 грн (без ПДВ); у травні 2022 року - 1 297 969 675,72 грн (без ПДВ); у червні 2022 року - 1 337 753 069,24 грн (без ПДВ), у липні 2022 року - 1 561 428 605,39 грн (без ПДВ); у серпні 2022 року - 1 172 168 724,57 грн (без ПДВ).
Отже, Відповідач зобов'язаний був провести з Позивачем остаточний розрахунок за поставку електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року - у строк до 20.03.2023 року (включно).
Враховуючи наведене, Відповідач зобов'язаний був погасити заборгованість за актами купівлі-продажу електроенергії (з врахуванням коригувань): за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року до 20.03.2023 включно. Таким чином, з 21.03.2023 починається прострочення оплати поставленої електричної енергії за наведеними вище актами.
Разом з тим, матеріалами справи встановлено, Відповідач оплатив поставлену електричну енергію за «зеленим тарифом» за актами купівлі-продажу електроенергії: за жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року тільки частково, на суму 10 252 542, 57 грн., що підтверджується долученими до позовної заяви банківськими виписками по рахунку Позивача.
Відповідач не виконав свої грошові зобов'язання за Договором № 14995/01 від 28.03.2018 та порушив строки оплати електричної енергії за «зеленим тарифом» по залишку боргу.
Судом встановлено, прострочена заборгованість за поставлену у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» складає 11 466 206, 72 грн., а саме за актами купівлі-продажу електроенергії:
- за жовтень 2021 року від 31.10.2021 на суму 136 458, 53 грн.;
- за лютий 2022 року від 28.02.2022 на суму 206 170, 96 грн.;
- за березень 2022 року від 31.03.2022 на суму 1 055 742, 75 грн.;
- за квітень 2022 року від 30.04.2022 на суму 1 365 422, 73 грн.;
- за травень 2022 року від 31.05.2022 на суму 2 569 174, 27 грн.;
- за червень 2022 року від 30.06.2022 на суму 2 621 056, 88 грн.;
- за липень 2022 року від 31.07.2022 на суму 2 969 381, 68 грн.;
- за серпень 2022 року від 31.08.2022 на суму 542 798, 92 грн.
Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги в частині 11 466 206, 72 грн. заборгованості за поставлену у період часу жовтень 2021 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, травень 2022 року, червень 2022 року, липень 2022 року, серпень 2022 року електричну енергію за «зеленим тарифом» по Договору № 14995/01 від 28.03.2018 підлягають задоволенню.
Щодо посилань Відповідача на нездійснення НЕК «Укренерго» повної оплати послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, не приймаються судом до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 10.4 Порядку №641 (у редакції, яка діяла на момент виникнення заборгованості за 2019 рік) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Так, відповідно до абзацу 2 п. 11.4 Порядку №641 (в редакції з 26.01.2024) при визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за «зеленим» тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Вказані пункти Порядку № 641 не містить положень про те, що у випадку неотримання коштів гарантованим покупцем від ОСП, строк виконання остаточного розрахунку гарантованого покупця з продавцем за "зеленим" тарифом не настає чи відкладається на строк до моменту надходження коштів.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Частиною першою статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між Позивачем та Відповідачем виникли господарські відносини, а приписи ГК України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, у питаннях відповідальності за порушення зобов'язань.
Частина 2 статті 617 ЦК України та частина 2 статті 218 ГК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Окрім того, статтею 1 ЦК України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з місцевого бюджету та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.
Відсутність бюджетних асигнувань чи будь-яких інших надходжень коштів від контрагентів боржника не виправдовує його бездіяльність і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що зазначав Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.02.2018 р. у справі № 910/15430/16, від 27.04.2018 р. у справі № 910/313/17 та від 02.05.2018 р. у справі № 910/3816/16.
За таких обставин, факт наявності боргу НЕК «Укренерго» перед Відповідачем не є підставою для невиконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань перед Позивачем.
Відповідач зазначає, що Позивач має перед Відповідачем заборгованість за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в сумі 6 373 755, 68 грн.
У зв'язку з чим, Відповідач у відзиві зазначає, що він має право зменшити розрахунки з Позивачем на зазначену суму.
03 квітня 2024 року НКРЕКП прийнято постанову № 652 «Про внесення зміни до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
В результаті внесення змін абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25 лютого 2022 року № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.».
Разом з тим, наведене положення не містить процедури реалізації Гарантованим покупцем права на зменшення рівня розрахунків та посилань на відповідні норми законодавства.
Зазначене положення постанови НКРЕКП не передбачає автоматичного зменшення розрахунків, а лише надає Гарантованому покупцеві право на такі дії, яке має бути реалізовано у відповідності до належної процедури та у межах законодавства.
Матеріалами справи встановлено, Відповідач не звертався до Позивача з повідомленням або будь-яким іншим документом про зменшення розрахунків на суми заборгованості за послуги з частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця в сумі 6 373 755, 68 грн.
Також положення постанови НКРЕКП від 03.04.2022 № 652 жодним чином не звільняють Відповідача від обов'язку своєчасної оплати придбаної у Позивача електричної енергії.
Суд погоджується з доводами Позивача, що відсутність належних доказів з боку Відповідача щодо наявності безспірної заборгованості Позивача підтверджує неправомірність його дій. Відповідач не довів факт існування заборгованості, що робить його твердження про зменшення розрахунків безпідставними.
Так, постановою НКРЕКП від 03.04.2024 № 652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».
Водночас, дані положення не звільняють Відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Суд звертає увагу, у межах розгляду даної справи відповідач не довів факту вчинення жодних дій для реалізації свого права на зарахування. Відсутні будь-які докази звернення до позивача із заявою про припинення зобов'язання в частині вартості небалансів чи вартості відхилення, а тому посилання на наявність у нього такого права не може слугувати підставою для зменшення належного до сплати боргу.
Таким чином, сама лише наявність заборгованості з боку позивача за послуги з відшкодування частки вартості небалансів не надає відповідачу права в односторонньому порядку зменшити суму оплати за «зеленим» тарифом. Таке зменшення можливе виключно після вчинення Гарантованим покупцем активних юридично значимих дій, спрямованих на зарахування зустрічних вимог, з дотриманням встановленої процедури та належним повідомленням іншої сторони.
Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у межах розгляду справ № 910/11212/24, № 910/9950/24.
Відповідач у відзиві посилається на воєнний стан, як форс-мажорну обставину, яка, на думку Відповідача, дає йому можливість уникнути відповідальності за порушення своїх грошових зобов'язань, такі твердження не приймаються судом, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
За змістом частини 2 статті 218 ГК України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Таким чином, для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно з вищенаведеними нормами особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками.
Окрім того, повинен бути наявний елемент неможливості переборення особою перешкоди або її наслідків (альтернативне виконання). Відтак, для звільнення від відповідальності сторона також повинна довести неможливість альтернативного виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 1 жовтня 2020 року в справі №904/5610/19.
Частиною 1 статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Отже, тільки відповідний сертифікат торгово-промислової палати є документом, який підтверджує виникнення форс-мажорних обставин та строк їх дії. Зазначена умова передбачена у пункті 6.3. укладеного Сторонами Договору.
Проте, у порушення приписів чинного законодавства та умов договору, на підтвердження форс-мажорних обставин Відповідач не надав відповідного документа.
Надане Відповідачем повідомлення Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 не є належним та допустимим доказом, що підтверджує наявність обставин непереборної сили, оскільки у ньому не зазначено, яким чином відповідні форс-мажорні обставини впливають на конкретне зобов'язання саме між сторонами даної справи.
Доказів надсилання Відповідачем Позивачу повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання Відповідачем своїх грошових зобов'язань перед Позивачем, в тому числі за період часу виникнення непогашеної заборгованості, матеріали справи не містять.
Таким чином, посилання Відповідача на наявність форс-мажорних обставин свідчить лише про намагання Відповідача уникнути відповідальності за порушення своїх грошових зобов'язань.
Крім того, Товариство просило стягнути з відповідача три проценти річних у загальному розмірі 488 491,82 грн та 1 960 721,35 грн інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу за загальний період прострочки, визначений позивачем.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Заявлений позивачем до стягнення розмір вищевказаних виплат є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум інфляційних втрат та трьох процентів річних за несвоєчасну сплату виробленої та поставленої Товариством електричної енергії також є обґрунтованими.
При цьому суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та три проценти річних, сплата яких передбачена частиною 2 статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року в справі № 703/2718/16-ц.
З огляду на зазначене, три проценти річних та інфляційні втрати не відносяться до неустойки, а тому до цих компенсаційних виплат не застосовуються ані положення статтей 233 ГК України, 551 ЦК України, ані диспозитивні (рекомендаційні) положення постанови НКРЕКП "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду" від 25 лютого 2022 року № 332.
Крім того, відповідач заперечуючи проти нарахувань інфляційних втрат посилається на постанову Верховного Суду від 21.11.2024 у справі №925/1404/23 де вказано, що базою для нарахування інфляційних втрат є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, що існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений. Періодом, за який розраховуються інфляційні втрати, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
У судовій практиці господарських судів існують різні підходи до застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини другої статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 №910/13071/19) його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.
Щодо клопотання відповідача про закриття провадження по справі на підставі ст.231 ГПК України, суд зазначає наступне.
Так, відповідач наполягає, що підстави позову в справі №910/17563/23 та у даній справі є однаковими і зводяться до настання строку виконання обов'язку оплатити електричну енергію.
Підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.
При цьому, нетотожність хоча б одного із цих елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору (аналогічні висновки наведені у Постановах Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі №357/278/22, від 01.11.2022 року у справі №925/1152/21, від 10.08.2022 року у справі №712/9540/21, від 18.03.2021 року у справі №909/783/20, від 24.02.2021 року у справі №910/15598/19 (№910/8017/20), від 16.11.2021 року у справі №910/694/21).
При цьому позови вважаються тотожними лише за одночасної тотожності сторін, предмета й підстав, і нетотожність хоча б одного з елементів виключає застосування заборони на повторне звернення до суду.
У справі № 910/17563/23 суд виходив із того, що ДП «Гарантований покупець» здійснює розрахунки з урахуванням обмежень, встановлених наказами Міненерго № 140 від 28.03.2022 та № 206 від 15.06.2022, які на той момент були чинними. Саме чинність і застосування цих наказів суд поклав в основу висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Натомість у справі № 910/12503/25 фактична та правова підстава позову є іншою і полягає в такому:
- Наказ № 140 втратив чинність 05.07.2022;
- з 01.05.2024 наказом Міненерго № 136 від 01.04.2024 скасовано дію Наказу № 206 від 15.06.2022;
- попри втрату чинності наказами, які раніше обмежували порядок виплат за «зеленим» тарифом, Відповідач не погасив наявну заборгованість за жовтень 2021 - серпень 2022 років, хоча будь-які регуляторні обмеження вже відсутні.
Саме скасування наказу Міненерго № 206 від 15.06.2022 та подальше триваюче невиконання грошового зобов'язання є новим юридичним фактом, який не існував на момент розгляду справи № 910/17563/23 і, відповідно, не міг бути предметом оцінки суду у тій справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, сукупність фактичних і правових підстав у справах не збігається, а отже, відсутні підстави для застосування частини 1 статті 231 ГПК України. В зв'язку з чим, у задоволенні клопотання про закриття провадження по справі, суд відмовляє.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявлених позовних вимог, відтак позов підлягає задоволенню.
При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТМЕН ЕНЕРДЖІ КОМПАНІ» (Код ЄДРПОУ: 40751839, місцезнаходження: 79042, Україна, Львівська обл., місто Львів вулиця Шевченка Т., будинок 120) 11 466 206 (одинадцять мільйонів чотириста шістдесят шість тисяч двісті шість) грн 72 коп, заборгованості, 488 491 (чотириста вісімдесят вісім тисяч чотириста дев'яносто одну) грн 82 коп 3 % річних, 1 960 721 (один мільйон дев'ятсот шістдесят тисяч сімсот двадцять одну) грн 35 коп інфляційних втрат та 166 985 (сто шістдесят шість тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять) грн 04 коп судового збору.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2026.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА